Проєкт Semafor мав на меті кардинально змінити підхід до споживання новин і не забивати ефір breaking news та фактами, які важко відділити від думки автора. Розповідаємо, чи дійсно Semafor дотримався анонсованої концепції, в які скандали видання втрапило та що змінилося за майже рік роботи.

Semafor — американський проєкт журналістів Джастіна та Бена Смітів (спільне лише прізвище), який 18 жовтня офіційно оголосив про довгоочікуваний початок роботи. Джастін — ексгенеральний директор Bloomberg Media, а Бен — колишній оглядач The New York Times та головред BuzzFeed News.

Яка концепція

Бен Сміт описує концепцію видання, посилаючись на слова британського журналіста Пірса Моргана:

«Наш підхід повністю суперечить тому, що зараз робить більшість людей».

Коли Джастін Сміт ще був генеральним директором Bloomberg Media, він занепокоївся стрімким падінням довіри до глобальної індустрії новин і браком інновацій для вирішення цієї екзистенційної кризи.

На його думку, люди перевантажені занадто великою кількістю новин і більше не знають, яким джерелам довіряти. Водночас цільова аудиторія Semafor, за словами засновників, відчуває глибоку відповідальність бути добре поінформованими, тож намагаються приборкати хаос довкола новин.

CJR зауважує, що початкова реакція на ЦА, яку б мало обслуговувати видання Semafor, викликала «концептуальну плутанину». Наприклад, випускники коледжів, які читають англійською, не належать до так званої незадоволеної демографії, бо вони часто довіряють медіа більше, ніж іншим. Також Джастін Сміт описував цільову аудиторію Semafor як «всеїдну» стосовно новин і «лідерів громадської думки» в бізнесі, фінансах і техніці. Тобто знову не зовсім та, що недостатньо обслуговується і є незадоволеною інформаційним простором.

За задумом, медіа має позбавити споживачів новин «розчарувань» завдяки трансформації традиційної форми статті, яка відділятиме факти від суджень.

Мета Semafor — боротися з монополістами новин на кшталт The New York Times, The Washington Post, BBC і CNN, які нібито зосереджені лише на американських читачах.

Хоча Сміти познайомилися давно, історія Semafor почалась у січні 2018 року, коли Бен та Джастін були у Давосі. Бен сидів біля кімнати в головному конференц-центрі й стежив за одним з американських чиновників. Джастін помітив Бена, підсів до нього і спитав: «Як ви вважаєте, чи є в медіаіндустрії місце для нового незалежного глобального інформаційного видання?». Це була перша розмова про майбутнє видання, яка за 4 роки втілилась у Semafor.

Формат

На думку виконавчої редакторки Semafor Джини Чуа, навіть найкраща журналістика сьогодні настільки тісно переплітає факти й аналіз, що читачам важко їх відрізнити.

Тому в медіа перебудували форму матеріалів у те, що вони називають Semaform. Формат відокремлює факти від їхнього аналізу репортером, дає більш глобальні перспективи та наприкінці додає потужні матеріали із цієї теми в інших медіа.

У виданні обрали спосіб публікації статей за розділами. Кожен матеріал писатимуть за схемою: «Новини», «Погляд репортера», «Місце для розбіжностей» — тут подаватимуть контраргументи, «Погляд з…» — простір для коментарів другої сторони проблеми та «Примітно» — додаткова інформація.

Хто працюватиме

У команді Semafor працює колишня виконавча редакторка Reuters і заступниця головреда The Wall Street Journal, а тепер виконавча редакторка Джина Чуа. Головним редактором є Бен Сміт та інші журналісти й репортери з таких видань як Associated Press, The Washington Post, The New York Times тощо. Раніше, розповідаючи про майбутнє медіа, засновники обіцяли зібрати штат із 60 осіб.

Де будуть офіси

Крім США, Semafor планує відкривати бюро на різних континентах. Почати планують з Африки — на думку засновників, багато стереотипів щодо африканських країн спровокували брак цікавості до проблем регіону.

Розширювати ринок планують з акцентом на Близькому Сході, Індії, Японії та Європі. Стратегію порівнюють із політикою Netflix щодо виробництва ТБ-контенту на місцевих ринках замість нав’язування голлівудських смаків.

Уже в липні 2023 року Джастін Сміт в інтерв’ю Press Gazette сказав, що стратегія медіа полягає в тому, щоб закріпитися в США, куди, за словами Сміта, Semafor спрямовує майже 90 % своїх ресурсів.

Решта ресурсів Semafor наразі спрямована на «Semafor Африка». Сміт каже, що вони обрали цей континент як свій перший закордонний фокус, «бо він представляє один із великих горизонтів» для глобальних англомовних новинних видань, який протягом наступних десятиліть вибухатиме у демографічному плані. Крім того, там немає конкуренції з іншими великими виданнями на кшталт The New York Times, The Washington Post, Wall Street Journal та Financial Times.

Скандали, інтриги, розслідування

Видання на початку критикували через твіт Ілона Маска про те, що серед інвесторів Semafor є Сем Бенкман-Фрід (SBF) — мільйонер та власник біржі криптовалют FTX. У листопаді 2022 біржа заявила про банкрутство, через що ціна біткойна досягла найнижчої ціни за майже два роки, а вже у грудні SBF заарештували через недоцільне використання та відмивання коштів. 

Як відомо, ексмільйонер раніше інвестував у низку інших світових видань, а також, як розповідав сам Бенкман-Фрід, жертвував «приблизно однакову суму грошей» як демократам, так і республіканцям», і що всі його пожертви республіканцям були «темними грошима».

Тоді Маск написав, що журналістська незаангажованість Semafor скомпрометована. Джастін Сміт пізніше оприлюднив у Twitter листа, якого розіслав співробітникам Semafor щодо частки Сема Бенкмана-Фріда:

«… На сьогодні Бенкман-Фрід фактично не володіє акціями Semafor. Якщо його частку врешті-решт конвертують у капітал, він матиме пасивну однозначну міноритарну частку. Усі наші SAFE-інвестори [SAFE — Simple Agreement for Future Equity] мають однакові умови, і Бенкман-Фрід не має додаткових прав чи інтересів».

Після історії з банкрутством FTX видання почало шукати нових інверсторів, аби закрити прогалину від втрати великого спонсора та врятувати імідж. Вже у травні 2023 з’явилися новини про успіх Semafor. Докладніше про історію з банкрутством Бенкмана-Сміта з погляду великих медіа читайте у нашій розсилці.

Звідки кошти

У Semafor не розкривають фінансових цілей проєкту. На початку існування Semafor залучив $25 млн від різних спонсорів. Серед них були:

• Хорхе Пауло Леманн, засновник 3G capital і найбагатша людина Бразилії;
• криптомільярдер Сем Бенкман-Фрід;
• співзасновник American Journalism Project і Texas Tribune Джон Торнтон;
• колишній власник The Atlantic Девід Бредлі.

У травні 2023 року видавець оголосив, що залучив $19 млн нового фінансування, довівши загальну суму до $34 млн. Банкрутство Сема Бенкмана-Фріда, який надав $10 млн із початкового стартового капіталу, змусило медіа шукати додаткові кошти. За словами Джастіна Сміта, Semafor спочатку не мав наміру залучати більше грошей, ніж необхідно для відновлення початкових інвестицій.

«Виявилося, що ми змогли зібрати майже вдвічі більше коштів, ніж планували», — каже Сміт. Серед нових інвесторів — соціологічна компанія Gallup, співзасновник Yahoo Джеррі Янг та співвиконавчий голова KKR Генрі Кравіс. 

Які прогнози

Є сумніви щодо позиції видання подавати думку «обидвох сторін» із кожного питання.

Ідею оприлюднювати протилежні позиції називають лінивою або небезпечною. На думку фахівців, є багато серйозних проблем, наприклад, зміна клімату, білий супрематизм чи Голокост, де поляризація думок є недоречною.

За прогнозами Financial Times, Сміти виходять на ринок цифрових новин у доволі кризовий період, тож це може підважити всі високі сподівання команди. Деякі потенційно успішні новинні стартапи останнім часом зазнали фінансових труднощів, що призвело до кадрових скорочень і зниження амбіцій.

Результати першого місяця роботи

Semafor робить email-розсилки на різні теми та з різною періодичністю. Головний продукт — щоденна розсилка Flagship, де у короткому дайджесті з прикріпленим зображенням мапи світу з анотаціями, розповідається про події дня з покликанням на сайт медіа.

Як пише PressGazette, ця мапа є недосконалим показником продуктивності, бо багато з десяти щоденних коротких новин підсумовують повідомлення інших видань, а тексти в інших розсилках описують деякі міжнародні історії, яких немає на сайті. Утім, є й кілька покликань на оригінальні історії Semafor, які видання вважає важливими.

За перші 4 тижні існування розсилка Semafor Flagship охопила 47 країн принаймні один раз (включно з Гонконгом і Тайванем).

Фокус видання трохи критикують, адже попри запевнення, що Semafor охоплюватиме весь світ без зациклення на американських новинах, події США висвітлювали найбільше. Таких набралося 42 історії, тобто приблизно 21 % фокусу рубрики The World Today. Наступним був Китай, про який опублікували 27 історій. Сюжети про африканські країни (на яких видавець хотів особливо фокусуватися) становлять приблизно 10 % усіх матеріалів. Тексти про Європу займають понад 20 % контенту.

PressGazette виявили тенденцію за перший місяць роботи Semafor — видання дуже цікавиться великими економіками, що розвиваються. У розсилці найбільше з’являються новини про так звану групу БРІКП — Бразилія, Росія, Індія, Китай і Південна Африка.

Також примітно, що Semafor опублікував більше транснаціональних історій, ніж разом про Україну та Росію.

Орієнтовно 65 % аудиторії Semafor також припадає на США, а приблизно 6,5 % читачів перебувають у Великій Британії. Semafor має порівняно велику аудиторію за межами англомовних країн. За даними Similarweb, на неангломовні країни припадає орієнтовно 22,6 % трафіку. 20,6 % аудиторії Semafor — з Європи, проти орієнтовно 2 % в Африці.

Результати за майже рік існування

Раніше Джастін Сміт казав, що Semafor — це «сучасна, дуже, дуже інтелектуальна, глобальна служба новин» для розумних, освічених людей зі всього світу. Пізніше в інтерв’ю Press Gazette Сміт описав Semafor як «дуже преміальний, багато в чому розкішний бренд». За словами співзасновника, стартап не відмовився від цілі у 200 млн англомовних відвідувачів із дипломами коледжів. Але будь-які сміливі плани треба втілювати послідовно, адже, як каже Сміт, гонитва за заявленою аудиторією зі старту виснажила б редакцію приблизно за півтора дня.

Нині CEO описує ціль щодо охопленої аудиторії та стратегію видання, до якої вони прагнуть, як «верхівку піраміди», тобто план захопити лідерів думок, керівників вищої ланки, впливових осіб. 

У травні цьогоріч The New York Times повідомила, що Semafor планує отримати дохід у розмірі $10 млн 2023 року. Приблизно половина цих грошей має надійти від реклами, а інша половина — від подій Semafor, вважає Джастін Сміт.

За його словами, деякі з подій, організованих виданням, досягали рентабельності майже 75 %. За останній рік Semafor організував приблизно 30 заходів різного масштабу: від квітневого «Саміту світової економіки» до івенту, присвяченого реформі дозвільної системи. 

Сміт також сказав, що Semafor, принаймні поки що, відмовляється від програмної реклами. За його словами, наразі сайт приваблює орієнтовно 100 000 унікальних відвідувачів на день, а також приблизно 2–3 млн унікальних відвідувачів за межами сайту завдяки партнерським проєктам. Тобто загальна щомісячна аудиторія Semafor — від 4 до 5 млн. Співзасновник зазначає, що Semafor може навіть побачити прибутковий квартал за свій перший рік існування. 

У листопаді CJR повідомило, що реклама та заходи забезпечать весь дохід Semafor протягом 12–15 місяців після запуску, після чого медіа перейде на модель, що фінансується коштом передплатників. Утім, Сміт повідомив Press Gazette, що розгортання платної платформи відкладене.

«Ми відчули, що є інший шлях, який не є боротьбою з підпискою, а скоріше послідовністю, де ми могли б зосередитися на дуже преміальній, високоцінній рекламі, зосередженій переважно на корпоративній репутації, корпоративному брендовому просторі, який дуже органічно та природно підходить для бізнесу, пов’язаного з проведенням конференцій лідерів», — сказав співзасновник.

До цих дорогих рекламодавців досі належали Mastercard та індійська транснаціональна корпорація Tata, а також нафтовий гігант Chevron.