Для операційної директорки Агенції розвитку локальних медіа «Або» Лери Лауди інновації в локальних медіа — це постійний розвиток і тестування чогось нового. Про те, як локальним медіа не стояти на місці та які неочевидні можливості розвитку варто використати, вона поговорила з: 

• Єлизаветою Ковтун — проєктною менеджеркою Donbas Frontliner;
• Олександром Остапою — CEO Thebuchacity;
• Альоною Яциною — співзасновницею і CEO «Кордон.Медіа».

Публікуємо головне з обговорення на панелі конференції «Медіабіль» від Media Development Foundation. 

Як розповідає про війну Donbas Frontliner 

Donbas Frontliner — медіа, яке розповідає про війну Росії проти України репортажами з зони бойових дій і прифронтових територій. Команда вважає що інші медіа — партнери, а не конкуренти.

Медіа має домовленості з іншими виданнями — як українськими, так і закордонними. Зокрема, свої матеріали вони продають «Українській правді», NV, «24 каналу», The Kyiv Independent. Єлизавета Ковтун каже, що такий підхід до розповсюдження унікального контенту дає їм можливість впливати.

Ковтун зазначає, що в провідних світових медіа, як-от BBC, CNN, The New York Times чи The Economist, все менше згадок про Україну. Попри це Donbas Frontliner намагається і надалі пропонувати історії іноземцям, які стомилися від новин. «Вони сприймають реальність через таких самих людей, як і ми. І якщо ти пропонуєш їм показати реальність війни через історії, це дотично для них. А ми пропонуємо їх дуже якісно, красиво й глибоко, з перекладом англійською чи російською», — пояснює менеджерка.

Медіа прагне подавати інформацію у формі, яка зрозуміла кожному. Тому як майданчики на початку повномасштабного вторгнення обрали соцмережі. Ковтун каже, що команда навчилася розповідати історії на 1300 знаків і в десятьох фото, проте зараз знову повертаються до довгих форматів. Але, як і раніше, акцентуватимуть на візуалізації до історій.

Команда із 15 людей існує переважно завдяки донорській підтримці. Місячний бюджет видання — приблизно $10 000. Цих грошей вистачає, щоб підтримувати команду та покривати регулярні відрядження, але для розвитку цього недостатньо.

Як Бучу перетворюють на бренд

Цьогоріч локальне бучанське медіа Thebuchacity зросло до 13 людей. Команда створила громадську організацію, сайт і більше зосередилася на історіях. Олександр Остапа каже, що редакція прагне й далі доносити історії людей, які перебували в Бучі в перші дні повномасштабного вторгнення та під час окупації. Для цього розділили все медіа на відділи, взяли окремих людей на TikTok, пробують робити акцент на сайті, розглядають як окремий майданчик YouTube і думають про запуск подкасту. Остапа підсумовує цей досвід: «Цей рік для мене, як керівника цього медіа — про те, що треба відпустити й навчити довіряти тим людям, які зі мною в команді».

Крім цього, Thebuchacity розвивають як бренд «Буча: місто незламних» і нещодавно презентували свій документальний фільм під такою назвою. Також виходив 10-серійний проєкт «Історії людей з окупації» і проєкт про волонтерів, які досі працюють у місті. Олександр зазначає, що розповідатимуть і про інші сфери життя міста, зокрема про освіту й бізнес, що публікуватимуть на різних платформах.

Раніше медіа намагалося заробляти на рекламі, зараз працює завдяки грантам. Щомісячний бюджет медіа — 290 000 грн. 

«Кордон.медіа» — медіа соцмереж й експериментів 

Команда локального медіа про Суми «Кордон.медіа» складається з дев’ятьох людей і зараз має винятково соцмережі. Його запустили менш ніж рік тому. Раніше Альона Яцина розповідала нам про свої уроки з цього.

Альона Яцина каже, що «Кордон.медіа» — це медіаексперимент. Зокрема, видання, якому ще немає року, навіть пробували знімати для себе відео 360°. «Зараз ми проводимо стратегічні сесії, дивимося на всі показники й аналізуємо, що подобається нашій аудиторії й нам», — пояснює вона.

Свою першу зарплату співзасновники отримали лише у вересні цьогоріч, хоча існують з березня. Зарплатний фонд медіа — 300 000 грн, проте наразі ще шукають людей в команду. Витрати на відрядження варіюються, також мають потребу в техніці та автомобілі.

Делегування завдань і дозвіл спробувати

Олександр Остапа каже, що найважче у процесах — делегувати: «Насамперед варто поговорити з людиною, якій ти вирішуєш делегувати завдання, та запитати, чи готова вона це зробити й чи може взяти ще щось». Альона Яцина зазначає, що її навчила делегувати війна: «Коли потрібно зробити за добу стільки речей, скільки люди роблять за пів року, тобі нічого не лишається. Але я навчилася делегувати із задоволенням». 

Яцина каже, що делегує завдання тій людині, яка краща за неї в якійсь сфері роботи, тих, у кого вона сама хотіла б повчитися: «Я лише спостерігаю, як людина з цим справляється, і ніколи не лізу у деталі роботи — делегую повністю».

Єлизавета Ковтун наголошує: оскільки редакція працює з молодою командою, важливо давати їм робити все те, що вони хочуть. «Я навчилася слухати, розуміти і сприймати все, чого прагне кожен з них — від наймолодшого до найстаршого. Тому що медіа — це команда, а команда — це медіа… І зараз я намагаюся вчити інших не через свої знання, а через можливість отримати різний досвід», — ділиться менеджерка.

Можливості заробітку для локальних медіа

Єлизавета Ковтун наголошує, що продукт заради продукту — це утопія: «Не можна виробляти продукт, щоб він у тебе просто лежав. Це неправильно. Продукт має працювати та мати життя в документальних фільмах, виставках, книжках тощо». Вона розповідає про можливість продажу футажу — невідредагованого відеоматеріалу — й радить вчитися працювати з архівами як і для документування, так і для подальшої реалізації.

Футаж Donbas Frontliner використовували для багатьох різних документальних фільмів, які, зокрема, отримували нагороди. «Усе це базується на власних зв’язках, — пояснює Ковтун. — Велика кількість нашої аудиторії — це редактори, продюсери й контент-мейкери, які знають, що якщо ми були десь у конкретний часовий проміжок, то маємо потрібні їм відзняті матеріали. Створення архівів — це також інвестиція у майбутнє, оскільки про війну будуть знімати через 100 і 200 років, і ці фільми потрібно буде чимось підкріплювати». 

Також журналісти можуть створювати контент для колег, бо не всі великі медіа мають можливість їздити на репортажі.

Thebuchacity втричі підвищила свій дохід із реклами після того, як найняли маркетолога. Крім того, видання також підняло ціни на свої послуги, планує проводити різні тренінги для бізнесів, отримувати відсоток від партнерської програми YouTube і запустити мерч. Водночас найбільша мрія видання — створити спільноту. Також Олександр каже про можливість продавати свої послуги з виробництва контенту, що особливо корисно для невеликих міст, де менше можливостей якісного продакшну.

Альона Яцина каже, що сприймає фінансування від донорів як можливість розбудови організації. А далі — продавати контент іншим медіа. За її словами, майже все, що є на телемарафоні про Сумщину — це матеріали «Кордон.медіа». Також планують різні комерційні проєкти.