Як у Європі та Азії пишуть про війну в Україні

Нещодавно організація глобального розвитку IREX опублікувала щорічне дослідження медійно-інформаційної сфери — Vibrant Information Barometer (VIBE) — у 18 країнах Європи й Центральної Азії, серед них є й Україна.

Попереднє дослідження стосувалося впливу на медіа пандемії коронавірусу та початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Тепер до впливу російсько-української війни на регіон додалися такі виклики як гендерна рівність у медіа й висвітлення гендерних питань.

Розповідаємо головне про те, як згадували Україну в дослідженні VIBE 2024.

Загальна інформація про дослідження

У дослідженні брали участь працівники медіа й медіаексперти з 18 країн — загалом опитали представників 225 видань. Спершу вони заповнювали спеціальний опитувальник VIBE, ставили оцінки — щодо якості інформації, шляхів її поширення, споживання та її впливу на поведінку — й надавали підтвердження своїм балам. Після цього респонденти брали участь у дискусії з модератором.

IREX публікує імена й посади учасників дослідження, однак не до всіх країн. Наприклад, імена українських учасників не розкривали заради їхньої безпеки.

Загалом країни оцінюють за чотирма основними принципами, які поділені на 20 менших індикаторів:

Якість інформації.
Шляхи поширення інформації.
Споживання інформації та залученість авдиторії.
Вплив інформації.

Оцінювання та категорії країн

VIBE оцінює ситуацію в кожній країні загалом від 0 до 40 балів, також окремі бали від 0 до 40 отримує кожен із чотирьох принципів. Залежно від того, скільки балів набрала країна, їй присвоюють одну з чотирьох категорій:

нединамічна або невдала інформаційна система — від 0 до 10 балів;
слабкодинамічна або слабка інформаційна система — від 11 до 20 балів;
дещо динамічна або стабільна інформаційна система — від 21 до 30 балів;
високодинамічна або успішна інформаційна система — від 31 до 40 балів.

Цьогоріч майже всі країни розподілилися між двома категоріями:

Дещо динамічні — Вірменія, Косово, Молдова, Чорногорія, Північна Македонія та Україна;
Слабкодинамічні — Албанія, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Грузія, Таджикистан, Киргизстан, Узбекистан, Казахстан і Сербія.

Росія, Азербайджан і Туркменістан отримали найнижчі бали й опинилися в категорії нединамічних інформаційних систем. Високодинамічною цьогоріч не визнали жодну країну.

У дослідженні відзначають, що деякі країни, зокрема Білорусь, Казахстан, Косово, Чорногорія, Туркменістан й Узбекистан, покращили свої загальні показники. А такі країни як Албанія, Вірменія, Грузія, Молдова й Україна зберегли показники на рівні минулого року. Натомість показники Азербайджану, Боснії і Герцеговини, Киргизстану, Північної Македонії, Росії, Сербії та Таджикистану погіршилися.

У цьогорічному дослідженні VIBE найнижчі середні показники в регіоні переважно були в індикаторах, що стосуються:

ресурсів для виробництва контенту;
інформації, що може нашкодити;
незалежності інформаційних каналів;
медіаграмотності;
того, як люди використовують інформацію для пояснення своїх дій;
того, як представники влади використовують інформацію для ухвалення рішень і для підтримки демократичних прав.

Натомість вищі показники були в індикаторах, що стосувалися доступу до інформації та її використання громадянським суспільством.

Оцінка всіх досліджуваних країн за категоріями

Адаптація до викликів війни: ситуація в Україні

Загальна оцінка інформаційної системи України — 26 балів. Стільки ж отримали Молдова й Косово. Загалом укладачі дослідження не зафіксували значних змін із ситуацією в Україні. Водночас відзначають, що обсяг і швидкість споживання важливої інформації зменшилися проти 2022 року. Тепер люди віддають перевагу коротким новинним повідомленням і коротким відео.

Якість інформації — 21 бал

Це найнижча оцінка для України серед усіх принципів, така ж оцінка була й торік.

У звіті зазначають, що медіасектор в Україні функціонує краще ніж 2022 року, попри такі виклики, як руйнування під час війни, перебої з електроенергією, економічні труднощі та демографічна криза.

«Україна зберегла плюралістичний і різноманітний медійний ландшафт, який адаптувався до воєнних умов. Однак цілодобовий телемарафон “Єдині новини”, який часто ігнорує теми, незручні для влади, шкодить балансу, як і бюджетне фінансування державних каналів, кількість яких зростає», — вказують у дослідженні.

На якість контенту також значно впливає фінансування. Поки деякі компанії заснували нові медіа, інші медіа отримали підтримку донорів і диверсифікували виробництво контенту. Ще деякі видання стикнулися зі скороченням зовнішнього фінансування. Найбільше страждають медіа із прифронтових або звільнених регіонів через загрозу безпеці.

У дослідженні зазначають, що українські медійники також вдаються до самоцензури, оскільки занепокоєні, аби їхній контент не нашкодив українській обороні. Крім того, журналісти переважно утримуються від критики уряду або розслідування правопорушень влади, бо це може призвести до обурення громадськості та осуду.

Водночас респонденти заперечили будь-яку дискримінацію чи виключення певних груп із висвітлення в медіа. Зазначається, що вразливі групи можуть бути відсутніми в популярних медіа через низький інтерес авдиторії. Але ці групи мають альтернативні платформи для самовираження. Однак Інститут масової інформації повідомляє, що без регулярного співробітництва з відповідними організаціями, висвітлення ЛГБТК+-спільноти є слабкою.

Відмінність між професійними медіа та блогерами

Відповідно до звіту, за останні роки якісні медіа зробили значний прогрес у фактчекінгу й боротьбі з дезінформацією. Однак низькоякісні популярні медіа, соцмережі та анонімні Telegram-канали часто поширюють оманливу інформацію. За словами одного дата-журналіста, багато публікацій медіа базуються на постах у соцмережах і Telegram-каналах, а емоційно забарвлені відео стають віральними.

За словами фактчекера, блогери та інфлюенсери іноді надають достовірну інформацію, але вони також змішують об’єктивну журналістику із замовними матеріалами.

А опитаний телевізійний журналіст зазначив, що представники влади, політики й підприємці є тими, хто «може навмисно поширювати оманливу інформацію».

В Україні на таких платформах, як YouTube, контент-креатори змагаються за рекламу, тож вдаються до клікбейт-заголовків і виробляють низькоякісні відео, що приваблюють глядачів. У дослідженні вказують, що деякі креатори в соцмережах, особливо в анонімних Telegram-каналах, використовують популярні теми, поширюючи спотворену й неперевірену інформацію.

Також під час обговорення респонденти погодилися, що професійні медіа схильні дотримуватися етичних стандартів і виправляти помилки, якщо вони є, на противагу блогерам і Telegram-каналам. Етичні порушення шкодять репутації незалежних та якісних видань, проте нечисленні українські юридичні засоби захисту й саморегуляційні органи (медіаспостерігачі та Комісія з журналістської етики) учасники дискусії вважають неефективними для професійних видань і невпливовими для непрофесійних творців контенту.

Поширення інформації — 26 балів

Попри те, що цей принцип має найвищий бал, учасники дослідження занепокоєні через дедалі частіший тиск на журналістів, які критикують владу або викривають корупцію. Також вони говорять про зменшення доступу до публічної інформації та доступу до передової, посилення державного мовлення через телемарафон та інші державні медіа.

Крім того, респонденти цьогоріч були більш критичними щодо обмеження доступу до публічної інформації, покликаючись на такі проблеми:

закриті реєстри;
нечіткі відповіді або необґрунтовані відмови на інформаційні запити;
обмежений доступ до засідань парламенту й уряду та їхніх трансляцій (за винятком певних публічних заходів).

Більшість державних реєстрів залишаються недоступними ще з початку повномасштабної війни. Державна статистика, звіти та багато рішень державних органів досі конфіденційні. Ба більше, за словами журналіста-розслідувача, деякі органи влади перестали належним чином оновлювати свої сайти й відкриті реєстри.

Ключовим занепокоєнням є продовження телемарафону «Єдині новини», попри зменшення актуальності та переглядів. Учасники дискусії також занепокоєнні збільшенням бюджетних коштів на державні канали, оскільки контролювати редакційну політику там легше, ніж на суспільному мовнику.

Згідно з дослідженням, загальний вплив олігархів-власників медіа зменшився, бо їхні політичні амбіції послабли через відсутність виборів у 2023 році та, ймовірно, у найближчому майбутньому. Тому вони більше не відчувають потреби просувати свої інтереси, а також обмежені через скорочення своїх фінансів. З іншого боку, медіа, які отримували підтримку власників або держави, стали більш залежними від такого фінансування. Під час дискусії один учасник наголосив, що видання мають чітко розмежовувати роботу редакції та бізнес.

Друковані медіа зазнають постійного скорочення тиражів, а ринок реклами переходить на онлайн-платформи. Також телебачення втрачає свою значущість як джерело новин: 2015 року 85 % українців назвали телебачення важливим джерелом новин, а 2023 року цей показник знизився до 30 %.

Механізми модерації контенту на YouTube, Facebook, Instagram та X (колишній Twitter) у дослідженні називають недосконалими, а відсутніми — в Telegram та інших месенджерах. Часто модерація обмежується цензурою насильницьких зображень. Соцмережі, особливо Facebook та Instagram від Meta, часто блокують чутливий контент від українських медіа та блогерів. А вони зі свого боку скаржаться на обмежений зворотний зв’язок від соцмереж, зміни в політиці платформ і погану функціональність.

Споживання інформації — 23 бали

У звіті вказують, що донори пропонують тренінги з медіаграмотності та фінансують тематичні проєкти, однак порівняно невелика кількість людей виявляє зацікавлення до цього.

Українці все більше звертаються до соцмереж, особливо до анонімних Telegram-каналів з неперевіреною інформацією. Хоча вони все більше усвідомлюють пропаганду й тактику Росії, багато людей все ще не мають достатнього критичного мислення, розуміння стандартів журналістики та якості медіа.

Один із редакторів під час дискусії зазначив, що 2022 року й до того суспільство переконували в токсичності та небезпеці медіа. Це призвело до загальної втрати довіри до видань, а після початку повномасштабної війни додалися ще й заклики покладатися лише на офіційні джерела. За його словами, зараз треба відновити довіру до якісних медіа, припинити називати фейками будь-яку незручну інформацію та перестати сліпо вірити заявам влади.

У дослідженні також вказують, що професійні видання активно взаємодіють з авдиторією: опитують її, публікують виправлення та спростування, а також проводять офлайн-заходи.

Вплив інформації — 23 бали

Респонденти заявили про порівняно нижчі показники споживання незалежних і надійних джерел новин проти телемарафону й Telegram-каналів.

Також учасники дослідження кажуть, що немає систематичних досліджень про те, яку інформацію громадяни використовують для своїх рішень. Адже інформаційний простір містить як якісні та надійні джерела, так і маніпулятивний та фейковий контент. Тож люди можуть несвідомо використовувати ненадійну інформацію на шкоду собі або суспільству.

Під час дискусії тележурналіст зазначив, що українці часто обмежені у своїх інформаційних бульбашках й обирають медіа, які підкріплюють їхні попередні погляди. Як ідеться у звіті, проросійські наративи здебільшого виключаються з обговорень, адже більшість суспільства їх не терпить. Різними думками вдається ділитися в соцмережах або в коментарях до медіа, але такі дискусії зазвичай неконструктивні.

2023 року журналісти відновили антикорупційні розслідування, зосередившись на витрачанні бюджетних коштів, державних закупівлях і способі життя держслужбовців. Журналістські розслідування викликали реакцію та увагу авдиторії, однак розслідування правоохоронців і судові справи є винятками.

Журналісти часто чинять сильніший тиск на корупціонерів, ніж правоохоронні та антикорупційні органи.

Крім того, у звіті йдеться, що влада вибірково реагує на публікації журналістів, а взаємодія між громадянським суспільством і місцевою владою відрізняється від регіону до регіону. Наприклад, деякі місцеві органи влади ігнорують медіа, які систематично висвітлюють проблеми громади та вимагають відповідальності. Також журналістів рідко запрошують на заходи або відмовляють у додаткових коментарях, стверджуючи, що вся інформація була опублікована в інтернеті.

Респонденти зазначають: влада України часто не демонструє, що в ухваленні рішень покладається на інформацію, засновану на фактах, або взагалі не пояснює свої рішення громадськості. Водночас учасники дискусії визнали, що Україна має міцне та професійне громадянське суспільство, яке використовує надійну інформацію. Воно відкрите для медіа та спілкується із громадськістю через сайти й соцмережі. Також громадські організації активно беруть участь у розробленні та реалізації різних реформ, проводять опитування, оцінку цих зусиль і залучають до співпраці медіа.

Крім того, низка громадських організацій беруть участь у навчанні журналістів, співпрацюють із виданнями, зокрема проводять аналіз медіа, перевіряють факти та протидіють маніпуляціям, просувають медіаграмотність, надають правову допомогу медійникам. Один з учасників дискусії зазначив, що часом медіа перетворюють на громадські організації. Тоді вони виконують різні громадянські функції поза роботою як медіа, а фінансують такі проєкти донори.

Дезінформація та відсутність контексту: як Україну згадують в інших країнах

У результатах дослідження країни поділені на невеликі групи за частинами регіону: Південна Європа, Кавказ, Західна Євразія та Центральна Азія. У кожному розділі більшою чи меншою мірою згадувалося, як російсько-українська війна впливає на інформаційне поле в інших країнах.

Південна Європа

У цьому розділі описували ситуацію з медіа в Албанії, Боснії і Герцеговині, Косові, Чорногорії, Північній Македонії та Сербії. Про Україну згадується в частині про Боснію і Герцеговину, Косово та Північну Македонію.

Так медіа в Боснії і Герцеговині здебільшого зосереджені на місцевих та регіональних соціальних і політичних подіях, а висвітлення міжнародних подій не має достатнього контексту. «Медіацентр Сараєво», що підтримує розвиток незалежної журналістики у країні, зазначає, що журналісти Боснії і Герцеговини висвітлюють війну в Україні та війну в Газі через призму іноземних новинних агентств, які використовують як джерела інформації.

Крім того, у країні поширюються фейки про війну в Україні: платформа перевірки фактів Raskrinkavanje 2023 року спростувала «численні приклади дезінформації та маніпуляцій» щодо вакцин і воєн в Україні та Газі, йдеться в дослідженні.

Також маніпуляції про Україну поширюють у Косові, хоч вони й не такі поширені, як маніпуляції про внутрішні проблеми. У звіті покликаються на дослідження hibrid.info за перші шість місяців 2023 року: так 1,4 % маніпуляцій в медіа стосувалися війни в Україні, 2,6 % — маніпуляції про соціальні програми, 5,2 % — інфляції, 12,3 % — тем, пов’язаних із північчю Косово, та 20 % — діалогу між Косово й Сербією (ситуація загострювалася з липня 2022 року, коли косовський уряд постановив перереєструвати номерні знаки й документи, видані в Сербії, наприкінці року навіть зводили барикади на кордоні, проте весною 2023 Косово й Сербія домовилися про нормалізацію відносин).

Медійники в Північній Македонії теж були занепокоєні інформаційними маніпуляціями, особливо про російсько-українську війну. У звіті йдеться, що професійні журналісти рідко поширюють маніпуляції чи мову ненависті, однак скорочення редакцій, тиск через необхідність швидко публікувати контент та представити позиції всіх сторін, можуть призвести до ненавмисного поширення маніпуляцій, зокрема про війну Росії проти України.

Водночас укладачі дослідження наголошують, що не зафіксували жодних випадків, коли влада тиснула б на видання чи змушувала до цензури. Після повномасштабного вторгнення в Україну Північна Македонія приєдналася до рішення Європейського Союзу про заборону трансляції російських державних медіа, таких як Russia Today.

Кавказ

У цьому розділі зібрано інформацію про Вірменію, Азербайджан і Грузію. Про Україну згадувалося лише в частині про Грузію.

Респонденти із Грузії зазначають, що Росія протягом року впливала на грузинську авдиторію через розважальні сторінки, які несли приховані політичні заклики. Наприклад, онлайн-видання Myth Detector виявило у Facebook сторінку, де поширювали меми, які висміювали вступ до ЄС та ЛГБТК+-спільноту.

Також журналісти відзначають, що маніпуляція від влади стає більш витонченою.

Наприклад, керівництво «Грузинської мрії» — нині керівної партії країни — просувало теорію змови про те, що невідома група мілітаристів хоче, щоби Грузія брала участь у війні з Росією та відправляла бійців для допомоги Україні. Респонденти кажуть, що цю інформацію використовували для дискредитації опозиції та заплутування авдиторії.

Західна Євразія

У цьому розділі представили інформацію про Україну, Білорусь, Молдову й Росію. Варто зазначити, що у звіті в назві цього розділу зроблено акцент саме на РФ, адже він називається «Росія та Західна Євразія».

Так білоруські медійники, які покинули країну й багато з них оселилися в Україні, Польщі та країнах Балтії, залежать від фінансування іноземних урядів і фондів. Це фінансування зменшилося, оскільки вони конкурують за підтримку з українськими й російськими журналістами за кордоном. Незалежні журналісти, які залишаються в Білорусі, намагаються уникати таких тем, як політика, економіка й війна в Україні, щоб на них не тиснули. Натомість державні білоруські медіа викривлено висвітлюють війну в Україні та поширюють російський погляд на ситуацію.

Також білоруське суспільство поляризоване щодо війни в Україні.

У грудні 2023 року дослідження Chatham House виявило, що ставлення до війни майже не змінилося за півтора року. Водночас споживачі державних медіа набагато частіше, ніж авдиторія недержавних, підтримують дії Росії. Прихильники РФ зазвичай старші та живуть за межами Мінська, тоді як опоненти частіше живуть у Мінську, є молодими чи середнього віку й мають вищу освіту.

У Молдові жителі мають доступ до контенту мовами, якими вони розмовляють або віддають перевагу: переважно це румунська й російська. Українці — найбільша етнічна спільнота Молдови, однак публікацій українською мовою небагато. У дослідженні зазначають, що це відображає низький попит авдиторії, оскільки українська спільнота в Молдові частіше споживає контент російською мовою, ніж національною. Як, наприклад, і гагаузька спільнота.

Загалом Молдова й далі стикається з російською пропагандою та маніпуляціями. У звіті вказують, що пропаганда Росії спрямована на підрив проєвропейського курсу Молдови й дестабілізацію ситуації у країні. У невизнаному Придністров’ї найбільше висвітлюють місцеві та російські новини. Респонденти кажуть, що війна Росії проти України має обмежене висвітлення. Так у новинах можуть згадувати про те, що українська влада нібито намагається вербувати людей із регіону для бойових дій.

Загальна оцінка Росії з кожним роком погіршується. Цього разу зупинилася на позначці в 10 балів. Гірше лише в Туркменістану, що набрав 3 бали.

Один учасник дискусії погодився, що мова ненависті та нетолерантність є невіддільними елементами офіційної пропаганди Росії. Крім того, пропаганда не обов’язково пов’язана саме із вторгненням в Україну. Один респондент наголосив, що в російськомовних сегментах соцмереж поширюють тези, які заперечують існування української нації.

З початком повномасштабного вторгнення Росія збільшила державне фінансування медіа. 2023 року на державні медіа витратили 122,1 мільярда рублів ($1,3 мільярда), 2024 року ці інвестиції збереглися приблизно на тому ж рівні з деяким скороченням. Крім того, респонденти зазначають, що на російському телебаченні популярні ток-шоу, на яких обговорюють не припинення війни, а те, як Росії потрібно вести її ефективніше.

Центральна Азія

Тут зібрана інформація про Казахстан, Киргизстан, Туркменістан, Таджикистан й Узбекистан. У звіті йдеться, що медіа Казахстану висвітлюють дуже мало міжнародних новин, оскільки країна намагається займати нейтральну позицію щодо світових подій. Це стосується і повномасштабної війни Росії проти України.

Як і в решті країн, після початку повномасштабної війни в Україні у Казахстані зростає кількість дезінформації та маніпуляцій щодо теми, а також збільшується поляризація авдиторії. Респонденти розповіли, що, наприклад, на сайті «Нашої газети» обговорення війни зайняло від 80 до 90 % усіх коментарів, хоча редакція присвячує цій темі лише від 5 до 10 % контенту (і тільки якщо це якось стосується Казахстану). Через велику кількість маніпуляцій про війну в Україні навіть змінили правила сайту — автори коментарів мають давати джерела своєї інформації.

Влада Таджикистану теж офіційно залишається нейтральною в російсько-українській війні. Водночас деякі контент-мейкери підіграють російській пропаганді та розпалюють ненависть до України й західних цінностей, поширюють фейки й маніпуляції та не зазнають за це покарання. Журналісти відзначають, що вторгнення Росії розділило суспільство на два табори: тих, хто підтримує дії російського уряду, і тих, хто вважає його агресором.

У Таджикистані публікації з’являються таджицькою, російською та, значно менше, узбецькою мовами. Таджицька — мова, якою розмовляє більшість людей, але нею є мало якісного контенту.

Відсутність медіа мовами національних спільнот обмежує їхній доступ до різноманітної інформації, тому багато хто звертається до російськомовних джерел.

Facebook і Telegram — популярні платформи для обговорень в Узбекистані. Люди використовують обидві соцмережі для новин, реклами, політичних дискусій, активізму та організації спільноти. У звіті згадується, що 2023 року, завдяки цим соцмережам, в Узбекистані зібрали й відправили одяг і шкільне приладдя для переселенців в Україні.