Некрологи продовжують залишатися частиною багатьох сучасних медіа. Архів The Times зберігає майже 7000 текстів, підготовлених для майбутніх звісток про смерть знаменитостей. А американській відеопродюсерці Мері МакГріві взагалі вдалося перенести свою пристрасть до посмертних текстів у «життєві уроки померлих» у TikTok.
Водночас розвиток штучного інтелекту й постійні перегони медійників за охопленням впливають і на ці короткі описи життя та смерті людини. Некрологи, створені ШІ, все частіше засмічують інформпростір, а агрегатори новин подають неправдиві факти. У цьому матеріалі розглядаємо, наскільки змінився формат і подача некрологів та що вплинуло на ці зміни.
Той, хто пише про померлих
PressGazette опублікувала інтерв’ю Дем’єна Арнольда — автора некрологів у The Times. Він працює на повну ставку 15 років, що найдовше в історії видання. За цей час він виробив кілька звичок. Уранці він насамперед перевіряє, хто помер: переглядає головні інформаційні агентства, інші видання й WikiDeaths. Його перший некролог, написаний 2008 року для The Times, був про голландського інженера з дорожнього руху Ганса Мондермана. Він написав і відправив його, працюючи в журналі про будівництво та сподіваючись на успіх, бо вважав, що життя Мондермана заслуговує на вшанування в національній газеті. Редакції так сподобалося, що вони опублікували некролог і заохотили Арнольда надсилати ще.
За тиждень він пише некрологи трьох типів — перший про важливих особистостей на 1500-2000 слів. Наступний нижче — орієнтовно 1100 слів й найменш значний на 800 слів. Зазвичай обсяг некролога свідчить, що людина прожила хороше й варте уваги життя, але не завжди — адже некрологи часто отримують і серійні вбивці.
Водночас декого бентежить те, що дорогоцінні сторінки некрологів, на які не потрапляє багато гідних людей, присвячуються пам’яті вбивць. Але Арнольд вважає, що є сенс замислитися і над такими життями. На прикладі справи Йоркширського Різника Пітера Саткліффа він стверджує, що історія вбивств привернула увагу нації, а отже, виправдала некролог, який газета написала після його смерті 2020 року.
«У цій історії були цікаві аспекти, наприклад, той факт, що поліція дійсно провалила розслідування, які так чи інакше заглиблюються в британську культуру. І, як і все інше, людям було цікаво — ким була ця людина? Чому вона скоїла всі ці злочини?», — зазначає Арнольд.
У архіві видання зберігається понад 7000 некрологів, написаних заздалегідь і оновлюваних регулярно. Якщо команда Арнольда почує, що хтось із цих відомих людей на межі смерті, то його некролог посунуть вище в черзі.
Деякі люди настільки побоюються змісту свого некролога, що телефонують і намагаються «допомогти» його написати. Арнольд каже, що це досить поширене явище. Він не називає імен, але часто це дуже відомі люди, яким він відмовляє. Адже він завжди шукає деталі, які могли б проілюструвати конкретно індивідуальність кожної людини. Наприклад, Арнольд був на презентації книги й розмовляв із відомим політиком. Цей політик розповів йому чудову історію про свою кар’єру, і після цього він подумав: «Я повинен додати це до некролога».
Якщо померла людина чимось відома, а некролог ще не готовий, то Арнольд попросить надіслати йому з архіву вирізки, де були би будь-які новини чи інтерв’ю з цією людиною. Він прогляне їх у пошуках необхідних деталей: коли людина народилася, чим займалися її батьки тощо. Також Арнольд зв’язується із сім’єю померлого. І якщо вірити його досвіду, рідні досить охоче розмовлятимуть. На це є дві причини: по-перше, їм найімовірніше буде приємно почути, що про померлого згадуватимуть на сторінках The Time. Інша причина — рідних засипатимуть співчуттями, а під час розмови з Арнольдом вони мають змогу просто поговорити про померлого, відповісти на питання: «Які кумедні речі людина робила? Що люди повинні знати про неї, чого вони ще не знають?».
Арнольду також подобається телефонувати людям, бо саме тоді він дізнаватиметься найяскравіші деталі. Часто, за його словами, він знаходить момент, який дійсно змінив життя людини, — можливо, вона хворіла в дитинстві і провела рік у лікарні, і в цей час вона почала багато читати про певну тему, і це стало її покликанням.
«У кожного є цікава історія. Треба просто до неї докопатися».
— Дем’єн Арнольд
Нещодавно Арнольд написав некролог архітектора Джона Томпсона. Він започаткував концепцію громадської архітектури, коли мешканці відіграють справді активну роль у розвитку своїх районів. Арнольд дізнався, що коли Томпсон був дитиною, його дідусь і бабуся тримали м’ясну лавку у Ворвікширі. Вони давали йому шматки м’яса й казали роздавати їх людям, яким не так пощастило, як їм. Це дало йому раннє розуміння важливості громади, і він продовжив будувати кар’єру, відстоюючи її інтереси.
Некрологи в The Times виходять без підпису. Це не універсальна практика. Наприклад, некрологи у The Guardian мають авторів. Але Арнольд вважає, що анонімність важлива, тому що допомагає йому ставити на перше місце розповідь чиєїсь історії. Він не зацікавлений у тому, щоб зазначити авторство: «Деякі з відгуків, які я отримав, дійсно роблять цю роботу вартою. Я роблю це не для того, щоб зробити їх щасливими, я роблю це, щоб написати хороший некролог. Але все одно приємно, якщо їм подобається».
Арнольд вважає, що в некролозі про смерть має бути лише один-два рядки. Решту часу він писатиме про ваше життя.
«Я думаю, що це дало мені позитивний погляд на смерть. І на людську природу і життя, тому що в багатьох некрологах, які мені доводиться писати, люди прожили такі дивовижні життя», — каже він.
Як Google ховає живих
Як пише The Verge, одразу після смерті некрологи, створені штучним інтелектом, засмічують результати пошуку, перетворюючи навіть приватних осіб, а не тільки знаменитостей, на клікбейт.
Наприкінці грудня 2023 року друзів Брайана Вастага та Бет Мазур приголомшила звістка про раптову смерть подружжя. Вони присвятили своє життя захисту людей з інвалідністю та написанню статей про хронічні хвороби. Коли некрологи з’явилися в Google, їхні друзі почали телефонувати один одному, щоб поділитися жахливою новиною.
Водночас сам Брайан Вастаг був живий і не знав про фальшиві некрологи, що злетіли в рейтингу Google. Бет Мазур насправді померла 21 грудня 2023 року, але спам-статті, що заполонили мережу, стверджували, що того дня помер і Вастаг.
«Щонайменше четверо людей, про яких я знаю, зателефонували нашим спільним друзям і подумали, що я помер разом з нею, ніби ми домовилися про самогубство», — розповідає Вастаг.
Речник Google Нед Адріанс назвав це прогалиною в даних, зазначивши, що компанія працює над запуском оновлень, які покращать результати пошуку щодо некрологів. Адріанс повідомив, що Google закрив кілька каналів YouTube, які поширювали некрологи та повідомлення про смерть як SEO-приманку, але відмовився казати, чи порушували позначені вебсайти політику Google щодо боротьби зі спамом.
Після того, як Вастаг виявив статті про свою смерть, він повідомив про це Google, сподіваючись, що сторінки видалять із пошуку. Компанія надіслала відписку, в якій повідомила, що позначені сайти не порушують її політику.
На додаток до статей, в яких стверджувалося, що Вастаг помер, з’явилися численні фальшиві некрологи про Мазур, написані із заголовками, що привертають увагу, і оптимізованими для пошукових систем текстами.
Google вже давно бореться зі спамом у вигляді некрологів — роками вебсайти, що не вимагають особливих зусиль для клікбейту, після смерті людини очолювали рейтинг пошуковика. Потім ці сайти агресивно монетизують контент, завантажуючи сторінки нав’язливою рекламою й отримують прибуток. Широка доступність інструментів штучного інтелекту прискорює потік низькоякісних фальшивих некрологів.
«Вишкрібання некрологів» є поширеною практикою, яка зачіпає не лише знаменитостей і громадських діячів, а й пересічних людей. Похоронні бюро мають справу з сайтами-агрегаторами некрологів щонайменше 15 років, каже Кортні Гоулд Міллер, директор зі стратегії компанії MKJ Marketing, яка спеціалізується на маркетингу ритуальних послуг. Ці сайти переглядають новинні статті й місцеві сайти похоронних бюро, шукаючи перші оголошення про смерть, які містять основні деталі, такі як ім’я, вік і місце проведення похорону. Потім вони вилучають і повторно публікують контент у великих обсягах, використовуючи шаблонні формати або, що дедалі частіше, інструменти штучного інтелекту.
Legacy.com — найбільш відомий агрегатор некрологів, але постійно з’являється незліченна кількість менших, більш схематичних сайтів. Деякі з них містять неточну інформацію, наприклад, дату чи місце проведення панахиди. Інші збирають замовлення на квіти чи подарунки, які не прибувають вчасно, розчаровуючи родину та друзів.
На іншому сайті під назвою FreshersLive статті про людей, які померли, безжально оптимізовані для Google. Майже кожне речення в некролозі про померлу пересипане ключовими словами на кшталт «Бет Мазур», «MEAction Network». Стаття розбита на кілька розділів з підзаголовками, орієнтованих на SEO — «Ким була Бет Мазур?» і «Чи померла Бет Мазур?». Також наприкінці матеріалу є блок частих питань — популярна SEO-практика, яка тут виглядає особливо жорстоко.
У відповіді на запитання The Verge представник сайту заперечив, що використовує інструменти штучного інтелекту, і повідомив, що співробітники намагаються зв’язатися з сім’єю померлого.
Власний некролог Вастаг опублікував 12 січня, через кілька тижнів після смерті Мазур. І хоча спам-сайти були швидшими, лише його некролог відобразив справжню особистість Мазур. «Вона працювала в галузі технологій до того, як захворіла — в останні місяці свого життя вона також експериментувала з інструментами генеративного штучного інтелекту, такими як ChatGPT. Бет була веселою і розумною, а друзі та колеги пам’ятають її як далекоглядного організатора, який не шукав визнання за свою роботу. Вона планувала і влаштовувала тематичні вечірки для друзів, танцювала на фестивалі Burning Man і допомагала пацієнтам отримати доступ до лікування та ресурсів». У спам-некрологах, звісно, про ці факти не згадується.
Читайте більше: Не зупиняйте сльози. Як працювати з людьми, які пережили горе — поради
Чи може ШІ писати про померлих
Деякі вебсайти випускають постійний потік клікбейтових новинних статей про померлих. Штучний інтелект лише ускладнив визначення легітимності некрологів, адже рідні в жалобі не дивляться уважно на URL-адресу статті або її автора.
Один сайт під назвою The Thaiger наповнений новинами на різноманітні теми. І серед сотень статей про плітки про знаменитостей та оглядів відео з TikTok є роботоподібні статті про смерть звичайних людей. Автори видання, що базується в Бангкоку, іноді пишуть понад 20 матеріалів на день, включно зі статтями-некрологами про людей, які померли після хвороб, студентів, які покінчили життя самогубством, і неповнолітніх, які потрапили в автокатастрофи. Ці історії мають схожу структуру, іноді в них використовуються однакові розпливчасті фрази про померлих.
Історії про смерті часто позначаються як «трендові», навіть якщо немає жодних ознак того, що людина була відома за межами своєї громади. Статті виглядають як узагальнення або переписування місцевих новин, постів у соцмережах або реальних некрологів, отриманих від родичів.
Контент на The Thaiger має ознаки створення за допомогою штучного інтелекту. Статті написані як типові некрологи й новини, але в них бракує цитат від сім’ї або друзів померлого, й вони не покликаються на зовнішні повідомлення. На сторінці співробітників Thaiger перераховано вісім авторів, жоден із яких не має профілю в LinkedIn. Принаймні троє з них, схоже, мають згенеровані штучним інтелектом фотографії. «Люк Чепмен», який висвітлює новини Австралії та Нової Зеландії, наприклад, одягнений у відкриту сорочку з ґудзиками, що спускаються з обох боків. Навіть у профілях, які містять фотографії реальних людей, нема жодних свідчень, що ці автори існують.
The Thaiger не відповіли на численні запити про коментарі. Після того, як The Verge запитав про згенеровані штучним інтелектом фотографії, The Thaiger видалив авторів зі сторінки співробітників разом з їхнім архівом статей.
Як штучний інтелект змінює різні аспекти пошуку й покликання на джерела — докладніше в нашому тексті
«Поради від мертвих» у TikTok
Нині некрологи — це не тільки тексти на сайтах і особистих постах у соцмережах. У TikTok також є акаунти на подібні теми.
Мері МакГріві, відеопродюсерка з Міннесоти, через любов до некрологів і уроки, які вона знаходить між рядків, створила акаунт «Поради від мертвих людей», який налічує понад 141 200 підписників.
Роками читаючи некрологи, МакГріві бачила деталі про життя людини й хотіла знати більше.
«У вас виникають питання про історії, які не розказані. А потім, коли ви старішаєте, ви розумієте, що ці історії не розказані, тому що вони занадто дорого коштували», — каже МакГріві.
Некрологи від МакГріві інколи бувають нешанобливими — «Причина смерті: чиста впертість», або смішними — як про Рене, яка «Не готувала, не прибирала, та й з грошима у неї було кепсько. Ось що Рене вміла найкраще: фарбування рудого волосся, щотижневий манікюр, брудні жарти, риболовля з пірсу, скручування косяків і купівля брудних журналів».
А ще вони можуть надихати, як Джон, який служив в армії й загинув у В’єтнамі. Він написав власний некролог за рік до смерті. «Армія дала мені змогу пожити в Японії, Німеччині та Англії, і я здобув досвід у всіх тих місцях, про які інші можуть тільки мріяти. Я катався на лижах в Альпах, вбив скорпіона в наметовому таборі в Туреччині, піднявся на гору Фудзі, відвідав руїни Афін, Ефеса і Риму, ходив в оперу в Мюнхені, на вистави у Вест-Енді, бачив матч з регбі між Оксфордом і Кембриджем, ходив пабами Котсуолдса, бачив нічне життя в Гамбурзі й здобув ступінь магістра в іноземному університеті».
У TikTok вона ділиться життєвими уроками померлих. Так вона підтримує те, що найважливіше для неї в некрологах: «Життя людей щось значить».
«Вам необов’язково бути багатим чи відомим, щоб розповісти свою історію в публічному просторі та сказати світові, що ви маєте значення», — каже МакГріві.
МакГріві також є співзасновницею Epilogg, безплатної онлайн-платформи, на якій люди публікують історії, фотографії та спогади про своїх близьких.
«Як знає кожен, хто писав некролог, ви швидко стикаєтеся з бізнесом смерті. Вартість публікації некролога в США становить сотні доларів за один день і те, що ви отримуєте — це холодний, неповний знімок повного і яскравого життя. Медіа не надали постійної та гідної альтернативи газетним некрологам… Ми завжди знали, що є кращий спосіб повідомити про смерть і відсвяткувати життя. Використовуючи досвід у веброзробці, цифровому сторітелінгу та стартапах, ми взялися за справу», — йдеться на сайті Epilogg.
Наразі платформа налічує 3000 користувачів.
Що та як писати про смерть журналістам? У нашому докладному тексті читайте про етичні межі, інші ракурси й доречні запитання.
