Міністерство культури та інформаційної політики затвердило «Методичні рекомендації щодо забезпечення безбар’єрності у сфері медіа». Рекомендації поділили на чотири розділи, які пояснюють, як створювати й викладати інформацію для людей з інвалідністю. Про це йдеться на сайті відомства.
Що Мінкульт рекомендує медіа?
«Ці методичні рекомендації мають допомогти українським медіа впроваджувати кращі світові практики забезпечення безбар’єрності», — зазначила на сайті відомства директорка департаменту інформаційної політики та інформаційної безпеки МКІП Ганна Красноступ.
МКІП рекомендує медіа подавати інформацію за допомогою субтитрування або перекладу на жестову мову чи іншими способами, які забезпечують доступ до інформації для кожного. Крім того, можна використовувати аудіодескрипцію, просту мову й формат легкого читання.
Розділ I. Загальні положення
Пояснюють, чому рекомендації важливі для медіа, й пояснюють деякі терміни із законів України «Про медіа», «Про суспільні медіа України», «Про систему іномовлення України», «Про забезпечення функціонування української мови як державної» тощо.
Розділ II. Як забезпечувати доступність програм
Субтитри для людей із порушеннями слуху — це текст на екрані, що передає мову, звукові ефекти, іншу немовленнєву інформацію, і є максимально синхронізованим з останніми. Під час субтитрування варто пам’ятати, що авдиторія не чує аудіо, тому необхідна текстова альтернатива для мови та звуків. Ключовими параметрами субтитрів є легкість читання, їхня чіткість та точна ідентифікація спікерів.
Субтитри варто розміщувати по центру в нижній частині екрана так, щоб вони не блокували інший візуальний зміст на екрані. Нижня лінія субтитрів має відступати від нижнього краю екрана не менш ніж на 1/12 від повної висоти екрана. Такий відступ треба передбачити в горизонтальному напрямку з обох боків від тексту. Субтитри варто розміщувати на відстані не менше 1/12 загальної ширини екрана ліворуч і праворуч від краю екрана.
Для перекладу жестовою мовою рекомендують запрошувати лише кваліфікованих перекладачів, що мають необхідні знання та відповідну освіту.
Розділ IІІ. Проста (спрощена) мова й формат легкого читання
Ось деякі поради, які радять врахувати під час адаптації програм простою мовою:
- послідовність і структура текстів: варто робити стислий висновок перед детальними поясненнями;
- діліть кожну частину тексту на приблизно однакові частини;
- додавайте текст, що пов’язує різні частини матеріалу;
- використовуйте змістовні заголовки, щоб читачі краще орієнтуватися в інформації;
- використовуйте короткі речення;
- використовуйте особові займенники й пишіть і говоріть в офіційному, але водночас розмовному стилі;
- використовуйте найпростіші слова, які можливі;
- уникайте жаргону, метафор, скорочень і складних термінів.
Використовуйте слова, що відповідають авдиторії — якщо у вашого медіа доросла авдиторія, то не говоріть із ними, як із дітьми. Інформацію треба спрощувати, але не уникати правильних термінів. Наприклад, слово «шлунок» замість «живіт».
Мінкульт рекомендує обрати шрифт і розмір шрифту, який можна легко читати. Також варто переконатися, що між текстом і фоном достатньо контрасту, а відстань між рядками й абзацами відповідає розміру шрифту.
Можна використовувати малюнки для додаткового пояснення, позначення місцеперебування тощо.
Розділ IV. Комунікація
Відомство наголошує: медіа мають переконатися, що їхні користувачі знають про доступність конкретних програм. Авдиторію варто проінформувати в етері, публікації інформації в інтернеті, через соцмережі, інші публікації тощо.
Медіа рекомендують проводити спеціальні тренінги й визначити відповідальних людей для зворотного зв’язку — відгуків і скарг щодо доступності програм. Для полегшення комунікації медіа мають самостійно збирати необхідну інформацію для зворотного зв’язку в різних форматах — зустрічі з профільними організаціями, дослідження тощо.
Інші корисні ресурси
На сайті Міністерства культури та інформаційної політики можна знайти покликання на довідник безбар’єрності, гайд безбар’єрних подій, брендбук із безбар’єрності.
Добірка текстів від «Медіамейкера» щодо висвітлення чутливих тем:
- Насамперед — людина. Як виникає лексика щодо вразливих груп і на що орієнтуватися журналістам
- Як писати про аспекти, пов’язані зі здоров’ям — поради Олександри Горчинської.
- Створити якісний матеріал та не втратити себе: як війна вплинула на роботу журналістів із чутливими темами.
- Що та як писати про смерть? Шукаємо етичні межі, інші ракурси й доречні запитання
- Зберігати імена та докази. 5 журналісток — про висвітлення наслідків війни та обережний пошук підходів до цього
