2020 року Північний інформаційний центр досліджень у галузі медіа та комунікацій (Nordicom) провів «Порівняння гендерної рівності та медіарівності в усьому світі». Україна, за висновками авторів, належить до так званих «гендерно сліпих країн» — там медіа стверджують, що у них немає проблем з дискримінацією жінок, і не розуміють перешкод, із якими стикаються медійниці. 

Це частково підтверджують результати нещодавнього дослідження ГО «Жінки в медіа» — «Гендерний баланс у прийнятті рішень в медіаорганізаціях України». Рівень обізнаності журналістів щодо питань гендерної рівності залишається вкрай низьким. Публікуємо інші важливі висновки дослідження. 

Що цьому передувало

У дослідженні «Становище журналісток та інших працівниць медіа в Україні» «Жінки в медіа» описували проблеми гендерної рівності не лише в медіаконтенті, а й на прикладі умов, в яких працюють медійниці. Зокрема, припускали, що гендерна представленість у медійних організаціях впливає на політики організацій, умови праці та карʼєрні можливості для жінок. 

Утім, даних чи досліджень, що могли би підкріпити такі тези, в Україні не було, адже точної статистики про кількість жінок, які посідають керівні посади в медіа та інших сферах, не існує.

Завдання нового дослідження:

• проаналізувати гендерний склад керівних органів медіа в Україні;
• дослідити наявність політик рівності та недискримінації для працівниць та працівників; 
• проаналізувати рівень обізнаності працівниць та працівників щодо чинників, що впливають на запобігання гендерній дискримінації в їхніх організаціях; 
• сформулювати рекомендації щодо утвердження політики гендерної рівності та недискримінації в медійних організаціях, посилення жіночого лідерства та залучення жінок до ухвалення рішень в медіасередовищі.

Методологія дослідження

Дослідження ґрунтується на показниках, розроблених Європейським інститутом із гендерної рівності (European Institute for Gender Equality (EIGE). ГО «Жінки в медіа» опитали працівниць і працівників медіа про представленість жінок на керівних посадах, а також наявність і дотримання в медіаорганізаціях політик рівності та недискримінації, можливостей жіночого лідерства.

Авторки проаналізували відповіді 173 представниць і представників 168 українських медіа, зібрані з 5 по 20 серпня 2023 року. Переважна більшість анкет надійшла від жінок — 86 %, а 43 % становлять відповіді керівниць чи керівників топрівня. 

Розподіл керівних посад

81% опитаних зазначили, що в їхніх медіа жінки обіймають половину або більше керівних посад, повʼязаних зі стратегічним плануванням всієї організації. Усі відповідні посади очолюють жінки у 41 % компаній, третину — в 11 %, а ще 6 % відповіли, що не мають жінок на таких посадах. 

Більшість редакцій, де жінки не представлені на керівних посадах, є регіональними. На керівних посадах немає жінок у 17 регіональних медіа — кожному пʼятому із представлених в опитуванні (22 %). Переважно штат таких редакцій не передбачає великої кількості керівників. Також немає жінок на таких посадах у семи національних, чотирьох мультирегіональних медіа, одній локальній редакції й одному міжнародному медіа. 

У 93 % половину або більше посад у медіа, що передбачають планування, розподіл фінансів, закупівлі, тендери, обіймають жінки. 

• 57 % — керують розподілом фінансів тільки жінки;

• 3 % — немає жінок на відповідних посадах.

Питаннями редакційної політики, розробленням форматів і контент-плануванням жінки керують у 56 % медіакомпаній. Від половини до 100 % таких посад жінки обіймають у 88 % редакцій. У 6 % на таких посадах немає жінок, серед них більшість — регіональні медіа. 

Фемінізація медіа

У маленьких колективах одна й та сама людина обіймає одразу кілька керівних посад. Це стається через брак кадрів та ресурсів, низькі доходи редакцій і безпосередньо впливає на гендерну репрезентацію й навантаження на жінок-керівниць. 

Представниця друкованого регіонального медіа зазначила:

«У нас суто “жіноче” медіа: всі працівниці, власниці й кінцеві бенефіціарки — жінки. Імовірно, тому, що в нас невисокі зарплати, чоловіки працювати в такому медіа не прагнуть». 

Експерти шведської організації FOJO вважають, що фемінізація медіаіндустрії пов’язана не стільки з приходом у галузь жінок, скільки зі значним відпливом чоловіків. Серед основних причин виділяють низький рівень оплати праці в медіа.

Запровадження воєнного стану й обовʼязкова мобілізація чоловіків суттєво позначилася на гендерному складі українських редакцій та на розподілі обовʼязків у колективі. Також у медіа бракує чоловіків через небажання офіційного працевлаштування. «У багатьох компаніях, і не тільки в медіа, жінки замінили чоловіків, які пішли воювати. Ще два роки тому ситуація виглядала б зовсім інакше», — пишуть в одній з анкет. 

Однак кінцевими бенефіціарами у 38 % опитаних редакцій є чоловіки. Жінки є власницями у 25 % медіа. Велика частка респондентів відповіли, що ні чоловік, ні жінка не є кінцевими бенефіціарами. Це організації з колективною формою власності.

• 54 % відповіли, що власники впливають на операційну роботу редакцій. 

• 25 % — не впливають. 

• 8 % — не знають про роль власників. 

Гендерний баланс у дорадчих органах

Представники дорадчих органів контролюють дії організації та впливають на формування її стратегій і політик, навіть якщо не є штатними працівниками. Більшість опитаних медіа — 61 % — не мають таких органів у своїй структурі, 24 % — мають. 

У 57 % випадків цей орган очолює жінка, у 38 % — чоловік. До їхнього складу також входять переважно жінки — від половини до 3/4. Про це зазначила частина опитаних, що мають дорадчі органи та знають їхній склад. 

Тобто в половині випадків жінки становлять більшість, а в іншій — меншість складу цих структур. Цей розподіл демонструє: чим більше відповідних посад в медіа, тим менше на них буде жінок.

Щоби змінити ситуацію, авторки пропонують запровадити системні заходи на державному рівні. Наприклад, податкові пільги та створення спеціальних фондів підтримки медіаконтенту, особливо для регіональних та локальних редакцій.

Політики рівності в організаціях

У респондентів і респонденток запитали, чи мають їхні медіаорганізації формалізовані політики рівності, прописані в документах. Вони могли обрати кілька варіантів відповідей. 

Більше третини опитаних відповіли, що в їхньому медіа немає жодної формалізованої політики рівності — 34 %.

• 24 % редакцій мають політики рівних можливостей та різноманітності або політики гендерної рівності.

• 22 % дотримуються політики соціальних гарантій у разі відпустки та догляду за дитиною.

• 21 % — мають прозорі зарплатні політики. 

• 21 % — не знають про наявність жодної з політик рівності в їхньому медіа.

• 3 % — мають політики стимулювання жіночого лідерства.

Навіть попри наявність уже згаданих політик, у 68 % опитаних медіа немає посадової особи, консультанта або механізму щодо звернень у разі їх порушень та недискримінації. Також 67 % редакцій не проводять для працівників і працівниць тренінги з питань толерантності, недискримінації, жіночого лідерства. 

Рівень обізнаності журналістів щодо питань гендерної рівності залишається вкрай низьким. Тому варто розробити навчання з підвищення кваліфікації, доступне на всіх рівнях, зокрема й для найвищого керівництва та фрилансерів.

Також рекомендують ввести обов’язковий курс із питань гендерної рівності та недискримінації в програму всіх курсів журналістики та медійних спеціальностей

Девʼятеро опитаних зазначили, що не проти запровадити відповідні зміни в редакціях, утім, для цього потребують системних знань. Кілька представниць і представників медіа переконані, що формалізовані політики та тренінги не потрібні, адже у їхніх редакціях немає проблем із гендерною рівністю. Це можна пояснити тим, що Україна належить до так званих «гендерно сліпих країн». 

Але наявність прописаних правил може бути способом розв’язання конфліктів і декларацією цінностей редакції. Це також потужний сигнал нульової терпимості медіа до дискримінації.

Що з цим робити далі

Дослідниці наголошують: ці дані можна використовувати для посилення політик гендерної рівності як для органів влади всіх рівнів, так і на рівні окремих медійних організацій. Авторки дослідження рекомендують не лише розробляти політики, внутрішні кодекси поведінки та механізми моніторингу їхнього втілення, а й закладати бюджети на підтримку таких заходів та найняти гендерний відділ або фахівців із гендерних підходів.

Дані щодо гендерного представництва засновників та керівних органів медіаорганізацій у розрізі типів медіа та регіональної приналежності наразі збирає медіарегулятор — Національна рада з питань телебачення та радіомовлення (Нацрада). Відповідно до Закону України «Про медіа», одним із її пріоритетних напрямів є забезпечення гендерної рівності в медіа та убезпечення громадян України від можливих форм дискримінації, зокрема, за гендерною ознакою. 

Тож Нацрада планує створити та щороку оновлювати гендерний профіль медіа України. Він міститиме дані щодо кількості працівників, середнього віку, наявності людей з інвалідністю, вікової репрезентації, а також дані щодо розподілу за ознакою статі за професійними ролями в медіа (журналісти, керівники, ведучі, програмна служба, адміністративні підрозділи та інше).

Раніше за ініціативи «Жінок у медіа» Міністерство культури та інформаційної політики України затвердило Методичні рекомендації з висвітлення в медіа гендерної рівності, запобігання насильству, проявам сексизму та гендерних стереотипів. Уперше на рівні держави закріпили національні індикатори гендерної рівності на двох рівнях: гендерний баланс у медіакомпаніях та гендерний баланс у медіаконтенті.

Також «Жінки в медіа» досліджували, як гендерна дезінформація впливає на роботу українських журналісток.