Експерти з Регіонального центру з прав людини (РЦПЛ) розробили рекомендації для журналістів щодо інтерв’ювання дітей, яких Росія незаконно перемістила під час війни. Для цього вони проаналізували  обов’язкові міжнародні договори, зокрема Конвенцію про права дитини, і стандарти, які встановили профільні урядові й неурядові організації. Публікуємо основне з виведених експертами правил.

Мета рекомендацій

11 січня РЦПЛ встановив місцеперебування 357 з 380 українських дітей, яких, за заявами уповноважена президента РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової, насильницьки передали під опіку в російські родини. 

Організації також вдалося задокументувати історії 115 таких дітей і поіменно ідентифікувати їхніх російських «опікунів». Проте це ще не всі цифри. 

Журналісти багато пишуть про такі випадки пишуть. Зокрема, ми розповідали, що журналісти The Kyiv Independent ідентифікували дітей, яких викрали з Донецької області та передали російським сім’ям. Журналісти проєктів «Ти як?» і «Схеми» також ідентифікували причетних до депортації 31 української дитини за допомогою свідчень Євгена Межевого й ексклюзивним документам з верифікованого витоку з пошти ватажка так званої «ДНР» Дениса Пушиліна. Також ми писали, що журналісти hromadske встановили викрадачів херсонських сиріт. Трьом фігурантам розслідування оголошені підозри

Рекомендації від РЦПЛ допоможуть журналістам підготувати якісний матеріал та уникнути повторної травматизації дитини й порушення норм національного законодавства й міжнародного права. Водночас журналістам потрібно враховувати вік дитини, рівень її інтелектуального й емоційного розвитку, а також усвідомлення нею базових суспільних норм й концепцій.

Загальні принципи

• Ключовий принцип інтерв’ю — не нашкодь.

Інтерв’ю передбачає дотримання найкращих інтересів дитини. Треба уникати того, що може травмувати дитину, як під час інтерв’ю, так і після його поширення.

• Депортована чи переміщена дитина — це не сенсація.

Такі діти — потерпілі особи, яких можна ретравматизувати, якщо змусити знову пережити негативний досвід і спогади про нього.  Це вимагає особливо турботливого ставлення до дітей. 

Не можна проводити інтерв’ю із депортованою дитиною поспіхом, без попереднього оцінювання ризиків повторної травматизації. 

Крім того, як журналіст, так і законний представник дитини однаково зобов’язані дотримуватися її найкращих інтересів.

• Перед проведенням інтерв’ю журналіст має пересвідчитися, що дитину раніше не інтерв’ювали про ці події. 

Є ризик втратити частину важливих фактів через повторюваність розповіді. Це створює «сценарій» у пам’яті дитини для майбутніх інтерв’ю. Якщо дитина вже розповідала свою історію в медіа, на думку експертів, журналіст має відмовитися від розмови або зрозуміти, як провести інтерв’ю без ретравматизації.

• Журналісти не мають проводити слідчі дії замість правоохоронних органів.

Зокрема, це стосується «допиту» дитини та впізнання винних осіб тощо.

• У жодному разі журналіст не може поширювати персоналізовану інформацію про місце проживання та навчання дитини

Також це стосується і її представника. Журналіст має відмовитися від поширення іншої інформації, яка може негативно вплинути на життя дитини та її представника і травмувати дитину в її середовищі.

• Необхідно відмовитися від надмірної деталізації принизливого поводження або інших страждань особи.

Це робить їх надбанням публіки та змушує повторно переживати власне приниження.

• Для спілкування з дітьми із ментальними розладами рекомендують залучити відповідного спеціаліста.

Як використовувати фото дитини в медіа 

• Журналіст має отримати вільну та інформовану згоду. 

Згода має бути як від дитини (коли це можливо, з огляду на її стан здоров’я та вік), так і від її законного представника (бажано заручитися згодою обох батьків/законних представників).

У разі конфлікту щодо інтерв’ювання дитини та використання її зображення між батьками або іншими законними представниками — потрібно утриматися від подальшого контакту з неповнолітнім.

Особи мають надати згоду без будь-якої винагороди за це. 

• Журналісти мають роз’яснити всі умови інтерв’ю та потенційні ризики батькам дитини або іншим її законним представникам.

• Журналіст мусить переконатися, що особи усвідомлюють мотивацію участі в інтерв’ю.

Ті також мають розуміти своє право припинити інтерв’ю в будь-який момент та відмовитися відповідати на будь-яке запитання. 

• Журналіст може використати вигадане ім’я, розмите зображення, змінений голос неповнолітнього тощо.

Це можна робити за згодою дитини та на вимогу законних представників. 

• Законні представники та дитина мають право відкликати свою згоду на будь-якому етапі підготовки та публікації матеріалів.

Журналіст зобов’язаний узгодити з ними публікацію підготовленого матеріалу та надати право виключити будь-який фрагмент. 

• Журналіст має знімати дитину з дотриманням її гідності, а саме:

• обирати зображення на основі поваги до рівності, солідарності та справедливості; 
• правдиво зображувати ситуацію як у безпосередньому, так і в ширшому контексті; 
• уникати зображень і повідомлень, які потенційно стереотипні, створюють сенсацію або дискримінують людей, ситуації чи місця;
• зображувати ситуацію так, як про неї розповідають герої сюжету;
• діяти відповідно до найвищих стандартів у сфері захисту прав людини та захисту вразливих категорій населення. 

Як готуватися до інтерв’ю з дитиною?

• Журналіст має розуміти контекст ситуації, мати базові юридичні знання про злочин незаконної депортації та примусового переміщення.

Це допоможе скоротити інтерв’ю й поставити мінімум запитань у коректній формі. 

Журналіст має самостійно оцінити власні потенційні упередження та, якщо необхідно, передати проведення інтерв’ю іншому журналісту, який зможе слідувати цим рекомендаціям та дотримуватися найкращих інтересів дитини. 

• Журналіст має визначити мету інтерв’ю.

Бажано показати перелік запитань спеціалісту, щоби оцінити на наявність будь-яких ризиків для дитини, а також самій  дитині та законному представнику з правом виключити будь-яке з них або відмовитися від інтерв’ю. 

• Розмовляти з дитиною потрібно в присутності законного представника або іншої повнолітньої особи.

Дитина має довіряти цій особі, яка діє у її найкращих інтересах. Водночас вимога про отримання згоди законного представника залишається обов’язковою. 

• За можливості необхідно отримати згоду на поширення інтерв’ю у міжнародні судові й квазісудові органи.

Зокрема, журналіст має отримати згоду на оброблення та поширення персональних даних і зображення дитини. Про це представника й дитину мають повідомити окремо. 

• Необхідно обмежити кількість інтерв’юерів, фотографів, а також негативний вплив локації, яку обрали для інтерв’ю

Потрібно переконатися, що дитині зручно, вона може розповісти свою історію без стороннього тиску, зокрема з боку інтерв’юера та законного представника. 

• Перед початком змістовної частини інтерв’ю щодо депортації та інших зловживань журналіст має поспілкуватися з дитиною на вільні теми.

Так дитина почуватиметься комфортно і зможе більше довіритися журналісту. Це також допоможе зрозуміти правильність побудови запитань, виходячи з індивідуальності дитини. 

Як проводити інтерв’ю з дитиною?

• Переконайтеся, що дитина та законний представник знають, що вони розмовляють з журналістом.
• Під час інтерв’ю потрібно пам’ятати про право дитини на недоторканність приватного життя та конфіденційність. Забезпечте їй можливість висловити свою думку, бути почутою та захищеною від шкоди та відплати, включно з потенційною шкодою.
• Викладайте історію через дитяче сприйняття, а не крізь призму бачення законного представника. Журналіст так само не має бути оповідачем історії дитини.
• Запитання треба адресувати дитині, а не представнику. Той не має втручатися у відповіді неповнолітнього. Переконайтеся, що присутність законних представників не створює дискомфорт для розповіді дитини.
• Краще ставити фактичні запитання про те, що хтось сказав і зробив, ніж про те, як дитина почувалася. Пряме запитання про почуття може тиснути на неповнолітню особу й робити його відповіді нещирими.
• Уникайте інсценування: не просіть дітей розповісти історію або дати коментар, який не є частиною їхнього власного досвіду.
• Показуйте готовність вислухати дитину, ставтеся до її оповіді з достатньою серйозністю та без скептицизму. Не потрібно виправляти дитину чи заперечувати їй.
• Під час інтерв’ю стежте за вербальною та невербальною реакціями дитини, щоб за потреби коригувати зміст інтерв’ю та наступних запитань.
• Добирайте коректну термінологію та не використовуйте поняття «жертва», «агресор», «рашист», «депортація», «перевиховання» тощо. Також уникайте невідповідної реакції чи вигуків, що підштовхують дитину надавати таку інформацію, яку від неї очікують, а не таку, якою вона хоче поділитися.
• Дивіться на ситуацію очима дитини, а також переконайтеся, що дитина має відповідні знання, аби відповісти на запитання.
• Не потрібно інструктувати дітей, що саме відповісти на запитання, і конструювати запитання так, щоб відповідь можна було сформувати заздалегідь.
• Можна ставити загальні питання, які дають дитині простір для власної відповіді. Навідні запитання потрібно виключити.
• Будь-який тиск на дитину є неприпустимим, а думку неповнолітнього треба враховувати у питаннях, які його стосуються.
• Журналіст має зберігати баланс між емпатією та професійним дистанціюванням. У жодному разі не запевняйте неповнолітнього або його родичів, що ситуація вирішиться на їхню користь. Так створюються хибні очікування, які можуть повторно травматизувати.
• Якщо журналіст відчуває будь-які сумніви щодо правильності поставлених запитань чи подальшої доцільності інтерв’ю, то він має проконсультуватися зі спеціалістом або відмовитися від його проведення чи продовження.
• Якщо під час інтерв’ю дитина або законний представник просять припинити інтерв’ю або зняти запитання, то вам треба пояснити мету запитання чи з’ясувати причину прохання припинити інтерв’ю, якщо це не порушує ці рекомендації та найкращі інтереси дитини. У разі повторення прохання інтерв’ю потрібно припинити чи зняти запитання. Відповідні фрагменти інтерв’ю не можна поширювати.
• Завершуючи інтерв’ю, необхідно подякувати дитині за розмову, з’ясувати чи є в неї будь-які запитання або хвилювання, а також поговорити на інші теми, які допоможуть їй зменшити емоційні переживання.

Яким має бути зміст інтерв’ю?

1. З’ясуйте обставини, за яких відбулася депортація/ примусове переміщення. 
2. З’ясуйте, чи надавалася згода на це, ким та за яких обставин, а також ознаки примусу.
3. Зверніть увагу на процес повернення дитини додому, зокрема, крізь призму дій агентів РФ.
4. За можливості зберіть інформацію про:

• маршрут переміщення/депортації дитини;
• осіб, які її супроводжували під час депортації, які перебували з нею та/або здійснювали над нею контроль (вихователі, охоронці, завідувачі тощо);
• умови, в яких перебувала дитина (гігієна, харчування тощо);
• активності дитини (відвідування уроків, їхня обов’язковість, вільний час тощо);
• можливість підтримувати зв’язки з родиною та представниками України;
• обставини нав’язування російського громадянства чи передачі дитини в російські родини.

5. Потрібно зафіксувати персональні дані осіб, які були депортовані/ примусово переміщені з дитиною або потенційно були долучені до вчинення порушень прав дитини. Необов’язково їх публікувати, але треба передати інформацію представникам правоохоронних органів України та Міжнародного кримінального суду.

Приклад письмової згоди на інтерв’ювання дитини

Читати більше:

• Рекомендації про висвітлення теми дітей під час війни.
• Як писати про постраждалих у війні дітей — поради Dart Center та досвід американської репортерки