Часто чуючи слово «редактор», ми уявляємо людину, яка займається коректорською роботою: перевіряє тексти журналістів на помилки, ставить коми, змінює слова. Проте редактор у медіа не обмежується суто цими обовʼязками: часто ця посада має менеджерські та організаційні функції. 

«Медіамейкер» вирішив розібратися, чим займається редактор у національному, регіональному та нішевому виданнях. Для цього ми поспілкувалися з редакторкою лонгридів «Рубрики» Марією Смик, випусковою редакторкою «Гречки» Тамілою Делюрман та випусковою редакторкою «Ліруму» Олею Закревською. Вони розповіли про особливості, переваги та виклики своєї роботи, й що потрібно людині, аби стати вправним редактором у медіа. 

Обовʼязки редактора

Особливості роботи редактора можуть відрізнятися залежно від медіа. Редакторки, з якими ми поспілкувалися, виділяють такі обовʼязки у своїй роботі: 

• формування контент-плану;
• пошук і погодження тем для журналістів;
• редагування текстів;
• верстку матеріалів на сайт;
• спілкування з рекламодавцями чи партнерами;
• ведення звітності;
• представлення власного видання під час виступів. 

Співрозмовниці діляться, що за бажання й потреби вони ще й пишуть тексти чи новини в медіа, де працюють. Наприклад, якщо новин на стрічку потрібно зробити терміново, а журналістам бракує часу, Таміла Делюрман із «Гречки» береться за написання новин. Також вона готує статті: деякі пише тоді, коли у редакції просто немає вільних рук, деякі — через особисту зацікавленість. 

«По-перше, в регіональному медіа, де маленький колектив, виконувати тільки редакторські обовʼязки — нереально. А, по-друге, побувавши журналістом, ти вже просто не можеш не писати. Наприклад, я займаюся темами освіти й медицини, аналітики й антикорупційним напрямом. Якщо я в контексті й можу написати сама, то чому я буду навантажувати інших?», — зазначає випускова редакторка «Гречки».

Аби встигнути виконати й редакторські, й журналістські завдання, фахівчиням доводиться ретельно планувати свій час. Марія Смик каже: у дні, коли вона працює над власним текстом, її може підстрахувати колега. «У нашій команді є величезний плюс — ми всі одне з одним говоримо. Якщо комусь щось потрібно, ми це озвучуємо і, як правило, тобі йдуть назустріч. Тому коли я бачу, що журналісти завантажені, а в мене є запас готових текстів, які я можу спокійно публікувати, тоді я беруся за роботу над своїм текстом. Попереджаю колег, що в такі дні буду працювати над матеріалом і буду менш доступна. Усі до цього ставляться нормально», — говорить вона. 

Подібна схема роботи й у Таміли Делюрман. Коли вона працює над аналітичною статтею, яка потребує зосередженості, то свої обовʼязки з вичитування текстів передає головній редакторці. Коли ж текст простіший, редакторка може писати його у вільний від основних обовʼязків час. «Але іноді доводиться перепрацьовувати. Та за майже дев’ять років у професії для мене це не проблема, бо журналістика — це така сфера, де в будь-який момент треба бути готовим зробити термінове завдання, виділивши вечірній або інший позаробочий час», — каже Делюрман. 

Редакторки зізнаються, що працювати в кількох місцях можливо, якщо ви готові виділяти додатковий час.

Головне — встигати виконувати свої основні обовʼязки й попереджати колег, що працюєте над іншими проєктами. 

Типовий робочий день

Випускова редакторка «Лірум» Оля Закревська стає до роботи о 10-й годині: «Ми вітаємося з колегами в робочому чаті й обговорюємо потенційні теми матеріалів, ділимося статусом поточних завдань. Якщо у мене нема в роботі тексту, я радо допомагаю на всіх етапах підготовки матеріалів колег, зокрема співпрацюю з SMM-ницею, яка “перепаковує” наші матеріали для соцмереж. Якщо ввечері є концерт чи інша офлайн-активність, дотичні до неї закінчують роботу раніше. Якщо вечір вільний — це привід у тиші подумати над новими ідеями для матеріалів». За тиждень Олі Закревській вдається відредагувати приблизно 10 текстів різних розмірів — від 3000 знаків і більше. 

Випускова редакторка «Гречки» Таміла Делюрман починає свій день з аналізу статистики, планування та розподілу обовʼязків. «Спершу я дивлюся аналітику переглядів за попередній день: як нас читають, що залетіло, а що — ні, що потрібно покращити, а що вийшло прекрасно і в цьому напрямку нам треба рухатися». 

Після розподілу обовʼязків Делюрман сідає за виконання своїх завдань — вичитування 7-10 текстів за день (різного обсягу), стеження за інфоприводами та, за потреби, перерозподіл обовʼязків. Раз на тиждень команда проводить брейншторм, де обговорює та планує теми. Наприкінці робочого дня — знову аналіз роботи. «Я проглядаю, чи збалансованою сьогодні була стрічка, чого не вистачило, що ще треба додати чи змінити», — зазначає редакторка. 

Типовий робочий день редакторки лонгридів «Рубрики» Марії Смик складається із вичитування двох статей, верстки однієї на сайт, роздавання завдань дизайнерам, SMM-никам, журналістам. «Протягом дня я комунікую з командою, відповідаю на різні питання журналістів. Періодично спілкуюся з партнерами», — говорить Смик. 

Різні редактори, різні обовʼязки

Кожне видання по-різному розділяє обовʼязки між редакторами. Зокрема, головна редакторка видання «Рубрика» Анастасія Руденко, як і головред «Лірум» Олексій Бондаренко виконують представницькі функції, шукають партнерства та джерела фінансування. Вони не пишуть текстів і не займаються контентом. Шеф-редактор «Гречки» Валерій Лебідь і тепер головна редакторка «Гречки» Анастасія Дзюбак розподіляли порівну функції із життєзабезпечення видання: займалися просуванням медіа, пошуком фінансування, розбудовою стратегії, а ще — писали тексти в медіа. Проте 2019 року Валерій Лебідь пішов до армії за контрактом, і всі обовʼязки, які раніше Лебідь і Дзюбак виконували разом, на себе перебрала головна редакторка «Гречки». 

У «Рубриці» крім Марії Смик є ще одна редакторка лонгридів, також редакторка коротких форматів, яка стежить за стрічкою новин, допомагає журналістам на стрічці з пошуком новин, іноді й сама долучається до написання. У «Лірум» ще є заступниця головного редактора, в обовʼязки якої входять внутрішні процеси в редакції та партнерства. 

Редакторська освіта: треба чи ні?

Марія Смик і Таміла Делюрман виросли із журналісток у редакторки у своїх медіа. Смик прийшла в «Рубрику» восени 2021 року. До цього вона працювала журналісткою в локальному медіа, а за два роки — розслідувачкою в Центрі журналістських розслідувань «Сила правди». Восени 2022 року стала редакторкою лонгридів у «Рубриці». Має освіту за спеціальністю «Журналістика. Видавнича справа та редагування».

Таміла Делюрман прийшла у «Гречку» 2016 року після чотирьох місяців роботи на PR-сайті політика з Кіровоградщини. Журналістський досвід вона здобувала з нуля у «Гречці», адже за освітою — вчителька української мови та літератури й кілька років працювала у школі, а потім у дитячому садку. «Фактично всього, що я сьогодні вмію в журналістиці, мене вчила головна редакторка “Гречки” Анастасія Дзюбак. Вона — моя наставниця як у журналістській роботі, так і в редакторській», — пояснює Делюрман, яка з початку 2023 року офіційно працює на позиції випускової редакторки. 

Випускова редакторка «Лірум» Оля Закревська приєдналася до команди 2024 року, проте з 16 років вона писала репортажі з концертів для одного з інтернет-форумів, згодом ще й виконувала коректорсько-редакторські завдання. «Це здавалося мені найлегшою й найкращою роботою на Землі, але грошей я на цьому не заробляла — в ті часи [2008 рік, — авт.] це було доволі типово, — каже вона. — За два роки я взяла в руки фотокамеру й майже перестала писати тексти, а ось редактура залишилася. А ще попередній досвід разом із новою навичкою значно розширили мій нетворк, тож я мала знайомства в більшості музичних медіа, блогів, порталів тощо. Не пам’ятаю точно, як ми познайомилися з Олексієм Бондаренком [засновник і головний редактор “Лірум”, — авт.], але це було десь на початку існування “Лірум”, 2012 року». 

Відтоді Оля Закревська написала у «Лірум» кілька текстів і фотографувала концерти. З 2012 року керувала сайтом і соцмережами на музичному телеканалі A-ONE Україна. З 2014 року пропрацювала 10 років в IT-виданнях. Вона має філологічну освіту і ще зі студентських років знала, що обожнює медіа й хоче перетворити своє хобі (концерти й фотографію) на роботу. 

Наші співрозмовниці вважають, що не обовʼязково мати профільну освіту, щоби стати редактором.

Знання й навички можна здобути під час роботи. На думку Таміли Делюрман, університет потрібен, щоб людина навчилася комунікувати й розв’язувати проблеми. Такої ж думки дотримується й Марія Смик, проте вона додає, що той, хто закінчив університет за журналістським фахом, може краще знатися на технічній роботі з текстом, як-от правильному оформленні структури матеріалу. Вона називає навчання на журналіста хорошою можливістю завести контакти й натренувати свою надивленість. 

А от Оля Закревська, яка працює у виданні, що пише про музику, кіно і літературу, каже, що в її сфері важливо мати експертизу в тому, про що ти пишеш. «Не думаю, що освіта в культурній сфері обов’язкова для роботи редактором в культурних медіа. Але обов’язковою є експертиза. Класно, якщо її вдається здобути в процесі навчання. Ще краще, коли експертиза починається з любові до якоїсь теми та бажання знати в ній все», — зазначає вона. 

Якщо ж якихось навичок не вистачає, завжди можна пройти додаткові курси й покращити їх. Наприклад, випускова редакторка «Гречки» каже, що на новій позиції вона хотіла покращити свої знання з менеджменту. Тому пройшла додаткові тренінги з цієї теми. 

Редакторські навички

З порад наших співрозмовниць «Медіамейкер» сформував чекліст навичок, якими має володіти редактор:

• знання й любов до мови;
• уважність;
• скрупульозність; 
• наполегливість; 
• самоорганізованість; 
• посидючість;
• обізнаність у жанрах і тематиці;
• навички фактчекера.

«Редактору важливо бути обізнаним у тематиці матеріалу, розуміти чи доцільно подана інформація в тексті, дібраний герой», — пояснює випускова редакторка «Гречки».

«Бажано ще розуміти, про що текст перед вами — експертиза дасть більше можливостей для розвитку у ніші», — додає випускова редакторка «Лірум».

Редакційні правила

Онбординг на позиції редактора стає в рази простішим, якщо у команді є внутрішні документи з правилами редагування, взаємодії з журналістами тощо. Такий документ Оля Закревська з «Ліруму» зробила одразу, прийшовши на нову посаду. У ньому вона зібрала рекомендації щодо верстки матеріалів, а також деякі поширені помилки.  

Марія Смик каже, що в «Рубриці» правила роботи з текстами докладно прописані в редакційній політиці та брендбуці. «У документі вказано, як ми наповнюємо конкретну тематику на сайті, яка структура наших текстів. Є окремий пункт для автора про захист авторських прав, морально-юридичні норми, — говорить Смик. — Також у нас є брендбук. У ньому зібрана інформація для наших дизайнерів, SMM-ників, прописано, як ми подаємо інформацію в соцмережах, як візуалізуємо тексти, які тире та дефіси використовуємо тощо». 

У «Гречці» крім редакційної політики ще є документ із правилами щодо написання новин, вимоги до заголовків. Є й окремий файл для новачків із переліком корисної літератури, телефонний довідник. «Якщо є потреба, будь-хто з нашої команди може дістати цей документ і перечитати його», — говорить Делюрман.  

Раніше ми розповідали про те, як медіа скласти свою редполітику

Переваги роботи

Робота з текстами й усвідомлення, що матеріал команди може щось змінити — такі «плюси» у своїй справі бачить Марія Смик. «Ми передавали нашим військовим вʼязані речі, які зробили наші читачки з Америки. Вони просто побачили одну з наших статей про вʼязальниць, які допомагають військовим, і захотіли теж зробити свій внесок. Раніше в нас був текст про волонтера, який збирає книжки для прифронтових бібліотек. Прочитавши матеріал, наші читачі зібрали приблизно 200 книг, які передали волонтеру. Той передав їх у бібліотеки прифронтових областей та звільнених територій», — згадує випускова редакторка «Рубрики». 

Таміла Делюрман у своїй роботі обожнює постійний рух, можливість отримувати новий досвід і розвиватися. «Завдяки моїй роботі як редактором, так і журналістом я можу спілкуватися з іншими людьми, робити для себе нові відкриття, вчитися нового. Попри всі виклики й проблеми, я обожнюю свою роботу», — говорить вона. 

Оля Закревська з «Лірум» каже, що перевага її роботи в тому, що вона може розповідати історії та створювати цікаві матеріали для музичної спільноти, яку вона дуже любить, дивитися на їхню реакцію. 

Виклики сфери 

Одним із викликів сфери для Марії Смик і Таміли Делюрман є спілкування: з колегами, героями текстів чи партнерами. Смик говорить, що іноді доводиться відстоювати свою думку та пояснювати партнерам, чому видання може зробити так, а не інакше. Іноді журналісти подають інформацію, не перевіряючи факти, і їй доводиться перевіряти інформацію самій. «Ти хочеш довіряти журналісту, хочеш розуміти, що він попіклувався про тебе як про читача, і ти можеш довіряти всьому написаному. Та коли в процесі розумієш, що щось не так, і починаєш перевіряти кожен озвучений факт, це виснажує. Адже обробити інформацію має журналіст, а в результаті ти робиш це замість нього й виконуєш не зовсім свою роботу. На щастя, в нас це трапляється рідко», — каже Смик. 

Делюрман каже, що іноді непросто дається ефективна організація комунікації в колективі.

Адже треба не лише добре та вчасно виконати завдання, а й урахувати життєві обставини кожного члена колективу. «Коли ти журналіст, ти відповідаєш за себе, а коли редактор — і за інших журналісток у редакції», — вважає редакторка.

Випускова редакторка «Лірум» зазначає, що найбільший виклик для їхнього видання — це фінансування. А ще витіснення блогерами медіа в інфополі. «Завдяки емоційній подачі інформації блогери часто мають значні охоплення та стають основним джерелом інформації для певної авдиторії. Натомість медіа не диктують читачам, що саме вони мають відчувати, і мені такий підхід, звісно ж, ближче», — говорить Закревська. 

Профдеформація

Таміла Делюрман зловила себе на тому, що подумки редагує скрізь і все: в дописах, повідомленнях і навіть піснях. «Нещодавно я слухала радіо дорогою на роботу й помітила неправильний відмінок в одному слові. Посміхнулася сама до себе», — каже вона. 

Редакторка також додає, що їй стало важче читати книги. Якщо раніше могла «проковтнути» художню літературу за вечір, то зараз на це може піти місяць. «Значно більша емоційна втомлюваність, коли ти редакторка, аніж коли ти журналістка», — говорить вона. 

Марія Смик помічає в собі більше журналістської профдеформації, аніж редакторської. Вона каже, що досить часто дивиться на все, що її оточує, як на тему. «Але як редакторка я від цього дуже кайфую, — говорить Смик. — Моє ж завдання — давати журналістам теми. Тому щоразу, коли в моєму оточенні звучить якась тема чи я бачу щось, що мене турбує, я даю своїм журналістам завдання розібратися в цьому. І, читаючи готовий матеріал, сприймаю його не тільки як редакторка, а й як читачка, яку реально це турбує». 

Раніше ми розповідали про те, як медійники відчувають профдеформацію, й ділилися порадами психологині, як запобігти негативному впливу робочого стресу.

Як стати редактором

«Щоби стати редактором, потрібно спочатку бути хорошим журналістом, — говорить Таміла Делюрман. — Перш ніж відповідати за роботу редакції, ти мусиш уміти повністю відповідати за свою роботу». 

На думку Марії Смик, потрібно не боятися заявляти про свої амбіції та проявляти ініціативу.

«Коли я тільки прийшла на “Рубрику” і ми зустрілися з Настею Руденко [головна редакторка “Рубрики”, — авт.], то я одразу їй сказала, що якщо треба буде представляти видання виступами, організовувати навчання або читати лекції, я дуже хочу це робити. На той момент у мене був досвід у проведенні всього кількох лекцій, але я прагнула в цьому розвиватися. Після того Настя побачила, як я працюю, й запропонувала мені замість неї виступити на одному заході. У мене все добре вийшло, і мене продовжили включати у різні процеси. А якби я не сказала, що хотіла би спробувати стати редакторкою, коли зʼявилася така можливість, то не знаю, де я була би сьогодні», — зазначає Смик. 

Якщо у вашому медіа зараз немає вакансії редактора, то шукати її можна на платформах із пошуку роботи. Оля Закревська рекомендує канали «Стався метч» та «Крезюме». Також прочитайте наші поради про те, як оформити резюме, мотиваційний лист і портфоліо.