Медіа «Кордон.Медіа» почало свою роботу на початку 2023 року. Більшість матеріалів про Сумщину, які ми бачимо, — робота саме цієї редакції. Також команда допомагає журналістам орієнтуватися в інформаційній і географічній складності.
Ми поспілкувалися зі співзасновницею та виконавчою директоркою видання «Кордон.медіа» Альоною Яциною про команду, ідею медіа й роботу на прифронтовій території.
Як народжувався «Кордон.Медіа»: історія про друзів, війну і новий шлях
Поштовх до створення
Початок «Кордон.Медіа» датують 14 лютого 2023 року. Тоді четверо однодумців — Олеся Боровик, Олександр Олексієнко, Єгор Криворучко й Альона Яцина — зібралися в одній із кальянних в Сумах, щоб обговорити головне питання: що робити далі?
«Війна змінила нас і наші життя, а також розчистила простір для нового. До цієї зустрічі кожен із нас мав свою кар’єру, свої задачі. Ми всі працювали разом, хоч і на різних посадах», — каже Альона Яцина. Її рік минув у Сумській обласній військовій адміністрації, де вона була радницею голови й виконувала обов’язки пресофіцерки. Олеся Боровик та Олександр Олексієнко працювали на телеканалі «Україна», який припинив існування після початку повномасштабної війни. Єгор Криворучко займався комерційною фотографією та відеозйомкою. Після вторгнення працював в Агенції регіонального розвитку, став воєнкором.
Усі офіційні повідомлення, новини й матеріали, що виходили із Сумської області протягом 2022-го й на початку 2023-го, так чи інакше проходили через наші руки
Коли змінився голова обласної адміністрації, робота Яцини в ОВА завершилася. Невдовзі звідти пішли також її друзі. Ніхто не ставив завдань виїжджати, висвітлювати чи вести будь-яку інформаційну політику. Це, каже Яцина, було боляче: «Ми звикли до динаміки, до важливості своєї роботи, до розуміння, що те, що ти робиш, має значення для людей».
Тоді у кальянній друзі зрозуміли, що більше не хочуть просто спостерігати чи чекати: потрібен був новий проєкт, сенс і виклик. Так і з’явилась ідея створити «Кордон.Медіа» — медіа про прикордоння, життя Сумщини та людей, які, як і вони, обожнють свою рідну землю і лишаються тут жити, або ж лишають місце для неї у своєму серці, куди би не поїхали.
Назва видання
Кордон — це лінія між двома державами, і Сумщина, як прикордонний регіон, начебто автоматично підказує це слово. Проте за цим ховається й інший сенс.
«Ми називаємо себе “межею цивілізації”. У глобальному контексті Україна справді є кордоном між цивілізованим світом і РФ, яка давно відкинула поняття гуманізму та людяності. Сумщина, як регіон із найдовшим кордоном із країною-агресором (564 км), стає форпостом, що тримає північ і північний схід України. Ця межа не лише фізично, а й символічно розділяє ці два світи», — пояснює Яцина. Вона додає, що у планах видання показати, що вся Україна — це «кордон».
Команда «Кордон.Медіа»
На початку існування «Кордон.Медіа» складалось із чотирьох людей, які виконували всі функції: від знімання й монтажу до фінансових питань. За півтора роки команда розширилася до 20 осіб, що дало можливість засновникам делегувати частину обов’язків.
Зараз у редакції є операційна й фінансова директорки з асистентами, менеджерка спільноти, комунікаційниця, а також окремі дата-редакція, новинний відділ і команда воєнкорів.
Шестеро із двадцяти членів команди в редакції працюють як воєнкори. Четверо з них — співзасновники. Один із воєнкорів має військовий досвід, але його додатково навчали фоторепортерській майстерності. Наймолодша воєнкорка — 19-річна студентка, яка після тривалого періоду навчання й роботи в редакції почала виїжджати на бойові завдання.
У редакції є співробітники, які працюють на неповній зайнятості. Серед них режисер, дата-журналіст й дата-редактор, проте формально вони не належать до категорії фрилансерів. Гнучкість у форматах зайнятості, каже Яцина, дає змогу редакції залучати різнопланових фахівців.
Критерії відбору
Виконавча директорка «Кордон.Медіа» ділиться, що вміння формувати й мотивувати команду з людей, які щиро зацікавлені у своїй справі, — це основа успішної роботи редакції. «Я ніколи не працюю з людьми, які байдужі до своєї роботи. Та й вони зі мною довго не затримуються», — жартує вона.
Критерії відбору нових співробітників у редакції базуються на балансі між людськими та професійними якостями. Цінності команди визначаються спільними принципами. Однаково важливими для команди є і хард, і софт-скіли (тобто технічні, професійні навички й життєві цінності, комунікабельність, адаптивність).
Людей часто знаходять через рекомендації («сарафанне радіо»), що дає краще уявлення, кого запрошують до команди.
«Ми дотримуємося принципу: на кожній посаді має бути людина, яка краще за нас розуміється на своїх обов’язках. Тоді довіряєш команді й покращуєш якість роботи», — додає керівниця.
Спільне планування та гнучкість
Однією з особливостей редакційної культури є залучення кожного члена команди до створення річної стратегії. Коли людина бачить, що її ідеї враховують, то відчуває свою важливість. Це також мотивує працювати краще. А також дає спільне розуміння того, куди і як ми рухаємось, навіщо робимо певні речі, або чому уникаємо інших.
Співзасновники, попри делегування частини функцій, залишаються безпосередньо залученими в роботу. Наприклад, вони працюють воєнкорами, хоча кожен з них і має менеджерську посаду з відповідним навантаженням. Один із ключових принципів роботи команди — уникати перевантаження кожного зі співробітників. За словами співзасновниці, неможливо ефективно працювати, якщо «тягнути все на собі». Делегування та чіткий розподіл ролей стали основою зростання редакції.
KPI у медіа: якісні, а не кількісні показники
Редакція «Кордон.Медіа» не керується суворими KPI, оскільки враховує реалії життя й роботи в зоні бойових дій. Проте журналісти, які створюють репортажі з передової, мають завдання випускати по одному великому матеріалу на тиждень. Новинарі, своєю чергою, працюють над щоденними авторськими новинами.
Також редакція враховує емоційний стан читачів. «Ми не женемося за приростом авдиторії після трагедій. Коли місто переживає страшний обстріл, наша задача — підтримувати зв’язок із читачами, а не нав’язувати зайву інформацію», — підкреслює Яцина. Вона також зазначила, що в заявках для донорів закладають додатковий час на написання матеріалів, якщо трапляються форс-мажори. Цим пояснюють донорам специфіку роботи в умовах війни.
Авдиторія та дружба з локальними громадами
Команда також бачить важливість у спільноті. Видання фокусується на п`ятьох основних сегментах авдиторії Сумщини:
- мешканці Сумської області (на території та за її межами);
- партнери-медійники (надають консультації, супровід й ексклюзивний контент із прикордонних територій для підсилення їхніх матеріалів);
- інвестори та донори, які залучені в підприємства на території області (розповідають про економічний потенціал Сумщини);
- влада (інформування про важливу інформацію для суспільства);
- активісти та волонтери (медійна підтримка їхніх ініціатив).
Робота з авдиторією: онлайн й офлайн
За словами співзасновниці, більшість жителів громад регіону знають журналістів особисто або впізнають їх через матеріали редакції.
Місцеві мешканці зазвичай відкриті до співпраці з журналістами. Люди готові розповідати свої історії, запрошувати до своїх домівок, навіть якщо ті постраждали від війни. Особливо зворушливими є моменти, коли люди, чиї будинки зазнали руйнувань, все одно знаходять час і можливості, аби почастувати журналістів городиною, випічкою чи чаєм.
Однак, говорить Яцина, бувають і винятки. Дехто відмовляється спілкуватися через страх за родичів, які залишилися в Росії, або через вплив російської пропаганди, що викривляє роботу журналістів.
«Наприклад, є стереотип, що присутність медійників нібито провокує повторні обстріли. Тоді ми активно пояснюємо, що це не відповідає дійсності: коригування ударів відбувається за допомогою техніки, а не журналістів», — каже виконавча директорка.
Поза зніманнями редакція спілкується з авдиторією в соцмережах. Більшість коментарів і реакцій є позитивними. Проте, як і будь-яке медіа, «Кордон.Медіа» стикається із критикою: якщо це конструктивні зауваження, редакція вступає в діалог, роз’яснює позицію, якщо критика перетворюється на образи або є ознакою роботи ботів — такі коментарі блокують.
Особливо емоційні реакції викликають журналістські розслідування або матеріали на чутливі теми, наприклад, про військові підрозділи чи земельні питання. У таких випадках команда намагається зберігати відкритість і пояснювати складні теми максимально зрозуміло.
Авдиторія локальна й розпорошена
Редакція «Кордон.Медіа» розуміє, що навіть ті, хто покинув Сумщину, залишаються її частиною. Тематика матеріалів орієнтована на широку авдиторію й не має поділу між місцевими жителями та переселенцями чи біженцями.
Також адаптують контент для авдиторії за каналами: Telegram — оперативні новини в стислому форматі, YouTube — аналітичні відео й репортажі, Instagram і TikTok — фото та короткі формати для молодшої авдиторії.
Спільнота «Друзі Кордону»
Редакція запустила спільноту для читачів і прихильників, аби створити міцний зв’язок між ними й медіа.
«Збір на авто, який ми проводили на початку створення медіа, показав: наша авдиторія готова нас підтримувати. Люди надсилали гроші — від 20 гривень до кількох тисяч. Це не лише підтримка медіа, це сигнал довіри. Особливо відчутно, що нас підтримують переселенці із прикордонних територій, бо ми єдині, хто тримає на цьому регіоні постійний фокус», — каже Яцина.
Команда ще на початку роботи розуміла, що спільнота згодом стане важливим кроком у розвитку медіа. Перші ідеї формату народилися після анкетування. Видання опитало майже 100 людей про їхні очікування. Команда побачила багато запитів, які збігаються з її планами. Люди хотіли більше спілкування з редакцією, ексклюзивного контенту та зустрічей із воєнкорами. Також медіа планує давати додаткові матеріали зі знімань, які не публікуватимуть у відкритий доступ.
«Від самого початку роботи ми розуміли: якщо люди не готові підтримувати медіа, воно, можливо, й не потрібне. Ми вирішили спробувати, і перші кроки показали, що це правильно», — ділиться Яцина.
Чим більше людей братимуть участь у підтримці якісних медіа, тим сильнішою буде їхня роль у суспільних процесах.
У березні 2025 року «Кордон.Медіа» офіційно запустив власну спільноту, щоб залучити громадськість до обговорення проблем регіону. Члени спільноти після оформлення підписки на сайті в розділі «Підтримати» отримають:
- доступ до спеціальних матеріалів: аналітика, дослідження, ексклюзив та життя команди КМ;
- участь в ініціативах, офлайн та онлайн заходах;
- закритий чат: для комунікації та підтримки, взаємодії з людьми різних сфер діяльності, обмін досвідом та ідеями.
Мінімальна сума внеску, яку пропонує «Кордон.Медіа», складає 50 гривень на місяць, що команда вважає доступним для багатьох.
Репортажі з передової: протоколи безпеки та гнучкість
Одним із ключових викликів для «Кордону» є висвітлення подій у зонах бойових дій.
Взаємодія із пресслужбами: досвід і виклики
Команда «Кордон.Медіа» має налагоджену співпрацю з більшістю пресслужб, окрім ОВА (обласної військової адміністрації). За словами співзасновниці, очільник ОВА уникає спілкування з місцевими журналістами, забороняючи своїм підлеглим коментувати будь-що. Проте на запити редакції зазвичай відповідають, особливо якщо вони стосуються термінових уточнень.
Ця ситуація — не унікальна для «Кордон.Медіа». Закритість влади в умовах війни залишається поширеною проблемою для багатьох медіа.
Попри необхідність об’єктивного висвітлення подій, заплутані процедури акредитації, отримання дозволів на знімання в зонах бойових дій чи доступу до певних об’єктів часто стають перепоною. Раніше ми писали про роботу й виклики воєнкорів й ділилися думками журналістів про відповідальність, самоцензуру, безпеку й комунікацію із пресофіцерами.
Співпраця з журналістами
Зараз 90 % матеріалів про Сумщину, які ми бачимо у національних медіа, — це робота «Кордон.Медіа»: hromadske, «Еспресо», «Радіо Свобода», BBC та інші редакції купують фото та відео журналістів видання з прикордоння. Крім того, медіа активно працює над тим, щоб донести інформацію про Сумщину не лише українській, а й міжнародній авдиторії.
Зараз видання виступає своєрідним хабом для міжнародних журналістів, які висвітлюють події в області. Редакція часто виконує роль фіксерів для іноземних або немісцевих медійників.
«Багато хто звертається до нашої “Медіабази” від ІМІ, яка розташована буквально за сусідніми дверима [Альона Яцина — регіональна представниця Інституту масової інформації в Сумській області, — авт.]. Часто журналісти приходять сюди попрацювати, отримати консультації або знайти контакти. Ми ділимося інформацією, спікерами, показуємо, як рухатися в регіоні, іноді навіть працюємо з картами, щоб допомогти зорієнтуватися», — говорить Яцина.
Одним із показових прикладів співпраці стала весна 2023 року. Тоді ситуація на Сумщині досягла критичної точки через активізацію бойових дій. Легіон «Свобода Росії» (який воює у складі ЗСУ та складається із громадян РФ) здійснив рейди на територію Росії із двох напрямків на Сумщині, що призвело до серйозного загострення в регіоні.
«На жаль, на той момент про події в області майже ніхто не повідомляв. Ми розуміли, що самостійно не зможемо охопити весь масштаб, і вирішили звернутися до колег через соцмережі. Я тоді написала заклик: “Приїжджайте на Сумщину, ми вас дуже просимо. Нам потрібно висвітлення цих подій”. І на заклик приїхали десятки журналістських команд із різних регіонів», — пригадує Альона Яцина.
Команда взяла на себе частину завдань: протягом двох тижнів розподіляли команди, організовували маршрути, супроводжували на місцях, допомагали іншим журналістам спілкуватися з місцевими, знаходити ключових спікерів та висвітлювати події максимально детально.
Цифрова безпека й тиск на редакцію
Однак робота на фронті вимагає дотримання протоколів безпеки та правил публікації. Наприклад, у разі обстрілів журналісти передають матеріали команді, яка працює в офісі або віддалено. Публікація матеріалів із червоної зони можлива лише після узгодження із пресофіцерами.
«Є відео та фото, які виходять через кілька місяців, або взагалі побачать світ лише після завершення війни. Усе залежить від ситуації», — пояснює співзасновниця.
Робота редакції починалася з базових інструментів – Google Docs та чатів у Telegram. Проте зі зростанням команди та складності процесів, впровадили оптимальніші рішення. Зараз основним інструментом внутрішньої комунікації є Slack, а для зберігання даних використовуються Google Drive і Dropbox.
Також редакція впровадила політику цифрової безпеки, яка регламентує поводження з документами, архівами та іншими чутливими даними. Ця політика враховує специфіку роботи в зонах бойових дій, де інформація може стати мішенню для ворога. Частина протоколів залишається конфіденційною. В редакції активно тестують програми для управління завданнями.
Спроби зламати акаунти або дискредитувати матеріали в соцмережах стаються після резонансних публікацій. Однак завдяки впровадженню політик цифрової безпеки та юридичного захисту, команда успішно протистоїть таким атакам.
«War-life balance» як стратегія довгострокової роботи
Робота українських журналістів під час війни — це балансування між професійними обов’язками, власними емоціями та стійкістю. Для редакції медіа із прикордоння це завдання стає ще складнішим.
«Моя задача як керівниці — створити умови роботи, які будуть максимально комфортними для команди. Ми називаємо це не work-life balance, а war-life balance, адже розуміємо: війна залишиться з нами назавжди. Не в активній фазі, але як частина нашої реальності», — каже Яцина.
Етичні межі в умовах війни
Війна змушує переглядати журналістські стандарти, але основні принципи залишаються незмінними.
«Ми завжди дотримуємося певних етичних меж, прописаних у нашій редакційній політиці. Наші матеріали ніколи не змушують глядача відвертатися від екрана. Ми ставимося з повагою і до героїв наших сюжетів, і до тих, хто їх переглядає. Так, ми бачимо набагато більше, ніж показуємо, але це наша свідома позиція», — говорить Альона Яцина.
Для міжнародної авдиторії контент адаптується: з нього прибирається зайва емоційність, оскільки закордонні читачі не завжди готові сприймати реалії війни у всій їхній жорстокості.
«Ми розуміємо, що для досягнення нашої мети — розповісти світові про Сумщину — нам доводиться адаптуватися до їхнього способу сприйняття реальності. Це не завжди легко, але ми працюємо над цим», — пояснює Яцина.
Поділ роботи: окремо про війну, окремо про мир
Команда медіа намагається мінімізувати професійне вигорання та емоційне виснаження. Одним із рішень стало свідоме обмеження роботи з найбільш травматичними темами.
«Ми не пишемо некрологи, рідко спілкуємося з родичами загиблих і не висвітлюємо похоронні процеси. Це принципове рішення: з одного боку, журналісти не готові до такої постійної роботи, а з іншого — наша авдиторія, переважно мешканці Сумщини, переселенці або біженці, не потребує додаткових травматичних тригерів», — додають у «Кордон.Медіа».
Яцина пояснює, що у воєнкорів виникає ефект емоційного вигорання від цивільних тем. Для них все мирне здається неважливим і не вартим уваги. Через це медіа чітко розмежовує воєнні та мирні теми, залучаючи для цього окремих спеціалістів. Воєнкори працюють виключно із фронтовими сюжетами, тоді як інші журналісти пишуть про події мирного життя.
Також редакція планує розширюватися: найближчим часом заплановано створення суспільно-політичного відділу.
Емоційний бронежилет й уроки стійкості
Журналісти зізнаються: за три роки війни вони навчилися «вдягати емоційний бронежилет». Команда сприймає роботу лише як роботу, оскільки, каже Альона Яцина, журналістська емпатія інколи заважає на війні, тож треба вчитися її вимикати, коли це необхідно.
«Так, десь ми черствішаємо, стаємо менш емоційними. Але це необхідно, щоби продовжувати роботу», — каже співзасновниця. Попри всі виклики, редакція налаштована «грати в довгу».
«Війна змінила нас як журналістів і як людей. Але ми впевнені, що відновлення та відпочинок такі ж важливі, як і сама робота. Ми хочемо зберегти команду якомога довше, тому робимо все, щоб наші люди почувалися захищеними — і професійно, і емоційно», — каже керівниця «Кордон.Медіа».
Графіки роботи й перерви
Робота в зоні бойових дій супроводжується великим психологічним навантаженням. Щоб уникнути емоційного вигорання, у редакції діє система ротації та відпочинку:
- Графіки чергувань: кожен воєнкор виїжджає в середньому раз на тиждень.
- Психологічна підтримка: редакція оплачує сесії із психологами та організовує щоквартальні ретрити для команди.
- Канікули: щорічно в серпні й наприкінці року редакція переходить у режим збереження енергії. Працює лише новинна стрічка, а масштабні проєкти ставляться на паузу.
Індивідуальний підхід до відновлення допомагає врахувати потреби кожного співробітника. Наприклад, деяким потрібна фізична реабілітація, іншим — час наодинці або інша робота, щоб відволіктися.
Про що розповідає «Кордон.медіа»
На початку існування проєкту команда вирішила повністю відмовитися від сайту через фінансову недоцільність. Редакція вирішила інвестувати ресурси у швидке та якісне створення контенту для платформ, де авдиторія вже активно споживає новини.
В Instagram «Кордон.Медіа» — понад 23 000 читачів, на TikTok — понад 42 500 підпичників, Facebook — понад 15 000 підписників, а на YouTube — понад 16 500 глядачів, Telegram (понад 20 000 підписників).
Створення проєктів проходить у кілька етапів, які об’єднують креативність, командну роботу та стратегічний підхід.
«Спочатку ми закликаємо кожного члена команди подумати над тим, що вони хотіли б реалізувати. Потім проводимо масштабний брейншторм, під час якого формуємо “банку ідей” — місце, де збираються всі можливі пропозиції, незалежно від масштабу чи специфіки», — пояснює Яцина.
Далі ці ідеї систематизуються редактором і комунікаційницею: вони шукають спільні точки, розставляють пріоритети й комплектують ідеї. Потім разом із командою розкладають їх за критеріями важливості та терміновості, враховуючи ризики, актуальність і потенційну реалізацію.
На фінальній стадії до процесу долучається фінансовий відділ, щоб оцінити, які ідеї можуть знайти підтримку донорів. Концентруються на термінових і важливих — саме вони мають найбільший потенціал для реалізації.
Проєкт «Наші їбашать»: нові горизонти
Одним із найцікавіших в роботі проєктів «Кордон.Медіа» є серія відео «Наші їбашать», що розповідає про військових із Сумщини.
Цей проєкт народився з ідеї створити платформу для підтримки військових і переосмислення їхнього образу в суспільстві. Команда їздить по всій лінії фронту, показуючи бойову роботу та побут військових.
«Ми прагнули показати бойову роботу наших захисників, проте не у стандартному форматі. Для нас важливо було розповісти про них “своїм від своїх”», — каже Яцина.
Особливістю проєкту стала реінтеграція ветеранів у життя регіону: «Ми приїжджаємо до наших хлопців і дівчат на фронт із часткою дому — символічним зв’язком із рідною землею. Потім розповідаємо їхні історії вдома», — додає керівниця. Вона зазначає, що такі публікації викликають емоційний відгук: від рідних, сусідів й однокласників до далеких знайомих, які дякують і пишаються ними.
«Крім емоційної підтримки, це має і практичний вимір. Ми даємо бійцям фото- і відеоматеріали, які вони використовують для своїх зборів, що пришвидшує процес допомоги. Це не лише зшиває прірву між фронтом і тилом, але й зменшує емоційну ізоляцію військових», — каже співзасновниця.
Попри величезне значення цього проєкту, фінансування на нього немає. Яцина каже, що тримаються завдяки власним переконанням і бажанню підтримувати наших героїв.
Проєкт «Бізнес в умовах війни»
Цей проєкт прагне підтримати малий та середній бізнес на прикордонних територіях. Команда розповідає історії підприємців, які працюють в умовах війни, долають труднощі й забезпечують робочі місця.
Раніше проєкт підтримували різні донори, серед яких Internews. Наразі фінансування повністю припинене, але команда шукає нові можливості для продовження цього напряму.
Стіни, що все чули
«Стіни» — це ініціатива, спрямована на контроль і прозорість процесів відновлення інфраструктури. Це низка відео та фотоматеріалів про зруйновані чи пошкоджені росіянами споруди в області: школи, садочки та пам’ятки архітектури Сумщини. Перша частина проєкту вже реалізована, а наступні етапи заплановані на післявоєнний період. Випуски також зняті у форматі 360 — читачі самі можуть рухати кадр у будь-який бік, щоб побачити все навколо.
«Ми плануємо стежити за відновленням зруйнованих об’єктів, надаючи громадам інструменти для контролю над витратами й ухваленням рішень», — каже Яцина. Це стане основою для громадського моніторингу й забезпечення прозорості у відбудові країни.
Супутник
За допомогою супутникових знімків команда документує зміни, які відбулися через війну, зокрема руйнування інфраструктури чи екологічні катастрофи.
Команда вже опублікувала серію матеріалів, які показують зміни на прикордонних територіях, забруднення річок і руйнування населених пунктів. Наприклад, як російські війська забруднили річку Сейм біологічними відходами. Це дає змогу доводити масштаби агресії міжнародній спільноті. Незабаром готується до виходу наступна серія про зруйновані села прикордоння.
Робота з фінансами: прозорість і справедливість
Для ефективної роботи, пояснює виконавча директорка, людина має бути мотивованою. Для цього є два ключових чинники: самореалізація та гідне матеріальне забезпечення. Журналісти мають отримувати нормальну оплату, не думаючи на зніманнях, за що вони прогодують родину.
У «Кордон.Медіа» всі завдання оплачуються, і керівництво відмовляється від практики неоплачуваної праці. Розмір заробітної плати залишається конкурентним, хоча війна й економічні виклики створюють певні труднощі.
Більшість проєктів редакцій фінансуються донорським коштом. Наприклад, такі ініціативи, як «Супутник» або програми підтримки бізнесу. Водночас бюрократія, ризики й вимоги донорів щодо формату контенту часто ускладнюють роботу.
Попри це, журналісти активно шукають нові джерела фінансування, включаючи локальні компанії, і навіть розглядають можливість розвитку власного продакшену для створення комерційного контенту.
Погляд у майбутнє
Ключовими викликами залишаються:
- повна автоматизація робочих процесів;
- диверсифікація фінансування через комерційні напрями;
- розвиток ментальної підтримки команди;
- масштабування англомовного контенту та завершення технічних проєктів.
Також редакція розширюватиме роботу з аналітичними даними, створюватиме суспільно-політичний відділ, запустить новий формат (подкаст «Побалакаєм», аби глибше зануритися у важливі теми), запустить мерч і продовжить розвиток YouTube-каналу, щоби монетизувати його.
