Журналісти, які ще три роки тому не уявляли себе воєнними кореспондентами, тепер опиняються на передовій, щоб документувати реальність російської агресії. Проте робота в зоні бойових дій вимагає особливих навичок і підготовки.
Як ефективно знімати, залишатися в безпеці та зберігати людяність у складних умовах, розповідає фотокореспондент і засновник репортерського медіа Frontliner Андрій Дубчак.
Як фоторепортеру готуватися до поїздки?
Фоторепортаж, як і будь-який репортаж, потребує стратегічного підходу: важливо перед поїздкою запланувати, що саме ви хочете показати, спрогнозувати, як це вплине на авдиторію, і де цей контент ви хочете опублікувати. Тому перед тим як вирушити в зону бойових дій, журналісти мають ретельно підготуватися. Зокрема, дізнатися ситуацію в регіоні з погляду безпеки. Для цього можна поспілкуватися з колегами, промоніторити місцеві Telegram-канали та групи для оперативної інформації.
План роботи дає змогу краще орієнтуватися в нових обставинах і знаходити цікаві теми на місці.
Планування також залежить від формату роботи: ви хочете опублікувати вже готовий матеріал, який пропонуватимете виданям, або їдете з чіткою темою від конкретного медіа. Вибір між замовленням наперед і домовленістю про публікацію залежить від ресурсів, досвіду та особливостей історії. Незалежно від обраного формату, ретельна підготовка до ризиків — це ключ до успішного та безпечного фоторепортажу.
Домовлятися про публікацію конкретної теми матеріалу до початку поїздки має кілька переваг. Так редактор одразу уточнює, що саме потрібно, які акценти робити, які формати контенту очікуються (фото, текст, відео). Водночас замовлення наперед обмежує свободу творчості. Редакція може просити сконцентруватися на темах, які не збігаються з тим, що журналісти побачать на місці.
Досвідчені медійники із портфоліо, які мають свої зв’язки та джерела, можуть спочатку готувати матеріал, а потім домовлятися про публікації в якомусь медіа.
Шукати теми Андрій Дубчак радить у місцевих каналах — там нерідко публікують дані, яких немає в загальнодоступних джерелах. Наприклад, про місця обстрілів або присутність правоохоронців.
«Часто теми та контакти можна отримати через знайомства. Особливо, через місцеві пресслужби або контакти з людьми, які постійно працюють у регіоні (волонтери, медики, рятувальники). Крім того, часто пресслужби можуть переслати контакти або домовитися про інтерв’ю», — пояснює Дубчак. Він наголошує, що вміння налагоджувати контакт і встановлювати довіру є ключовими елементами успішної журналістської роботи. Це часто відбувається вже на місці, через розмови з місцевими жителями, офіційними особами або навіть випадковими знайомствами.
Це також залежить від того, як ви спілкуєтеся з людьми — чи зможете створити атмосферу, в якій вони відкриються й розкажуть свою історію.
Також фоторепортаж у зоні бойових дій завжди супроводжується небезпекою різного рівня, тому важливо мати готовий ризик-план. Зокрема, продумати варіанти евакуації: як виїхати з регіону в разі загрози, узгодити контакти з місцевими організаціями або волонтерами.
Практичні поради з організації та технічної підготовки:
- Захист від поранень. Важливо брати з собою засоби захисту (бронежилет, аптечка, турнікети), що вбезпечують у разі обстрілів.
- Одяг. Потрібно обирати практичний одяг неяскравих кольорів, наприклад, синього чи чорного (схоже правило діє й для вибору автомобіля, щоб він був не яскравим, сірим або чорним), а також зручні капці для проживання на позиціях, щоб не ходити весь час у берцях. Також під рукою необхідно мати захисні окуляри для очей.
- Безпека транспорту. Автомобіль для виїздів у зону бойових дій мусить мати добру прохідність і бути також захищеним (якщо є можливість, додати маскувальну сітку, кевларові ковдри або інші захисні елементи). На місці треба завжди залишати ключі всередині, а двері не замикати — це може допомогти швидко евакуюватися в екстреній ситуації. Також важливо продумати захист даху автомобіля або вибрати місце для паркування із природним укриттям. Дубчак також має Starlink, який він встановив у спеціально облаштованому місці на даху в колесі автомобіля, що робить його майже непомітним.
Фототехніка для репортажу
Для репортажів краще мати дві камери. Підійде й універсальний об’єктив, що дасть змогу охопити весь діапазон фокусних відстаней і швидко перейти від загального плану до портрета.
Дубчак зазначив, що камера має бути світлосильною, адже часто доводиться працювати в умовах недостатнього освітлення: на фронті обстріли зазвичай відбуваються в сутінках або вночі.
Знімання на позиціях зазвичай тривалі. Тому, говорить фоторепортер, щоб не боліли плечі й шия через вагу камери, можна використовувати спеціальний одноточковий ремінь-кріплення, який дає змогу розподілити навантаження і забезпечує стабільність під час знімання.
Щодо фокусної відстані Дубчак радить таке: «Я перейшов на 24-мм об’єктив, який показав відмінну якість знімання, на відміну від 16–35 мм, що інколи спотворює картинку. Об’єктив 24 мм добре підходить для репортажних фотографій, оскільки дає змогу зберігати природну перспективу. Репортажні фотографи зазвичай надають перевагу 35-міліметровим об’єктивам, але 24 мм дає чудову гнучкість і можливість знімати у складних умовах, не втрачаючи якості».
Також потрібно мати захисне скло для об’єктива, щоб не забруднити чи пошкодити його. Скло, каже Дубчак, можна швидко витерти навіть сорочкою, не пошкодивши сам об’єктив.
Де зберігати фото
Для зберігання фото найкраще використовувати хмарні сервіси, як-от Dropbox, який, зокрема, має функцію відновлення в разі випадкових видалень. «Для важливих файлів рекомендую робити кілька копій, зберігати їх на різних носіях та в різних локаціях, щоб не втратити. Якщо файли містять конфіденційні дані, краще не використовувати Telegram для передачі, а обрати більш захищені месенджери», — пояснює фоторепортер.
Водночас для ефективної роботи журналіста на передовій важливо періодично впорядковувати та видаляти матеріали, щоб не накопичувати архів — так він стає важким для обробки.
«Мій підхід полягає в чіткому сортуванні матеріалів. Наприклад, у мене є розділи за датами, темами, такими як “Evacuation”, чи іншими ключовими словами, що дають змогу швидко знайти потрібне. Додатково я виділяю окремі папки для різних типів контенту: source photo і source video (оригінальні фотографії, зняті безпосередньо камерою чи смартфоном, без будь-якої обробки, які можна дати як доказовий матеріал для документальних фільмів чи судових справ), файли зі смартфона (використовуються для швидкої документації подій, коли часу чи можливості налаштувати професійну камеру немає) та end-content (готовий, оброблений матеріал, який можна публікувати). Це допомагає не заплутатися в матеріалах, коли відвідую різні місця або взаємодію з різними бригадами», — пояснює Дубчак.
Підписувати файли потрібно за єдиною структурою. Репортер каже, що найвищий рівень організації — коли колега відбирає найважливіші кадри та підписує файли з метаданими (вони можуть бути вбудовані у файл безпосередньо через камеру, якщо вона має таку функцію, або додані під час обробки через спеціальне програмне забезпечення, наприклад, Adobe Lightroom чи Photo Mechanic).
Хоча метадані вшиті в фотографію, автоматичної інформації часто недостатньо. У архіві можуть бути тисячі кадрів, і навіть невелика неточність у назві чи описі ускладнить пошук. Тому важливо:
- Відбирати ключові кадри. Коли хтось із колег допомагає в цьому, робота значно прискорюється.
- Додавати точні підписи. Наприклад, не просто «солдат у полі», а «боєць 24-ї ОМБр під час оборони Бахмута, лютий 2023 року».
- Сортувати файли за категоріями: дата, подія, місце чи навіть за призначенням (для статті, фоторепортажу тощо).
Це значно полегшує обробку архіву та гарантує, що жоден важливий кадр не загубиться.
Вибудувати довіру
Дубчак каже, що фотографу важливо створити високий рівень довіри між усіма учасниками матеріалу: «Коли військовий просить не фотографувати його, я зазвичай відповідаю, що не буду. У таких ситуаціях я фокусуюсь на інших. Проте буває, що після деякого часу, коли вже пройшов певний етап події, наприклад, коли всі краще познайомилися, ніхто не соромиться погоджуватися на кадри».
Якщо ви перебуваєте на місці довгий час, люди стають більш розслабленими перед камерою. Важливо встановити контакт і з часом просто «розчинитися» в середовищі. На вулиці, у публічних місцях, Дубчак користується правилом «пасивної згоди» (коли людина, помітивши фотографа, не заперечує знімання).
Читати більше: Табуйовані теми, збалансована емпатія та особливості емоцій: як спілкуватися з ветеранами й пораненими
Уміння описувати
Фоторепортеру, каже Андрій Дубчак, важливо не тільки вміти знімати, але й писати. Зазвичай фотографії Дубчака супроводжуються підписами, які пояснюють контекст і допомагають глядачеві краще зрозуміти ситуацію.
«Сучасні медіа змінюють формат подачі інформації. Великі видання, такі як The New York Times, переходять до коротких форм. Сьогодні в соцмережах та на сайтах переважають короткі та інформативні тексти з яскравими фотографіями. Тому треба адаптувати кожен матеріал до потреб авдиторії», — каже Дубчак.
Продаж контенту
Журналісти також одразу мають враховувати питання прав на свій контент і його монетизацію. У багатьох редакціях існують домовленості, за якими автори та медіа ділять права на матеріали. Наприклад, у Frontliner домовлено, що ні медіа, ні автори не можуть використовувати матеріали без згоди одне одного.
Для незалежних журналістів, які співпрацюють із різними медіа, особливо закордонними, важливо знати базові принципи захисту своїх авторських прав та юридично грамотно оформляти продаж контенту.
Важливо зробити типовий договір. Там потрібно зазначити, кому належать авторські права та чи передаються вони в повному обсязі або на обмежений час. Також треба залишати собі копії вихідних файлів: фото, відео чи текстів. Це підтверджує ваше авторство у випадку суперечок.
Крім того, використовуйте метадані у фото- та відеофайлах, щоб зазначати своє ім’я як автора. Це дасть змогу закріпити авторство технічно. Дубчак зазначив, що source-матеріали бажано не віддавати — краще надсилайте оброблені фото.
Правильне оформлення прав допомагає не лише не втратити дохід, а й гарантує, що ваш контент використовуватиметься етично та відповідно до ваших умов. У сучасних реаліях, коли контент легко поширюється онлайн, такі заходи захисту стають невіддільною частиною професії журналіста.
