«Люк» — онлайн-медіа про Харків, яке «висвітлює міські процеси та проблеми, стимулює до змін у місті та суспільстві». Воно утворилося 2015 року як самвидав про локальну незалежну культуру та працювало як волонтерський проєкт з однодумців. Як пише «Люк» про сам Харків, «Харків — це все. Куди не йди, всі дороги ведуть до Харкова. Про що не говори, будь-яка розмова зводиться до Харкова. Харків — це свобода та край України. Сила, залізобетон і форпост цивілізації».
Головна редакторка «Люк» Катерина Переверзева розповіла «Медіамейкеру» про історію створення медіа, легенду про його назву і до чого тут «Зоряні війни», а також про специфіку роботи та плани на найближчий час.
Як виник «Люк»
За словами Катерини Переверзевої, спочатку медіа два з половиною роки працювало як волонтерський проєкт. Редакція багато експериментувала з тим, що може або не може робити медіа, та шукала формати спілкування з аудиторією.
«Тоді в нас було багато офлайн-взаємодії з читачами. Ми брали участь у міських подіях, фестивалях, друкували газету й в цілому ми більше працювали не на кількісні показники аудиторії, а на те, якою вона буде, і наскільки якісний у нас буде контакт. До того ж участь у міських подіях і часте знайомство наживо з читачами допомагали нам вибудовувати мережу партнерських організацій з культурного та активістського середовища та створювати спільноту», — згадує Переверзева.
Потім проєкт став на паузу, поки його не перезапустили за кілька місяців до початку пандемії COVID-19. Для цього медіа запустило краудфандингову кампанію на платформі «Спільнокошт», де і запропонувало читачам, героям матеріалів та партнерів «Люка» підтримати перезапуск. Зібрана сума у 90 500 гривень дала змогу зробити сайт та покрити гонорарний фонд на перший час.
До чого тут люк та «Зоряні війни»
«Назва “Люк” покликається і на каналізаційний люк, і на Люка Скайвокера із “Зоряних війн”. Люк — це насамперед сила світла. Якось так ми себе відчували 2015 року, коли працювали над запуском “Люка”», — пояснює Переверзева.
За її словами, більшість того, що було про Харків у медіапросторі, найчастіше залишало думку, нііби все дуже погано, і краще вже не буде. «Якщо подивитися на Харків очима медіа того часу, це не те місто, куди захочеться приїжджати. Але в Харкові достатньо потужний громадський сектор, автентична локальна культурна сцена, причому в дуже різних сферах і напрямах. А яка в нього архітектура та потужна історія!», — наголошує головна редакторка.
«Люк» протиставив себе тогочасному негативному образу Харкова в медіа. Як Люк Скайвокер, який був на стороні світла. Як уточнює Переверзева, інша сторона назви — звичайний каналізаційний люк, який є чимось на кшталт можливості для конекту між різними спільнотами у місті.
Читайте також: Зброя проти фейкотні. Як працює український чат-бот для перевірки фактів
Якими медіа надихалися та як створили власний стиль
Створюючи «Люк», автори не бачили серед регіональних медіа якихось прикладів, на які б хотілося орієнтуватися, тому дивилися на всеукраїнський ринок.
«Для нас було важливо зробити це медіа живим, автентичним, як те середовище, про яке ми пишемо. Плюс, на той момент нашою цільовою аудиторією були люди з креативного середовища, до яких потрібен свій підхід. Коли ми відкривалися, у нас не було в штаті людини, яка би працювала з візуалом. Ми не знали, не вміли і не мали ресурсів зробити це суперякісно, тому пішли шляхом “так погано, що аж добре”», — згадує Переверзева.
Так характерною рисою медіа стали колажі. Останні два роки «Люк» працює з дизайнеркою Катериною Дрозд, яка також створила шрифт Kharkiv Tone. Він базується на різних формах шрифтів і графіці, які Катерина знаходила на вулицях Харкова.
Як «Люк» висвітлює події та людей у місті
У редакційній політиці «Люка» прописані три цінності: любов, гідність і приколи.
Як пояснила Катерина Переверзева, коли медіа шукає людей в команду, для них важливо, щоб потенційний учасник редакції був залучений до місцевого контексту та був закоханий у саме місто. На її думку, легше набути професійних навичок, ніж штучно виростити в людині любов та щирий інтерес до змін у Харкові.
«Коли ти усвідомлюєш усі мінуси чи всі моменти, від яких не окей, які тобі хочеться змінити… Або які ти не можеш змінити, і вони тебе бісять. Коли ти усвідомлюєш усі ці мінуси, і ти все одно обираєш це місто — тоді йдеться про любов», — вважає Переверзева.
Наразі медіа має базу партнерів, майданчиків, організацій та людей, за якими стежить. Також «Люк» системно підтримує організації, які роблять щось важливе, формують спільноти, які близькі цінностям та напрямам медіа. Переважно йдеться про контент це може бути партнерський спецпроєкт або стаття за темою, дотичною до роботи організації. Раніше «Люк» проводив спільні події та створював партнерський мерч.
Табу для «Люка» — новини про особисте життя людей. Вони не підтримують людей, організації та бізнес, який використовує дискримінаційну лексику, російську мову та «продовжує тягнути в інформаційний простір російську культуру».
«Щоразу, коли в матеріалі чи темі присутні персонажі та організації з репутаційними скандалами або вчинками, які ми вважаємо неприпустимими, — обговорюємо редакцією, наскільки саме цей кейс для нас критичний. Це може бути і псування пам’яток архітектури, і непрокомуніковані скандали навколо директора/власника організації. Іноді можемо проігнорувати інфопривід, бо не хочемо своєю працею відбілювати чиюсь репутацію й толерувати порушення закону. Або робимо приписку, що редакція “Люка” не поділяє цінності та ідеї, які транслює людина/бізнес», — зазначає Катерина Переверзева.
У проєкті «Внутрішня міграція», який медіа веде українською та англійською мовами, «Люк» збирає історії людей, яким довелося покинути свої домівки через повномасштабну війну. Історії брали не тільки з Харкова, а й з інших міст України.
«Нам важливо було нормалізувати ці почуття й дати людям якусь опору в тому, де вони опинилися. Цей проєкт отримав дуже сильний відгук від аудиторії, бо він допомагав людям зрозуміти, що з ними взагалі відбувається і що з цим робити».
Серед інших тем — відбудова Харкова після закінчення повномасштабної війни та потенційні «перегони» між забудовниками. Головний акцент теми — відбудова насамперед для людей, а не в інтересах самих забудовників. Інший момент — питання інклюзії, яке було актуальним ще до початку повномасштабного вторгнення. Так народилася рубрика «Яким має бути Харків після перемоги?», про яку згадувалося раніше.
«Ще один напрям нашої роботи — момент самоідентифікації. На Харківщині проводилася доволі жорстка й масштабна політика русифікації. Наш простір був занадто насичений російською культурою, ідеями, мовою. Зараз є запит на розуміння, що дійсно наше, з чого складаємося ми як українці. Повернути собі те, що у нас забирали роками», — каже Переверзева.
Так народився проєкт «Харків, де твоє обличчя», у якому «Люк» розповідає, як Росія століттями намагалася привласнити собі культуру міста та «перетворити Харків на Харьков».
Формати та майданчики
Основні майданчики «Люка» — сайт та соцмережі, зокрема Instagram, Telegram, Facebook, Twitter та TikTok. Кожну соцмережу видання веде як окреме медіа зі своїми правилами роботи та взаємодією читача з контентом.
Наприклад, остання публікація із серії матеріалів «Підозрілі особи», де «Люк» розповідає історії харківських художників, дизайнерів і фотографів. В Instagram матеріал подали серією слайдів, але дочитати текст можна на сайті. У Telegram — коротке пояснення та підводка до матеріалу, а наприкінці посту — покликання на сайт. Так само і в інших соцмережах. Проте у TikTok можна побачити нарізані матеріали у відеоколаж.
Медіа щодня публікує новини та більш розгорнуті формати матеріалів. Є й тематичні серії, як-от «Сталася поезія» у якій публікують роботи харківських поетів. Або «Яким має бути Харків після перемоги» у партнерстві із dveryki. — групою архітекторів та істориків із Харкова. У цій рубриці вони пишуть про досвід відновлення європейських міст після Другої світової війни. Також розмовляють з архітекторами та громадськими діячами про те, чого бракує в Харкові, та висвітлюють усі моменти, пов’язані з роботою бюро Нормана Фостера, яке допомагає Харкову розробити стратегію відновлення міста.
Команда: хто й чим займається
Наразі в команді «Люка» сім людей. Окрім головної редакторки Катерини Переверзевої, є:
- Ліна Плуженко — менеджерка редакції;
- Олександра Пономаренко — випускова редакторка;
- Антон Алохінсон — автор новин та лонгрідів;
- Катерина Дрозд — дизайнерка;
- Максим Буренок — SММ-ник та автор музичної рубрики;
- Ася Шевцова — літредакторка.
Також медіа постійно співпрацює орієнтовно з 10 авторами на фрилансі.
День у редакції починається із 15–20-хвилинних зідзвонів, де обговорюють, які є новини, які пріоритети та що з текстів виходить, а також чи потрібно в когось перехопити завдання.
Раз на місяць відбувається велика планірка, на якій команда планує матеріали на місяць так, щоб дотриматися балансу в темах. З позаштатними авторами тему обирають з огляду на їхні сильні сторони та інтереси й ті теми, з якими вони працюють добре.
Як повномасштабна війна вплинула на самоусвідомлення
Більша частина команди виїхала з Харкова та довгий час працювала з різних міст України. За словами Катерини Переверзевої, це сильно впливало на емоційний фон.
Тому одним з важливих фокусів у перебудові роботи команди стала увага до емоційного стану один одного. Нова система створювалася так, щоб кожен із редакції міг на якийсь час випастися з процесу й нічого не зламалося. Наприклад, якщо окремо випадає або дизайнерка, або журналіст, або SMM-ник, або редактор, то просто редакція вирішує на ранковому зідзвоні, хто які завдання перебирає на себе сьогодні. Якщо водночас випадає кілька членів команди, той склад, який залишився, оцінює обсяг завдань і контенту до випуску.
Після початку повномасштабного вторгнення команда намагалася зрозуміти, які наслідки вони можуть спрогнозувати та з чим треба буде працювати далі. Наприклад, гостро постало питання виїзду з Харкова великої кількості людей, що відобразилось на аудиторії — якщо до вторгнення у місті було приблизно 60–65 % аудиторії, то після початку повномасштабної війни територіально в Харкові було лише 13 %.
Аудиторія поділилася на три групи:
- ті, хто лишився в Харкові;
- ті, хто виїхав з Харкова, але залишився на території України;
- ті, хто виїхав за кордон.
«Уже тоді в медіапросторі лунали небезпечні розділювальні та ворожі тези, на які ми теж звертали увагу й розуміли, що це треба фіксити якось за допомогою контенту, — розповідає головна редакторка «Люка». — Мабуть, у мене сильно змінилося відчуття потрібності нашої роботи, відповідальності перед аудиторією та країною. Зараз уже розумієш, що теперішні проблеми будуть ще десятки років. Ти просто не можеш собі дозволити робити щось впівсили. Прийшло розуміння, що нам дуже треба рости й масштабуватися. Ми як країна обрали інший ціннісний шлях і не приймаємо, що все працюватиме як раніше — без прозорості міських і державних процесів і залучення громадян до ухвалення рішень».
Як медіа фінансується зараз
Наразі основне джерело фінансування медіа — це гранти. Співпраця з Європейським фондом за демократію дає змогу закривати базові потреби редакції та думати про її розвиток.
«Для нас важливо, щоб джерело фінансування не суперечило нашій внутрішній політиці та цінностям — це стосується як бізнесу, так і фондів. Тоді ми залишаємося чесні перед собою та читачами, що та інформація та цінності, про які ми пишемо та говоримо, — це те, в що ми як редакція віримо, а не просуваємо певні ідеї в інтересах замовника», — запевняє Переверзева.
Зі спільнотою, яка фінансово підтримує «Люк», медіа працює ситуативно. Наразі вони мають приблизно $230 із Patreon. Вони йдуть на гонорари за тематичні проєкти. У січні 2022 року редакція збиралася закриватися. Команда повідомила про це в соцмережах та отримала велику хвилю підтримки — підписки на Patreon, разові донати, допомогу від бізнесу, з яким вони працювали раніше. Читачі влаштовували івенти, на яких збирали гроші на гонорарний фонд «Люка». Також місцеві бізнеси оголосили у себе акції або спеціальні пропозиції, вторговані гроші з яких ішли на те, щоб зберегти видання.
Читайте також: «Більше, ніж медіа». Як регіональні видання поєднують журналістику й волонтерство
Які плани у «Люка» на найближче майбутнє
«Люк» планує розвивати новинний відділ, виходити на нові аудиторії та відроджувати формат офлайн-взаємодії з читачами, розвивати контентний напрям із залученням читачів до дискусій. Також медіа працює над друкованим виданням. З осені 2023-го року збираються відновлювати напрям офлайн-івентів.
«Крім того, що це інша глибина контакту з читачем, офлайн-взаємодія дає можливість зібрати живий фідбек та зрозуміти потреби читача, а також подивитись на наше медіа з іншого боку. Але головний план залишається незмінним — як казав наш одіозний ексмер (покійний мер Харкова Геннадій Кернес, — ред.):
“Працювати на благо міста та всіх харків’ян”», — підсумовує Переверзева.
