Вакансій на медіаринку стає все більше. Особливо відчутний попит на журналістів зі спеціалізацією в економіці, бізнесі, технологіях, інноваціях — більшість профільних видань, як і чимало великих національних медіа, публікували вакансії протягом останніх кількох місяців. Але очікування і медіаменеджерів, і молодих фахівців не збігаються з реальністю. 

Чому редакторам нішевих видань складно знайти гідних фахівців, які одразу підхоплять естафету, а молоді — витримати «курс молодого бійця» та закріпитися в професії? Що негативно впливає на якість нішевих видань? Про все це у форматі колонки «Медіамейкеру» розповів шеф-редактор медіа про креативну економіку Vector Дмитро Кошельник. 

Дисклеймер автора: Усе написане в цьому тексті спирається виключно на мій особистий досвід. Я не ставлю собі за мету говорити за всю індустрію чи виступати в ролі судді для неї. Думаю, з деякими твердженнями в цьому тексті мої колеги не погодяться, тож буду радий якщо вони захочуть подискутувати на цю тему особисто чи в форматі колонки.

P.S. від редакції: Якщо ви — досвідчений фахівець із медіа в цій чи іншій ніші та хотіли би продовжити дискусію про проблеми вашої ніші та труднощі з пошуком нових фахівців й інтеграцією молоді — напишіть нам на mail@mediamaker.me.

Технологічна журналістика — це…

«Технологічна журналістика — галузь журналістики, яка спеціалізується на покритті новин, аналізі та розумінні технологічних інновацій та їхнього впливу на людей і суспільство. Вона включає звіти про нові винаходи, продукти, послуги та технологічні тенденції, а також їхній вплив на економіку, культуру, політику та інші аспекти життя».

Таке визначення й пояснення терміну «технологічна журналістика» дає ChatGPT. І воно справді дуже близьке до істини, але є нюанси. Насправді практично кожне галузеве медіа сприймає цей термін по-своєму. Хтось більше зосереджується на стартапах та IT-бізнесі, інші — саме на технологіях чи гаджетах або/та на хайпі довкола них.

Ми в Vector пишемо про «креативну економіку». У цього терміна теж немає загальновживаного визначення. Під ним прийнято розуміти вид нової економіки, що базується на інтелектуальній діяльності. Тобто все, що створено розумом людини. Це означає стартапи, бізнес, маркетинг, рекламу, технології. Водночас ми намагаємося не заходити в мистецтво, зате фокусуємося на підприємцях і підприємництві загалом. 

Якщо дочитали до цього місця й думаєте, що вам просто достатньо вибрати напрям в технологічній журналістиці й відповідне видання, то зараз я зіпсую вам настрій.

Через високу конкуренцію, постійну зміну хайпових тем і брак кадрів медіа опиняються в дещо скрутному становищі, й це впливає на контент і журналістів.

Мусить прочитатися

«Будь-яку тему можна прив’язати до технологічної журналістики» — старий жарт, в якому забагато правди. В Україні вистачає сильних технологічних медіа зі своїм поглядами, підходами та tone of voice. Проте їм щоденно доводиться робити вибір між вузькими темами та трафіком. 

Широко чи глибоко?

 Наприклад, пояснювальний текст про те, як вступити в цільовий бізнес-акселератор, прочитає обмежена кількість людей, які зараз намагаються розв’язати подібне завдання. Тож багато переглядів ви з нього не отримаєте.

Звісно, можна писати на ширші теми (використання ШІ, алгоритми соцмереж тощо), але й тут або зацікавиться вузька кількість читачів, або її швидко підхоплять взагалі всі медіа, незалежно від спрямування. 

Що ж робити? В ідеальному світі технологічні медіа дають більше інформації, ніж позагалузеві. Таким чином ми ніби кажемо читачу: «Прочитай у нас, і все зрозумієш глибше та краще». Проте ідеальний світ трапляється в реальності доволі рідко. Перегляди потрібно набирати вже зараз, а конкуренти не сплять і роблять щось схоже. Тож на глибинний розгляд залишається все менше часу. А такий текст, до речі, ще й потребує довшої підготовки. Плюс якість текстів корелює з обізнаністю журналіста, з якою теж є проблема (про це далі). 

Словом, поки ви писали класний фічер, який розкриє тему, всі вже прочитали в конкурентів і навряд чи клікнуть на ваш матеріал. Таким чином ви залишаєтеся затиснутими між поспіхом та необхідністю робити якісно. Це давня проблема медіа, але з настанням інтернет-ери вона значно поглибилася. 

Треба заробляти

Найчастіше медіа обирають варіант, який з найбільшою вірогідністю принесе трафік — швидко висвітлити популярну тему, яка певним чином стосується технологій. Це можна назвати словом «хайпанути», але воно не завжди доречне. Усе залежить від того, наскільки в медіа вийде поєднати задекларовану технологічну журналістику та інфопривід. 

Наприклад, чи має технологічне видання писати про арешт адміністраторів Telegram-каналів, які розповідали, де роздають повістки? Залежить від ракурсу. Якщо розказати, як саме вдалося встановити особистості адміністраторів, то, мабуть, мусить. 

А чому взагалі так потрібен значний трафік? Чому б не побудувати нішеве видання з хорошою експертизою? Так, без мільйонів переглядів, але якісне, а читачі прийдуть.

А тому, що медіа — бізнес, і вам потрібно заробляти, щоб утримувати редакцію та розвиватися.

Монетизація медіа в Україні — це зазвичай про рекламу та нативні матеріали. Рекламодавці ж цінують не просто наявність цільової аудиторії, але й її загальний розмір. Плюс різні читачі приваблюють різних клієнтів, які хочуть розмістити партнерські матеріали. Тому замість фокусу лише на своїй темі медіа вимушено розширюють охоплення, щоб отримати гарні циферки в кінці місяця. І так, технологічних медіа цей тренд також стосується.

Читайте також: Як і чому кількісні метрики шкодять медіаринку та на що орієнтуватися натомість

Це не звинувачення рекламодавців чи видань — ситуацію диктує ринок. Та й ніхто не хоче бути виданнями з 50 000 унікальних читачів в місяць, навіть якщо це суперцільова аудиторія. Тож практично кожне технологічне видання на ринку мусить шукати середину між умовним TechCrunch та Daily Mail. 

---

Підпишіться на нашу імейл-розсилку, щоб двічі на тиждень отримувати листи з найважливішим із медіасвіту: новинами, історіями, можливостями та прикладними порадами.

---

Чи є вихід? 

У світі тіктоків та вірусних твітів Ілона Маска — риторичне питання. Враховуючи конкуренцію на ринку та неготовність аудиторії платити за контент, який можна безоплатно отримати у іншого видання, перспектива змін дуже віддалена та малоймовірна.

«Ок, із проблемами медіа розібралися. А як це вплине на роботу журналіста?», — запитаєте ви. Така ситуація означає, що журналісту доводиться значно ширше підходити до вибору тем і шукати їх на стику галузей. З одного боку, він мусить стати універсальнішим, щоб покривати ширший спектр інфоприводів. З іншого ж — журналіст набуває поверхневої експертизи в широкому колі напрямів, але не має достатньої глибини. 

Так формується ринок «майстрів на всі руки», які мусять плюс-мінус якісно покривати широкий список тем та не вигоріти на хвилях хайпу. Наслідком та одночасно каталізатором цієї ситуації стає нестача фахівців.

Брак кадрів

В Україні не вистачає технологічних журналістів. У нас є кілька редакцій, укомплектованих сильними фахівцями та людьми з потенціалом. Проте загалом якщо захочете найняти якісного саме технологічного журналіста, то доведеться шукати кілька місяців. Щоб потім розчаруватись і почати вчити когось ледь не з нуля.

Правильною прийнято вважати ситуацію, коли один журналіст закриває певну вузьку кількість галузей — наприклад, блокчейн та криптовалюти, інвестиції та IPO, месенджери і соцмережі тощо. У такому разі автор міг би все більше поглиблювати свій досвід і нетворк в обраних галузях та видавати все якісніші та глибші матеріали. 

Чужа експертиза не рятує

«У нас не вистачає експертизи, а тому ми підемо до експертів», — скажете ви. Гарна думка, якби ще й цей напрям працював так, як нам мріється. В еру блогерів, вірусних постів у соцмережах та хайпу дуже складно насправді зрозуміти, чи розбирається людина, в тому, про що говорить. Орієнтуватися виключно на роль у компанії чи заявлений бекграунд — не панацея.

Якби всі люди відповідали посадам, які вони займають — ми би жили в утопії. Але погляньте у вікно та зробіть висновки наскільки ми близькі до неї.

Краще не просто запитати когось, а реально зібрати фідбек про фахівця в редактора та колег. А ще перечитати його публікації в медіа, виступи та пости в соцмережах. Наприклад, фраза спікера про «не все однозначно» щодо вторгнення РФ, яку ви пропустили, прикрасить життя медіа, редактора, видавця та додасть фідбеку від читачів.

Докладніше: Як медіа добирають експертів для своїх етерів і текстів — 5 кейсів

Правильно обрати експерта — недостатньо. Щоб отримати відповідь, потрібно поставити правильне запитання. І якщо у вас немає бекграунду та кругозору в темі, то це, ймовірно, приведе до специфічного її висвітлення — поверхневого чи вдалого для спікера, з яким говорили. Останнє ставить під питання неупередженість видання. 

У підсумку, залучення сторонніх експертів — класний прийом. Але ним треба вміти користуватися. Без власних знань та нетворку це як мінімум непросто, а іноді й небезпечно.

Так чому ж бракує кадрів?

Але повернімося до браку кадрів та його причин:

• Потрібна широка експертиза або хоча б бажання розібратися. Сьогодні ви пишете про криптовалюти, завтра — про ШІ, а після — про IPO. Це не фантастика, а нормальні робочі будні технологічного журналіста. Починати кар’єру в цій сфері, якщо десь прочитали про Apple або скористались СhatGPT — мабуть, не найкраща ідея. Ваш оптимізм закінчиться на моменті, коли редактор попросить «на вчора» написати текст на тему, про яку ви щойно почули на планірці. 

З часом та з достатньою наполегливістю стане легше. Проте індустрія швидко змінюється, й не кожен захоче на хоча б 10 років зв’язати своє життя з галуззю, де постійно треба розбиратися ледь не з нуля. 

Тут, звісно, є й плюс — нудно не буде. Та й розповідати про нові рішення та досягнення, які рухають людство вперед (вибачте за пафос) — виглядає як амбіційне та гідне завдання.

• Умови роботи. Саббатікал, повні вихідні, нормований робочий день — неповний список бенефітів, які не зустрінете в журналістиці, принаймні українській. Якщо говорити про технологічну, то ви отримуєте шанс спілкуватися з ледь не найрозумнішими людьми та розповідати про індустрії, які змінюють світ. Проблема в тому, що робити це доведеться в будь-який час та з будь-якого місця. Якось я випускав новину зі смартфону у вбиральні однієї з найбільших технологічних конференцій в Україні. Була дев’ята вечора суботи. 

Звісно, цей список можна доповнювати. Проте, на мій погляд, саме ці дві причини й визначають брак кадрів у технологічній журналістиці. Через них «молодим» важко закріпитися, а «синьйорам» — продовжувати напружено працювати. Якщо спростити — вони втомлюються, а навколо — технологічна сфера, відома високими зарплатами й широкими можливостями для талановитих людей. Чому б не змінити «друкарську машинку» на PR, програмування, продукт чи інвестиції? 

Чорний хід у технологічну сферу

З цього випливає й інша особливість — журналістика як трамплін у галузь технологій. Це явище характерне не тільки для України. Історичний приклад — 1986 року журналіст і голова американського підрозділу Time Майк Моріц влаштувався у венчурну компанію Sequoia Capital. Як пізніше виявиться — це стало першим кроком до становлення легендарного інвестора. Або більш свіжий варіант — 2022 року виконавчий редактор The Verge Дітер Бон перейшов у команду Platforms & Ecosystems Google.

Перше, що спадає на думку, — вони йдуть у технологічний бізнес через гроші чи приємніші умови. І це насправді стереотип. Звісно, все сильно залежить від фахівця, проте технологічна сфера дуже цікава сама по собі та стрімко розвивається. Складно побувати в епіцентрі індустрії як журналіст та не захотіти (чи хоча би задуматись) зробити щось самому. От і виходить, що відмовитись від офферу великої компанії на кшталт Google чи стартапу, що мріє змінити світ, складно та й не завжди хочеться.

Інша річ, коли молоді фахівці приходять у редакцію з чітким планом перейти за кілька років в умовний Google. Це гарна амбіція, але вона несправедлива щодо видання. На підготовку журналіста редактор витрачає час і зусилля, часто йдеться ледь не про навчання основам. І ось після всіх цих зусиль людина робить кар’єрний крок вперед до мрії, а видання починає все з нуля.

Звісно, в цій ситуації немає правих та винних — такий у нас ринок. Проте закінчується тим, що кадрів все ще бракує, а в редакторів знижується мотивація навчати нових журналістів. Фактично вони опиняються в замкненому колі псевдоуніверситету, де раз на кілька років готують кадрів для піар-служб, відділів маркетингу, аналітиків у фонди тощо. 

Що з цим робити

Усе вищесказане виглядає, ніби я хочу переконати читача оминати роботу в технологічних медіа. Насправді — ні. У моїх інтересах, щоб якомога більше молодих та талановитих журналістів хотіли заходити в галузь. Проте дуже не хотілося б, щоб вона залишалася просто трампліном до наступного кар’єрного кроку. 

Стати літописцем технологічного розвитку людства, розповідати про тих, хто стимулює tech-революцію чи заважає їм — звучить як амбітна місія.  А уявіть, як почуватимете себе, коли завдяки вашим матеріалам новому стартапу стало легше знайти перших клієнтів або інвесторів?

Усе це може стати частиною вашого життя. За умови, що ви готові працювати над собою та знайдете правильне місце роботи.

Ось кілька порад, які допоможуть вам на цьому шляху:

• Дайте собі чесну відповідь, навіщо ви хочете в технологічну журналістику. Якщо це перший крок до інших професій у галузі, то краще пропускайте його. Учіться на програміста, піарника тощо. Звісно, журналістика може дати низку корисних контактів і знань, але швидше втратите час на шляху до тієї майбутньої мрії. 
• Беріть приклад. Одна з найкорисніших речей, яку може зробити для себе молодий журналіст (не лише технологічний) — вчитися у інших. Це може бути досвідчений колега чи матеріали журналістів інших видань, які вам подобаються. Я, наприклад, досі активно розбираю фічери Wired, щоб краще зрозуміти, як створювали цю історію. Гарна вправа — писати переклади англомовних текстів. Одночасно розберетеся в актуальних темах, попрацюєте з сильними матеріалами (тут правда багато залежить від вибору редактора) та покращите англійську (ні, переклад — це не просто скопіювати з перекладача).
• Поважайте новини. Час від часу стикаюся з ситуацією, коли молоді журналісти дещо зверхньо ставляться до новин. Можу зрозуміти — кожен хоче писати фічер про топову компанію чи інтерв’ю з топменеджерами, а не новину, яку тут-таки випустять і конкуренти. Проте саме на новинах легше всього отримати та поглибити базові знання в індустрії, а також вдосконалити письмові навички.
• Будьте допитливими. Журналістика — це про вміння ставити питання та знаходити/отримувати відповіді. Ви не зможете писати, якщо вам буквально не цікава обрана тема та немає бажання розібратися. І, до речі, читачі та редактор завжди відчувають, коли журналісту було байдуже.
• Шукайте «своє» видання та редактора. Перш ніж податися на роботу чи стажування, прочитайте видання, розберіться, як та про що воно пише. Шукайте редактора, який дійсно хоче навчити, самі пропонуйте теми, просіть фідбек і перечитуйте відредаговані тексти. Пам’ятайте, що він або вона, найімовірніше, має тисячу справ і не завжди встигає все прокомунікувати та звернути вашу увагу на щось важливе. Проте точно оцінить ваші старання та бажання вдосконалюватися.