«Українська правда» оновила свою політику гендерної рівності. У відповідному розділі на сайті редакція підкреслила свої зобов’язання щодо рівності всередині колективу, дотримання гендерного балансу у виборі експертів, подолання гендерних стереотипів та уникнення сексизму.

Що включає гендерна політика?

Зображення жінок і чоловіків 

У контенті редакція «Української правди» намагається рівною мірою згадувати як чоловіків, так і жінок. Також під час відбору експертів видання намагається збалансовано представляти жінок і чоловіків. Просуватимуть і позитивний образ жінок як активних учасниць соціального, спортивного, економічного і політичного життя.

У матеріалах уникатимуть недоречного коментування зовнішності жінок і чоловіків. Не акцентуватимуть увагу на їхньому одязі, зачісці, макіяжі та незапитуєватимуть, чи є в них час на сім’ю, ведення господарства тощо. Також редакція відмовляється від стереотипних образів жінок —  «жінка-берегиня», «жінка-барбі» або «жінка — слабка стать».

Під час вибору візуалізації до матеріалів медійники не акцентують увагу на статі, релігії, сексуальній орієнтації чи гендерній ідентичності, національності чи расовій приналежності, інвалідності, соціальному статусі, сімейному стані жінок і чоловіків, якщо це не є важливим, змістовно обумовленою складником матеріалу.

У публікаціях вживають фемінітиви відповідно до українського правопису. Водночас вживання чоловічого роду щодо жінок можливе у прямій мові героїв, якщо вони на цьому наполягають.

Подолання сексизму

УП уникає не тільки ворожого сексизму, але й доброзичливого, який дискредитує жінок, але в більш завуальованій формі. Наприклад, що жінки «слабкі» чи «тендітні». Або прикметники «красива», «вродлива», «слабка» — це оцінка, яка ґрунтується на уявленнях авторів про красу і силу.

Редакція намагається викорінити упередження, які ґрунтуються на ідеї неповноцінності жінок або на стереотипних ролях жінок і чоловіків.

Висвітлення домашнього та гендерно зумовленого насильства

Редакція уникає поширення контенту, який сприяє чи може сприяти сексуалізації та/або об’єктивації жінок та чоловіків, тобто поводженню з людиною чи представленню людини, як об’єкта, який служить виключно для сексуального задоволення інших.

Під час висвітлення тематики домашнього насильства відповідальність за насильство покладатиметься лише на кривдника, а не на постраждалу людину.

Крім того, намагаються зменшити надмірну сенсаційність у поданні інформації — не використовуватимуть стереотипні заголовки й не супроводжуватимуть тексти шокуючими фотографіями чи ілюстраціями..

Також редакція використовує коректну термінологію. Вживають слова «потерпіла», «людина, яка пережила травматичний досвід», «людина, яка постраждала від насильства» замість «жертва».

Висвітлення сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК)

При підготовці таких матеріалів редакція забезпечує баланс між своїм правом на публікацію суспільно важливої інформації та відповідальністю за захист постраждалих, а також впливом такої інформації на їхню аудиторію. Також уникатимуть надмірної сенсаційності.

УП заохочує людей, які пережили СНПК, завжди мати з собою «третю сторону» наприклад, когось із рідних або іншу людину, якій вони можуть довіряти під час інтерв’ю. Якщо звернення щодо інтерв’ю може травмувати людину, то медійники обирають можливість звернутися до неї через посередника — адвоката, близьку людину тощо.

Під час інтерв’ю забезпечують комфорт для постраждалих задля уникнення повторної травматизації. Ознаками повторної травматизації є, наприклад, очевидні ознаки емоційного стресу, плач, неспокій, відстороненість, пасивність, спалахи гніву. У разі цих ознак запис інтерв’ю можуть припинити.

Людей попереджують щодо використання та поширення в медіа їхніх фото, аудіо та/або відео.

Деякі українські мовники вже почали впроваджувати політику гендерної рівності в редакціях і адаптовувати контент. Кейси «Еспресо» й «Суспільного мовлення» дивіться тут.