«Східний Варіант» — локальне медіа про життя Донецької та Луганської областей, яке заснували як російськомовну друковану газету. 2023 року виданню виповнилося 15 років — за цей час воно виросло до великого онлайн-медіа з тисячами переглядів матеріалів. «Медіамейкер» поспілкувався із шеф-редакторкою Анастасією Руденко про роботу «Східного Варіанту» під час війни, спільноту амбасадорів і зв’язок редакції з окупованими Росією територіями.
Історія видання
«Східний Варіант» почав виходити друком ще 2008 року. Спочатку видання орієнтувалося лише на Луганщину, а після 2012 року — розширилось і на Донецьку область. У друкованому вигляді газета пропрацювала два роки, а далі редакція вирішила зосередитися на інтернет-сайті.
2013 року «Східний Варіант» був чи не єдиним виданням у своїй місцевості, яке підтримало Революцію Гідності. На той час у регіоні вже панували проросійські настрої, які підігрівалися місцевими політиками та олігархами. Редакція намагалася «врівноважувати» цей наратив, подаючи інформацію за журналістськими стандартами.
2014 року, після початку бойових дій на Донбасі, офіс видання в Луганську захопили бойовики, а команда опинилась у розстрільних списках проросійських терористів і мусила припинити роботу та виїхати з міста. 1 вересня 2014 року редакція розмістила допис на сайті, в якому йшлося про призупинення роботи «Східного Варіанту».
Уже 2019 року блогер і журналіст Донецького регіону Денис Казанський узявся реанімувати видання. Кілька років сайт був закинутий, тому новій команді довелося запускати роботу «Східного Варіанту» майже з нуля: повертати собі аудиторію, формувати концепцію розвитку та шукати нових співробітників. Тоді ж до команди видання долучилась Анастасія Руденко, яка за кілька місяців обійняла посаду шеф-редакторки.
Історії людей на новому місці
Анастасія Руденко розповідає: «Ми завжди ставили собі за мету висвітлення порядку денного міст Донецької та Луганської областей — як окупованих, так і підконтрольних Україні — й фокусувалися на історіях переселенців, адже багато хто з наших читачів релокувався».
Шеф-редакторка цитує дані з Google Analytics: раніше відвідувачі були суто з міст Донеччини та Луганщини, причому навіть з окупованих територій: наприклад, із Донецька та Горлівки набиралося до 60 000 переглядів на місяць. Це великі цифри, якщо врахувати, що ці люди спеціально йшли читати саме українські видання. Зараз картина докорінно змінилася: тепер найбільше читачів із Дніпра, Запоріжжя, Києва, Львова — тобто з тих міст, куди люди переїхали з початком повномасштабного вторгнення.
Відчутний імпакт
Найбільше відгуків і впливу мають історії переселенців, які починають якусь нову справу чи продовжують вести бізнес на новому місці.
«У нас є історія про перукарку з Бахмута, яка переїхала в Полтаву. Ми написали короткий матеріал про неї, який отримав хороший відгук, і після цього до неї прийшло багато людей. Вона зв’язувалася з нами й дякувала, що ми допомогли їй залучити клієнтів. Схожа історія є про жінку, яка робить хендмейд-сири у Слов’янську: після нашого матеріалу в неї побільшало клієнтів», — каже Анастасія Руденко. Окрім матеріалів про відновлення заходять також антифейки. «Східний Варіант» намагається працювати на рівні наративів, публікувати контрісторії, розповідаючи правду на конкретних прикладах.
Також редакція й далі відстежує скандали й резонансні приводи, аби робити експлейнери для читачів, описує історії становлення на новому місці, щоб показати людям певну рольову модель.
Документальні фільми та відео
«До повномасштабного вторгнення ми працювали над власним YouTube-проєктом, і він добре розвивався, — каже Анастасія Руденко. — Ішлося про десятки тисяч переглядів щомісяця. Але з початком великої війни наш відеограф мобілізувався, й ми поставили проєкт на паузу. Наразі працюємо лише з великими форматами. Наприклад, у нас була прем’єра документального фільму про історії відновлення, в якому ми показуємо, як люди починають життя спочатку».
«Східний Варіант» планує відновлювати формат щотижневих відео на YouTube, зважаючи на високий попит на візуальний контент.
Наразі основний канал дистрибуції контенту — це Facebook. Зараз там понад 50 000 підписників, середньомісячне охоплення — від 700 000 користувачів. Також видання розвиває сторінку в Instagram, вона має вже понад 10 000 підписників, а канал у Telegram приносить багато трафіку на сайт.
Джерело, якому довіряють в окупації
«До повномасштабного вторгнення нас могли читати на окупованих територіях. Був лише один особливо затятий провайдер в одній із громад на Луганщині, який блокував для читачів наш сайт, — розповідає Анастасія Руденко. — У лютому 2022 року одним із перших кроків окупантів було повне обмеження доступу до українських ресурсів, і мін’юст рашистів розширив список “медіа-терористів”. “Східний Варіант” теж потрапив туди, й усі провайдери на окупованих територіях його заблокували».
Тоді редакція підняла сайти-дзеркала, до того ж «Східний Варіант» уже мав свій чат-бот, через який читачів запрошували ділитись інформацією. «Але ми свідомі, що люди в деяких містах, як-от у Маріуполі, Сєверодонецьку, Лисичанську, сиділи просто без світла, тому про онлайн-джерела інформації не йшлося», — додає Руденко.
Також «Східний Варіант» посилив свій Telegram — його вели цілодобово. Соцмережі видання перетворилися на таку собі «лінію довіри», куди люди писали з питаннями «як евакуюватися?». «Ми шукали для них інформацію й скидали її у форматі меседжів, на кшталт відповідей технічної підтримки. Коли людина у критичних обставинах, то вона звертається до джерела, якому довіряє», — згадує шеф-редакторка.
Ще 2021 року «Східний Варіант» запустив чат-бот. Початково задум був зробити зручну категоризацію новин за містами. У редакції розробили інструмент, який давав змогу обрати місто й отримувати новини саме про нього. Зараз чат-бот має понад 1000 користувачів. Найбільше зростання відбулося в травні 2023 року, коли редакція почала його просувати, вдосконалила та допрацювала функціональність.
«Ми закликаємо читачів ділитись інформацією. Вони можуть робити це анонімно без якихось спеціальних месенджерів чи програмного забезпечення. І це спрацювало: ми отримували фото синьо-жовтої наліпки в Маріуполі, нам писали активісти “Жовтої стрічки”. Ми поширюємо цю інформацію спеціально з припискою, що вона отримана через чат-бот», — розповідає шеф-редакторка.
«Східний Варіант» хоче розвивати напрям громадянської журналістики, бо зараз окуповані території — це інформаційна «пустеля». Видання не має змоги посилати туди журналістів, тому опція, коли люди анонімно поширюють інформацію, є найкращим. Наразі основна функція чат-бота — це зв’язок з окупованими територіями.
«Спільнота Відновлення» та відзнака «Незламні зі Сходу»
Система донатів «Східного Варіанту» базується на LiqPay. Також є можливість задонатити через PayPal, зробити SWIFT-платіж за банківськими реквізитами громадської організації.
Усі, хто донатять на медіа, є учасниками «Спільноти Відновлення». Також є окрема категорія — амбасадори спільноти. Редакція «Східного Варіанту» запустила цей проєкт, аби створити ком’юніті навколо видання. «Це цінність земляцтва, це об’єднання навколо ідеї відновлення своїх міст, життя кожної конкретної людини», — пояснює Анастасія Руденко.
Також медіа запустило відзнаку «Незламні зі Сходу», яку вручили вже 50 людям зі всієї України. Їх можна побачити на стійці манікюрного салону, у кав’ярні, на підприємстві з виробництва плитки, у танцювальній школі, де працюють переселенці. «Східний Варіант» фактично робить людей амбасадорами видання, коли вручає цю відзнаку.
«Ми розповідаємо їхню історію, і вони промотують ідею спільноти та “Східний Варіант” загалом. Вони переважно є нашими донаторами. У нас також є домовленість, що люди, яких ми обираємо “Незламними зі Сходу”, роблять пост про спільноту нашого медіа. Сенс у тому, щоб завдяки цьому органічно обмінюватись аудиторією. Це ж усе вихідці зі Сходу, переселенці. Таким чином наша спільнота поповнюється новими людьми», — каже шеф-редакторка.
На сторінці Спільноти редакція створила інтерактивну мапу, де можна знайти за областями історії амбасадорів, про яких писали.
У видання є Facebook-група «Спільнота Відновлення», в якій редакція також знайомиться з учасниками спільноти. Наразі у «Східного Варіанта» вже понад 60 постійних донаторів, і їхня кількість зростає. На 15-річчя видання медіа організувало офлайн-подію у Львові, де зібрали амбасадорів із різних міст і провели публічну розмову про відновлення.
«Наразі у нас немає градації рівнів підписки за сумою донату — маємо багато різних внесків від 50 до 1000 грн на місяць. Базові бенефіти для донаторів однакові, водночас тим, хто платить від 300 грн щомісячно, ми стараємося відправляти наш мерч», — каже шеф-редакторка.
Дистанційно, нон-стоп, у чатах
У виданні зараз працює 13 людей — переважно дистанційно. Маріупольська та лиманська частини команди працюють на Львівщині. Також у «Східному Варіанті» був журналіст зі Слов’янська, а його син працював на стрічці новин. Після початку вторгнення вони обоє мобілізувалися до війська. Редакція відповідно до можливостей підтримує всіх мобілізованих членів команди й після їхнього повернення прийме їх назад.
Зараз у команді є три редактори стрічки новин, троє журналістів, які працюють повний робочий день, випускова редакторка, smm-спеціалістка, технічний спеціаліст, ком’юніті-менеджерка та троє адміністраторів. Також багато членів команди працюють за частковою зайнятістю. Це автори матеріалів і фахівці, які займаються відеопроєктами. У найближчих планах — розширити команду та створити повноцінний YouTube-продакшн.
Фінанси та фандрейзинг
Фінансово «Східний Варіант» зараз підтримують Internews Network, Prague Civil Society Centre, DW Akademie та інші донори.
«Якби не гранти, ми точно не мали б такого обсягу аудиторії, працювали б на межі волонтерства й постійного вигорання. Ми весь час фандрейзимо, подаємо свої ідеї на конкурси, зараз це левова частка нашої роботи», — каже Анастасія Руденко.
Тепер «Східний Варіант» готує до запуску медіамережу «Вікно відновлення», яку медіа створило в коаліції з іншими регіональними та нішевими незалежними виданнями: «Накипіло» з Харківщини, «МОСТ» із Херсонщини, одеський «Інтент», «Рубрика», «Демініціативи» та «Vox Україна». Ці редакції об’єдналися, щоби створити мережу для висвітлення процесів відновлення й навіть запустити об’єднаний тематичний агрегатор, а також пропонувати субгранти та переваги коаліції і для десятків інших ньюзрумів. Охочі вже можуть долучитися до мережі. «В контексті відновлення об’єднання зусиль і співпраця є неуникненною, і чим раніше ми це зробимо — тим більшого досягнемо», — переконана Анастасія Руденко, яка стала координаторкою «Вікна Відновлення».
Читайте також: Як регіональним медіа вимірювати свій вплив на громаду — думки медіаменеджерів
