Відповідно до опитування Nieman Lab, журналісти розчаровані академічними дослідженнями, які стосуються їхньої професії. Вони вважають їх нерелевантними, непрактичними або недоступними. Водночас багато хто вважає цінним, що дослідники роблять те, на що журналісти не мають часу чи можливостей.
У вересні 2024 року Journalism Bridging Project і American Press Institute (API) опублікували звіт про розрив між дослідженнями та практикою в журналістиці. У ньому зазначають: хоча журналістські дослідження не є панацеєю від усіх бід (як-от втрата доходів, звільнення, загрози безпеці репортерів та утиски свободи преси з боку уряду тощо), проте інформація, яку вони надають, може допомогти виданням працювати ефективніше.
Опитування, в якому взяли участь 89 читачів Nieman Lab, провели влітку 2022 року. Учасникам ставили закриті та відкриті запитання. Звіт Journalism Bridging Project і American Press Institute підготувала група журналістів і дослідників у співпраці. Публікуємо головні висновки з обох звітів. (Оновлено 04.11.2024 року)
Недоліки досліджень для журналістів
Журналісти та дослідники часто сходяться на схожому баченні: для виживання демократії потрібна сильна, незалежна журналістика. Однак редакції хочуть, щоб дослідження зосереджувалися на актуальних і практичних питаннях (й отримати ці рішення зараз, до того, як умови на місцях знову зміняться). Натомість академічні журнали часто наголошують на теоретичних питаннях і створенні масиву емпіричних знань, не фокусуючись на нагальних потребах новинних організацій (крім того, розроблення дослідження від початку до публікації часто займає кілька років).
Відповіді учасників опитування Nieman Lab переважно базувалися на тому, що дослідження роблять журналістику кращою для авдиторії та суспільства, але вони є важкодоступними та надто довгими. В API також зазначили, що журналісти, редактори та керівники новин можуть не сприймати висновки, які передбачають критику чинних практик або здаються складними для впровадження.
Журналісти говорили про те, що дослідження не зовсім стосуються їхньої роботи та демонструють «розрив між теорією та повсякденням» й «не в курсі» мінливих реалій журналістики. Учасники також сказали, що дослідники часто «пропускають теми» або «пропускають важливе» та ставлять «неправильні питання». Ці занепокоєння варіювалися від «дослідники не були журналістами-практиками» до «дослідники не знають багато про журналістику».
Ще однією проблемою було застосування досліджень. Журналісти кажуть, що з їхнього досвіду дані були занадто вузькими, неактуальними та не відповідали їхній авдиторії або ніші. Для звіту API журналісти також зазначили, що часто вважають теоретичну спрямованість багатьох академічних досліджень несуттєвою, коли проблеми, що турбують редакції, потребують практичних рішень.
Доступність досліджень про журналістику була ще однією перешкодою. Учасники опитування зазначили, що не мають часу або можливостей брати на себе більше роботи, а це є основною перешкодою для їхнього опрацювання. Девід Борнштейн, генеральний директор організації з підтримки журналістики Solutions Journalism Network, каже, що в певному сенсі редакціям стало складніше інтегрувати дослідження. «Дуже важко домогтися змін, коли новинні організації перебувають у стані оборони», — каже він. Скорочення штату, низькі доходи та несприятлива громадська думка щодо професії науковця змушують деяких практиків вагатися щодо участі в дослідницьких ініціативах.
Ще однією проблемою є пошук і можливість пошуку. За словами респондентів, доступ до досліджень платний, а статті в журналах «занадто довгі» та «переписані». Передплата на академічні журнали коштує дорого, інколи понад $1000 на рік. Такі організації, як Nieman Lab, Poynter та Journalists’ Resource можуть охопити лише невелику частину досліджень. Ба більше, академічний жаргон і теоретичні терміни в цих публікаціях можуть завадити журналісту зрозуміти суть дослідження.
Іноді редакції можуть сприймати науковців як таких, що видобувають інформацію, а не співпрацюють із ними, і як таких, що відірвані від практичних реалій індустрії. Дослідники можуть найкраще підтримати журналістів дослідженнями, коли обидва сектори діють спільно — наприклад, коли науковці звертаються до редакцій, щоб дізнатися, на які питання вони потребують відповідей.
Один із редакторів, якого опитали для звіту API, пояснив, що багато редакцій «автоматично зневажливо» ставляться до науковців, оскільки журналісти вважають, що вони «знають усе, що їм потрібно знати».
Багато науковців, які вивчають журналістику, є штатними або постійними професорами. Зазвичай їм платять частково за дослідження, а також за викладання та виконання адміністративної роботи, що обмежує їхній час і ресурси для дослідження. Факультети журналістики також часто розглядають викладання та дослідження як окремі сфери, а не як ключові зусилля, які зміцнюють одне одного. Так само часто не помічають студентів журналістики як частину цього ландшафту.
Чим дослідження для журналістів можуть бути корисними
Талія Страуд, яка очолює Центр взаємодії з медіа в Техаському університеті, для звіту пояснює, що академічний підхід може мати величезну цінність, навіть якщо його результати здаються абстрактними. «Навіть у фундаментальних науках є дослідження, які не мають практичної мети, коли ви їх проводите, а потім ви виявляєте, що вони мають», — зауважує вона.
«[Науковці], безумовно, не можуть рухатися достатньо швидко, щоби встигати за редакціями», — каже Джой Майєр, директор організації Trusting News, яка допомагає редакціям будувати довіру читачів. «Дослідження не рухаються зі швидкістю новин». Крім того, дослідження часто настільки специфічні, що мають обмежену застосовність в інших географічних регіонах чи секторах.
Наприклад, якщо дослідження описує методи побудови довіри у Фінляндії, чи може це допомогти редакції новин у Сполучених Штатах? До того ж журналістів може відштовхувати те, що здається постійною критикою їхньої професії з боку науковців. І на це є причина: багато науковців розглядають свою роль як критичну, як функцію сторожового пса, який зосереджується на виявленні недоліків у журналістській практиці. Науковці стверджують, що така робота є цінною, адже часто проблему потрібно діагностувати, перш ніж шукати шляхи її розв’язання.
Багато учасників опитування Nieman Lab згадували, що можливості дослідників доповнюють їхні. Зокрема, говорили про «академічну строгість» та «методичні засоби» дослідження, а також те, що журналістські дослідження можуть посилити аргументацію у важливих дискусіях у редакції.
Один з учасників зазначив, що існує багато питань, на які журналісти шукають відповіді як з точки зору бізнесу, так і з точки зору новинних практик: «Дослідження дають розуміння, яке може надихати».
Ще однією перевагою, яку приносять науковці, на думку учасників, є економія часу. Журналісти бачать в дослідниках професіоналів, чия робота може принести користь редакціям. Крім того, вони зазначають, що буває корисно відволіктися від щоденної рутини створення журналістських матеріалів і подивитися на загальну картину роботи.
Деякі учасники відзначили, що цінують, як дослідження допомагають їм професійно розвиватися. Інші сказали, що завдяки дослідженням вони йдуть у ногу з сучасними тенденціями або ж «є на крок попереду». Бенджамін Тофф, доцент Університету міст-побратимів Міннесоти, який вивчає питання авдиторії, каже, що журналістські організації зацікавлені, зокрема, в дослідженнях авдиторії, оскільки їм потрібно розуміти цільових читачів не лише за допомогою метрик та опитувань.
Також учасники зазначили, що дослідження допомагають мислити критично, боротися з упередженнями або думати про етичні наслідки своєї роботи. Це допомагає порівняти «наші припущення про те, як авдиторія реагує на певні типи повідомлень, із тим, що говорять соціальні науки. Наприклад, як висвітлювати тему самогубства, не збільшуючи ризик самогубства».
Крім того, учасники зазначили, що дослідження можуть допомогти з бізнес-моделями та аргументацією перед спонсорами.
Які рішення?
Учасники також говорили про потенційні рішення, що мали б випливати з досліджень про журналістику. Зокрема:
- скласти чіткий розділ про рішення та зазначити, хто має впроваджувати зміни;
- використовувати більш орієнтовану на аудиторію структуру для журнальних статей (наприклад, перевернуту піраміду);
- співпрацювати з медіаорганізаціями для розроблення актуальних і релевантних досліджень.
Крім того, як науковці, так і практики відвідують журналістські конференції. Вони є як одним із перспективних шляхів для особистого спілкування через неформальні знайомства, так і навмисним програмуванням, спрямованим на заохочення обміну ідеями. Програма конференцій може включати панельні дискусії, у яких беруть участь науковці та журналісти, презентації підсумків досліджень.
Важлива також співпраця між дослідниками та редакціями для проведення практичних досліджень. Напркилад, співпрацювати з редакціями можуть університети. А ресурси для журналістів мають писатися в стилі «як робити», щоби краще відповідати нагальним проблемам, які редакції намагаються розв’язати. Також автори звіту припускають, що журналісти могли би проводити час у відрядженні в наукових колах, тоді як науковці могли би працювати в редакціях
Майстер-класи та семінари з професійного розвитку є природними точками зв’язку для вчених і практиків. Також допоможе, на думку авторів звіту, реформування викладання журналістики: професори можуть допомогти подолати розрив, навчаючи студентів використовувати дослідження — і пояснюючи їм їхню важливість.
Автори говорять і про потребу реформування вимог до академічних журналів. Вони можуть надавати більше значення практиці. Можливо, розділ «рекомендації» можна було би зробити відкритим, як зараз анотації.
Де читати дослідження про медіа
В API кажуть, що дослідження, які мають значення для редакції, можна знайти в галузі журналістики та масових комунікацій, а також у соціології, психології, політології, взаємодії людини з комп’ютером, менеджменті тощо.
Дослідники та наукові центри, як і неакадемічні дослідники, оприлюднюють багато своїх висновків. Вони часто співпрацюють із новинними організаціями, щоб визначити теми дослідження. Це, наприклад:
- American Press Institute;
- Institute for Nonprofit News;
- Impact Architects;
- Maynard Institute for Journalism Education;
- OpenNews;
- Poynter Institute;
- Solutions Journalism Network;
- Trusting News.
Кілька дослідників беруться за роботу з перекладу та зіставлення досліджень. Приклади:
- RQ1 — імейл-розсилка про останні дослідження журналістики Марка Коддінгтона з Університету Вашингтона та Лі та Сета Льюїса з Університету Орегону;
- Research List: Solutions Journalism and Constructive Journalism — база даних, яку підтримує Кайсер Лоф із університету Джорджії.
Комерційні дослідницькі організації зазвичай роблять дослідження загальнодоступними. Ці організації є впливовими, але їх небагато. Серед них:
Також корисними будуть публікації, написані для тих, хто працює в галузі новин. Poynter пропонує сайт медіановин, а API – розсилку. Також є окремі професійні видання, як-от Columbia Journalism Review, Nieman Lab і Journalists’ Resource, часто публікують підсумки досліджень або статті дослідників. Деякі висвітлюють дослідження рідше, зосереджуючись більш детально ознайомитися з новинами та інформацією з самих індустрій новин і видавництва. Це також:
Також пубілуємо організації, які публікують дослідження про медіа в Україні:
