Як «МикВісті» впливають на владу Миколаївщини й розповідають про війну

«Темне робити прозорим, а закрите — відкритим». Як «МикВісті» впливають на владу Миколаївщини й долають воєнні виклики 

Понеділок, 10 Червня, 2024

Люди

Дар'я Свистуха

Незалежне медіа з Миколаївщини «МикВісті» («НикВести») до повномасштабної війни розкривало жителям регіону процеси та зміни, що відбувалися в органах влади. Однією з перших редакція почала системно транслювати засідання комісій і сесій місцевого самоврядування. 2020 року, під час місцевих виборів, «МикВісті» стали майданчиком для перших у Миколаєві теледебатів. А після 2022 року до місії видання додалося ще й висвітлення наслідків російської агресії, розмінування й відбудови регіону. 

Про професійний шлях перемог і випробувань довжиною в 15 років редакція поділилася з «Медіамейкером».

Становлення редакції

У квітні 2024 року «МикВісті» відзначило 15 річницю заснування. Спочатку видання входило до однієї медіагрупи разом із низкою інших регіональних медіа, зокрема «Преступности.НЕТ», Niklife. Пізніше, 2012 року, власницею видання стала політикиня Оксана Янішевська.

Теперішній директор видання Олег Деренюга долучився до редакції 2012 року. Спочатку він налагоджував технічні моменти на сайті — все, що пов’язане із програмування, дизайном, версткою. Водночас у «МикВісті» (тоді ще «НикВести»  — ред.) змінювалися головні редактори й невдовзі Олег залишився єдиним співробітником на сайті. Тоді фахівцю з технічною освітою довелося перекваліфікуватися в редактори й очолити видання. 

«Приходжу на роботу, бачу — на робочих місцях журналістів всюди покладені прескарти й людей немає на роботі. Вони дізналися, що недосвідчений молодий чоловік, який займався технічними питаннями, тепер керує редакцією, і звільнилися. І так вийшло, що я залишився сам і мав організувати не тільки технічну, але й контентну складову», — говорить Олег Деренюга. 

СЕО «МикВісті»  Олег Деренюга

На посаді головного редактора Олега Деренюга почав самостійно вивчати ази створення й редагування журналістських матеріалів і писав власні тексти. Паралельно він збирав нову команду — тоді до редакції приєдналася Катерина Середа й поступово кількість співробітників збільшувалася. 

Олег Деренюга й головна редакторка видання Катерина Середа

Прорватися до сесійної зали 

Політичне життя Миколаєва, громадські заходи, мітинги та протести, корупція посадовців, діяльність правоохоронних органів — це все стало фокусом уваги «МикВісти». Медійники видання намагалися потрапити на сесії й засідання місцевої влади.

«Депутати запитують: “А чого ви прийшли?”. Говорю: “До вас на комісію”. Відповідають: “Почекайте, ми зараз проголосуємо, чи можна вас пускати, чи ні”. Іноді мене просто виганяли, викликали охорону. Збереглося відео з листопаду 2013 року за кілька днів до початку Євромайдану, як мене виганяють депутати із засідання комісії», — згадує Олег Деренюга. 

Крім цього, одними з перших серед миколаївських медіа вони почали системно вести трансляції сесій та комісій із приміщень міської ради й обласної адміністрації — для цього придбали окреме обладнання. Видання «призвичаювало» миколаївських посадовців давати коментарі онлайн-медіа, а не тільки телеканалам.

«Ми змінили правила гри в будівлях місцевої влади. Тепер депутати, коли приходили на засідання, то бачили, що працює камера й пише все наживо, то вони розуміли наслідки своїх дій».            

Олег Деренюга

                                                                                         

Звинувачення в замінуванні 

Найбільш гучним випадком тиску на редакцію Олег Деренюга називає своє затримання 2016 року Службою безпекою України за підозрою в замінуванні Соборної площі Миколаєва. Хоча медійника навіть не було в місті — в цей час, на День незалежності, він відпочивав на морі майже без зв’язку. Після повернення в місто на нього чекав допит у СБУ. Правоохоронці вилучили й наклали арешт на його телефон.

«Це стало приводом отримати до нього доступ, почитати мої листування, контакти. Нібито з мого телефону поступив дзвінок про те, що замінована Соборна Площа. Жодних доказів цього не було», — згадує Олег Деренюга. 

Саме кримінальне провадження у справі Деренюги розпочали 22 серпня, тобто за два дні до хибного дзвінка про мінування.  На захист медійника виступила журналістська спільнота та громадськість, зокрема деякі місцеві посадовці й депутати, які наголошували, що це перевищення службових обов’язків співробітниками СБУ. 

Зняли арешт із мобільного телефону Олега Деренюги у вересні 2016 року.

«Битва за місто»

2020 року під час місцевих виборів «МикВісті»  стали майданчиком для перших у Миколаєві дебатів кандидатів на посаду міського голови. У прямому етері на YouTube-каналі їхню «Битву за місто» дивилися 8000 глядачів. Загальна кількість переглядів дебатів складає 40 000.

«Будь-який мешканець міста міг прийти на ці дебати, поставити запитання кандидатам на посаду міського голови й почути реальну відповідь. Для нас було важливим, щоб політики спілкувалися з мешканцями Миколаєва не через білборди, а наживо. Це була суперефективна річ, якою я пишаюся», — говорить Олег Деренюга.

Команда медіа 2020 року під зйомок політичного ток-шоу. Фото: «МикВісті» 

Команда

У червні 2024 року редакція налічує майже 20 фахівців: 

Редакція видання.

Катерина Середа розповідає: для спрощення роботи над публікаціями розробила чек-лист із написання й редагування матеріалів. У разі чого медійники можуть завжди перевірити, як правильно оформлювати матеріал на сайт, як уникати канцеляризмів, писати заголовки тощо.

Редакція за роботою в офісі. Фото: «МикВісті» 

Головна редакторка додає, що керівництво гнучко ставиться до бажань журналістів відпочити чи змінити вид діяльності. Співробітники creative-відділу можуть попрацювати на стрічці новин, або навпаки — новинаря відправляють попрацювати над ексклюзивними матеріалами. У випадку перевтоми медійники завжди можуть взяти вихідний або відгул. 

«Також ми постійно направляємо наших журналістів на навчання, тренінги. І в разі потреби ми шукаємо можливості для психологічної підтримки. Наші журналісти їздили кілька разів на ретрити», — говорить Середа. 

«”МикВісті” для мене це другий дім. Це не тільки робота, це хобі, яке стало роботою». 

 Катерина Середа

Журналістка Дар’я Рогалевич до команди видання долучилася кілька місяців тому, а до цього працювала в іншому регіональному медіа. Говорить, що «МикВісті»  цінує за можливість отримати практичний досвід. 

«На початку моєї професійної діяльності мені не вистачало досвіду для того, щоб висвітлювати новини з місць подій — прильоти й наслідки обстрілів, розмінування тощо. Зараз, коли я працюю тут, в мене, на щастя, є така можливість. Я вже їздила у Снігурівську громаду. Ми готували матеріал про розмінування нашого регіону», — ділиться медійниця.     

Дар’я Рогалевич

Дар’я говорить, що редакція мотивує розвиватися. Зокрема нещодавно вона пройшла курс «Журналістика травми» від Kyiv Media School.

Виклики повномасштабної війни 

Олег Деренюга пригадує, що ще в січні 2022 року з’явилася тривога щодо наближення російського вторгнення, хоча місцева влада намагалася заспокоювати людей. 25 січня очільник Миколаївщини Віталій Кім сказав у коментарі «МикВісті»: «Пейте чай, ничего не будет». Водночас редакція розглядала можливі варіанти дій. 

«Я ходив по редакції, мені казали: “Олег, припиняй нагнітати!”. Я був чомусь схильний до найгіршого сценарію — окупації. У мене було чіткий план: перший натяк на війну — ми евакуюємо обладнання й редакцію», — говорить Деренюга. 

Олег Деренюга під час зйомок у розбомбленому Миколаївському аеропорту. Фото: «МикВісті».

Коли це все-таки сталося, більшість редакції евакуювалася, хтось залишився в місті, але всі перейшли на дистанційний формат роботи. На початку російського вторгнення в місті працювали 3–4 співробітники. Зокрема оператор Сергій Овчаришин зовсім не виїздив із міста й фіксував наслідки російських обстрілів. Деякі члени команди стали на захист України — Дмитро Булаш долучився до лав територіальної оборони, а В’ячеслав Тешнер керує загоном дронів. Олег Деренюга повернувся до Миколаєва у квітні 2022 року, коли місто ще перебувало під щоденними щільними обстрілами. 

«Ми орендували напівпідвальне приміщення для роботи й запросили туди працювати журналістів з інших місцевих видань. Я в тому офісі й спав, тому що місто обстрілювали кожен день і знаходитись тут було нереально важко. Щодня прильоти,  щоночі С-300 гримлять. Закладів у місті працювало дуже мало, ще й води не було. Під час обіду в кафе можна було зустріти військових, чиновників чи навіть мера й губернатора та почути від них головні новини», — розповідає СЕО «МикВісті» . 

Оператор видання Сергій Овчаришин. Фото: «МикВісті».

Повноцінно видання повернулося до редакційної роботи після звільнення Херсону в листопаді 2022 року. 

Реагувати та змінювати 

Свою місію «МикВісті»  вбачало в тому, щоб пояснювати миколаївцям громадські процеси й відповідальних за їхнє ведення. Щоб миколаївці, коли бачать міські проблеми, розуміли, хто за них відповідальний — департамент ЖКГ, адміністрація району чи місцеві депутати.

Регіональне медіа до війни фокусувалося на новинах і подіях Миколаївської області. Від початку повномасштабного вторгнення воно розширило географію на Херсонську й Одеську область, оскільки багато миколаївців переїхали до Одеси, а херсонців — до Миколаєва. Водночас видання охоплює і всеукраїнські та світові новини, дотримуючись балансу: 60 % місцевих новин, 25 %  всеукраїнських і 15 % світових, пов’язаних з Україною. 

«У мене є бажання, щоб мешканець Півдня України зайшов на наш сайт і зрозумів, що відбувається в його регіоні. Але міг зрозуміти й головний контекст України й не пропускав події у світі. Але найбільший сегмент — це місцеві новини», — говорить СЕО. 

Редакція веде облік матеріалів, які змінили проблемну ситуацію на краще. Наприклад, після статті «ДЖКГ Миколаєва витратить ₴5,5 млн на заміну майже 200 люків по проспекту Центральному», торги скасували, оскільки підрядники відмовилися брати участь у «скандальному» тендері. У публікації про те, що «”Миколаївводоканал” придбає 20 потужних генераторів на ₴10,7 млн», «МикВісті»  вказали, що водоканал неодноразово отримував генератори від партнерів і торги скасували через відсутність потреби. Це відбулося й після новини щодо встановлення камер у 28 школах і дитсадках міста.

Про великі матеріали й ексклюзивний контент 

Редакція має два відділи — newsroom і creative. 

«Раніше в нас журналісти й стрічку наповнювали, і створювали власні матеріали. Потім ми вирішили збільшити кількість ексклюзивного контенту й розділили редакцію на два відділи. Newsroom — це редактори стрічки, які обробляють уже наявну інформацію, новини, пресрелізи, публікації влади, заяви тощо. Creative-відділ — це журналісти, які працюють над ексклюзивним контентом. Ексклюзивним контентом ми вважаємо те, що є тільки в нас, і завдяки якому потенційно інші видання можуть покликатися на нас», — пояснює Катерина Середа. 

Команда «МикВісті» .

Стрічка новин на «МикВісті»  оновлюються цілодобово, каже Катерина Середа: «Є черговий на вечірній стрічці, тобто коли основна редакція вже відпочиває. Ми з вечора плануємо на ранок якісь ексклюзивні матеріали. Протягом дня плануємо стрічку на вечір і на ніч, а ввечері актуалізуємо її. Якщо це обстріли й надзвичайні ситуації, то, звичайно, підключаємо більше журналістів до роботи».

Щотижня «МикВісті»  продукує мінімум чотири великі репортажні чи аналітичні тексти — на місяць виходить 12–16 таких матеріалів. Цьогоріч команда планує щоденно випускати 20 % ексклюзивних матеріалів, адже за підрахунками редакції такі публікації набирають утричі більше переглядів, ніж новини.

«Намагаємося пояснювати людям, що відбувається простими словами. У нас є рубрика експлейнери. Ми беремо складні для розуміння документи, такі як бюджет, стратегія міста, і розбираємо їх на шматочки», — розповідають у редакції. 

Наприклад, після новин про погіршення стану води в місті в березні 2024 року, «МикВісті»  опублікувало експлейнер «Чому в Миколаєві знову солона вода?» про скид шахтних вод у річку Інгулець. Виявилося, що рівень хлоридів (солей) у воді вчетверо перевищив очікування Кабміну. На публікацію відреагував прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, запросивши на нараду представників місцевої влади. Цей експлейнер набрав понад 18 000 переглядів, тоді як аналогічну новину переглянули 3000 читачів. 

Темне — робимо прозорим, закрите — відкритим, приховане й незрозуміле — доступним та ясним. 

                                                                         Місія «МикВісті» 

Катерина Середа на робочому місці

До початку повномасштабного вторгнення на YouTube-каналі «МикВісті»  можна було знайти багато прямих етерів із візитами президентів на Миколаївщину чи заявами місцевих чиновників. 2022 рік змінив фокус на війну. Серед успішних YouTube-продуктів протягом цих двох років Олег Деренюга називає інтерв’ю з генералом Дмитром Марченком, яке набрало понад 400 000 переглядів.

Також популярне інтерв’ю з 20-річним командиром танкової роти Євгеном Пальченком, який отримав звання Героя України за те, що вивів із оточення тисячі військових із лівого берега через Антонівський міст. Крім того, що розмова принесла понад 600 000 переглядів для видання, вона відкрила миколаївського героя для ширшої авдиторії, й після цього з ним записували інтерв’ю «Радіо Свобода», «Українська Правда» та багато інших видань.

2023 року «МикВісті»  випустило спецпроєкт «Герої тилу» про лікарів, рятувальників, комунальників, волонтерів і людей із різних сфер діяльності, які перебували в Миколаєві від початку великої війни й допомагали місту.

«Головне про цих людей не забути. Адже про керівників відомств і місцеву владу точно зроблять фільми. А ми створили проєкт, щоб показати подвиги звичайних людей також. Щоб не применшувати їхню роль», — говорить Олег Деренюга. 

Цього року видання працює над кількома YouTube-проєктами, зокрема над репортажами із громад Миколаївської області про їхні проблеми й відновлення після постійних обстрілів.

Фіксування руйнувань у Миколаєві. Фото: «МикВісті» 

Другий проєкт — репортажі про мінну безпеку в Миколаївській і Херсонській областях. Редакція зосередилася на історіях людей, на яких впливає замінування, зокрема фермерах, які вимушені самостійно розміновувати свої землі. 

Знімання репортажів щодо розмінування області. Фото: «МикВісті» 

Також медійники роблять репортажі зі зруйнованих війною сіл, збирають спогади миколаївців, чиї оселі зруйнували російські ракети.

Крім того, команда стежить за процесами відновлення міста й області, адже «МикВісті»  є партнером медіамережі «Вікно відновлення». 

Фото: «МикВісті» 

Через підрив Каховської ГЕС медіа тепер висвітлює вплив катастрофи на довкілля. Серед іншого охоплюють культуру, медицину, освіту, спорт, аграрний та бізнес-сектор. 

Втриматися фінансово 

Після початку повномасштабної війни в редакції залишилося п’ять–шість людей. Олег Деренюга розповідає, що тоді редакція трималася завдяки допомозі читачів. 

«На початку повномасштабної війни ми створили в Telegram-бот, через який можна було надіслати донат, щоб підтримати нашу роботу. В березні ми зібрали 1500 чи 2000 євро просто від наших читачів. У квітні ми зробили ще одну таку кампанію залучення читацьких донатів. Ще розігрували футболки із принтом. Але на третій місяць війни, коли вже активно розгорнуся волонтерський рух в Україні й люди почали збирати донати на підтримку ЗСУ,  нам було ніяково брати гроші для роботи медіа», — говорить Деренюга. 

Тоді команда в пошуках фінансування почала надсилати грантові заявки та співпрацювати з різними медійними організаціями й фондами. Станом на 2024 рік 60 % фінансування видання — це грантова підтримка, зокрема від Fondation Hirondelle й Media Development Foundation. Також є короткотривалі контентні проєкти. Наприклад, видання підписало договір із BBC Media Action, за яким висвітлює проблему замінування Миколаївської області. 

Інші 20–25 % — це дохід від реклами: всі комерційні тексти видання відповідно маркує. Також маркуванню підлягають пресрелізи й офіційні повідомлення від місцевої влади.  

Зачепити увагу: соцмережі й авдиторія

У середньому сайт «МикВісті»  налічує 300 000 сеансів щомісяця, понад 145 000 читачів і понад 500 000–600 000 переглядів. 50 % авдиторії заходить на сайт напряму, вбиваючи його в пошуку.  

Станом на червень 2024 року видання охоплює: 

Найбільший відсоток авдиторії видання має від 40 до 60 років. Тому у квітні 2024 року вирішили запустити свій канал у Viber. Керівниця SMM-відділу Єлизавета Москвіна говорить, кожна соцмережа вимагає індивідуального підходу. 

«Наприклад, якщо журналіст пише інтерв’ю, то в Instagram ми робимо картки й відео Reels, бо найчастіше ми ще й знімаємо наших героїв. У Telegram робимо підводку, яка чіпляє авдиторію, й залишаємо покликання на великі інтерв’ю. Facebok любить лонгриди, тож обираємо найцікавіше з тексту, фото й публікуємо. У TikTok до такого інтерв’ю буде коротке відео, а в YouTube — Shorts. Додатково ми “витягаємо” з матеріалів цікаві цитати, цифри, факти», — пояснює Москвіна. 

Керівниця SMM-відділу Єлизавета Москвіна. Фото: «МикВісті» 

Видання активно розбудовує читацьку спільноту, тому в соцмережах експериментують із різними форматами взаємодії. Публікують бекстейджі, додають опитувальники й розповідають про власні досягнення.

«Алгоритми завжди підказують нам, куди треба рухатися. Якщо щось не “залітає”, то це означає, що ми маємо щось змінити. Також зараз вкладаємося в рекламу, й це дуже нам допомагає», — зазначає SMMниця. 

У соцмережах авдиторія схвально реагувала на відео із проєкту «Герої тилу». Один із Reels в Instagram набрав 123 000 переглядів і 10 000 лайків. 

У TikTok відео «НикВестей», де два брати розповідають про те, як підірвалися на міні, набрало 177 000 переглядів.

«Такі відео розбивають мені серце, але треба, щоб люди чули ці історії й розуміли, до чого може призвести необережність. Нам ще довго треба буде розміновувати землі після завершення війни», — ділиться Єлизавета Москвіна. 

@nikvesti.com

❤️‍🩹 «У мене немає ноги, як я буду йти»: історія двох братів з Миколаївщини, що вижили після підриву на мінах 💬 «Хлопці пішли по дрова у посадку. Спочатку один підірвався, поки росіяни його повезли на Нову Каховку (Херсонська область, — прим.) другий повернувся по тачку і теж підірвався», — розповідає жителька села Євгенівка Лідія Братченко. У невеличкому селі біля Снігурівки на Миколаївщині проживає велика родина Вірьовкіних. Брати Ігор та Олександр пораються по господарству, виховують дітей та навіть грають у футбол. Так і не скажеш, що восени 2022 року під час окупації села російськими солдатами брати підірвалися на мінах-пелюстках, які окупанти залишили на дорозі, та втратили ноги. Ігор та Олександр поділилися своєю історією з «НикВести» #миколаїв #снігурівка #снигиревка #миколаївськаобласть #николаев #николаевскаяобласть

♬ оригінальний звук – НикВести Миколаїв

Про Миколаївщину англійською 

Сайт «МикВісті», крім української й російської, має ще англомовну версію. Переклад генерують через автоматизовану функцію на базі штучного інтелекту. Після цього текст ще раз вичитують медійники. Серед миколаївських медіа «МикВісті» поки єдині з англомовними матеріалами на сайті. Мета редакції — розповідати про життя й відновлення Миколаївщини іноземцям, зокрема закордонним партнерам регіону. 

«Ми розуміємо, що головним гравцем у темі відбудови Миколаєва є іноземні донори. Фонди різні, інституції. Ми хочемо, щоби про Миколаїв вони дізнавалися не зі слів наших посадовців, а могли напряму прочитати про відбудову, відновлення господарства після деокупації, розмінування, фермерство», — говорить Олег Деренюга. 

На сайтах іноземних агрегаторів новин, зокрема NewsNow, новини про Миколаїв англійською мовою від «МикВісті» відображаються поряд із публікаціями від «Української правди» та The Kyiv Independent

«МикВісті» попереду 

У планах видання на червень — «українізація» назви зі «НикВести» на «МикВісті» й пов’язаний із цією зміною ребрендинг. За підтримки MDF розробили нову айдентику, тож поступово медіа оновлюватиме сайт і змінюватиме дизайн. Також планують посилити відеопродакшн. Але для реалізації цих планів редакції потрібно більше коштів. 

«Ми ще плануємо створення відділу продажів для розміщення реклами, комунікації з рекламодавцями, надання комерційних послуг. Щоб відзняти комусь рекламу й розмістити її, зрозуміло, з належним маркуванням. Але ми розуміємо, що в нинішній економічній ситуації для Миколаєва, коли йде війна й немає особливої бізнес-активності, це все лише плани на майбутнє», — підсумовує Олег Деренюга. 

Крім цього редакція розбудовуватиме читацьку спільноту й залучатиме її до різних активностей — офлайн-заходів, зустрічей і дискусійних клубів. 

видання | журналісти | МикВісті | Миколаївщина | редакція