Як «Бахмут.in.ua» говорить про місто та утримує спільноту

Окупація, волонтерство та плани на відбудову: як «Бахмут.in.ua» говорить про місто та утримує спільноту

Понеділок, 9 Жовтня, 2023

Організація

Вероніка Нановська

До повномасштабного вторгнення Росії у прифронтовому Артемівську (потім — Бахмуті) на Донеччині команда «Бахмут.in.ua» поєднувала роботу над інформаційним порталом із адвокатуванням реформ і заходами на підтримку місцевої демократії. Після руйнування та окупації Бахмуту медіа отримало друге життя, визначивши своїм завданням гуртування бахмутської громади онлайн навколо пам’яті та можливого майбутнього міста.

Головна редакторка видання Ганна Бокова та її колеги розповіли нам про те, які точки зростання знайшли для медіа та що допомагає їм гуртувати навколо себе та своїх ідей і бахмутян, і жителів інших міст.

Активізм + журналістика: як починався «Бахмут.in.ua»

Після 2014 року в місті активізувався волонтерський рух. «Хтось інформаційно підтримував заходи, хтось допомагав приймати поранених у лікарнях, готував їсти чи йшов на передову. Але місцевим медіа або було нецікаво розповідати, або вони просто ігнорували це», — згадує Бокова. Вона звільнилася з сайту й разом зі своїми колегами з громадської організації «Бахмут Український», подалися на грант, щоби створити інформаційний портал. Із 2015 року почалася історія «Бахмут.in.ua» — медіа про Бахмут і для бахмутян. 

Пізніше команда інформаційного порталу зрозуміла, що хоче долучатися до розв’язання проблем громади ще й заходами. Тож ГО «Бахмутська фортеця» робила навчання для студентів, розповідала їм, як працює міська рада, що таке реформи, чому не потрібно голосувати за продуктові набори, та запитували, як вони змінили місто, якби стали депутатами. «Ми з моєю партнеркою Альоною Щекодіною та однодумцями громадськими активістами з Бахмута хотіли тримати ситуацію. Нам здавалося, що якщо люди свідомо ходитимуть на вибори, то вони не вибиратимуть проросійських депутатів, а якщо вкладатимуться в громадську діяльність і розумітимуть, як впливати на владу та моніторити витрати бюджету, то більш відповідально робитимуть вибір та цінуватимуть те, що мають», — каже Ганна Бокова.

Ганна Бокова — головна редакторка

Як журналісти, команда показувала приклади з життя інших громад, а також пояснювала, як діють різні інструменти участі, як-от петиції. Як громадські активісти писали листи до міської влади, допомагали розвитку громадських організацій і молодіжному руху. 

Що змінило повномасштабне вторгнення?

25 лютого 2022 року команда мала проводити фінальний захід одного з їхніх великих проєктів, в якому місцеві громадські організації представляють свої ініціативи, зокрема, створення громадського хабу. Планували виступи спікерів і запрошували гостей з Києва. Зі зрозумілих причин цього не відбулося: «Ми дуже розгубилися, оскільки вже не йшлося про розвиток і демократію. А все те, що ти намагався зробити та чому приділяв увесь свій час, не спрацювало. Лише з часом зрозуміли, що всі ці сили не були даремними, а люди, які прагнули змін, працюють над ними далі», — каже Ганна Бокова.

Стратегування

Унаслідок повномасштабного вторгнення, спустошення й окупації Бахмута цільова аудиторія видання змінилася, як і її потреби. Тож стратегія розвитку сайту, яку прописували до цього, втратила актуальність. «Ми розуміли, що вже не можемо працювати так, як працювали. Ми маємо переосмислити, куди ми йдемо, чого хоче наша цільова аудиторія, які тепер ми матимемо завдання і цілі. Ми маємо переглянути свою ідентичність. Прописавши її, ми вирішили, що і створюватимемо Бахмут онлайн, який живе тут з нами», — пояснює головна редакторка.

Команда прописувала і фінансову, кадрову, редакційну політики, щоб чітко затвердити те, про що всі домовилися. «Чим більше команда, тим більша потреба створити спільне розуміння. Якщо в нас не буде суспільного договору про те, куди та як ми рухаємося, ми не зможемо створити ні гарний продукт, ні приємну атмосферу всередині команди. І всі ці документи з правилами відповідають на великі, малі, глобальні, оперативні питання», — каже Ганна Бокова.

У формуванні нових документів і процесів редакції допомагали в Media Development Foundation. Менторка видання Наталія Пахайчук каже, що команда, яка організовувалася в процесі повної руїни міста та хаосу, змогла стати якісним медіа завдяки їхній командній меті — збереження бахмутської спільноти й ідентичності. Вона вважає: «Їхня головна суперсила — бути громадськими активістами. Команда готує міську спільноту щодо питань відновлення Бахмута: яким має бути місто та кого воно має вшановувати». 

Місія — допомогти відбудові міста

«В Україні далеко не одне місто, яке росіяни повністю окупували та зруйнували. Водночас розмови про відбудову — лише слова. Їхнє втілення багато в чому залежатиме саме від місцевої громади та її готовності активно просувати це відновлення», — каже Бокова.

«Ми прагнемо показати реальну ситуацію у місті й робити все для того, щоб Бахмут не зникав із порядку денного, а за ним — бахмутяни та їхні потреби».

Ганна Бокова

Редакція також створила опитувальник про те, чи хоче аудиторія повертатися в Бахмут і що вони думають про відновлення міста. Його пройшло 6000 користувачів, з яких більшість хоче повернутися: «Ми повторювали варіації цього опитування та питали, чи потрібне їм зараз тимчасове житло та чи хочуть отримати компенсацію. Після результатів робили етери з міською радою та народними депутатами, де розпитували про компенсацію за зруйноване та пошкоджене житло, а також про втрачені активи підприємців». 

Локальна подія для громади з окупації

На День міста редакція організувала екскурсію Києвом для громади з Бахмуту. Її проводив їхній фрилансер, історик-краєзнавець Микита Безмен. Крім того, містяни могли приєднатися до святкового концерту на честь Дня народження міста через онлайн-трансляцію. Включення відбувалось із кількох міст, зокрема з Софіївки, куди переїхало багато бахмутян. «У малих провінційних містах День міста — дуже велика подія. Але оскільки тепер бахмутяни у різних містах, така зустріч стає ще більш святковою та особистою. Це відтворення дому, де всі свої, де залишилася частина Бахмуту», — розмірковує головна редакторка.

В етері на Facebook запросили співати, зокрема, колективи Бахмутського фахового коледжу культури й мистецтв імені Івана Карабиця та гурт «Спів братів». Також розігрували пляшки ігристого від Артемівського заводу шампанських вин і спілкувалися з містянами. Проте на половині програми під’єднувалися проросійські хакери. Невідомі під час трансляції героїв з Бахмута увімкнули пропагандистську пісню «Белая Армия», через що редакції довелося зупинити етер. 

Команда та проблема з пошуку фахівців

«Ми зрозуміли, щоб бути цікавими, потрібно бути актуальними та конкурувати з національними медіа та медіа з інших громад, куди приїхали наші люди. А тому потрібно підвищувати якість контенту», — наголошує Ганна.

Підвищувати якість і кількість вирішили, розбудувавши команду. Ще рік тому, у липні, видання складалося з Ганни та її партнерки Альони Щекодіної. Був страх втратити нових людей через нестачу ресурсів, але все ж вирішили почати пошук нових людей. Тепер команда має понад 10 людей і залучає фрилансерів. Спершу до команди приєдналася SMM-менеджерка та журналістка. Потім знайшли окрему людину для новин. Команда також має випускову редакторку та людину, яка пише SEO-тексти й аналітику, також контент створюють редакторки Твіттеру, Фейсбук і Телеграму, ТікТоку, оператор-документаліст знімає відео історії про бахмутян і репортажі з лінії фронту, психолог у форматі коротких відео дає поради щодо підтримання стабільного емоційного стану. 

Не вся команда «Бахмут.in.ua» з Бахмута, проте всі тонко відчувають це місто. Крім того, Ганна додає, що команда «Бахмут.in.ua» — це ініціативні люди, які не хочуть брати вихідні й водночас хвилюються через те, що працюють мало. «Ми намагаємося в цій сфері робити якомога більше, щоб відчувати, що ти робиш внесок у мир в Україні та наближаєш перемогу».

Зараз редакція також відкриває сайт у місті Вільногірськ. Ганна каже, що це невелика громада, де немає налагодженої комунікації між органами влади та жителями. Там також немає власних медіа. Сайтом займатиметься людина, яка проживає там. Частина команди працюватиме онлайн. «Плануємо наймати людей зі всієї України, що дасть змогу залучити більш професійних фахівців. Як показав наш досвід, не обов’язково жити в цій громаді, щоб відчувати місто», — пояснює Ганна Бокова.

Після розширення команди, закупівлі техніки, оновлення сайту, постійних операційних витрат команда відчула необхідність у зручному фінансовому механізмі, який би дав змогу планувати та контролювати кошти. Крім того, розробила фінансову політику. Фінансова директорка Альона Щекодіна каже, що це дає змогу сформувати фінансовий план, зокрема на рік, із щомісячним коригуванням: «У фінансовій політиці затверджені правила закупівель, виплати певних сум без погодження членів правління ГО на термінові витрати, формування резервного фонду, що сьогодні дуже необхідна річ. До того ж усі міжнародні партнери звертають на наявність фінансової політики в організації».

Альона Щекодіна — фінансова директорка

Контент видання

Спершу видання не мало новин, проте згодом зрозуміли: аби конкурувати й залучати трафік, великих матеріалів замало. Стрічка новин з’явилася в березні, й редакція поступово збільшувала кількість новин. 

«Коли до команди долучився Микола Ситник, ми ще не знали які новини є більш затребуваними. З часом зрозуміли, що людей цікавить ситуація з фронту навколо Бахмута,  особливо військові успіхи, а також можливості для бахмутян, успіхи бахмутських спортсменів, робота установ, які релокувалися», — розповідає Бокова.

Микола Ситник — редактор стрічки новин

Великими текстами про відбудову та історіями на сайті займається випускова редакторка Тетяна Семаковська. Вона розповідає, що редакція починає роботу о 9 ранку: «Щоранку ми інформуємо читачів про зміни на Бахмутському напрямку, стежимо за лінією фронту. Протягом дня журналісти беруть коментарі у місцевої влади, волонтерів, лікарів чи центрів підтримки бахмутян про актуальні події. Паралельно з новинами готуються великі тексти та інтерв’ю з героями. У медіа є чіткий графік, але якщо ти хочеш опублікувати цікаву історію змін, історію відкриття бізнесу, волонтерства з нуля чи думки військового — то завжди йдеш на зустріч герою й шукаєш зручний час. Інколи розмовляємо з героями об 11 вечора, зазвичай інтерв’ювання героя займає годину».  

Тетяна зазначає, що завжди потрібно пам’ятати, що по той бік телефону чи месенджера людина, яка має свої справи, життя та графік: «Ми вдячні, що люди діляться з нами історіями, своїм часом, відкриті до спілкування й фідбеку. Часом наші герої ще довго підтримують з нами контакт уже після публікації матеріалу. Ми не женемося за клікбейтними заголовками, не спустошуємо людей для витягнення на поверхню травматичного спогаду. Тож наші герої відчувають себе в безпеці з нами й розуміють, що можуть поділитися історією без негативних наслідків. У нашій невеликій спільноті довіра читача — це головний здобуток, — пояснює випускова редакторка. — Водночас не всі з понад 200 людей, із якими ми говорили протягом останнього року, наважилися розповісти свою історію публічно. Ми поважаємо цю думку й розуміємо, що не кожна історія має бути написаною й опублікованою».

Тетяна Семаковська — випускова редакторка

Героїв для своїх текстів знаходять, зокрема, в соцмережах: «Іноді зв’язуємося з військовими, яких бачимо в TikTok, або робимо дописи з волонтерами, які пишуть, що вони були поблизу Бахмута. Дивимося, хто дотичний до нашого регіону, хто вкладається в те, щоб зупинити війну. Знаходимо військових і місцевих через знайомих людей», — каже Ганна. 

«Перемагали раніше — переможемо зараз!» — спецпроєкт видання

«У березні 2022 року я побачила один з дописів історика з Бахмута Микити Безмена (який пізніше долучався до екскурсії Києвом до Дня міста Бахмут). Він написав, що в України вже не вперше важкі часи, де нам доводилося виборювати перемогу. У цьому заклику йшлося про те, що ми вміли перемагати і зможемо це тепер», — розповідає Ганна. Редакторка каже, що саме це надихнуло зробити серію публікацій про те, як Україна виборювала перомогу із істориком. 

Також звернулися до місцевої художниці Маші Вишедської, яка зробила ексклюзивні картинки під ці історії. Спочатку це публікували лише в соцмережах, потім вирішили зберегти це на сайті в окремому розділі «Наша історія». Крім перемог, туди дописують про загальну історію України та історію міста. У планах — створити книгу з цими ілюстраціями та матеріалами Микити.

Соцмережі

Серед локальних медіа громади «Бахмут.in.ua» має найбільшу аудиторію в соцмережах. Над кожною платформою працюють окремо. Також роблять спільні дописи, зокрема з hromadske та Gwara. 

Керівниця SMM-відділу видання Ірина Бенцак каже, що підтримувати присутність Бахмута в інформпросторі дуже важливо, бо місто доведеться відновлювати. Їхнє завдання — надати розголосу руйнуванням, зафіксувати їх як у форматі матеріалів, так і у форматі відео. «Наші історії не лише для бахмутян. Вони відгукуються й тим, хто втратив домівку в інших містах, хто теж страждає через тривогу, хто цікавиться історією, фейками пропагандистів чи подіями на фронті».

Ірина Бенцак — smm-менеджерка

До початку повномасштабного вторгнення команда мала великий соціальний проєкт про пандемію Covid-19. Після 24 лютого тематичних проєктів не мали, проте періодично підіймають соціально важливі теми, як-от права жінок, чому в Україні потрібен медичний канабіс, а у школах — сексуальна освіта, а також розповідають про українську культуру, зокрема надбання Донеччини.

TikTok

Ірина Бенцак каже, що команда давно думала про системну роботу із кепшн-відео, щоб регулярно розповідати про руйнування міста й долі бахмутян на ширшу аудиторію. Цим у команді зайнялася Євгенія Шатохіна.

Євгенія Шатохіна — відеоредакторка

Команда вирішила поділити відео на дві категорії: довгі, які пояснюватимуть важливі теми та розповідатимуть історію героя, й короткі, як-от архівні фото чи відео з Бахмута. Сторінку запустили в середині травня, і в серпні там було понад 5000 читачів та понад 1,5 млн переглядів. 

Для TikTok видання використовує шаблони, які допомогли створити фахівці з «Радіо Свобода». Вони консультували редакцію перед виходом на платформу. Команда робить експлейнери на основі статей, а також перевели поради психолога та історичні матеріали з каруселей в Instagram у відео. 

YouTube

Команда прагнула просувати відео, створені для TikTok, і на інших платформах. Почали завантажувати їх у YouTube Shorts і побачили зростання переглядів.

«За перші пів року існування наш канал зібрав всього 180 підписників, а за останні три місяці виріс до 1400. Значна частина аудиторії прийшла саме з Shorts: 814 людей. Також ми покращили наші репортажі: зробили їх динамічнішими, додали стендапи журналіста, у перші секунди намагаємося виносити яскраві моменти. Усе це дає змогу збільшити час перегляду відео», — пояснює Ірина Бенцак.

Facebook

З Facebook працює редакторка соцмереж Вікторія Пасайлюк. Вона робила опитування та «здорово-провокативні» підводки до матеріалів. Ірина Бенцак зазначає, що саме це спонукало читачів до комунікації: «Традиція запитань та закликів до спілкування у коментарях була в нас і раніше, проте у травні ми це зафіксували й почали робити регулярно. Відтак зросли охоплення, реакції, а з ними — зацікавлена аудиторія».

Вікторія Пасайлюк — редакторка Facebook та Telegram

Ірина додає, що максимально просувають унікальний контент: відео та історії жителів громади, емоційні спогади про місто та рефлексії читачів у коментарях дали змогу зібрати спільноту на Facebook. Схоже відбувалось і в Telegram.

X (Twitter)

Видання веде україномовний та англомовний акаунти. Редакторка X Вікторія Демчук каже, що в соцмережі медіа охоплює новини зі всієї країни, але утримує акцент на Бахмуті та Донеччині зокрема. «Добираємо новини від медіа, яким довіряємо, офіційних джерел, представників влади та держустанов. Щодо новин із Бахмута, то публікуємо перекладені унікальні матеріали, також пишемо новини з власних джерел — від цивільних, які жили в Бахмуті й тепер волонтерять, представників місцевої влади, іноді військових. Також періодично спростовуємо дурниці, які пишуть російські медіа», — розповідає Демчук. 

Вікторія Демчук — редакторка Twitter

Щодо тематики — охоплюють теми війни, політики, культури, громадського сектору та пишуть на соціальні теми. 

Як покращили комунікацію з читачами?

Ірина Бенцак розповідає: команда мала багато спроб покращити комунікацію, проте лише з часом почали отримувати коментарі. Вона пояснює, що просто почали цікавитися, що люди думають і що їх турбує: «Ми закликаємо людей згадувати улюблені замовлення у бахмутській кав’ярні “Франсуа”, і вони у цьому запитанні чують людину з того боку екрана, чують потребу поділитися чимось близьким».

Команда розуміє, що навіть онлайн може допомагати людям відповідати на їхні запитання та об’єднувати громаду. Наразі редакція активно проводить онлайн-трансляції, куди запрошує місцеву владу. Ганна додає, що команда намагається зробити бахмутян видимими на етапі розв’язання проблем і показати, що громада — жива.

Ностальгія

Спогади та своєрідна ностальгія за містом — активно присутня в соцмережах «Бахмут.in.ua». Ірина пояснює, що розуміють що такий контент зумовлює постійну ретравматизацію переселенців. Водночас це дає змогу підтримувати зв’язок з бахмутянами: «Ще восени минулого року, коли ми створювали стратегію нашого медіа, ми поставили собі за мету створити віртуальний дім для бахмутян. Наші платформи мали б об’єднувати та гуртувати спільноту. Знайомі будівлі, вулиці чи улюблені кав’ярні дають змогу читачу повернутись у Бахмут».

Зміцнення зв’язку з аудиторією має ефект. «Ми зробили відео в TikTok із бахмутського вокзалу, там, де оголошують прибуття потягу. Одна жінка відписала в коментарях, що саме вона говорила ці слова та сподівається, що так буде знову. Ми зв’язалися з нею й написали матеріал про ці спогади», — наводить приклад головна редакторка. Із таких історій у коментарях чи статтях команда інколи робить добірки зі спогадів.

Редакція намагається закликати людей думати про майбутнє, дивитися вперед, згадувати рідні вулиці у контексті відновлення міста, рефлексувати про покращення та зміни. Тому крім ностальгії, на сайті періодично розмірковують з експертами про те, як може виглядати в майбутньому бахмутська набережна, чому важливо зберегти історичне обличчя міста чи чому важливий меморіал пам’яті.

Бахмут.in.ua