РІА-Південь — релокований медійний проєкт, який для багатьох мешканців окупованих територій у Запорізькій області та тих, кому вдалося виїхати, залишається одним із основних джерел інформації та протистоїть російській пропаганді. Команда проєкту підтримує постійний зв’язок із своєю авдиторією за допомогою соцмереж, розповідає про головні події Півдня України, документує воєнні злочини, інформує про корисні безпекові лайфгаки та адвокатує інтереси незаконно затриманих мелітопольських журналістів, які перебувають у російському полоні.
«Медіамейкер» розпитав керівницю, журналістку медіа про цінності, безпекову ситуацію, нішу в регіоні та участь журналістів у житті громади.
З місцевого сайту — в регіональну інформаційну агенцію
Ідея проєкту з’явилася 2013 року. Редакторка видання, ім’я якої ми не називаємо з міркувань безпеки, спочатку запустила медіа з назвою РІА-Мелітополь у тестовому режимі. У той час активно розвивалась «інтернет журналістика», і їй дуже хотілося мати сайт, на якому обговорювали б основні проблеми, які хвилювали мелітопольців. Адже у 2000-х роках колаборант Євген Балицький (пізніше, з 2012-го до 2019-го був нардепом, — ред.) спільно з батьком був співвласником ТРК «МТВ-Плюс» (2022 року «МТВ-плюс» перейменовано на «За!ТВ», яке переважно ретранслює російські телеканали, — ред.). На телебачення привозили російських журналістів, які навчали, як треба працювати, особливо під час виборів. Це впливало на медіапростір регіону.
Редакторці РІА-Мелітополь вдалося знайти гроші в інвесторів. Спочатку запустили демоверсію сайту, щоби подивитися, чи читатимуть їх мелітопольці, а згодом стали повноцінним цифровим медіа.
За 11 років сайт відвідало понад 150 млн користувачів. Журналісти видання опублікували понад 350 000 статей, у яких повідомляли про новини Мелітополя, Запорізької області, України та світу.
Чорні дні для редакції
Після початку повномасштабного вторгнення медіа на непідконтрольній Україні території Запорізької області переважно позакривалися. Окупанти захопили телекомунікаційні вежі, радіо, телекомпанії, типографії, обладнання. Українські газети й телебачення вже не могли працювати. У росіян були списки журналістів, із якими вони проводили «співбесіди» щодо роботи на Росію.
«РІА-Мелітополь було електронним медіа, тому вони не могли одразу нас дістати. У березні 2022 року зі мною особисто зустрічалася Галина Данильченко [депутатка Мелітопольської міськради від партії ОПЗЖ і самопроголошена очільниця Мелітополя в окупації, — ред.], яка сказала, що наступна наша зустріч буде з “окупаційним комендантом”. Але в той же день ”комендант” зустрівся з нашим мером Іваном Федоровим, і його взяли в полон. Коли я вийшла з цієї зустрічі й дізналася про це, то зрозуміла, що моя зустріч із комендантом може закінчитися так само», — пригадала журналістка.
Увечері того ж дня жінка взяла паспорт своєї сестри й зателефонувала одному з народних депутатів, який допоміг їй із виїздом у машині швидкої допомоги. Журналістка доїхала до Василівки, а звідти дісталася Запоріжжя. Коли вже була в безпеці, почала обдзвонювати усіх працівників редакції та прохала, щоби виїжджали. Практично всім журналістам вдалося виїхати в Запоріжжя.
Співробітники ФСБ викрали батька редакторки РІА-Мелітополь і тримали в ув’язненні три дні. Вони вимагали, щоби журналістка віддала всі ключі та паролі від сайту й соцмереж та публічно «відреклася» від медіа, тоді його відпустять.
«Я їм сказала, що нічого корисного вони від нього не доб’ються, тому що він до моєї діяльності жодного стосунку не має. Крім того, перед повномасштабним вторгненням батько переніс інсульт, і якщо з ним щось трапиться, то весь світ знатиме, що вони тримали та вбили людину в заручниках. Він просидів у камері три доби, і його відпустили. Однак не всіх працівників редакції оминула біда», — розповіла колишня редакторка видання.
20 серпня 2023 року стало «чорною датою» для команди видання. В окупації на той момент залишалися двоє журналістів.
Співробітники ФСБ зробили масову облаву на журналістів, адміністраторів проукраїнських Telegram-каналів, які працювали підпільно. Спочатку окупанти взяли в полон мелітопольську журналістку Ірину Левченко з чоловіком. Вона була на пенсії, хворіла й не працювала, але це не завадило окупантам схопити її посеред вулиці. Уже понад рік Ірина перебуває в полоні. Де саме її тримають, у чому звинувачують — невідомо.
Серед тих, хто потрапив під репресії окупаційної влади, був і адміністратор Telegram-каналу РІА-Мелітополь Георгій Левченко. Уночі 20 серпня до його будинку прийшли окупанти та незаконно затримали. Через місяць пропагандистські медіа показали допит Георгія за ґратами в камері слідчого ізолятору мелітопольського відділу поліції. На відео його допитували та заявили, що журналісту загрожує до 12 років ув’язнення за нібито тероризм.
Тоді ж у полон потрапила ще одна журналістка РІА-Мелітополь Анастасія Глуховська, яка не працювала на той момент. Сестра Анастасії Діана повідомила Комітету захисту журналістів, що коли почалася окупація, Анастасія звільнилася з роботи, оскільки розуміла ризики. Окупанти провели в неї вдома обшук та без жодних пояснень наділи кайданки й відвезли у невідомому напрямку.
«Мені вдалося поспілкуватися з однією з полонених, яку депортували, і вона сказала, що саме в ніч з 19 на 20 серпня Анастасія перебувала в кам’яному підвалі в ангарі одного із заводських приміщень у Мелітополі, куди їх усіх привезли після облави. Ці підвали були розділені на секції, й кожного кидали в окрему “камеру”, де не було вікон, проте були кажани. Потім її перевели в металевий ангар, а згодом — в одне із місць утримання в Таганрозі. Нам вдалося дізнатися, що Анастасію й Георгія утримують у російських в’язницях. У Георгія вкрали телефон і доступ до нашого Telegram-каналу, в якому розмістили ведмедя з російським прапором», — розповіла журналістка видання.
Зміна бренду й позиціювання
Після цих подій редакція вирішила зробити ребрендинг видання, змінивши назву й лого — з РІА-Мелітополь на РІА-Південь.
Після ребрендингу й релокації в Запоріжжя змінилося позиціювання та роль медіа для регіону. Нині РІА-Південь позиціює себе як релоковане регіональне мультимедіа, яке читають і дивляться не лише в Україні, але й за кордоном, оскільки багато мешканців Запорізької області роз’їхалися по всьому світу. За словами редакторки, якщо раніше медіа виконувало інформаційну роль, то зараз ще й намагається згуртувати громаду. Для багатьох мешканців окупованих територій РІА-Південь є одним з основних джерел незалежної інформації та своєрідним голосом опору російській окупації.
Зв’язок з авдиторією, контент і формати роботи медіа
Журналісти оперативно й достовірно розповідають про головні події в Мелітополі, Запорізькій області та на Півдні України. Висвітлюють злочини окупантів та беруть участь в інформаційній війні. У своїй роботі використовують інформацію з відкритих джерел, а також самі читачі діляться власними історіями, анонімно повідомляють про те, що відбувається на окупованих територіях.
У РІА-Південь є своя специфіка роботи з авдиторією, оскільки її значна частина перебуває в окупації та має проблеми з інтернетом через відключення та блокування. Людям важко дістати українську інформацію, а в багатьох є труднощі з розумінням української мови. З огляду на це медіа зберігає дві мовні версії сайту — українською й російською мовами. Журналістка медіа із жалем констатує, що російську версію більше відвідують, ніж українську. Вона пов’язує це ще і з тим, що сайт активно моніторять росіяни та відвідують «колобки» (колаборанти, — ред.).
«Ми намагаємося бути присутніми на багатьох платформах, аби людям було легше нас знайти. Останнім часом наша авдиторія збільшилася: якщо раніше було 500 людей за добу, то зараз нас щодоби відвідують у середньому 50 000 унікальних читачів. Крім того, ми створили закритий Telegram-чат, у якому спілкуються самі люди, які в окупації або виїхали. Це ниточка, яка зберігає зв’язок між усіма», — додає журналістка.
Читачі активно реагують на контент, який продукує медіа. Як тільки виставляють матеріал на різних платформах, люди починають або коментувати, або писати в чаті, що написане правильно, а що ні. «Люди все бурхливо обговорюють, і це дуже потужний зріз громадської думки», — каже керівниця медійного проєкту.
Журналісти просять свою авдиторію дотримуватися заходів безпеки: уникати фото на аватарках чи номерів телефонів у відкритому доступі, користуватися чатом, коли це безпечно. Іноді люди виходять і просять адмінів видалити переписку, на що відразу реагують.
Журналістка розповіла, що у медіа є чотири основних проєкти:
- #ВиЖИТИ — про героїв-захисників, переселенців, яким довелось евакуюватися, депортованих ворогом, полонених.
- #В’язні Кремля — про тих, кого окупанти утримують у полоні, та тих, кого звільнили з полону.
- #STOP FAKE — боротьба з російською пропагандою і фейками.
- #ЧУЖІ — свідчення російських полонених про воєнні злочини РФ в Україні.
Також є окрема рубрика про життя в окупації, де журналісти переважно розповідають читачам про безпекові лайфхаки: як знайти новий VPN, як зашифрувати розмову, як правильно почистити телефон тощо. Також люди, які проходять фільтрацію в московському аеропорту Шереметьєво, діляться своїм досвідом спілкування зі співробітниками ФСБ.
Журналісти медіа розповідають і про екологічні злочини росіян на окупованій території, зокрема про те, що на третій рік повномасштабної війни та окупації регіону промоїна між Молочним лиманом і Азовським морем у Кирилівці почала пересихати, що призвело до мору риби. Останнім часом на сайті РІА-Південь побільшало матеріалів про відбудову, можливостей для переселенців, історій людей, які вибралися з окупації. Не проводять лише розслідувань корупції в регіоні — не тому, що немає бажання, а тому, що й так багато напрямів.
До 2024 року журналісти РІА-Південь створювали переважно текстовий контент, однак згодом після аналізу переглядів, зрозуміли, що відеоконтент сприймається авдиторією краще. Керівниця медійного проєкту каже, що у зв’язку із цим та оновленням техніки задумалися про створення підсумкової програми тижня, де би, зокрема, розповідали про власні розслідування.
Також команда прагне знайти фінансову підтримку для ще одного відеопроєкту — «Скарби дикого поля», з якого б люди дізнавалися більше про історію Півдня України, а ще щоб на окупованих територіях не забували, що все ж таки вони були і будуть українськими. Це має бути ще одним приводом для об’єднання мешканців громади на основі історичних цікавинок і фактів. Уже зробили перший випуск про Хортицю.
Крім сайту медіа використовує майданчики соцмереж. Це три сторінки у Facebook:
- https://www.facebook.com/riamelitopo1— 14 000 підписників;
- https://www.facebook.com/riamelitopol;
- https://www.facebook.com/riamtv.
Також є два YouTube-канали на 8500 і 6076 підписників. Резервні канали створені на випадок блокування чи зламування соцмереж. Ще є:
- Telegram-канал — 25 075 підписників;
- TikTok — 8032 підписників;
- X (Twitter) — 1947 підписників;
- Viber — 1135 підписників.
Російські військові увійшли в Мелітополь через два дні після початку повномасштабного вторгнення й повністю окупували місто 1 березня 2022 року. Журналісти РІА-Південь висвітлювали акції протесту в Telegram-каналі. Коли ця соцмережа перейшла до рук окупантів, редакція створила новий Telegram-канал і чат медіа й почала збирати свою проукраїнську авдиторію. За місяць набрали 24 000 підписників, а у старому Telegram-каналі, який дістався росіянам, залишилося 4000.
З Instagram-акаунтом видання склалася трохи інша ситуація. Росіяни змогли «вбити» його напередодні великої війни. Його намагалися відродити кілька разів, але остаточно його знищили після того, як Георгія Левченка взяли в полон. Натомість журналісти РІА-Південь створили й почали розвивати TikTok.
Гроші та люди
Після релокації медіа втрималося на плаву завдяки грантам. Національна спілка журналістів України допомогла знайти грантодавця — IRMI. Ця організація не лише підтримала РІА-Південь фінансово й надала техніку та засоби безпеки, а й дала змогу розвиватися через навчання.
«Потім ми знайшли чеський грант, завдяки якому можемо індивідуально займатися з психологами. Бо ми спілкуємося із переселенцями, які виїхали, жителями окупованих територій, підтримуємо їх і стаємо такими собі “жилетками”, в які плачуться люди. Крім того, ця робота з воєнними злочинами, російським божевільним контентом… Іноді здається, що можна стати професійно непридатним, з огляду на те, що там робиться. Тому психологи нам дуже потрібні», — додала журналістка.
Зараз у медіапроєкті працює 10 людей, а також фрилансери. Після релокації медіа в Запоріжжя спочатку редакції виділили маленьку кімнатку. З цим допомогла громада Мелітополя. Звідси можна було найшвидше дістатися до прифронтових містечок і сіл Запорізької області. 6 квітня 2024 року приміщення, в якому розмістилося РІА-Південь, постраждало від чергового російського ракетного обстрілу. У будівлі вибило вікна, зазнали пошкоджень стеля, меблі, техніка. Довелося переїжджати в інше місце зі вцілілим обладнанням. Нині самі орендують приміщення.
Одна з перешкод для розвитку — кадровий голод. На думку редакторки, ця проблема актуальна для більшості регіональних медіа. Щоб її розв’язати, зверталися до місцевого факультету журналістики, але випускників, які хотіли би працювати й залишатися в Запоріжжі, за десяток кілометрів від лінії фронту, практично немає. Оптимальним виходом із ситуації стала би школа на базі медіа, де можна було б навчити та відібрати журналістів для подальшої співпраці, але на це потрібен час і кошти.
Один із журналістів РІА-Південь Тарас Василенко зараз служить у ЗСУ. Іноді він присилає редакції матеріали з фронту, а коли має час і можливість, то записує для авдиторії пісні.
«Він записує нам чергову пісню, і ми заливаємо її в Telegram як “добраніч” нашій публіці. Нагадуємо таким чином про нашого захисника, підтримуємо оптимізм. Коли Тарас у нас ще працював, він вів рубрику “бадьорий ранок”, і ще тоді нас веселив, співав пісні. Робить це й зараз», — каже журналістка.
Співпраця й підтримка
Керівниця медійного проєкту каже, що на початку повномасштабної війни проводили багато зборів на прохання волонтерів для допомоги ЗСУ. 2022 року люди охочіше донатили, захисники записували відео на яких вони просили підписників допомогти, а потім показували, що вони придбали на ці гроші.
РІА-Південь робить це й далі, але нині проводять збори для військових після перевірки, аби впевнитися, що це не шахраї.
Крім військових журналісти медіа допомагали жителям прифронтових населених пунктів. Під час таких поїздок вони говорили з людьми, збирали інформацію про потреби, а потім розповідали про них у Telegram-каналі своїй авдиторії. Збирали теплі речі, солодощі, фрукти — те, чого не вистачало в Гуляйполі чи Оріхові, де були постійні обстріли. На початку повномасштабного вторгнення допомогу постраждалим надсилали навіть мешканці окупованих міст. Зранку журналісти проводили знімання, а потім роздавали допомогу тим, хто її потребував.
Щодо співпраці з іншими медіа регіону, то РІА-Південь вдалося налагодити обмін відео й текстами з телерадіокомпанією «Мелітополь». Як правило, обмін матеріалами відбувається після відряджень у Запорізьку область.
«Ми домовилися, що вони можуть без перешкод брати наш контент собі на YouTube, так само як ми їхній. Вважаю, що спільна мета — охопити якомога більше авдиторії. Ми маємо об’єднувати наші громади й на цьому етапі працювати спільно заради наших людей. Адже побачили як широко працюють окупаційні канали: вони так активно обмінюються контентом, що на який би канал не зайшов, ти майже скрізь побачиш їхню інформацію. І тому ми вирішили, що ворог не такий вже і дурний. Він займається пропагандою ще з радянських часів, і можна дечого в нього навчитися», — розповіла співрозмовниця.
Журналістка додає, що видання «Локатор-Медіа» про яке нещодавно писав «Медіамейкер», є взірцем для них у роботі з відкритими даними за допомогою OSINT-методів, офіційними джерелами, реєстрами як правоохоронних, так і судових органів.
Незабаром керівниця медійного проєкту збирається поїхати на засідання Ради Європи, на якому доповідатиме про мелітопольських журналістів, які перебувають у російському полоні, а також про переслідування українських журналістів на окупованій території за виконання ними професійних обов’язків. А поки редакція тримає міцний зв’язок зі своєю авдиторією та мріє повернутися у вільний Мелітополь. Уже навіть визначили місце, де всі зустрінуться.
