Reuters Institute опублікував звіт «Подолання розриву в доступності візуалізації даних у журналістиці». У ньому незрячий журналіст із професійного та особистого погляду досліджує проблеми нерівного доступу до інформації та як можна інакше подати інфографіки для незрячих і слабозорих користувачів. Розповідаємо, які рекомендації для редакцій зі звіту допоможуть краще доносити інформацію різній аудиторії.
Незрячий журналіст і співробітник Інституту вивчення журналістики Reuters Джоні Кессіді підготував звіт про доступність візуальних даних для людей з порушеннями зору. Сьогодні вже звичним форматом подачі спортивних результатів, рівня зараження COVID, цін на акції чи результатів місцевих та національних виборів є візуальний контент. На жаль, видавці майже ніколи не враховують ту групу людей, яка має труднощі із візуальним сприйняттям, а тому зручність такого контенту для багатьох користувачів під питанням.
«Як незрячий журналіст, я один із мільйонів людей, які залишилися осторонь цієї революції візуальних даних», — пише у звіті Кессіді.
Головні виклики
Серйозним викликом для незрячих стала тенденція з початком пандемії публікувати статистику захворюваності та смертності від коронавірусу. Зокрема, дослідницький проєкт Массачусетського технологічного інституту (MIT) 2021 року дослідив, що проста діаграма, створена на початку пандемії Центрами з контролю та профілактики захворювань (CDC), була зовсім марною для мільйонів людей з вадами зору.
Зібрані в ході проєкту MIT якісні дані показали, що в онлайн-діаграмах часто відсутній альтернативний текст. Його додають, аби зображення можна було зчитувати з екрана через спеціальні програми для навігації. Навіть якщо альтернативний текст додавали, нерідко він був неінформативним чи просто неправильним. Відтак без допоміжних технологічних рішень візуалізація даних тепер є новою перешкодою інклюзивності.
«Уявіть собі людину в інвалідному візку, яка не може потрапити в ресторан через сходинки в будівлю. Соціальна модель стверджує, що просто додавши пандус, можна усунути соціальну інвалідність. Цей аргумент підходить і у випадку незрячих людей та візуальних даних: те, що хтось не бачить візуальне зображення, не означає, що він не повинен мати доступу до інформації», — так Кессіді пояснює, чому не враховувати потреб незрячих абсурдно.
Чому доступність у медіа — не лише про незрячих
Благодійна організація Ability Net називає універсальністю ті інструменти та вебсайти, які розроблені з користю для всіх, кому може знадобитися альтернативна навігація в інтернеті. Ability Net також виступають за інклюзивний підхід до дизайну, який принесе користь і тим, хто має «ситуаційні обмеження».
Кессіді ілюструє це на прикладі ефекту «зрізання бордюрів». Його вперше зафіксували в 1960-х роках, коли захисники прав людей з обмеженими можливостями переконали місцеву владу Каліфорнії встановити пандуси на тротуарах, щоб пристосувати їх для людей в інвалідних візках. Незабаром з’ясувалося, що просте «зрізання» бордюру допомогло і мамам з дитячими візочками, велосипедистам та скейтбордистам, навіть людям похилого віку бути мобільнішими на вулицях.
Альтернативний текст на зображеннях також надзвичайно корисний для людей, які не мають проблем із зором, але перебувають в зонах із поганим чи відсутнім Wi-Fi-сигналом.
Наприклад, 2019-го у Facebook та Instagram стався збій електроенергії, через що у користувачів на цих платформах не завантажувалися фотографії. Замість ілюстрацій відображався альтернативний текст. Він давав користувачам хоча б уявлення про те, що зображене на фото (хоча тексту, створеному штучним інтелектом, бракувало контекстуалізації від людини).
Зрештою, через російське повномасштабне вторгнення багато українців сьогодні потерпають від блекаутів і як наслідок — поганого чи відсутнього інтернету. Альтернативний текст (чи будь-які інші адаптації) може значно допомогти із прочитанням мультимедійних файлів як цивільним із відключеннями електроенергії, так і військовим на передовій, де погано працює зв’язок.
Очікування vs реальність
Актуальними міжнародними стандартами доступності вебсайтів, які використовують багато організацій, зокрема BBC, є «Рекомендації щодо доступності вебконтенту» (WCAG). У цих інструкціях є три рівні відповідності: A, AA та AAA – або мінімальна, прийнятна та оптимальна доступність.
Кожен рівень має вказівки, яких необхідно дотримуватися, аби вебсайт став доступним для всіх користувачів. Різниця між рівнями відповідності дає розробникам більше гнучкості, тому навіть дуже складні вебсайти або передові технології можуть підтримувати мінімальний рівень відповідності.
Утім, Кессіді зауважує: є різниця між тим, коли щось технічно доступне, і тим, як це насправді відчувається:
«Якщо користувачеві інвалідного візка потрібен пандус, щоб потрапити в ресторан, що це означатиме, якщо пандус оточений сміттєвими баками та фургонами? Так, ресторан нібито відповідає нормам, але чи справді користувацький досвід буде позитивним?»
Те саме стосується й доступності цифрового середовища. Якщо докласти трохи більше зусиль і уваги, мінімальний рівень можна і потрібно збільшити, щоб забезпечити справедливий користувацький досвід.
Консультант із питань доступності Tetralogical каже, що термін «альтернативний текст» взагалі зайвий, оскільки для користувачів програм зчитування з екрана немає ніяких альтернатив. Вони заохочують людей використовувати замість цього термін «текстовий опис».
У своєму блозі для Nightingale 2020 року дизайнерка даних Емі Цезаль рекомендує робити швидкий і стислий, але описовий альтернативний текст із довшим описом того, що це за діаграма та що вона має зображати, над або під нею.
Незряча журналістка Емма Трейсі теж ділиться досвідом, що той опис до зображень, який переважно можна знайти сьогодні, зовсім не інформативний: «Альтернативний текст говорить мені, що таке діаграма, а не те, що вона містить. З тексту статті також часто незрозуміло, чи включена в статтю вся інформація з діаграми».
Мислити творчо та не шукати «джерела правди»
Одна з найбільших проблем полягає в тому, що немає єдиного рішення чи «джерела правди» про те, як зробити візуальну журналістику більш доступною. 2021 року Френк Елавскі розробив структуру Chartability: це набір вказівок, які переважно базуються на чинних інструкціях WCAG із додатковими критеріями, спеціально спрямованими на практиків журналістики даних.
«Євангеліст доступності» Даг Шеперс теж вважає, що немає єдиного правильного способу зробити контент доступним, але, на його переконання, це не має зупиняти творче мислення дизайнерів. «Вам потрібно враховувати свою аудиторію та те, що ви намагаєтеся донести… Ви думаєте про повідомлення, яке намагаєтеся надіслати, і обираєте правильний тип діаграми, правильну підмножину даних, правильну рамку, найчіткіші символи та найяскравіший текст, щоб створити своє повідомлення. Ви адаптуєте, реміксуєте та вносите інновації».
Леоні Вотсон, директорка Tetralogical і член ради директорів W3C (Консорціум Всесвітнього павутиння), вважає, що поточних рекомендацій WCAG більше недостатньо для тих типів діаграм та інфографіки, які сьогодні створюють медіа. Головним плюсом сучасної візуалізації Вотсон називає пакування великої кількості інформації в компактну форму. Тому адекватні текстові описи можуть вимагати «багато дорогоцінної площі екрана».
Утім, за допомогою простого HTML-коду можна додати компонент розкриття на зображенні. Компонент розкриття — це кнопка, яка після активації відображає додатковий контент на екрані. Туди прикріплюють текстові описи до зображення, не використовуючи багато простору на сторінці.
І до інновацій…
В окремому есе експерт із доступності та UX Сара Фоссхайм написали (Фоссхайм — небінарна особа, — ред.), що хоча створення візуалізацій даних для програм зчитування з екрана може здатися додатковою роботою, спеціалісти з даних можуть створювати хороші та значущі враження для всіх аудиторій, якщо враховують доступність із самого початку:
«Якщо ми хочемо створювати візуалізацію даних із хорошим користувацьким досвідом, нам потрібно розуміти, хто наші користувачі, і включати їх у наші процеси», — пояснюють вони. Фоссхайм пропонують використовувати «людей доступності», аби краще розуміти потреби кінцевих користувачів.
Ці люди доступності є інструментом, який використовують розробники та UX-дизайнери для гуманізації користувацького досвіду на вебсайтах. Наприклад, незряча молода жінка, у якої щойно народилася дитина, або чоловік середнього віку з когнітивними проблемами. Розробник розглядає, як різні користувачі, схожі на цю уявну людину, взаємодіятимуть з елементами на сайті.
Інше рішення зробити дані доступними для ширшої демографічної групи, яке швидко розвивається, — це створення звукового представлення візуалізації даних. 2021 року музикант і дизайнер візуальних даних Карні Клірс використав цю техніку, щоб зобразити, як звучить 450 000 смертей від COVID-19. Кессіді зауважив, що ультразвукове оброблення вражало своєю простотою, а також творчо та образно ілюструвало щільність смертей під час пандемії.
Утім, для багатьох незрячих людей, включно з автором звіту, використання звуку для пояснення даних може призвести до когнітивного перевантаження. У серпні 2022 року також з’явився проєкт, де звук ілюструє зображення астрономічного об’єкта — туманності Кіля, зробленого телескопом NASA James Web.
«Це прекрасний звуковий ландшафт, сповнений емоцій, але ніхто не зміг пояснити мені, як він відображає зображення, зняті телескопом», — пояснює Джонні Кессіді.
Інша проблема:організації та розробники даних користуються мінімальними інструкціями. Концепція WCAG визначає мінімум, який необхідно зробити для людей з вадами зору. Але вона не пропонує шляху, який би зробив досвід візуальних даних справедливим для незрячих людей. Можливо, це додадуть в наступній рекомендації WCAG, але їх не буде щонайменше ще кілька років, тож прірва для інновацій залишається.
Для цього звіту Кессіді спілкувався з різними людьми — тими, хто займається розвитком доступності, і тими, хто мало розуміє її потребу. Загальний висновок з усіх розмов — коли проблему пояснюють і пропонують рішення, починають відбуватися справжні зміни.
