Українець Карл Волкогон частину свого життя прожив у Харкові. 2014 року вступив до Навчально-наукового Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, а після отримання вищої освіти працював на телебаченні, зокрема, протягом чотирьох років на різних проєктах «1+1 Медіа» (телеканал «1+1», «2+2», «ДжеДАІ», «Життя без обману», «Сніданок з 1+1»). Уже 2020 року журналіст виграв грант у межах програми Sustainable communication на здобуття магістерського ступеня у шведському університеті Йончопінга. Тому медійник звільнився з роботи та переїхав за кордон.
Деякий час у Швеції Карл Волкогон співпрацював із різними українськими медіа: розповідав власні враження про країну, коментував різні теми як спікер і журналіст. Після початку повномасштабного вторгнення, весною 2022 року, товариш надіслав йому вакансію на «Радіо Швеції». Волкогон підпадав під вимоги для працевлаштування: знати українську мову та деякий час проживати у Швеції. Після кількох співбесід Карла Волкогона взяли на роботу.
Портрет на обкладинці: Mattias Ahlm, Sveriges Radio
Суспільний шведський мовник
«Шведське радіо» — це суспільний шведський мовник, до якого входять чотири розділені за тематикою основні канали:
- P1 — новинний канал;
- P2 — класична музика;
- P3 — канал, який переважно розрахований на молодіжну аудиторію;
- P4 — локальні радіостанції, які працюють у різних містах Швеції.
Також на радіо є окремий департамент Radio Sweden International, який перекладає новини Швеції приблизно 10 мовами: українською, англійською, арабською, дарі, спрощеною шведською мовою тощо.
З часом, поки до Швеції переїжджали українці, «Радіо Швеції» вирішило створити україномовне радіо. Воно почало працювати на початку травня 2022 року. На радіостанції публікують переклади новин Швеції, які цікаві саме українцям. Новини добирають з основною редакцією медіа. Потім журналісти доповнюють матеріали, дописують пояснення та паралельно працюють над створенням власних репортажів.
«Іноді треба додатково пояснювати, адаптувати, бо кожна країна різна і є різні міністерства, установи, закони. Звісно, треба надавати більше інформації, щоб було зрозуміліше. Іноді це пов’язано з перекладом, адже в якійсь мові більше термінів для позначення певних явищ», — пояснює Волкогон.
Щодня медійники публікують орієнтовно три-чотири новини, які виходять на сайті як аудіосюжети. Їх можна прослухати на сайті або в застосунку SR Play. Крім того, журналісти публікують дві унікальні історії на тиждень. У штаті радіостанції постійно працюють журналіст і продюсер, а також ще одна людина, яка виходить на роботу, коли хтось захворів чи пішов у відпустку.
«Тут все досить диджиталізовано. Іншомовні радіостанції не виходять у прямий етер, але виходять онлайн. Якщо слухаєш одну новину, то за нею вмикається наступна, інколи вони добираються за схожою тематикою», — говорить Карл Волкогон.
За його словами, на початку роботи радіостанція створювала матеріали у рубриці «How to». У ній відповідали на запитання про Швецію. Наприклад, чи можна використовувати в країні українське водійське посвідчення, яку фінансову допомогу можна отримати, чим відрізняються статуси, які можуть отримати українські біженці. Згодом контент радіостанції трансформувався, а медійники почали більше публікувати матеріали про культуру та звичаї, щоб допомогти українцям адаптуватися.
«Для людей, які приїхали як біженці, це великий шок. Абсолютно різний досвід, коли людина планувала переїзд у певну країну й коли приїхала вимушено», — коментує Волкогон.
Читайте також: «Питань, хто на стороні добра, в американців не виникає». Остап Яриш про роботу в «Голосі Америки» під час війни
Простіше, ніж на телебаченні
Редакція працює за фіксованим робочим графіком із 8:30 до 17:00. День починається з ранкової наради (обговорення тем, зокрема з іншомовними редакціями, адже англомовні журналісти також можуть працювати над інтерв’ю з українцями чи їхати на пресконференцію). Уже після обговорення починається, як каже Волкогон, звичайна журналістська робота: переклади, інтерв’ю, написання сюжетів, робота із соцмережами.
«Не скажу, що робота сильно відрізняється від того, що було в Україні. Єдине, що я тут працюю на радіо. Це простіше, ніж на телебаченні, бо інтерв’ю можна взяти телефоном. Тобто не завжди треба їхати й знімати. Тому можна робити більше контенту», — додає журналіст.
Українською у Швеції
Усі теми української редакції, відповідно, пов’язані з Україною чи українцями. Серед форматів, наприклад, інтерв’ю чи репортажі з різних заходів.
«У місті Гетеборг нещодавно був юнацький футбольний турнір. На нього приїхали дві команди з України. Ці змагання оплатив якийсь хлопець із Британії. Ми робили репортаж про футболістів з України, зокрема з Луцька. У травні їздив на північ Швеції, де зустрічався з українцями. Брав інтерв’ю про те, яка ситуація з роботою, житлом, про їхні проблеми. А коли голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук приїжджав до Швеції та виступав перед парламентом, робив репортаж про зустріч», — розповідає медійник.
Тому, за словами Волкогона, конкретних і чітких тематичних меж немає. Редакція намагається орієнтуватися на запит аудиторії та думати про те, що цікавить українців. Задля цього медійники стежать за відгуками та реакцією слухачів.
«Є статистика прослуховувань кожної новини. Бачимо, які новини найбільше цікавлять. Як правило, це новини про допомогу Україні, міграційні правила чи анонси й, звісно, зараз актуальна тема роботи, адже працевлаштуватися у Швеції не просто. На жаль, тут, як і в будь-якій іншій країні, є шахраї», — пояснює Волкогон.
Для пошуку тем журналісти стежать за соцмережами та групами українців. Деякі ідеї для матеріалів можуть пропонувати місцеві активісти. За відстежуванням пресрелізів наглядає продюсерка. Вона спілкується з колегами з інших редакцій «Шведського радіо», які можуть направляти героїв до україномовної редакції.
«Інколи допомагаємо основній редакції. Вони роблять доволі багато контенту про Україну, а тому можемо перекласти інтерв’ю, верифікувати інформацію. Іноді шукаємо героїв для них. Хоча це не основна робота, але таку функцію також виконуємо», — додає Карл Волкогон.
Він каже, що журналісти з інших медіа не надто часто звертаються за експертизою в українських питаннях до його редакції: «Мені здається, кожне медіа орієнтується на своїх штатних працівників та експертів. Наприклад, “Радіо Швеції” має кореспондента в Україні, так само “Шведське телебачення” має двох».
Пошук героїв
Іноді героїв для репортажів у «Шведському радіо» знаходять на локальних радіостанціях, які роблять контент лише шведською мовою. Ці медіа також створюють контент про українців, але без таких деталей, як у редакції Карла Волкогона. Тому героїв запрошують для окремого, глибокого та зрозумілого для аудиторії матеріалу.
«Зараз у Стокгольмі триває тиждень прайду. Робимо репортаж про прайд, ЛГБТ і через активістів, які організовують українську колону на прайді, шукаємо героїв, що готові розповісти свою історію», — каже журналіст.
Також Волкогон розповідає, що українці доволі охоче зустрічаються з журналістами та готові відкрито говорити про свою історію. Водночас не завжди можуть обговорювати проблемні теми.
«Люди більш комунікабельні, адже це інша країна й дуже незвично зустріти україномовного журналіста.
Здається, що українці охочіше говорять про свою історію.
Утім, часто вони не дуже готові говорити про проблеми або якусь критику. Думаю, що це не пряма критика влади, а скоріше критика різних обмежень, які мають українці, та критика деяких держустанов. Наприклад, медичних установ або міграційного агентства», — пояснює медійник.
Російську війну в Україні висвітлює основна редакція радіо. Проте україномовний департамент може публікувати новини, які, наприклад, пов’язані з навчанням українських пілотів чи наданням танків Leopard урядом Швеції.
«Є серія подкастів “Літо на Р1”. Це довгі півторагодинні інтерв’ю. Минулого року українка стала авторкою однієї з програм про війну. Вона приїхала на кілька днів зі Львова до Швеції, і ми поговорили з нею про цей досвід. Основна редакція більше висвітлює війну й теж залучає українських спікерів. Іноді я можу бути перекладачем. Наприклад, після Каховської трагедії допомагав брати інтерв’ю у директора Укргідроенерго», — ділиться досвідом Карл Волкогон.
Про що пишуть у Швеції
На думку Волкогона, цікавість Швеції до України зросла на всіх рівнях. Наприклад, незадовго до розмови з «Медіамейкером», на головній сторінці «Шведського радіо» розмістили новину про нічну атаку Києва російськими дронами. Ще серед головних новин був сюжет про Ірпінь та його мешканців, які воюють на фронті. Головною новиною на шведському телебаченні став сюжет про демонтаж радянського герба з монумента «Батьківщина-мати». А головна газета Швеції Dagens Nyheter розмістила на першій шпальті репортаж про відбудову Бучі.
«Є дуже багато співчуття. В опитуванні “Євробарометра”, в якому запитали: “чи варто підтримувати Україну”, 97% жителів Швеції вважають, що так. Дійсно, тут відчувається багато емпатії. Люди переживають і намагаються якнайбільше підтримувати», — додає журналіст.
Волкогону важко відповісти, чи потрапляє в інформаційне поле Швеції російська пропаганда. Проте згадує один із прикладів, коли рік тому на шведському телеканалі у сюжеті використали відеокадри з російської сторони про те, як українці «радісно» отримують російське громадянство у, на той час, окупованому Херсоні.
«Пізніше Шведське телебачення (SVT) пояснило, що це кадри від інформаційного агентства Reuters і що “це було знято їхньою командою на місці, яка, за словами Reuters, могла знімати що завгодно й не контролювалася російськими військовими”. Проте також у SVT заявили, що не надали достатньо контексту для цієї історії».
Після інциденту провели дискусію та вирішили, що варто маркувати російські відео, адже вони можуть транслювати кремлівську пропаганду.
«Декілька місяців тому стався скандал, бо посол Росії у Швеції опублікував дивний допис на офіційному сайті посольства щодо країни та її рішення приєднатися до НАТО. Цей допис містив багато погроз на адресу Швеції. Потім у країні викликали цього посла до МЗС», — згадує інший випадок Волкогон.
Різниця між українськими та закордонними медіа
За словами Карла Волкогона, у Швеції менше навантаження на журналістів. Графік роботи регламентований, а тому в країні не заведено перепрацьовувати. Щоразу медійники узгоджують із керівництвом питання оплати, якщо працівник вимушений робити більше, ніж зазвичай.
«У департаменті є людина, яка займається фактчекінгом. Мені здається, що тут набагато вищі вимоги та контроль журналістських стандартів, якості контенту. Дуже багато часу виділяється для його перевірки. У мене склалася така ситуація. Брав інтерв’ю в одного з міністрів. Посадовець сказав сенсаційну інформацію, що українці зможуть отримати набагато більше прав і статусу у Швеції.
Я двічі перепитав, і він це повторив. Але, оскільки інформація сенсаційна, то редактори перевіряли її ще протягом двох днів.
Виявилося, що насправді рішення не ухвалили, а лише тривали розмови про це в міністерстві. Ця ситуація стала показовою, бо я розумів, що в Україні точно б це вже опублікували», — каже журналіст.
Крім того, Волкогон радить українським колегам більше розбудовувати зв’язки із закордонними медіа, адже наразі в іноземних журналістів великий інтерес до подій в Україні. Ба більше, за можливості треба перекладати новини англійською.
