Антоніна Ріа починала свій шлях у журналістиці з преси та диджитал-медіа. Пізніше змінила свою спеціалізацію на піар і почала працювати в IT-сфері, де затрималася приблизно на шість років. Але після початку повномасштабного вторгнення Ріа повернулася назад у журналістику. Сьогодні вона працює на «Польському радіо для України» й уже понад рік щотижня готує випуски про сферу технологій та IT у польсько-українському контексті. 

Про роботу на радіо Антоніна ніколи не думала. Утім, після приїзду в Польщу, на одному з мітингів на підтримку України у Варшаві, знайомий розповів, що «Польське радіо для України» розширює штат, і запропонував пройти там співбесіду. Так Антоніна Ріа почала працювати на радіо. Не маючи за плечима досвіду роботи зі звуком, журналістка здобувала ці навички самостійно. 

Антоніна поділилася з «Медіамейкером» досвідом, як дотримуватися балансу в темах на українську та польську тематику, почати працювати на радіо без досвіду та висвітлювати тему IT крізь призму війни.

Відкрити для себе радіо

Українську службу «Польському радіо» заснувало Міністерство закордонних справ Польщі за кілька місяців до того, як Україна здобула незалежність 1991 року. Загалом радіо має кілька редакцій, а мовлення ведеться різними мовами: англійською, білоруською, російською, івритом, німецькою та українською. До повномасштабного вторгнення українська служба займала дві години етерного часу. Сьогодні мовлення ведеться з 9:00 до 23:00. Через збільшення часу в етері для української служби штат редакції значно розширився. Раніше в «Польському радіо для України» було приблизно 10 працівників, сьогодні ж — орієнтовно 50.

Аудиторія «Польського радіо для України» — це українці, які виїхали до Польщі, українці в Україні, а також поляки. Радіо розповідає про новини обох країн, про російсько-українську війну, польсько-українські відносини тощо. Через збільшення етерного часу кількість рубрик та новинних програм також збільшилася. Коли на радіо почала працювати Антоніна Ріа, то з’явилася ще й рубрика про новітні технології та IT. 

Антоніна Ріа ділиться, що не пішла зі сфери піару остаточно, сьогодні вона поєднує з нею й журналістику. Свою роботу на «Польському радіо для України» називає хобі, за яке платять гроші. 

Вивчити звук із нуля

«До повномасштабного вторгнення я захоплювалася ліпленням з глини. Радіо й загалом створення сюжетів мені нагадує моє попереднє хобі. Я ніби ліплю із розмови з героєм чи кількома якийсь твір на певну тему. Тільки тут я займаюся не глиною, а звуком», — розповідає Антоніна Ріа. 

Технічну роботу з аудіо журналістка опановувала самостійно. Все почалося з того, що їй стало цікаво, чи можна записати звук із Zoom-зустрічі не через вбудовану функцію, а через сторонню програму. І вона її знайшла — саме там почала вчитися нарізати звукові доріжки, чистити запис від сторонніх шумів, вирізати зайве. Сьогодні Ріа монтує свою програму самостійно, без допомоги звукорежисера.

«Я записую вдома на мікрофон. Це трохи кумедно, тому, що в мене немає студії для звукозапису, тому я послуговуюся гардеробом. Тобто банально залажу в шафу з мікрофоном, щоб записати свою розмову», — ділиться процесом запису журналістка. 

Програма Антоніни Рії триває в середньому 10 хв. Буває, що розмови з героями сюжетів тривають 20 хв, а буває, що й до години. Журналістка обирає найцікавіше та монтує свій сюжет. Також Ріа ділиться відкриттям, яке зробила після початку роботи на радіо:

«Коли ведуча ставить запитання, а гість відповідає на нього, і далі йде наступне питання та відповідь, то інколи це — підмонтована ілюзія. Буває, що в розмові людина розповідає щось, чого не було в запитанні. Щоб розмова звучала гармонійно, радіоведуча пізніше окремо записує питання під вже наявну відповідь». 

Зміни в темі IT через війну

Антоніна Ріа розповідає, що тема війни просочується всюди: і в культуру, і в економіку, і в IT.

У своїх сюжетах журналістка намагається приділяти увагу проєктам, які говорять про свою дотичність до війни. Наприклад, соціальні або навчальні ініціативи, як-от проєкти для жінок, які постраждали від вторгнення й хочуть змінити професію та почати працювати в IT-сфері, або ж проєкти зі створення дронів. Адже це теж галузь технологій, каже Антоніна. Також у своїх сюжетах ведуча розповідає про засновників компаній, які вступили до лав Збройних Сил України, й про те, як вони поєднують контроль справ у компанії та військову службу. 

«За цей період я помітила, наскільки різнобарвною може бути тематика технологій. Тут я взяла дуже широкий кут: це можуть бути і hardware, і software-рішення, і соціальні аспекти технологій. Інколи я додаю в розповідь про ініціативи, які йдуть від IT-компанії, але вони можуть бути не пов’язані з IT. Тобто тут різні можливості для вибору тем», — ділиться Ріа. 

Журналістка розповідає, що в польському медіапросторі серед актуальних тем є технобан — боротьба з Росією за допомогою санкцій та протистояння в інформаційному просторі загалом. Наприклад, у своїх сюжетах Антоніна Ріа розповідає про потребу блокувати Росії можливість використання певних технологій, які допомагають створювати зброю для вбивства українців. Це може бути використання терористичною державою мікросхем, які виробляють інші країни. «Такі мануфактурні ланцюжки треба переривати», — резюмує Ріа.

Також інколи дехто з героїв розповідає про те, як від обстрілів постраждали їхні офіси. Ведуча каже, що це теж є певною фіксацією російських злочинів в Україні. 

IT-тематика на радіо

На думку Антоніни Рії, на радіо не вистачає фідбеку від аудиторії. Зазвичай після того, як сюжет виходить на сайті, його поширюють і в соцмережах: у Facebook, Twitter. Але там зазвичай небагато коментарів від слухачів. Так само немає аналітики переглядів, на яку можна було б покликатися. Журналістка може хіба що отримати фідбек від друзів, коли публікує свою роботу на власній Facebook-сторінці.

Ріа згадує про серію матеріалів на тему кіберспротиву, який чинить українська держава, громадські організації, бізнеси та волонтери. Журналістка готувала матеріали про те, як Україна захищається у цифровому просторі, яким може бути волонтерство в кібервійні чи як можна виявити пов’язані з Росією комп’ютерні програми.

«Я бачила, що ця серія матеріалів збирала багато лайків та коментарів, дехто погоджувався зі згаданими там тезами, дехто — ні. Тобто виникала дискусія довкола проєкту», — розповідає Антоніна Ріа. 

Втома від новин про Україну в польському медіапросторі 

Антоніна Ріа переконана, що втоми від новин про російсько-українську війну за кордоном немає.

«Навпаки, я відчуваю велику зацікавленість, і вона не зменшується. Тому що Польща, по-перше, дуже емпатично ставиться до подій в Україні. По-друге, думка про втому від новин з України — це, найімовірніше, російське ІПсО. Звичайно, воно доходить до вух деяких поляків, і можуть бути коментарі з обуренням на кшталт: “Скільки можна допомагати українцям?” Але запит на новини з України не зменшується», — каже Ріа.

За її словами, від польських журналістів часто приходять запити на актуальні українські теми. Наприклад, про агросектор, зернову угоду, загрозу ядерної небезпеки через окупацію ЗАЕС росіянами тощо. 

Різниця українського та польського медіаполя

Антоніна Ріа прожила певний період в Польщі, але зараз повернулася в Україну. Тоді не спілкувалася багато із польськими колегами та не перебувала безпосередньо в польському журналістському ком’юніті. Але зазначає, що оплата праці журналіста в Польщі краща за українські реалії.

«Соціальне забезпечення там вище, ніж в Україні. У Польщі є можливість працювати журналістом і відкладати гроші, умовно, на квартиру, чи їздити у відпустку за кордон. Коли в Україні я змінювала фах із журналістики на піар, то це також стосувалося й грошового питання», — зізнається Ріа.

Коли Антоніна Ріа почала працювати в «Польському радіо для України», в неї з’явилась ідея запаковувати свої сюжети у формат подкастів. Редактор не підтримав цю ідею, аргументуючи тим, що на сайті є записи сюжетів, які можна послухати. Водночас на інших платформах для прослуховування подкастів цих записів немає. На думку Антоніни, слухачам було б зручніше слухати їх на Google чи Apple Podcasts. Журналістка додає, що багато українських редакцій використовують ці майданчики для дистрибуції свого контенту. І це працює на користь медіа, адже аудиторія збільшується та має змогу споживати контент у зручному форматі.

Як опублікувати фото й випадково його не вкрасти ?

Антоніна Ріа окремо підкреслює різницю у використанні фото в матеріалах в Україні та Польщі. Там для того, щоб використати певне фото, треба мати ліцензію з дозволом вільно поширювати світлину. Без неї журналіст не може використати фотографію. Антоніна зіткнулася з цим, коли почала готувати текстові версії своїх матеріалів. Журналістка розповідає, що, наприклад, у футері сайтів державних органів прописано, що можна вільно використовувати цей контент. Утім, часто в матеріалах треба додати фото героя тексту. Для цього недостатньо усного дозволу людини — редакції треба отримати письмовий дозвіл. Антоніна Ріа ділиться лайфхаком, як уникнути бюрократичної затримки:

«Коли людина завантажує фотографію на Wikimedia, там є можливість вказати, що ліцензія на використання фотографії вільна для поширення. Я прописала покроковий гайд, як закинути туди свою фотографію та поставити під нею “галочку”, що ілюстрація вільна для розповсюдження. Насправді воно не складніше, ніж завантажити фото на Facebook. І герої матеріалів переважно погоджуються це зробити».

Чутливість до нативної реклами

Поміж іншого, Антоніна зауважує, що польська аудиторія чутлива до нативної реклами чи джинси. Наприклад, у розмові під час запису сюжету вона може згадати назву компанії, де працює спікер, тільки тоді, коли представляє його та його посаду в компанії. Більше згадок робити не можна, інакше це вважатимуть за рекламу. 

«Мені кілька разів завертали матеріали. Одного разу написали, що якщо ще раз буде схожа ситуація, то мене звільнять. У мене просто є супермотивація розповідати про українські проєкти, особливо, якщо вони щось класне роблять. Коли я влаштовувалася на роботу, то відразу сказала, що останні роки працювала в піарі й для мене поняття комерційної складової доволі розмите. Я розумію, що журналісти можуть по-різному подавати інформацію й існує багато форм нативної реклами. Я попередила, що можу не вбачати в цьому рекламу, тому мені треба повідомляти, якщо десь є порушення правил редакції», — розповідає журналістка.

Серед матеріалів Антоніни є, наприклад, про волонтерський рух ITStandForUkraine, про те, як український медичний стартап допомагає українським лікарням, про кібервійну, яка також відбувається паралельно з російсько-українською війною на фронті.

Помилитись і перепросити

Серед іншого, в Польщі суворіше ставляться до фактологічних помилок журналіста.

Якщо в матеріалі певний факт виявився неправдою, то журналіст повідомляє про це свою аудиторію та мусить публічно перепросити за це.

«У культурі Польщі є модель вибачення за помилку, тому що це формує довіру слухачів до джерела. Я б сказала, що цього можна повчитися українським журналістам. Друге — це фактчекінг. Важливо докопатися до першоджерела, а не просто писати “за матеріалами Української правди”. А де “Українська правда” взяла цей матеріал? Треба копнути й глянути, чи це не маніпуляція. Може, “Українська правда” помилилася, таке теж буває», — пояснює Ріа. 

Щодо різниці польського та українського медіапростору, Антоніна також додає, що в Польщі суворіші правила перекладу та транслітерації імен. Якщо в Україні іноземні імена можуть перекласти на український манір, то в Польщі, наприклад, не знайдеш польського перекладу імені Путіна. Українські редакції інколи адаптовують ім’я й перекладають його як Володимир. У Польщі ім’я завжди транслітерується Владімір, і це стосується всіх імен і прізвищ.

Обрати тему на стику польського та українського контексту

Як і для всієї редакції «Польського радіо для України», для Антоніни ставлять певні вимоги до вибору тем для своїх сюжетів. Основна — це говорити про польський контекст. Тому журналістка завжди перевіряє, чи може експерт надати такий коментар. Інша тематика, з якою працює Ріа, — це російська війна в Україні. Тут не обов’язково додавати контекст Польщі, адже журналістка створює матеріали про різні ініціативи, діяльність яких певним чином пов’язана з війною. 

«Я довго працюю в піарі й перебуваю в багатьох групах для піарників, тому коли мені бракує героїв для матеріалів, я просто пишу повідомлення, що зараз шукаю героїв з IT на таку-то тему. Багато піарників діляться своєю експертизою, тож мені падають теми на місяць вперед», — ділиться журналістка. 

За словами Антоніни, аби витримати баланс польського та українського контекстів, треба пам’ятати, що працюєш в медіа, яке є певним інформаційним містком між українцями в Україні та Польщі. Тому журналістка не може фокусуватися винятково на українських реаліях, адже інформування співгромадян за кордоном — теж важливе завдання.