Колонки — це матеріали від фахівців із різних галузей. Сучасні медіа активно їх публікують, щоб доповнити цією експертизою інші журналістські матеріали. Такі тексти часто засновані на особистому досвіді та показують ситуацію з неочевидного ракурсу.
Про те, як саме давати звучання темам і людям через розділ колонок «Медіамейкер» дізнався в редакторок «Української Правди», «Українського тижня» та NV. Ми поспілкувалися про цінність і наповнення цього розділу, а також про те, які особливості колонок залежно від tone of voice кожного з видань.
Для чого потрібні колонки?
Колонка дає майданчик для експертної думки. Редакторка суспільно-політичних колонок «Української правди» Тетяна Пляцок порівнює її з дописом знавців у своїй галузі у Facebook. Адже часто це схожі за сенсом і структурою тексти, які редакція використовує у своїй роботі. Плюс колонок, на відміну від умовного Facebook, за її словами, у тому, що їх не видалять із сайту. Саме тому, на її думку, це найкращий спосіб достукатися до влади та громадськості. Так колонка стає великим важелем впливу. «Колонка дає тобі голос, ти починаєш звучати в певних впливових колах», — додає Пляцок.
Тетяна виділяє відкритість редакції як особливість колонок на УП. Адже вона як редакторка відповідає на 99 % повідомлень, які їй надсилають, навіть, якщо це відмова. Завдяки такій активній взаємодії вони знаходять і публікують відомих авторів, а також дають майданчик різним організаціям, які підіймають значущі теми. Протягом дня в різних редакціях УП виходить 5–6 колонок.
Також особливість колонки, за її словами, у тому, що вона дає зріз суспільних подій. Коли читач хоче почитати щось нове й недовге, то саме в колонці швидко отримує. Адже зазвичай це короткий розділ, який підсвічує питання, про які людина часто могла й не замислюватись. «Мені подобається особливість «Української правди», що ми даємо майданчик для дуже багатьох, і у нас є різноманітність. Ти можеш знайти і матеріал суперкрутого автора, і роздуми про війну, і дізнатися для себе щось цікаве про те, як, наприклад, деякі люди не можуть отримати певні послуги через те, що є переселенцями, й не можуть належати до місцевого самоврядування. Класно, коли ти розумієш, що стоїть за законами», — каже редакторка колонок УП.
А заступниця головного редактора у проєкті NV Віталіна Приходько, яка курує кілька напрямів роботи, переконана, що якісний майданчик з авторськими колонками, що дотримується професійних журналістських стандартів і балансу думок — це ще один доказ того, що незалежні медіа існують. «Це можливість додати гучності голосу правди, справедливості, критичного мислення. Це можливість розпочати важливу суспільну дискусію та звернути увагу на значущі деталі. Можливість розглянути проблему з різних боків й отримати якісну поглиблену аналітику від першої особи», — стверджує вона.
Хто і як працює над колонками?
Колонка дає авторам творчий підхід. Тож хоча в кожного з видань є свої побажання, нема чітких меж, якою вона має бути.
В «Українському тижні» ця рубрика називається «Опінії», у NV «Погляди», а в «Українській правді» — «Колонки»
Редакторка «Українського тижня» Маргарита Дикалюк ділиться, що їй імпонує, коли колонки описують життєві ситуації, які чітко можуть продемонструвати ту чи іншу тему. «Колонка — це такий суб’єктивний погляд, який змушує задуматись і подискутувати. Це швидка реакція на те, що сталося тут і зараз».
Тетяна Пляцок з «Української правди» також наголошує на тому, що колонка — це авторський текст, і відповідальність за нього несе насамперед автор. Вона як редакторка може додати окремі питання, які її цікавлять, але переважно це відбувається, коли автор приходить із конкретним матеріалом. Тоді вони разом з автором розглядають структуру, що варто додати, а що — актуалізувати. Тетяна старається зберегти авторський стиль колонок, але здебільшого редагує граматичні та пунктуаційні помилки. Якщо для колонки взяли допис з Facebook, то його виправляють здебільшого лише пунктуаційно. Заголовки адаптовують під формат видання або ж Тетяна сама їх пише.
Вимоги й ідеальна колонка
Серед вимог до колонок в «Українській правді» є обмеження кількості знаків. За словами Тетяни, як свідчить практика, люди не читають більше ніж п’ять сторінок A4 формату 12-го шрифту. Щоб люди розуміли, чому їм важливо читати саме цю колонку, редакція вимагає від авторів чітку структуру зі вступом і поділом на частини.
Сама Тетяна, коли працює з колонками, шукає, що вже до того писали на цю тему. Вона лінкує матеріали, пропонуючи читачам, що можна ще почитати за схожою темою, надсилає схожі колонки на цю тему авторам, щоб вони орієнтувалися на структуру. «Мені дуже подобаються структуризовані колонки, коли чіткіше розписують, чому щось ок, а щось не ок. Якісь підбірки, наприклад, “15 фейків Росії про Україну”», — ділиться редакторка.
Віталіна Приходько з NV переконана, що ідеальна форма колонок та, у якій автор відштовхується від власного пережитого досвіду і здатен проаналізувати його, виводячи висновки на загальний рівень для всього суспільства. Як і інші редакторки, вона наголошує на тому, що колонки легше сприймати тоді, коли вони структуровані й поділені на пункти: тези, рекомендації тощо. «Для мене також важливо, щоб текст мав свій посмак, коли читач ще довго згадує певні думки й прагне їх обговорювати з колегами в офісі, під час зустрічей чи з рідними за кавою або келихом вина — такий собі офлайн-варіант бажання репостнути в соцмережах й додати свої ідеї», — пояснює Віталіна Приходько.
До колонок у NV застосовують стандартні правила публікації матеріалів на сайті, які під час першого знайомства відправляють новим авторам. Зокрема, в них ідеться про те, що всі тексти мають бути ексклюзивно написані для NV. Приходько підкреслює, що якість матеріалів для редакції стоїть на першому місці, тому автор має бути експертом у заявленій проблематиці. Один із головних критеріїв — актуальність теми. Не допускають рекламу, саморекламу, лобіювання приватних інтересів чи вигідних автору ініціатив, а також усе, що якимось чином порушує законодавство України.
Оплата й реклама
Колонки часто використовують для спецпроєктів. В «Українській правді їх публікують безплатно й за винятками — без гонорару. Водночас якщо матеріали для колонок не мають суспільної чи політичної реклами, можуть використати для монетизації. Такі матеріали публікують в «УП. Життя» і «Економічна правда». На таких колонках написано або «реклама», або «спецпроєкт». Вони маркуються як рекламні одразу біля прізвища автора. Колонка також може бути частиною комерційних спецпроєктів УП, але тоді текст проходить не через редактора колонок, а через окремий відділ.
В «Українському тижні» та NV колонки не використовують для реклами, однак і там, і там їх також включають у спецпроєкти. У NV для спецпроєктів об’єднували різні колонки за однією важливою темою, вони не є рекламними матеріалами й за один із таких спецпроєктів редакція отримала премію «Честь професії» у спеціальній номінації Програми розвитку ООН «Будуємо нову Україну разом» — це була серія експертних колонок про реінтеграцію Донбасу, що вийшла ще 2015 року. А рубрика «Погляди» щомісяця входить у три найбільш популярні розділи NV серед підписок читачів.
Редакторки поділилися, що у більшості випадків не платять авторам. Адже здебільшого автори цінують можливість отримати майданчик для своєї думки, а редакція — експертизу автора.
Перегляди
Середні перегляди цієї рубрики у NV від кількох тисяч до кількох десятків тисяч. Так само в «Українській правді» середні перегляди таких матеріалів починаються від кількох тисяч. Це, за словами Тетяни Пляцок, залежить від автора. Бувають матеріали по 50 000, 100 000 переглядів, а деякі набирають до 1000. Колонка, яка набрала 1,5 млн переглядів називається «Смерть Путіна у вівторок».
Тетяна так пояснює це: «Автор написав, що смерть Путіна буде у вівторок, бо якби він не хотів із себе зробити суперкрутого полководця, насправді він ніхто і його смерть будуть замовчувати. Але помре він смертю маленької людини, маленької в розумінні, що його життя було жахливе. Для людей це був ковток надії, тому воно так набрало».
Колонки — хороший майданчик для дискусій
Пляцок наголошує, що якщо хтось напише колонку для УП, в якій звинувачуватиме іншу людину або державний орган, то редакція обов’язково опублікує відповідь.
Також у колонках публікують відповіді, коли учасник розслідування не погоджується й хоче висловити іншу думку.
«Ми завжди даємо майданчик, якщо щось відбулося, і з нами хочуть вступити в публічний діалог. Колонка — це така публіцистика, маленький художній твір, коли тобі не треба відкривати книжку, але вона дає аналіз подій, інколи журить. У нас є колонки «Міністерство поразки», які розказують про проблеми в Міністерстві оборони чи в інших структурах. Класно, що ти завжди можеш це знайти й порефлексувати з хорошими авторами», — додає редакторка УП.
Серед колонок, що викликали свого часу дискусії в «Українському тижні», Маргарита Дикалюк пригадує колонку журналіста, ексголовреда «Тижня» Юрія Макарова «Темні віки ґранднаративу». Колонка набрала понад 4000 переглядів. Під публікацією у Facebook користувачі активно залишали коментарі, поширювали її.
Працюючи для української авдиторії, редакторки так само стежать за тенденціями, новими іменами та форматами як всередині медіаринку, так і в деяких випадках за кордоном. Віталіна Приходько переконана: «Українці швидко адаптуються та вбирають найцікавіше зі світового ринку. У нас так само швидко з’явився попит на авторські колонки/суб’єктивну журналістику — як з боку аудиторії, так і з боку авторів».
Як запітчити колонку в медіа?
Щоб запітчити свою колонку «Українському тижню», потрібно написати лист на пошту office@tyzhden.ua зі стислою інформацією про себе, проблематикою та темами, якими займаєтеся, зразками власних текстів.
Якщо ви експерт у суспільно-політичній темі й хочете написати колонку «Українській правді» — стежте за інформаційним потоком, аналізуйте актуальні теми, читайте колонки, слідуйте порадам, як писати на УП, та надсилайте текст сюди: edit@pravda.ua
У супровідному листі коротко опишіть проблему, яку висвітлюєте в матеріалі. Якщо колонка присвячена певній даті — події, затвердженню законопроєкту, винесенню вироку тощо — обов’язково вкажіть це. Найкраще, щоб тема була подієвою, стосувалася актуального чи обговорюваної ситуації. Ознайомтеся, чи вже не виходили колонки або публікації на цю ж тему на «Українській правді».
За словами редакторки NV Віталіни Приходько, навіть, якщо тема звучить актуально й цікаво, найголовніше — текст і те, яким він буде, тож завжди варто шукати новий ракурс. Для Віталіни золоте правило такого жанру звучить так: одна тема, одна думка, одна колонка.
Також вона наголошує, що треба правильно запакувати матеріал. Початок, що затягує — особиста історія чи досвід, за принципом піраміди від особистого до загального. Середина — контекст, міжнародні паралелі, історичний підтекст, покликання на експертизу інших авторів. Розгорнутий аналіз можна розбити на пункти, щоб текст легше сприймався. Кінцівка — закінчення тексту, висновки.
Стиль колонки має бути зрозумілим. Для досягнення цього Віталіна рекомендує легку вправу: уявіть, як ви ці ж тези пояснюєте вдома на кухні своїм друзям. «Будь-який текст вийде класним, якщо ви чітко розбираєтеся в темі, знайшли свій кут або маєте глибокі переживання із власного досвіду, які зможете препарувати на мапі суспільного», — резюмує заступниця головного редактора NV.
Читати також: Ловець помилок та інфоприводів. Чим займається редактор у медіа та як ним стати
