Владислав Яцьковий із 2022 року працює журналістом на загальнонаціональному каналі Та3. Це один із найпопулярніших національних телеканалів у Словаччині, що веде цілодобове інформаційне мовлення. Першу трансляцію провели 11 вересня, у день теракту у Всесвітньому торговому центрі в США. Канал є приватним, власник — чеський бізнесмен Міхал Ворачек.
Для «Медіамейкера» Яцьковий розповів про свій досвід роботи, україномовний проєкт на словацькому телебаченні, особливості місцевого медіаполя та власну мотивацію залишатися у професії.
Говорити з українцями та про них
2020 року Владислав приїхав до Словаччини навчатися в Університеті Коменського на журналіста. Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, один зі словацьких телеканалів Та3 надіслав кафедрам журналістики всіх університетів країни запити на контакти українців або людей, що добре володіють українською мовою, які б допомогли збирати й фільтрувати інформацію про події в Україні.
«Канал хотів створити українські новини, щоб інформувати українців, які приїздили у Словаччину після початку повномасштабного вторгнення. Щоб українці могли ввімкнути телебачення й побачити: що потрібно зробити після перетину кордону, де оформити документи, куди піти в лікарню чи банк тощо», — розповідає журналіст.
Владислав був одним із тих українських студентів, хто відгукнувся на запит і прийшов працювати на Та3. Тож 2 березня 2022 року український колектив зробив свій перший випуск новин українською на каналі. Спочатку в команді працювало семеро людей, та згодом їх лишилося п’ять — всі по черзі робили репортажі й виходили в етер зі студії як ведучі.
Владислав пояснює: «Це була інформаційна програма українською мовою, якій відразу робили словацькі субтитри, тому що цього вимагає закон Словаччини».
«Українські новини» проіснували на словацькому каналі до жовтня 2023 року. На початку повномасштабного вторгнення програма виходила тричі на тиждень, але поступово кількість випусків зменшувалася й під завершення проєкту вони виходили лише двічі на місяць. Як пояснює Яцьковий, проєкт втратив свою актуальність, адже ті українці, які приїхали у Словаччину після початку повномасштабного вторгнення, вже прижилися в новій країні й, можливо, навіть вивчили мову на базовому рівні.
Після закриття проєкту Владислав лишився на каналі вже як кореспондент загальної редакції. Він і далі висвітлює життя українців у Словаччині, але вже словацькою. Якщо раніше це були новини із практичними порадами для тих, хто опинився в новій країні, то тепер це репортажі більше для словацької авдиторії — про життя українців там, їхні проблеми чи досягнення, а також експертні пояснення та спростування дезінформації.
Суть своєї нинішньої роботи Яцьковий описує так: по-перше, показати словацькому уряду й суспільству, яка ще допомога може бути потрібна українцям. По-друге, докласти максимум зусиль, аби протидіяти російській пропаганді, якої наразі чимало у словацькому інфопросторі.
Чи втомилися словаки від новин про Україну?
Яцьковий каже: дійсно, інтерес до новин про Україну серед словацького суспільства спадає, це навіть помітно за тим, скільки переглядів набирають на вебсайті Та3 матеріали Владислава та його українських колег. Повідомлення про Україну, якщо це не якась екстрена чи надзвичайна подія, вже не є пріоритетом і не виходять у перших блоках випусків новин, як це було на початку повномасштабного вторгнення. Але протягом усього 2022 року інформація про події в Україні була практично у кожному блоці новин.
Окрім того, розповідає журналіст, у Словаччині серед населення досить поширена російська пропаганда та антиукраїнські наративи.
Владислав Яцьковий ділиться спостереженнями: «До 50 % словаків вважають, що Україна сама винна в тому, що розпочалася війна. І внаслідок цього серед них виникають такі наративи: “ми не любимо українців, вони забирають наші кошти, вони живуть на наші податки та крадуть робочі місця”».
Щоби спростувати це, Яцьковий робив репортаж зі спеціалістом із дезінформації — він розповів, чому словацьке суспільство в це вірить. Потім — інтерв’ю з експертом із соціальної політики, який пояснив, що насправді українці не «вкрали» робочі місця, а зайняли ті, які не займають словаки, допомігши покращити економічне становище
Але Владислав не вважає низьку зацікавленість в українських темах і не завжди позитивне ставлення приводом не робити матеріали на цю тему. Навпаки, на його думку, в таких умовах це ще потрібніше. «Наша ціль — це все одно розповісти правду: що українці не забирають робочі місця тощо. Можливо, не кожен це додивиться до кінця, але він стовідсотково побачить і прочитає, або почує хоча б початок матеріалу… Сподіваюся, що “вода камінь точить” і ми зможемо розвіяти російські наративи», — пояснює він. Журналіст каже, що буде робити матеріали про Україну та українців доти, доки матиме таку можливість. Адже нічого не робити й дозволити Україні зникнути з інфополя європейців, зокрема словаків, — це ще гірше.
Яцьковий вважає, що на словацьку авдиторію варто більше транслювати інформацію про ситуацію на фронті. І не лише короткі повідомлення зі зведень генштабу, а й репортажі із фронту, більше деталей. З досвіду Владислава, закордонній авдиторії у Словаччині нецікаві внутрішньополітичні події в Україні на кшталт звільнення Залужного з посади головнокомандувача ЗСУ.
Як побудовані робочі процеси
Коли Владислав потрапив на роботу в Та3, він був тільки на другому курсі, тож йому та його колегам-студентам довелося багато чого вчитися на практиці.
«Я не знав, наприклад, як робити стендап — тільки в теорії. Нас одразу “кинули у воду”. Здебільшого ми рухалися самостійно, а колеги нас підтримували — ми могли до будь-кого звернутися, і вони нам з усім допомагали, давали поради», — розповідає Яцьковий про початок своєї роботи.
Ані в попередньому проєкті, ані зараз Владислав не працював на повну зайнятість, адже ще навчається в університеті. Тому, каже він, його робочий графік і процеси трохи відрізняються від тих, які мають журналісти, що працюють у компанії на повну ставку.
Теми для своїх матеріалів журналіст добирає сам, переважно вони не потребують попереднього узгодження з редакторами. До редакторів Владислав звертається, коли має якісь сумніви чи питання щодо обраної теми. Коли тема обрана, герої знайдені й узгоджений час зустрічі, журналіст направляє запит до людини, чия посада називається «шеф продукції» — він закріплює за журналістом оператора для знімання. Після цього потрібно поставити до відома редактора, щоб запланований журналістом матеріал внесли у плани випусків.
«Рибу» (основу) сюжетів журналіст також монтує сам, а доводити матеріал до готовності допомагають професійні монтажери. Після вже готовий сюжет перевіряє головний редактор, і якщо зауважень і правок немає — матеріал виходить в одному із блоків новин.
Що відбувається з медіа у Словаччині
Після того, як у жовтні 2023 року прем’єр-міністром Словаччини знову став проросійський політик Роберт Фіцо, становище медіа у країні стало погіршуватися, а видання, які не є прихильними до влади, відчувають на собі тиск.
Цензура й дезінформація
Після приходу до влади прем’єр Фіцо оголосив бойкот телеканалу Markíza, а також порталам Denník N, SME й Aktuality.sk. Новий уряд також хоче реформувати суспільний мовник Словаччини RTVS, щоб мати повний контроль над ним.
«З боку теперішньої влади відчувається тиск не тільки на телебачення, а й на онлайн-медіа та друковані видання, які дійсно інформують про Україну гарно, чітко, виважено. Що тут казати, якщо чинна міністерка культури Словаччини сама є досі ведучою й засновницею дезінформаційного “Slovan TV” на YouTube [проросійське інтернет-телебачення, що транслює роспропаганду на словацьку авдиторію, — ред.]», — пояснює Яцьковий.
Окрім тиску на традиційні медіа, за словами журналіста, у Словаччині з’явилися дезінформаційні проросійські вебресурси, канали на YouTube чи в Telegram.
Хоча до повномасштабного вторгнення Telegram узагалі не був популярним месенджером серед словацьких користувачів.
Проте Владислав Яцьковий каже, що з дезінформацією намагаються боротися: «Громадяни Словаччини створили сайт konspiratori.sk із покликаннями на дезінформаційні вебсторінки. Там люди, які сумніваються в якості тієї чи іншої сторінки, можуть знайти більше інформації».
Ставлення суспільства до журналістів
Владислав розповідає, що та частина суспільства, яка більше піддається роспропаганді, більш зневажливо й ворожо налаштована й до журналістів. Мовляв, останні перекручують інформацію й дезінформують суспільство.
До того ж ставлення до медійників деформує і прем’єр Роберт Фіцо. Під час свого попереднього прем’єрського терміну (2016–2020 роки) Фіцо дозволяв собі різкі й образливі висловлювання на адресу журналістів у відповідь на незручні запитання чи критику влади.
«То що ми хочемо від суспільства, якщо колись прем’єр подавав приклад, як ставитися до медіа? Але цей Роберт Фіцо — проросійський. А та влада, яка була від 2020 до 2022 року, була проукраїнською і не мала таких проблем із медіа», — пояснює журналіст.
Але Яцьковий зазначає, що та частка суспільства у Словаччині, яка не піддається роспропаганді, має критичне мислення й аналізує інформацію, а до професії журналіста ставиться з повагою й без негативних упереджень.
Загалом, каже журналіст, з негативом у свій бік під час роботи він стикається не часто, а якщо трапляються неприємні ситуації — намагається не зважати.
То чому все ж таки журналістика?
Владислав розповідає, що журналістом хотів бути з дитинства й зараз у виборі професії не розчарувався, бо любить свою роботу й відчуває, що вона важлива, хоч часом і непроста.
«Люблю журналістику, тому що передусім це комунікація із суспільством, людьми з різних сфер життя. Мені дуже цікаво все дізнаватися, для мене цікава кожна людина, кожна тема. Спілкування з людьми мене наповнює, й мені це подобається», — ділиться Владислав.
Крім цього, журналіст любить свою роботу за те, що якісна журналістика може мати великий вплив на суспільство й на розвиток демократії, або допомагати людям. Як приклад він наводить журналістів-розслідувачів чи політичних журналістів, що виконують певну функцію «контролю» влади. Часом навіть репортаж, в якому висвітлили якусь проблему, може допомогти її розв’язати.
«Це благородна робота в тому сенсі, що ти можеш допомогти багато кому, але, на жаль, іноді людина цього не зрозуміє… Але мені тут це не важливо. Тут важлива сама суть — журналістика може покращувати життя», — підсумовує медійник.
