В Україні тема правосуддя зазвичай цікавить людей у двох випадках: або коли вони безпосередньо зіштовхуються з ним, або коли вони є його частиною — адвокатами, суддями, юристами. Але це потрібно змінювати, адже здорова судова система — це критерій якості життя й демократії в державі. Онлайн-медіа «Ґрати» — одне з небагатьох в Україні, яке спеціалізується саме на висвітленні судових засідань і кримінальних проваджень, паралельно переповідаючи історії їхніх учасників.
Судова журналістика вимагає висвітлення теми як цілісної історії: діяльності суду, суддів, функціонування цілої гілки влади. За словами головної редакторки видання Тетяни Козак, саме вміння правильно й цікаво розповісти не лише про справу, але й про її героїв, відрізняє «Ґрати» від інших медіа, які висвітлюють судову тематику. Козак розповіла «Медіамейкеру» про специфіку й методи роботи «Ґрат», кризи минулого та плани на майбутнє, а також про особливості сучасної судової журналістики в Україні.
На варті справедливості
«Ґрати» — нішеве українське онлайн-медіа. Заснувала його у вересні 2019-го група журналістів, які висвітлювали резонансні на той час судові засідання та кримінальні справи та мріяли про власний проєкт, який стане прикладом якісної судової журналістики в Україні. Першим головним редактором видання був Антон Наумлюк, а у вересні 2023-го цю посаду обійняла співзасновниця Тетяна Козак.
Журналісти «Ґрат» почали працювати з судовою темою задовго до заснування видання. Наприклад, Антон Наумлюк висвітлював (і робить це досі) тему переслідування кримських татар та українців у тимчасово анексованому Криму. Сама Козак до 2019 року займалася справами режисера Олега Сенцова й активіста Олександра Кольченка, яких у травні 2014 року затримали російські спецслужби. Також вона висвітлювала суди над кримцями в Росії.
Журналісти стежили й за справами перших політичних заручників Кремля — 24 українських моряків, яких росіяни захопили в листопаді 2018 року поблизу Керчі, а також 11 політичних в’язнів, серед яких були вже згадані Сенцов, Кольченко, а також активіст Володимир Балух, журналіст Роман Сущенко та інші. Матеріал про їхній обмін у форматі «35 на 35» 7 вересня 2019 року був стартом роботи «Ґрат».
«Це був дуже натхненний офіційний перший день роботи медіа, — згадує Козак. — Ми готувалися місяць, аби запустити проєкт».
Вона наголошує, що інші медіа, які висвітлюють судові справи, від «Ґрат» відрізняють двома аспектами: браком навичок для роботи з судовою тематикою та поверхове розкриття історій. Адже часто журналісти висвітлювали або лише початок, або початок і кінець справ, що заважає читачам правильно їх трактувати. Особливо якщо це політичні справи чи переслідування українців у Криму, на тимчасово окупованих територіях або в Росії. Але систематичне висвітлення кожної з них важливе, адже привертає увагу до процесів і демонструє їхнім учасникам, що за ними стежать і вони можуть заявити про себе.
Принципи роботи «Ґрат» — дотримання журналістських стандартів і етичних норм, незалежність, неупередженість та об’єктивність і відсутність впливу в питаннях вибору й подачі тем, розповідає Козак. Основне правило — не нашкодити своїм героям.
Команда
Сьогодні редакція «Ґрат» складається з девʼятьох людей:
- Тетяна Козак — співзасновниця й головна редакторка;
- Антон Наумлюк — співзасновник, колишній головний редактор, кореспондент;
- Олексій Арунян — співзасновник, кореспондент;
- Максим Каменєв — кореспондент;
- Вікторія Матола — кореспондентка;
- Любомира Ремажевська — кореспондентка;
- Лутфіє Зудієва — регіональна кореспондентка;
- Стас Юрченко — більд-редактор;
- Ганна Кравець — продюсерка подкастів.
2019-го «Ґрати» стартували без сайту, бо він ще розроблявся. Тож повернення політичних бранців Кремля й моряків тоді висвітлювали в Telegram-каналі видання. Ще у «Ґрат» була також сторінка у Facebook, а ось акаунти в Instagram та соцмережі Х з’явилися пізніше. Козак пояснює, що для медіа було важливо бути присутніми на всіх основних платформах, аби надавати розголосу важливим справам.
Сьогодні сайт «Ґрат» щомісяця відвідують 9000 читачів. У Facebook медіа має 12 400 підписників, у Telegram — понад 2000, у соцмережі X — понад 3300, а в Instagram — 1600.
Назву й загальний концепт видання команда набрейнштормила разом. А ось фірмові темно-сірий, білий і рожевий кольори були ідеєю Наумлюка. Мовляв, те, про що команда пише, часто похмуре. Ідея щодо логотипа — літери «Ґ» — належить дизайнеру.
Про що пишуть «Ґрати»?
За словами Козак, у «Ґрат» немає конкурентів, бо майже немає медіа, які займалися б судовою журналістикою на рівні з ними. Окремі справи висвітлюють загальнонаціональні медіа, як-от «Суспільне», яке сильно розвинулося останнім часом в цьому напрямі, зазначила редакторка.
Також судовою журналістикою займається «Судовий репортер», але він використовує реєстри як основні джерела інформації. Тим часом «Ґрати», на думку Козак, розповідають про правосуддя доступніше, довго стежать за справами, всіма засіданнями та спілкуються з героями. Це допомагає повноті картинки.
Порушення прав людини, Майдан і війна
«Ґрати» працюють над новинними й аналітичними матеріалами. Зараз медіа переважно пише про правосуддя, пов’язане з війною. Такі справи — пріоритет. Йдеться як про воєнні злочини, навідництво, колабораціонізм, руйнування інфраструктури, так і про політичні й дипломатичні справи, які потенційно можуть розглядати в міжнародному суді. Але Козак наголошує, що ця тема втрачає інтерес проти 2022-2023 років, коли були перші провадження проти російських окупантів.
«Ми намагаємося все одно тримати у фокусі ці справи, адже це важливо й це допомагає контролювати судовий процес, його якість, що є критерієм демократії. Ці історії мають бути задокументованими, а суд — видимим», — розповіла Козак.
Інша ніша «Ґрат» — порушення прав людини, замахи, вбивства та інші злочини. До повномасштабного вторгнення медіа висвітлювало напади на правозахисні та ЛГБТ-марші в Одесі, Києві й Харкові, а також реформу поліції, її свавілля, (наприклад, справу зґвалтування в Кагарлику Київської області), зміни у кримінальному кодексі й законодавчі ініціативи, які впливають на розгляд висвітлюваних справ і хід окремих розслідувань.
Окремий пласт роботи — справи Майдану, висвітленням яких Козак пишається, і за якими медіа досі стежить. Головна редакторка наголошує, що вони є одночасно історичними, політичними та правозахисними. Тому важливо розуміти, що відбувається під час таких судових засідань — там часто звучать факти, які згодом стануть основою історії тих часів. У цьому контексті Козак згадала і справу про збиття малайзійського пасажирського боїнга MH17 у 2014-му в небі над Донецькою областю.
«Це складний процес, який потребує багато уваги, часу. Оскільки ми спеціалізоване нішеве видання, то з кожного засідання робили онлайн-трансляцію, виписували позиції сторін. Тобто були не тільки на початку й у кінці, але і протягом усього процесу», — пояснює спікерка.
Для висвітлення тем «Ґрати» обирають і найбільш резонансні справи, і ті, які не на слуху, але, на думку редакції, є важливими для правосуддя й контролю за ним.
Тож видання намагається балансувати й розподіляти зусилля.
Фінансування
На початку свого існування «Ґрати» отримували фінансову підтримку від МЗС Чехії, Національного фонду демократії (США) та правозахисної організації People in Need. Остання до сьогодні залишається постійним донором видання, який надає інституційну допомогу.
Водночас медіа шукає різні джерела для різних потреб. Приміром, Front Line Defenders профінансувала психологічні й медичні консультації для журналістів видання. Також зараз медіа активно співпрацює з Медійною ініціативою за права людини.
Аудіопродукти
Медіа виготовляє також подкасти. Цим напрямом опікується подкаст-продюсерка Ганна Кравець. Завдання формату — створити наративні історії про людей-фігурантів справ. Для цього потрібний якісний аудіоряд, наприклад, вирок суду або синхрони з героями, свідками, суддями. Трапляється, що журналістам не вдається їх отримати через закриті судові засідання або якщо немає можливості зустрітися з героєм. Козак наголошує, що від наявності якісного запису залежить, чи буде випуск подкасту на обрану тему взагалі.
Подкасти у «Ґратах» і загалом доповнюють теми, і є окремим продуктом. Наприклад, подкаст «Сирена», який має репортажний формат і розповідає про російські злочини з місця події, або ж подкаст «Захисниця. Imayeci», що документує долі жінок в окупованому Криму. Останній — спільна робота кореспондентки Лутфіє Зудієвої та продюсерки Кравець. А за серію про кримчанку й активістку Ірину Данилович, яку викрала ФСБ, «Ґрати» отримали дві премії «Честь професії» цьогоріч: «Найкращий аудіоматеріал» і «Найкращий матеріал на тему прав жінок, дотримання гендерної рівності». У планах — робити багатосерійні подкасти.
«Одночасно написати текст і зробити з нього подкаст — складно, в тому числі емоційно. У журналіста з’являється втома від теми, хочеться відпочити й почати щось нове», — пояснює Козак.
Виклики та джерела
Козак розповіла, що зараз головні складнощі для журналістів «Ґрат» полягають у безпекових і логістичних питаннях. Через постійні обстріли стало важче стежити за судами, які часто переносяться через повітряні тривоги, пояснює Козак: «Адже невигідно повертатися з відрядження з Харкова чи Дніпра ні з чим лише тому, що засідання не відбулося». До того ж суди перевантажені, що ускладнює доступ до них навіть у Києві.
Інколи розв’язати цю проблему вдається завдяки представникам у регіонах. «Ґрати» мають джерела й на тимчасово окупованих територіях. Коли потрібно, така співпраця відбувається на умовах анонімності.
«Від ризиків не застраховані, але якщо наша місія — висвітлювати системно процеси, то це наші ризики. До вторгнення, коли була, наприклад, справа Сенцова-Кольченка, ми навіть їздили в Росію, бо була можливість і було важливо, аби українські журналісти були присутніми на засіданнях», — розповіла Козак, додаючи, що зараз, висвітлюючи справи проти українців у РФ, журналісти здебільшого використовують відкриті джерела.
Спікери й експерти
Інколи медіа запрошує інших журналістів для фахового висвітлення окремих тем. Наприклад, так було зі справою нацгвардійця Віталія Марківа, якого звинувачували в загибелі фоторепортера Андреа Рокеллі на Донбасі 2014 року.
Під час підбору експертів «Ґратам» важливо, аби в тих була необхідна компетенція й бекґраунд. Та Козак зізналася, що такими послугами медіа користується вкрай рідко, бо зазвичай редакція намагається розібратися в усьому самостійно. Інколи «Ґрати» беруть коментарі у прокурорів й адвокатів у процесах, про які вони пишуть, та звертаються за допомогою до Національної асоціації адвокатів.
Але зазвичай медіа послуговується саме першоджерелами.
Також під час збору інформації «Ґрати» користуються судовими реєстрами, де шукають рішення у справах і вироки. Медіа послуговується ботом OpenDataUA, аби відстежувати провадження, номери яких відомі журналістам.
«На сайті судів є розклади, за якими ми шукаємо цікаві для себе засідання, номери справ, прізвища обвинувачених, інших учасників процесу», — розповідає головна редакторка.
Решта інформації — з відкритих джерел, кореспондентів, пресслужб судової влади, судів, Нацполіції, СБУ, прокуратури. Усі вони, розповідає спікерка, дуже активно працюють, завдяки чому журналісти достатньо поінформовані. Інколи із працівниками «Ґрат» зв’язуються адвокати, які раніше бачили журналістів на засіданнях.
Постійні кризи
Для «Ґрат» початок роботи був доволі стресовим, адже через пів року після старту проєкту оголосили пандемію коронавірусу. Тоді медіа вдалося перелаштуватися й розпочати віддалену роботу. Основна перепона того часу — закриті судові засідання, пропуски на які дістати вдавалося не завжди. Та теми все одно були відписані, тож Козак вважає, що медіа впоралося з цим викликом.
Наступна криза — повномасштабна війна. І хоча «Грати» всією редакцією не стали переїжджати з Києва, окремі журналісти тимчасово переїхали в безпечніші місця. Ускладнила роботу медіа відсутність представників у таких великих містах як Одеса й Харків. Кореспонденти медіа виїхали звідти через складну безпекову ситуацію, внаслідок чого інформації звідти стало менше. На деякий час суди фактично зупинили роботу. Медіа було змушене стати воєнними кореспондентами й почати писати про війну.
«Ми розуміли, що це потім стане фактурою для кримінальних справ, тому висвітлювали ті події, — пояснює спікерка. — А зараз, зважаючи на динаміку на фронті, ми знову думаємо, як не втратити темп у роботі. У Європі про нас забувають, про правосуддя — теж. Тож потрібно знаходити сили й мотивацію, аби й далі нагадувати про себе та відстоювати свої позиції».
Потяг у війну
«Ґрати» зустріли війну в потязі у Станицю Луганську, куди Козак разом із більд-редактором Стасом Юрченком якраз їхали у відрядження.
«23-го лютого ми сіли на потяг і 24-го приїхали в Куп’янськ на перон. Поїзд зупинився, це був ранок, нам додзвонився головний редактор і запитав, чи в нас вже почалися обстріли. Ми їх не чули, але це був потяг на Сєвєродонецьк і під час зупинки провідники вирішували, чи їхати далі, — розповідає Козак. — Зв’язавшись із контактами на Луганщині, ми зрозуміли, що їхати далі не варто, в людей вже почалася паніка, а в нас не було свого транспорту. Вирішили повертатися».
З Куп’янська Козак та Юрченко поїхали в Харків, звідки ввечері опублікували матеріал про перший день великої війни в регіоні.
«Харків був порожнім, це просто жахливе враження на мене справило. По дорозі ми бачили, як у Чугуєві горів аеродром, — згадує Тетяна. — Я відписувала війну й до цього, тому обстріли мене не шокували, чого не скажеш про видовище порожнього міста-мільйонника».
До Києва ґратівці повернулися на евакуаційному «Інтерсіті», після чого частина медіа висвітлювала війну вже зі столиці. Також проєкт їздив по країні, побувавши у Київській, Харківській, Запорізькій, Донецькій та Луганській областях, а також у Херсоні та Одесі. Попри складний березень 2022-го, редакція завжди була на зв’язку й регулярно публікувала матеріали. А до судової журналістики «Ґрати» повернулися приблизно через пів року, коли почали слухати перші провадження проти російських окупантів.
До трибуналу готові!
Мета видання «Ґрати» — стала інституційна підтримка та структурне зростання. У майбутньому медіа планує розширювати колектив SMM-спеціалістом і грантовим менеджером. Про залучення нових журналістів, особливо зважаючи на дефіцит кадрів у зв’язку з мобілізацією й виїздом за кордон, зараз йдеться менш активно.
Козак розповіла, що для редакції важливо вижити в цій війні у професійному сенсі.
А наполеонівськими планами вона назвала трибунал над Владіміром Путіним, який «Ґрати» збираються відписувати. «Я б хотіла, щоби процес був над ним. Це матиме важливе значення для всіх, зокрема й для Європи, адже тоді все буде проговорено. Нам потрібно поставити крапку», — підсумувала Козак.