З початком повномасштабного російського вторгнення серед українців значно зріс попит на історичний контент. Цей процес розпочався з Революцією гідності та тільки посилився після 2022 року. Якщо ще декілька років тому історичні канали на українському YouTube зустрічалися рідко й мали невелику кількість підписників, то вже на зараз історія — це один із найдинамічніших тематичних напрямів.
Згідно з даними ресурсу Manifest, наразі на українському YouTube нараховується 273 історичних каналів. У той час, як ще п’ять років тому ця цифра сягала приблизно 30.
Які теми цікавлять авдиторію? Як закривати бюджет і не виходити в нуль? Чого не варто робити початківцям та чому історія — це не так вже і просто? Про це все ми поговорили із творцями рейтингових історичних каналів на українському YouTube.
- Владлен Мараєв — автор каналу «Історія без міфів». 2019 року був автором програми «Історичний контекст» на каналі «Ісландія». А з 2020-го разом із режисерами В’ячеславом Діхтяренком та Костянтином Анохіним розпочав роботу над проєктом «Історія без міфів». Наразі канал налічує майже 900 000 підписників.
- Дмитро Ладвіщенко — керівник проєкту «WAS:Популярна історія». Канал став продовженням медіа WAS, яке спочатку існувало виключно в текстовому форматі. Кількість підписників — 562 000 користувачів.
- Юрій Марчук — головний менеджер каналу «Історія на карті». Проєкт має три версії: українськомовну, польськомовну й англомовну. Українськомовний канал існує понад два роки та має 151 000 підписників.
Формати й тематика
«Історія без міфів» позиціює себе як канал, який має на меті спростувати стереотипи й подолати історичні міфи. Автори каналу наголошують, що експертами в них виступають виключно професіонали у сфері історії. При цьому тематично проєкт охоплює всі періоди як української, так і світової історії.
Відео на каналі виходять двічі на тиждень: понеділок о 19:00 у форматі інтерв’ю та у четвер о 19:00 у рубриці «Історія без прикрас».
Владлен Мараєв розповідає, що він із командою намагається експериментувати з форматами, адже алгоритми YouTube постійно змінюються, і це необхідно враховувати.
«Ми помітили, що українській авдиторії стає дедалі цікавіше дізнаватися про історичні події в Україні в контексті світу. Бо, очевидно, у глядачів сформувалося розуміння нерозривності цих процесів», — розповідає Мараєв.
«WAS: Популярна історія» намагається концентруватися на раніше маловідомих фактах — шукати їм пояснення й розвивати в повноцінні випуски. Нове відео виходить на WAS раз на тиждень — неділя о 12:00. При цьому автори використовують один формат оповіді — відео тривалістю 10–15 хвилин, центральним елементом якого є закадровий голос.
Дмитро Ладвіщенко вважає, що кожен формат має право на існування й немає єдиного рецепта. Головне — бути справді зацікавленим у тому, що робите. Тоді ви знайдете свою авдиторію, радить Ладвіщенко.
«Історія на карті» натомість концентрується виключно на тому, що можна показати на мапі. Так, Юрій Марчук розповідає, що саме карти є центральним елементом у їхніх відео. Тому найбільший акцент команда робить саме на візуалізації даних.
Випуски «Історії на карті» виходять раз на тиждень.
«Через те, що ми маємо три версії каналу (українською, польською та англійською), то можемо порівняти, що саме хоче бачити в історичному контенті різна авдиторія. Так українські глядачі дуже зацікавлені історією Східної Європи, різноманітними місцевими конфліктами та політичними змінами. А ось англомовній авдиторії цікавіше Західна Європа, процеси формування націй. Також англомовна авдиторія дуже уважна, вони помічають найменшу помилку», — розповідає Юрій Марчук.
Він також додає, що визначити тематику й формат можна за віковими показниками авдиторії. Так молодь краще сприймає коротші формати, натомість середній вік — довші розлогі відео з участю або покликанням на експертів.
Необхідний бекграунд
Однією з головних проблем українських історичних YouTube-каналів спікери називають засилля міфів і неперевірених фактів.
Причиною цього, за словами Владлена Мараєва, є відсутність професійних істориків у складі команд.
«Буває так, що автор без історичного бекграунду натрапляє на цікавий факт і, спираючись на дослідження якогось історика, створює текст чи сценарій для відео. Але річ у тім, що кожне історичне дослідження — це погляд конкретного науковця на подію, а не беззаперечна істина. Часто ці погляди навіть суперечать один одному. Тому тут важливо спиратися не на дослідження інших науковців, а на дослідження джерел. І саме професійний історик може скерувати до таких джерел, допомогти знайти їх та проаналізувати», — пояснює Мараєв.
Він додає, що це не значить, що проєкт без професійного історика не може бути правдивим. Однак у такому випадку автору доведеться витратити більше часу на дослідження й перевірку фактів. І, безперечно, напрацьовувати досвід роботи з джерелами та літературою, опановувати основні методи історичного дослідження.
Усі три канали мають у складі своїх команд професійних істориків. Здебільшого це ті, хто безпосередньо створює сценарії для випусків. Якщо тема є специфічною або у сценаристів бракує інформації, то тоді доводиться залучати істориків-консультантів зі сторони, розповідає Юрій Марчук.
А ось «Історія без міфів» має окрему рубрику «10 запитань історику», в якій ведучий у кадрі спілкується з експертом на обрану тему. Як розповідає Владлен Мараєв, до розмови автори каналу залучають знаних у фаховому середовищі істориків і дослідників, які при цьому можливо ще не відомі авдиторії.
До написання сценарію для історичного відео Владлен Мараєв радить застосовувати той же підхід, що й до підготовки наукової роботи. Тільки стиль оповіді має бути науково-популярним і максимально доступним глядачу.
Отже, варто почати з дослідження джерел:
Онлайн-джерела
За словами Мараєва, наразі в мережі є безліч оцифрованих історичних джерел. Зокрема, пошукати їх можна на ресурсах Державного архіву України або ж Галузевих архівів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ та Міністерства оборони.
Фонди бібліотек
Якщо онлайн потрібного вам джерела немає, то варто відвідати бібліотеки. Часто у фондах рідкісних книг чи періодики можна знайти дуже цікаві факти.
Загалом, Владлен Мараєв нагадує чотири типи наукових джерел, дослідження яких допоможе в написанні сценаріїв для історичних відео: писемні, матеріальні, візуальні та усні.
«Без джерел жодне історичне дослідження неможливе. Тому, скажімо так, аматорам історія часто здається простою, тому що про неї можна прочитати й потім переказати. Але це не є історія насправді. Історія — це наука, і до її дослідження потрібен науковий підхід. Я раджу самому звертатися до першоджерел, аналізувати, перевіряти факти й робити на цій основі власні висновки. Тоді це буде цікаво глядачу. Але не забувати і про вже готові дослідження професійних істориків. Тому що може вийти так, що ви намагаєтеся розповісти про «сенсаційне відкриття», а воно вже давно зроблене до вас. Або просто дійти до помилкових висновків на основі джерел – через відсутність розуміння загального історичного контексту або через незнання інших джерел, які розкривають цю тему зовсім інакше», — наголошує Мараєв.
Окрім історичного бекграунду та вміння працювати із джерелами, авторам каналу знадобляться навички сторителінгу й постпродакшену. В ідеалі, аби ці потреби покривали окремі люди, кажуть спікери.
Етапи створення контенту
Робота над будь-яким випуском розпочинається з розроблення ідеї, розповідають спікери. Цей процес, за словами Дмитра Ладвіщенка, складається з таких етапів:
- Розроблення ідеї та концепції. Відбувається обговорення теми випуску в команді, пошук цікавого підходу подачі контенту.
- Написання сценарію. Цей етап складається з дослідження джерел, перевірки фактів і безпосереднього створення тексту.
- Редагування тексту. А саме перетворення його з наукового в науково-популярний: автори додають необхідні пояснення, цікаві родзинки, форматні текстові елементи та гумор за необхідності.
- Підбір візуальних матеріалів: ілюстрацій, відео, анімації.
- Запис закадрового голосу та робота зі звуком.
- Постпродакшн: зведення всіх елементів разом і безпосередній монтаж випуску.
- Публікація та просування контенту: підготовка метаданих, комунікація з авдиторією.
У середньому на підготовку одного випуску йде близько місяця, погоджуються спікери. При цьому найчастіше контент на каналах оновлюється раз на сім–десять днів. Тому дуже важливо, аби в роботі було одночасно декілька тем, каже Владлен Мараєв.
«Загалом у нас на тиждень виходить два відео: одне у форматі інтерв’ю, які веде наш автор Євген Мочалов, та одне відео на обрану тему, автором якого є я», — розповідає Мараєв.
Він уточнює, що авдиторія каналу безпосередньо бере участь у виборі тем. Так, одну тему на місяць обирають патрони, одну тему спонсори, а інші дві безпосередньо автори каналу: «Мій формат виходить у четвер о 19:00. І ці теми в основному формулюю я, порадившись із колегами. Інколи цікаві ідеї я знаходжу в коментарях наших глядачів, інколи теми підкидає саме життя. Так щось може раптово стати актуальним. Наприклад, як сталось із претензіями Трампа щодо Гренландії — ми одразу зробили на цю тему випуск».
Спікери радять формувати контент-план і дотримуватися графіка випусків — це важлива умова для алгоритмів YouTube.
А це можливо тільки за наявності більш-менш сталої команди.
Команда
Юрій Марчук каже, що склад команди залежить від того, який саме контент ви хочете створювати. Варто відповісти собі на декілька питань: які формати плануєте використовувати, яким бачите візуальне й тематичне наповнення, чи плануєте багатомовний проєкт?
«У нас в команді приблизно 10 людей. Це сценаристи, перекладачі, диктори, моушн-дизайнери і редактор-менеджер. Тобто це досить велика команда, яка працює над створенням кожного відео. До того ж ми звертаємося за консультаціями до істориків, які правлять наші сценарії», — розповідає Марчук.
Він додає, що необхідність у такій великій команді є насамперед тому, що «Історія на карті» має три версії. Якщо ж ви плануєте тільки українськомовну версію, то в перекладачах та іншомовних дикторах вже немає потреби.
А ось команда WAS складається з п’яти людей, розповідає Дмитро Ладвіщенко:
- керівник проєкту (займається стратегічним розвитком та організаційними питаннями);
- головний редактор (відповідає за якість контенту, роботу авторів і сценарії);
- візуальний продюсер (забезпечує візуальний складник матеріалів);
- режисер монтажу (працює над постпродакшном відео та візуальною динамікою);
- дизайнерка (створює обкладинки та графічні елементи для відео).
Окрім цього, WAS співпрацює з авторами-фрилансерами, які пишуть сценарії та перевіряють факти.
«До повномасштабного вторгнення команда була більшою, але через фінансові труднощі довелося оптимізувати склад. Ми відчуваємо нестачу людей у певних напрямах, зокрема, нам потрібен менеджер із реклами та додаткові спеціалісти, які допоможуть розширювати контент. Однак через брак фінансування поки що не можемо дозволити собі це. Через обмежений склад команди та складність формату ми не завжди можемо оперативно реагувати на поточні події, але прагнемо підтримувати стабільний ритм випусків», — пояснює Ладвіщенко.
Владлен Мараєв розповідає, що склад команди «Історія Без Міфів» мало змінився від самого заснування. У жовтні 2023 року до команди приєднався історик Євген Мочалов, який веде гостьовий формат із запрошеними істориками щопонеділка о 19:00. Нині в проєкті працюють два автори та два режисери.
«Процес у нас розподілений так: я пишу сценарій, підбираю візуальний ряд, тобто ілюстрації, відеохроніку тощо. Прописую титри й цитати. Віддаю це режисерам, а вони вже візуально все оформлюють та випускають», — ділиться Мараєв.
Так усього декілька людей закривають велику кількість виробничих процесів. Це і дає змогу успішно працювати невеликою командою, вважає Мараєв. Зокрема, завдяки історичному бекграунду, йому, як автору, вдається швидше знаходити потрібну інформацію та оперативно створювати сценарії.
Бюджет
Спікери виділяють декілька основних джерел доходу:
Перегляди
Вікова група від 25 до 44 років є дуже цінною для рекламодавців, тому канали з такими глядачами заробляють більше.
Окрім цього, важливим показником є географія — намагайтеся залучати якомога ширшу авдиторію, тоді перегляди приноситимуть більше заробітку.
Також збільшуйте тривалість перегляду вашого відео глядачами, радять спікери. Зробити це можна за допомогою правильно побудованого сценарію, який утримуватиме увагу авдиторії. А також цікавими візуальним елементам, що мотивуватимуть додивитись до кінця.
«Наразі основне джерело наших доходів — це доходи з переглядів на YouTube. Другий дуже важливий складник — це внески наших спонсорів і патронів. Це два кити, на яких тримається проєкт», — розповідає Владлен Мараєв.
Патрони
Дмитро Ладвіщенко своєю чергою каже, що фінансово каналу найбільше допомагають саме глядачі: «Підписники допомагають нам на таких платформах як Patreon, Buy Me a Coffee (платформи, що дають можливість підтримати улюблений проєкт фіксованою сумою — ред.) тощо. Завдяки їм ми можемо продовжувати роботу та створювати нові випуски. Ми дуже хочемо створювати для патронів окремий контент — бонусні матеріали, закулісся, голосування за теми тощо. Але поки, на жаль, не вистачає людського ресурсу в команді, щоб це реалізувати повноцінно. Проте ми дуже цінуємо кожного, хто нас підтримує, і поступово рухаємося в цьому напрямку».
Аби патрони відчували себе залученими, спікери радять заохочувати їх до активностей каналу. Наприклад, давати змогу обирати теми наступних випусків. Або ж пропонувати різноманітні бонуси. Наприклад, «Історія без міфів» надає своїм патронам додатковий контент.
Спонсори
На відміну від патронів, спонсорство передбачає грошову підписку безпосередньо на YouTube. І часто означає можливість доступу до частини контенту. Іншими словами, спонсори можуть переглядати відео, які не доступні всім іншим користувачам.
Наприклад, «Історія Без Міфів» пропонує спонсорам і патронам доступ до списків джерел і літератури до кожної нової теми, ранній доступ до нових випусків, можливість обирати теми нових відео. Найбільші спонсори та патрони отримують в подарунок книгу Владлена Мараєва «Україна, 1918: Хроніка» з автографом автора.
При цьому «Історія на карті» та WAS не виділяють особливий контент для спонсорів.
Рекламна інтеграція
Історичний контент часто не підходить для більшості рекламних інтеграцій, тому очікувати, що це буде головним джерелом доходу не варто, погоджуються спікери.
«Якщо ви хочете заробляти саме з рекламних інтеграцій, то дуже важливо, щоб у вашого проєкту було обличчя. Тобто автор, який працює в кадрі. Бо рекламодавці більш охоче замовляють рекламу тим каналам, де є впізнавані ведучі. Треба це розуміти», — пояснює Юрій Марчук.
Він додає, що загалом жити з YouTube-каналу цілком можливо, проте не одразу. Адже більш-менш непоганий заробіток починається зі 100 000 підписників й активних переглядів каналу. Варто також розуміти, наголошує Марчук, що вагому частину прибутку доведеться віддати на виробництво випусків. Так, вартість одного випуску «Історії на карті» може сягати $1000: «Регулярно робити якісний контент недешево. Особливо якщо ви працюєте із професіоналами».
Для більшого прибутку Дмитро Ладвіщенко радить мати в команді менеджера з реклами: «Через його відсутність ми поки що не використовуємо всі можливості для заробітку, хоча потенціал є. Якби в нас була щмогу залучити таку людину, ми могли б отримувати відчутно більше коштів на розвиток каналу».
До чого бути готовим
Очікувати швидких результатів, створюючи історичний канал, не варто.
«Треба зрозуміти, чим ваш контент буде відрізнятися від інших. Також потрібно бути готовим до того, що свій YouTube канал — це довгостроковий проєкт. І перші вісім-десять місяців можуть бути без суттєвого зростання авдиторії», — пояснює Дмитро Ладвіщенко.
Він також радить:
- Знайти свою унікальну фішку.
- Працювати над якістю контенту.
- Бути готовим до тривалого розвитку каналу.
Чого не варто робити, на думку Ладвіщенка:
- Очікувати швидких результатів.
- Ігнорувати якість відео та звуку.
- Сподіватися на великий заробіток одразу.
З цим погоджується і Юрій Марчук: «У процесі роботи над каналом ми побачили, що в цьому є реальний фінансовий потенціал. Тобто канал може стати повноцінною роботою, а не просто хобі чи творчим проєктом. Чого я точно не раджу робити, так це “купувати” підписників чи якісь вже наявні канали. Приріст авдиторії має бути органічним».
Владлен Мараєв наголошує, що заробітки на YouTube доволі нерегулярні й до цього треба бути готовим: «Якийсь місяць у вас можуть бути дуже хороші перегляди, а якийсь — різко погані. Відповідно, один місяць будуть хороші заробітки, а наступний ні. Треба експериментувати з форматами, аналізувати авдиторію та знаходити, що буде цікаве саме вашим глядачам».
Мараєв розповідає, що наразі YouTube охочіше просуває короткі відео у форматі Shorts, ніж довгі стріми. Відбувається це через бажання конкурувати за молодіжну авдиторію з такими соцмережами як TikTok. Тому історик радить придивитися саме до короткого формату.
Формат Shorts використовують як «Історія без міфів», «Історія на карті», так і WAS. При цьому WAS та «Історія без міфів» також мають сторінки у Facebook та Instagram. WAS має акаунт у TikTok та медіаресурс із текстами. Присутність у соцмережах дає змогу проєктам залучати різноманітну авдиторію та рекламувати свій контент.
Чого не вистачає українським історичним каналам
Спікери окреслюють тенденцію серед українських глядачів — авдиторії стає цікаво дізнаватися не тільки про історію України, але й про минуле світу. Як у зв’язку з українським контекстом, так і поза ним.
Тому українським історичним каналам варто розширювати тематику.
Окрім цього, українському YouTube не вистачає історичних документальних стрічок, вважає Владлен Мараєв: «Було б цікаво побачити повноцінні документальні стрічки, зі справжнім розслідуванням, з виїзними зніманнями на місцях подій, з активним залученням свідків, якщо це можливо. І обов’язково – зі сценаріями, написаними професійними істориками. Але я розумію, що для цього потрібні великі фінансові вливання».
Мараєв наголошує, що, на його погляд, інтерес до тем «Українська революція 1917-1921 років» та «ОУН-УПА» дещо знизився серед глядачів. Також невеликий інтерес до періоду 19 століття в Україні.
А ось перспективними темами на думку історика є:
- Античність та Середньовіччя;
- литовсько-польський період в історії України;
- доба козацтва;
- Україна часів «застою», «відлиги» та «перебудови».
Читати також: Поєднання локального контексту та загальних викликів. Що випускають регіональні медіа на YouTube та які можливості там бачать
«Без цих людей не було б за що воювати». Як Дарія Гірна показує «Обличчя незалежності» на YouTube
