Науково-популярний журнал «Куншт» спершу був студентським проєктом Кирила Бескоровайного й Даші Кузяви, які разом навчалися в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Спочатку «Куншт» був друкованим журналом, який пізніше перейшов у онлайн-формат і став повноцінним медіа. 

Крім пояснення наукових питань простими словами, редакція розвиває напрям подкастів, співпрацює з іноземними колегами й науковцями, підвищує рівень медіаграмотності серед українців різних вікових груп. 2024 рік став для «Кушнту» часом змін, масштабувань і перевірки на витривалість. Вони встигли вдосконалити редакційну політику, оновити айдентику й сайт, а також зіткнулися із компіляціями в матеріалах одного з авторів. 

Як українське науково-популярне медіа працює під час війни, підбирає теми й авторів та якими проєктами пишається найбільше, розпитали в Олесі Павлишин — головної редакторки «Куншту» та CEO Анни-Вероніки Краснопольської.

Та що таке цей ваш куншт?

Якщо коротко — це медіа про науку. Кирило та Даша створили його 2015 року після того, як з українського медіаринку пішли National Geographic та Esquire — улюблені журнали засновників. У цих виданнях їм особливо подобалися теми, історії та візуальне оформлення. Частково це надихнуло команду на створення власного науково-популярного журналу. Саме слово «куншт» староукраїнською означає мистецтво, а слоганом медіа є фраза «Наука як мистецтво».

Перший друкований номер вийшов 2016 року — в ньому автори писали про космічний туризм. Уже 2019 року журнал став таким, яким ми знаємо його зараз. «Куншт» залишився в онлайн-форматі, а друковану версію перестали випускати через високу ціну. Крім того, завдяки сайту з’явилася можливість охопити більшу кількість потенційних читачів. «Куншт» намагається бути платформою наукової інформації багатьма способами, не лише статтями.  

Онлайн-журнал культивує науковий світогляд і поширює знання про те, як наука визначає наше життя: від повсякдення до глобальних змін. Пише на теми медицини, біології, фізики, космосу, технологій та навіть суспільства. «Куншт» береться за все, що можна пояснити крізь наукову призму. Тому на сайті безліч текстів, які відповідають на питання «як?» та «чому?».

Цільова авдиторія науково-популярного журналу за час великої війни особливо не змінилася. Це люди 25–35 років із середнім достатком і, за словами Олесі, приблизно ровесники команди: «Ми дуже часто пишемо на ті теми, які цікавлять нас зокрема, й ми намагаємося їм знайти пояснення. Очевидно, що людям, схожим на нас, це теж цікаво». Водночас серед авдиторії також є науковці, які приходять почитати щось не тільки про свою сферу діяльності. 

CEO Анна-Вероніка Краснопольська «креативний підхід» називає головним рушієм, який допомагає їхній редакції працювати під час війни: «Креативний підхід працює у роботі й челенджах, з якими стикається команда, бо без цього ніяк. Жити та працювати в Україні зараз без цього підходу дуже важко».

Проєкти

Одним із наймасштабніших проєктів, який запустило видання, є «Наука в небезпеці» (Science at Risk) — нова платформа для вчених, які потерпають від війни. Вона з’явилася під час повномасштабного вторгнення та розкриває проблеми й виклики в науці, які виникли із 24 лютого. Головна редакторка Олеся Павлишин розповідає, що через вторгнення Росії десятки наукових установ зазнали руйнувань чи опинилися в окупації. Сотні вчених вимушено покинули свої домівки та місця роботи та припинили дослідження. Цей проєкт ілюструє, що від війни страждає й українська наука, тож їй потрібна підтримка й розв’язання як нагальних, так і довгострокових проблем. 

Цей проєкт продовжуватиметься і протягом 2025 року. Завдяки «Науці в небезпеці» редакція не тільки публікувала власні матеріали, але й комунікувала з іноземними журналістами та пропонувала їм експертизу українських науковців. Протягом року в іноземних медіа вийшло 12 матеріалів. Крім того, в межах проєкту на офлайн-події медійники презентували 9 білих книг, зараз документів вже 13.

«Науковці працювали над формуванням політик адвокації, відновлення та збереження науки в небезпеці, й 2 квітня 2024 року ми зробили велику подію й вийшли в офлайн, презентували ці напрацювання, розробили відеопояснення. Опублікували білі книги, вони зараз доступні на сайті. Це була велика подія для наукової спільноти. Це дуже важливі програмні документи, на які потрібно зважати під час прийняття рішень і державою, і бізнесом, і наукою», — пояснює їхню значущість Анна-Вероніка Краснопольська.

Цьогоріч ще однієї важливою темою для команди стала доля людей з інвалідністю — редакція працювала над матеріалами про ампутації та реабілітаційні центри. Для цього відвідували медичні установи, наприклад, вийшла публікація про те, як створюють протези й реабілітують людей із ампутаціями в Національному реабілітаційному центрі UNBROKEN у Львові.

Ще однією фокусною темою «Куншту» з початку повномасштабного вторгнення Росії на суверенну територію України  є медіаграмотність та інформаційна гігієна. Цю тему команда теж розкриває, керуючись науковим світоглядом. Так 2022 року з’явився акселератор проєктів з медіаграмотності — Mediengeist, який втілювали спільно з Ґете-інститутом в Україні. Фіналісти акселератора втілили власні ідеї зі створення навчальних платформ, соціальних кампаній, освітнього театру, блогу, інтерактивного меморіалу. 2023 року з понад 464 заявок команда обрала 30, які упродовж місяця працювали з українськими та світовими експертами для розвитку своїх ідей. Найкращі отримали кошти на їхню реалізацію. 

«Переміг проєкт “НотаЄнота” авторки сайту “По той бік новин” Альони Романюк, яка розробила завдання з медіаграмотності для дітей, які були б доступними, наприклад, для вчителів, вихователів, батьків. Також активно працює на німецькомовну авдиторію громадська організація Vitsche, яка теж отримала мінігрант на масштабування проєкту. Команда організовує акції протесту, розповідає про російську пропаганду, насамперед у Німеччині. Приз глядацьких симпатій здобув проєкт “Дикий схід”, який розповідає жителям тимчасово окупованих територій українські новини», — розповідає про відібрані проєкти Павлишин.  

2023 року команда провела другий акселератор, а 2024 року Mediengeist провели втретє — це традиційна можливість для видання та Ґете-інституту в Україні надихнутися новими ідеями й підтримати потенційних партнерів. 

Свої проєкти подавали блогери, медійники, митці, засновники технологічних стартапів, педагоги й загалом активісти, які працюють з темами медіаграмотності й протидії фейкам. 

Призовий фонд був до 180 000 грн на реалізацію фактчекінгових застосунків чи платформ, кампаній у соцмережах, мистецьких проєктів, YouTube-шоу або інших медійних продуктів. Цьогоріч перемогло два освітні проєкти від двох вчителів.

Серед успішних проєктів, запущених ще 2022 року, редакція виокремлює серію онлайн-лекцій для дітей про науку «Кунштики». Під час трансляцій діти були активними й, за словами головної редакторки, ставили питання, над якими редакція раніше й не замислювалась. Ідея проєкту була в тому, щоби зробити науковий контент доступнішим для малих читачів. Особливо для тих, хто вимушено виїхав зі своїх рідних міст через війну та втратив можливість відвідувати школу. Ще такі відео можуть відволікати дітей від новин про війну. Серед тем епізодів: як працює людський мозок, що таке біоритми та мікроби, які тварини жили на території України тощо.

Новим цьогорічним проєктом став проєкт ПРУФ — «Підліткова Редакція Українських Фактчекерів». Це віртуальний ньюзрум для старшокласників із пошуку та спростування дезінформації. Для навчання відібрали 100 українських підлітків, яких навчають медіаграмотності. Упродовж вересня й жовтня медіатренери для них провели 16 лекцій з основ медіаграмотності, журналістських стандартів, інструментів фактчекінгу, знімання та монтування відео. У грудні для них триває етап «ньюзруму» — їх розподілили на 10 груп, за кожною з них закріплений свій ментор. 

У жовтні 2024 року «Куншт» спільно з аналітичним центром «ОсвітАналітика» дослідили, як школи можуть ефективно адаптуватися до сьогоднішніх умов. У межах проєкту команда проаналізувала, як відбувається адаптація шкіл до війни, як Міністерство освіти враховує проблеми воєнного часу під час організації навчання, які алгоритми й моделі навчання та успішні освітні кейси, напрацьовані в українських школах.

«Там багато болю. Зараз освітній процес переживає зміни. Ми з партнерами описали рівень адаптації середніх шкіл України до роботи в умовах воєнного стану після 2022 року і те, як різні школи працюють під час війни.», — розповідає про проєкт Краснопольська.

Нині також функціонує дев’ятимовний офлайн та онлайн-проєкт із протидії дезінформації FAKELESS, запущений із Goethe-Institut в Афінах. Він призначений як для підлітків та як для дорослих, які бажають покращити свої навички медіаграмотності. Обравши одну з ігор на сайті, можна вчитися протидіяти дезінформації — визначати фейкові й правдиві новини, шукати маніпулятивні заголовки, розрізняти пропаганду й застосовувати навички з фактчекінгу у різних ситуаціях. Проєкт набирав нових обертів — колеги «Куншту» із Греції запустили фейкову новину про помічене НЛО, аби перевірити грецьких медійників на сприйняття дезінформації. Новина миттєво розлетілася місцевими виданнями, що дало розголос проєкту після спростування.

Подкасти

Серед проєктів «Куншту» особливе місце займають подкасти. У медіа станом на 2023 рік було шість подкастів, «Буде тобі наука», «Проєкт інтелект», «Їжа для роздумів», «До ворожки не ходи», «Пост правди», «Мама мія, пандемія!», а цьогоріч додався подкаст «Хвиля йде». 

Подкаст «Мама мія, пандемія!» Павлишин називає не надто успішним проєктом: «Вийшло кілька випусків, це були невеличкі трихвилинні пояснення про COVID19. Цей подкаст створений у партнерстві з “Радіо Промінь”. Почалося повномасштабне вторгнення, тож усім було тоді вже не до епідемії, а потім для неї взагалі скасували статус пандемії». 

Інші подкасти видання мають популярність серед авдиторії й регулярно приносять нових читачів (особливо після того, як подкасти почали заливати на YouTube). «Буде тобі наука» особливий тим, що його начитують відомі персоналії й експерти у своїй сфері. Наприклад, епізод про те, чому людям цікаво дивитися реаліті-шоу, начитав український режисер кримськотатарського походження Наріман Алієв, а про те, як борщ став спадщиною ЮНЕСКО, — шеф-кухар Євген Клопотенко. 

Подкаст «Буде тобі наука» виходить щотижня — випускова редакторка Діана Сяркі працює над відбором цікавих гостей, які начитують статті «Куншту» й поширюють цю інформацію також на свою авдиторію.

У новому подкасті «Хвиля йде» океанографка та фрідайверка Наталія Шепель спілкуватиметься з різними фахівцями океанографії про дослідження моря й морських глибин. У першому епізоді морська біологиня Марія Павловська, яка працювала на станції «Академік Вернадський», розповідала про мікробіологію та свій досвід і шлях у науці з перспективи жінки. 

Подкаст «Проєкт інтелект» розкриває тему штучного інтелекту й технологій майбутнього. Про наукове обґрунтування «магічних» речей на кшталт віщих снів, теорій змов чи чупакабри автори «Куншту» розповідають у подкасті «До ворожки не ходи». У «Пост правди» автори розбирають маніпуляції в медіа, вміння виявляти дезінформацію, фейки та псевдонауку. У одному з нових сезонів «Пост правди» редакція зібрала купу історій та провела понад 40 інтерв’ю про небезпеки й переваги Telegram. Говорили про те, наскільки безпечно користуватися Telegram, чи мають російські спецслужби доступ до листування в месенджері та які є альтернативні застосунки.

Хто творить «Куншт»?

2024 року, крім співзасновників Кирила Бескоровайного й Дар’ї Кузяви, головредки Олесі Павлишин і CEO Анни-Вероніки Краснопольської, в редакції працюють:

• Діана Сяркі — випускова редакторка;
• Максим Плевако й Марта Льода — фактчекери;
• Юлія Дрібко й Альона Лозовенко — менеджерки соцмереж;
• Катерина Большакова — дизайнерка;
• Марта Слобода, Ольга Юрченко й Марія Лазоренко — проєктні менеджерки.

Робочий день команди починається зі щоранкового спрінта о 9:45, де обговорюють поточні справи, а далі кожен займається своєю роботою. У доковідні часи редакція працювала в офісі, але через пандемію змінили формат роботи на дистанційний. Кирило Бескоровайний та Даша Кузява керують проєктами та шукають фінансування. Олеся Павлишин як головна редакторка шукає авторів для матеріалів і редагує тексти. 

2024 року редакція продовжує працювати дистанційно — частина команди мешкає в Києві та Львові, ще кілька людей за кордоном. CEO видання ділиться, що налаштувати дистанційний процес роботи було легко за допомогою сервісів Asana та Slack. У команді «Куншту» досі немає штатних авторів, утім вони планують невдовзі це змінити й найняти на роботу принаймні одного наукового журналіста, щоб ще оперативніше працювати над матеріалами. 

«Куншт» відкритий для нових співпраць, тож пропонувати теми можна на редакційну пошту hello@kunsht.com.ua. Олеся Павлишин наголошує: головне, щоб автор добре вмів працювати із джерелами. Вона відзначає, що журналістів, які безпосередньо займаються наукою, доволі мало й це системна проблема.

«У нас немає навіть факультетів, де б готували наукових журналістів. Тому це також питання освіти. Але є хороші журналісти, які працюють не тільки з науковими темами. Непогано, на мою думку, розвинена журналістика про екологію, тому що є чимало екологічних організацій, які роблять тренінги про те, як писати про екологію і так зацікавлюють журналістів у цій темі», — пояснює Олеся Павлишин.

Читайте також: Поєднати факти, контекст і доступність. Як українські наукові журналісти шукають правду й розповідають про відкриття

Серед редакційних перемог 2024 року згадують «Честь професії», де матеріал «Депресія та війна: хто в групі ризику і що робити» їхньої постійної авторки Олени Козар здобув спецвідзнаку від проєкту «Психічне здоров’я для України» — «Професійне висвітлення теми психічного здоров’я в медіа». А на цьогорічній премії «Слушно» MEGOGO AUDIO обрали подкаст «Буде тобі наука» від «Куншт» найкращим подкастом про науку й технології.

Редакційні втрати

Також через війну команда медіа зазнала втрат. 22 травня 2023 року загинув один з авторів «Куншту», військовий та журналіст Євгеній Осієвський. У своєму пості Олеся Павлишин пише: «Останню свою статтю Женя надіслав нещодавно і дуже раптово: казав, що тема його турбує, тому він взяв і зробив інтервʼю — у перервах між бойовими виходами. Женя сфотографував 54 сторінки розшифровки в блокноті від руки. Він її переклав і додав чіткі інструкції до публікації. Чіткі інструкції, щоб ніхто не порушив жодного слова — це про Женю. Він загинув через пʼять днів після того, як ми опублікували те інтервʼю».

Останній матеріал Євгенія можна прочитати за покликанням. За даними ІМІ, Євгеній Осієвський став 60-м медійником, що загинув унаслідок російської агресії проти України.

Як створюються тексти

Зазвичай над одним текстом команда працює тиждень-два. Автори збирають інформацію, спілкуються з науковцями, пишуть текст та допрацьовують його разом із фактчекерами. Далі його перечитує редактор, і публікація готова. 

Редакторка знаходить авторів для «Куншта» через наукові блоги та людей, які пишуть про свою наукову роботу. «Якщо я бачу цікаву тему в такому блозі, можу написати його автору й запропонувати підготувати про це текст для нас. Був дуже класний курс “Науку чути”, який ми проводили для науковців, щоб допомогти їм більш популярно розповідати про науку. Там ми дізналися про багатьох дуже класних науковців, які раніше не були в нашому полі зору. Зараз із багатьма з них ми співпрацюємо», — розповідає Павлишин.

У пам’ятці, яку отримують автори перед написанням тексту, вказано, що тему потрібно пояснити так, аби її зрозумів навіть підліток. Обов’язково потрібно знайти кут зору на тему. Не досить просто написати про коронавірус, адже це дуже широка тема. Якщо наприкінці матеріал вийшов як стаття з «Вікіпедії» або параграф із підручника — це не формат для «Куншта». Його треба звузити до чогось конкретного: про вакцину від ковіду, вплив пандемії на світ тощо. Також важливо додати цікаву людську історію, через яку можна розкрити тему. Серед іншого вітається статистика, цікаві факти, утім варто обходитися без списків, таблиць чи формул, якщо є така можливість.

Також протягом 2024 року команда впорядкувала свою редакційну політику, повний її текст доступний на сайті. Вона включає принципи висвітлення наукової журналістики та роботу над контентом, що ґрунтується на таких засадах:

1. Якість важливіша за швидкість. 

2. Правдивість важливіша за клікбейт.

3. Науковий консенсус важливіший за маніпуляції балансом думок.

4. Джерела — понад усе.

Наукове редагування

Після того, як автор надсилає готовий текст, його переглядають фактчекери. У «Куншті» їх двоє ще з часів виходу другого друкованого журналу: Марта Льода та Максим Плевако. Павлишин розповідає, що після виходу першого журналу друком, Льода і Плевако написали редакції на пошту листа про те, що побачили в першому випуску помилки. Тоді Кирило Бескоровайний запропонував їм долучитися до команди й перевіряти статті перед публікацією. Себе ж вони називають «в.о наукових редакторів», бо не мають наукового ступеня. Попри це, за словами головної редакторки, фактчекери добре вміють читати наукові дослідження. 

«Є низка речей, на які треба звертати увагу. Наприклад, вибірка. На скількох людях провели дослідження: на 9 чи на 2000? Це велика різниця. Чи правильно переклав автор те, що написано безпосередньо в науковій статті? Автори виявили кореляцію чи причинно-наслідковий зв’язок? Звичайно, якщо я або хтось із фактчекерів засумніваємося в певному твердженні, то напишемо науковцю з цієї теми із проханням підтвердити чи спростувати тезу», — розповідає Олеся Павлишин. 

Редакторка зазначає, що в ідеалі еволюційний біолог мав би перевіряти статті з еволюційної біології, психолог — із психології, а астрофізик — з астрофізики. Але редакція наразі не має можливості тримати такий штат. «Це шалена кількість людей, які мали б бути доступні протягом одного-двох днів. Очевидно, що в науковців є багато інших справ. Тому ми так вийшли з цієї ситуації. Наші фактчекери  — це просто дуже розумні люди», — додає Павлишин.

Автори-науковці

Деякі статті для «Куншту» пишуть науковці. Редакція стежить за антиплагіаторськими проєктами — знати, в кого виявлено плагіат у дисертації й до експертності яких науковців виникають питання треба, щоб у майбутньому не запросити їх до співпраці. Якщо науковець уперше пише матеріал для журналу, редакція дивиться його публікації на Google Scholar чи в базі Scopus. Часто новими авторами серед науковців стають люди, яких порекомендували інші науковці, які вже мають тривалі робочі стосунки з журналом. За час роботи в медіа вже зібралася база авторів, в експертності яких редакція не має сумнівів. 

«На дуже важкі теми ми стараємося брати науковців. Також даємо контакти з нашої бази журналістам, щоб у них брати тематичні коментарі. Якщо тема зовсім простенька, наприклад, щось зі шкільної програми або про інформаційну гігієну та не потребує глибокого занурення, журналіст може написати текст самостійно. Звісно, з допомогою валідних досліджень і джерел», — пояснює Павлишин.

Попри довгий скринінговий процес, «Куншт» стикався із ситуаціями, коли людина виявлялася не тим експертом, за кого себе видавала. На початку повномасштабного вторгнення на сайті вийшло інтерв’ю з автором книги «Франческа. Повелителька траєкторій» Доржем Бату, який видавав себе за працівника NASA. Зараз цей матеріал є на сайті з дисклеймером про те, що через кілька місяців після публікації експертність Доржа Бату як спеціаліста з наземного контролю поставили під сумнів, а сам Бату не надав цьому ґрунтовних спростувань.

Вчитися на помилках

Головна редакторка каже, що 2024 рік став прикладом того, як вчитися на власних помилках. У червні редакція видалила на сайті 12 матеріалів авторства Вадима Яненка через копіювання і переклад із відкритих джерел, зокрема «Вікіпедії», й частини розділу із книжки The Rise and Fall of The Dinosaurs Стіва Брусатте, який він видав за власну статтю.

З цієї ситуації медійники винесли багато уроків, зокрема про ще ретельнішу перевірку матеріалів авторів. Ба більше, після ситуації з Яненком на етапі редагування ще кількох людей викрили на плагіаті — перекладі статей з іноземних медіа. У договорі з авторами також чітко прописали ключовий пункт щодо оригінальності матеріалу.

Важливі теми

Для фахових коментарів часто записують інтерв’ю не тільки з українськими науковцями, а й іноземними. Наприклад, про те, як примати переживають горе та смерть, розповів Андре Гонсалвес — доктор наук із Центру еволюційного походження людської поведінки в Університеті Кіото, що в Японії, який спеціалізується на порівняльній танатології й науці про реакцію живих істот на смерть. Медійниці жартують, що інколи з науковцями з інших країн легше сконтактуватися, ніж з українськими. Традиційно авдиторія «Куншту» найбільше любить розвінчування міфів. Також цьогоріч на сайті збільшилася кількість колонок з обговоренням різних питань у сфері науки. Олеся Павлишин згадує цікавий кейс, який був на початку 2024 року, про сприйняття ляльки-мотанки. 

«Антропологиня Марія Куряча написала нам статтю про те, що насправді лялька-мотанка не мала оберегової функції. Вона була просто ігровим елементом і також не має зафіксованої назви мотанки, а обереговий елемент додали вже десь у 1990-х роках. І це спричинило велику суспільну дискусію», — згадує головна редакторка.

Також серед інших важливих матеріалів вона називає текст фізика Сергія Шарапова «Ефект Саньяка, високоточна зброя та потреба у фундаментальній науці».

«Це фізичний ефект, який спершу не мав практичного застосування, але пізніше на його основі почали робити високоточну зброю. Цей приклад показав, що фундаментальні дослідження, які не продукують одразу якихось гаджетів або не дають тобі користі прямо тут і зараз, можуть бути надзвичайно важливі пізніше. Ми дуже довго над цим текстом працювали, тому що читати про фізику завжди складно й дуже важко пояснити її простими словами», — пояснює Павлишин 

На YouTube-каналі протягом 2024 року з’явилася нова рубрика «Треба розжувати», де в короткому форматі вся редакція розказує про наукові поняття або явища зрозумілими для авдиторії словами. Відзняли вже майже 20 епізодів. 

У соцмережах найкраще для охоплень працюють меми — як реакція на висвітлення якоїсь гострої чи специфічної теми.

Після повномасштабного вторгнення

У січні 2022-го, за місяць до повномасштабного вторгнення Росії, команда обговорювала план дій у випадку великої війни. Тоді співзасновниця журналу Даша Кузява була в Німеччині, двоє членів команди перебували у Львові, а решта — в Києві. Складений план гарантував мінімальну безпеку команді, тому все пройшло не так страшно, як могло би бути, згадує Олеся Павлишин. 

Медіа не писало про можливе вторгнення до 24 лютого — редакція не хотіла робити внесок до загального напруження серед населення. Тоді свою увагу більше зосередили на інформаційній гігієні. Так на сайті вийшов матеріал із розбором псевдоісторичних тез, які висловив Путін в опублікованій перед великим вторгненням статті. «Ніхто не знав, чи точно станеться повномасштабне вторгнення, тому краще було з холодною головою підходити до контент-плану», — зазначає головна редакторка «Куншту».  

Після початку повномасштабної війни перша стаття вийшла вже 24 лютого — жодних затримок в роботі медіа не сталося. «Куншт» почав писати на воєнну тематику: як скласти мінімальну тактичну аптечку, що таке міни та як їх помітити, як працює протиповітряна оборона. Журнал писав про актуальні речі, які хвилювали людей тут і зараз, під час воєнного стану. Через це зросли перегляди сайту та статистика загалом. Тільки через чотири місяці ці показники почали знижуватися й повертатися до звичайних. 

З часом на сайті знову з’явилися статті на більш загальну наукову тематику. Спершу це були матеріали про здоров’я, а пізніше — про космос. «Почали розширювати список матеріалів, тому що цікаві теми нікуди не ділися й людям все одно треба пояснити наукові новини в ширшому контексті. У якийсь момент ми перейшли із суто воєнного контенту до більш буденного. Попри це, ми намагаємося акцентувати на матеріалах, пов’язаних із війною, адже ми всі живемо у ній», — додає Павлишин.

Час оновлень

2024 року команда реалізувала свої торішні плани й повністю оновила дизайн на сайті й нині він значно швидше підвантажується. Також додали навігаційні інструменти для кращого пошуку. За словами CEO, сайт став більше юзер-френдлі — його комп’ютерну й мобільну версію максимально адаптували під потреби читачів.

Крім трьох рубрик «Стаття», «Відео», «Подкаст» та тематичних спрямувань, на сайті є особистий кабінет «Друзів Куншт» — для спільноти. Там доступні анонси різних подій, наприклад, Куншткамера — формат відеоінтерв’ю з міжнародними та українськими науковими журналістами й освітній серіал.

«Для підписників є доступ до освітнього серіалу “Мозковий штурх” — обираємо одну теми з науковцями й робимо мінісеріал для друзів. Він допомагає читачам наздогнати шкільну базову програму або пояснити складне. У кабінеті можна керувати розсилками, можна змінювати рівень підписки, зберігати статті, робити цитування», — пояснює Анна-Вероніка Краснопольська.

Також змінився дизайн логотипа й повністю оновився бренд-бук.

«Наш слоган: “Наука як мистецтво”. Для нас дуже важливий дизайн. Аби він був класний та юзер-френдлі, він відповідав по якості контенту, який ми видаємо. Зараз наш дизайн доросліший, якщо порівнювати з попереднім. Ми трошки виросли, і тому вирішили показати це візуально також», — додає Краснопольська.

Подружимось?

Діяльність редакції фінансується грантовими коштами, підтримкою спільноти та співпрацею з відповідальним бізнесом. Ідея створення спільноти виникла одразу зі створенням онлайн-журналу. На сайті немає пейволу (коли за доступ до матеріалів потрібно обов’язково заплатити) та реклами. Тому донатери «Куншта» — це люди, які тримають його на плаву. 

Спільнота журналу називається «Друзями Куншт», і протягом 2024 року журнал зібрав ще більше активних друзів. Для них є закритий чат, окрема імейл-розсилка, скоро будуть знижки на мерч. Також є онлайн-трансляції заходів медіа, участь у закритих зустрічах з науковцями —  «Куншткамері» та багато інших активностей. Редакція проводить із «друзями» видання різні інтерактиви.

Можна обрати щомісячний платіж на 150 грн, чи щорічний на 1500 грн зі статусом «Друг Куншт», 500 грн помісячно чи 5000 грн на рік для статусу «Найкращий друг Куншт», а також 1000 грн на місяць і 10 000 грн на рік, аби користувач отримав відзнаку «Друг науки». Переваги та їхня цінність варіюються відповідно до обраного пакета. 

Які плани надалі?

Нині в роботі редакції одразу кілька нових проєктів, але їхні деталі не анонсують до запуску. Серед публічних планів на 2025 рік — тримати незмінний фокус на якісних матеріалах і нових текстових й відеоформатах. Точно планують розвивати YouTube-канал, де в доступному форматі доноситимуть авдиторії інформацію, накопичену в матеріалах на сайті.

«Ми зараз працюємо над намацуванням того, що може бути найцікавіше нашій авдиторії, який формат буде оптимальним. У тому напрямі ми й рухаємося», — ділиться CEO видання.

Текст оновила Дар’я Свистуха 15 січня 2025 року.