Чому люди не довіряють новинам

Чому люди (не) довіряють новинам і що з цим робити журналістам

Вівторок, 13 Грудня, 2022

Люди

Дар'я Трапезнікова

На прикладі кількох досліджень розбираємо, що шукають люди на цифрових платформах і що треба враховувати медійникам у стратегіях дистрибуції. 

Світ: довіряють платформам, але не контенту

Улітку цього року Reuters Institute у межах свого Trust in News Project опитали по 2000 осіб у США, Великій Британії, Індії та Бразилії про те, як вони оцінюють новини в Facebook, Google, WhatsApp і YouTube. Раніше в Digital News Report ішлося, що в половині з 46 охоплених країн довіра до новин впала, причому в США була найнижчою. А в Бразилії та Великій Британії за 5 років удвічі більше людей уникають новин певних категорій. 

Які деталі додав цей звіт?

Велика Британія: довіряють медіа, але не журналістам

Британський медійний регулятор Impress випустив звіт про новинну грамотність населення, опитавши для цього понад 3000 британців. 

Виявилося, що думки розділилися навпіл: 49 % опитаних довіряють медіа і новинам, а 48 % — ні. До того ж окремим журналістам довіряють менше, ніж медіа в цілому, — 39 %. Це тривожна тенденція з огляду на поширення дезінформації, а також збільшення кількості громадянських журналістів та інфлюенсерів, які не завжди дотримуються стандартів під час повідомлення новин.

Серед інших викликів для журналістів, описаних Impress, такі:

До речі, цей репорт підтвердив висновок Reuters Institute про те, що люди не надто зацікавлені споживати новини в соцмережах.

Менш ніж половина з тих опитаних, що споживають новини переважно онлайн, вірять, що вони подані повно та об’єктивно. На це могла вплинути фрагментованість інфополя онлайн: не всі з тих, хто називає себе онлайн-медіа (що вже казати про блогерів) дотримуються усталених і давніх норм регуляції, як ТБ і преса. 

Україна: під час війни не можна обманювати

Розглянемо результати двох досліджень 2022 року про медіаспоживання та сприйняття українцями дезінформації.

«Демократія, права і свободи громадян та медіаспоживання в умовах війни»

Таке всеукраїнське дослідження провів КМІС у липні 2022 року на замовлення Громадянської мережі ОПОРА. Вибірка для телефонного опитування — 1000 осіб, для щоденникового дослідження — 100 осіб зі всієї території України, яка не була окупована до 24 лютого.

Під час війни українці активно стежать за подіями в соцмережах (59 % виділяють їх як одне з головних джерел). Лідери — Telegram (особливо серед людей до 45 років) і YouTube, за ними з сильним відставанням — Facebook. Viber, попри статус найпопулярнішого месенджера, не надто виділяється як джерело новин. Другим популярним джерелом інформації є телемарафон. Йому, до речі, довіряють найбільше — 57 % респондентів. 

Найбільше респондентів (46 %) обирає джерело новин через «правдиву інформацію». Наступні критерії — зручність користування (24 %), багато інформації / різні точки зору (16 %) і швидкість інформування (13 %). 

Респонденти дуже часто вказували на перехід у Telegram. Пояснювали це оперативністю та зручністю користування поза домом і зі слабким інтернетом. Згадували й лаконічність і сухість — короткі повідомлення та відео допомагають залишатися в курсі, не перевантажуючи й так виснажену психіку. Також люди відзначають, що залишили в підписках переважно інформаційні джерела — розважальний контент поки мало цікавить. 

40 % стверджують, що через велику кількість джерел їм важко визначити, хто пише правду.

27 % всіх респондентів підписані на канали Зеленського та інших офіційних осіб. Щодо решти Telegram-каналів, то чітко визначеного лідера немає, проте найбільше згадувань (приблизно 9 %) у каналу «Труха».  

Як і в дослідженні Reuters Institute, помітна вікова різниця в довірі до новин у Telegram. 

59 % наймолодших респондентів довіряють їм, а серед респондентів 30–59 років рівень довіри падає до 36–39 %. Серед 60+ річних — до 16 %. Кардинально знижується й відсоток підписки на офіційні канали: з 54 % у молоді до 6 % у 60+.

«Українські медіа, ставлення та довіра у 2022 році»

Наприкінці листопада USAID/Internews опублікували результати цьогорічного опитування про зміни звичок українців у споживанні медіа після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року. У липні-вересні цього року представники соціологічної компанії InMind опитали для цього 4000 респондентів у 12 областях України. Похибка вибірки не перевищує 2,5 %.

Що виявили?

Майже половина користувачів соцмереж споживає новини, які розміщують їх близькі та знайомі у групових чатах. Водночас тільки кожний третій особисто ділиться новинним контентом зі своїм оточенням у соцмережах. 

Щодо новин у соцмережах:

Що все це означає для журналістів

Багато журналістів і у світі, і в Україні сумніваються, чи витрачати ресурси на охоплення недовірливої аудиторії. Це виглядає програшною стратегією й не надто нагальним питанням на тлі виживання в умовах кризи. З іншого боку, аудиторії, підігріті критикою з боку відомих людей, можуть негативно впливати на довіру до журналістики в суспільстві. 

Як ефективніше рухатися: вглиб або вшир? Особливо чутливим це питання є для редакцій, які орієнтуються на залучення коштів від аудиторії. Контент, який підвищує охоплення та впливає на кількісні «метрики», часто є поверховим. Він не допомагає задовольняти потреби передплатників у докладних матеріалах і якісній роботі журналістів. А на такий продукт витрачається багато часу та ресурсу. 

Однієї відповіді для всіх у цих двох пунктах немає. Кожному варто ухвалювати рішення з огляду на власні умови роботи, цілі та ресурси.

Як варіант — спочатку протестувати роботу з певними групами аудиторії чи комбінування контенту з різним ефектом. 

З цифровими платформами, які ми активно використовуємо для дистрибуції, пов’язані такі небезпеки:

  1. Перенасиченість контентом і сусідство якісної журналістики з фейками та неперевіреною інформацією, які людям складно розрізняти.
  2. Люди вибірково уникають новин, не завжди готові споживати об’ємний контент на складні теми.

Логічною відповіддю, на перший погляд, здається пристосування до правил платформ та активна присутність бренду медіа там, де є його аудиторія. Але і тут є нюанси.

Тобто журналістам варто бути гнучкими й не покладатися на одну платформу чи невелику вибірку в дистрибуції свого контенту. У таких умовах більше значення набуває прямий контакт з аудиторією. Ми писали про розсилки як один із таких способів. Ще це можуть бути заходи, де можна спілкуватися з читачами, рекламодавцями чи навіть (за належної підготовки) — з тими, хто вам не довіряє чи ще не знає вас. Мають потенціал і осмислені партнерства на підтримку якісної журналістської роботи — як з іншими медіа, так і з громадськими організаціями. Це, а також просвітницька робота щодо того, як працюють медіа, можуть підвищити медіаграмотність населення й довіру до журналістів.

Дослідження з різних країн показують, що у людей є запит на обговорення новин і «перевірку температури» через пошук різних думок і висловлювань щодо них. З огляду на це медіа варто подумати, як вони можуть сприяти діалогу в суспільстві: від майданчиків для читацького обговорення до подання в матеріалах різних точок зору на новину (деякі медіа навіть перевинаходять формати для цього, але успіх поки сумнівний). Але до останнього варто підходити дуже виважено й делікатно, особливо в часи війни.


Цю тему ми вперше розкривали в розсилці «Медіамейкера». Цей текст є доповненою версією з наступними дослідженнями. Підписуйтеся на нашу розсилку, щоб не пропустити ексклюзивні тексти, найсвіжіші дослідження та новини з медіасвіту.

Reuters Institute | Медіа | Новини