Через повномасштабну агресію Росії щодня руйнуються цивільні та інфраструктурні будівлі, які влада на місцях уже береться відновлювати. Але типові проблеми нікуди не поділися — нерідко чиновникам і бізнесу треба нагадувати, що вони — підзвітні. Тож для журналістів-розслідувачів нині так само актуально стежити й за місцевими бюджетами й розподілом грошей на різні закупівлі для відбудови.
Media Development Foundation за підтримки Фонду «Партнерство за сильну Україну» випустили посібник «Відбудова. Стеження за місцевими бюджетамипід час війни», який допомогли скласти розслідувачі й розслідувачки:
- Сергій Андрушко — журналіст проєкту антикорупційних розслідувань «Радіо Свобода» «Схеми», розслідує воєнні злочини Росії в Україні;
- Павло Лісниченко — журналіст-розслідувач NGL.media, який спеціалізується на темі корупції в публічних закупівлях;
- Тетяна Ніколаєнко — журналістка «Цензор.НЕТ», спеціалізується на темах політичної корупції та корупції в галузі оборони;
- Георгій Шабаєв — журналіст проєкту «Радіо Свобода» «Схеми», що розслідує зловживання посадами, корупцію в будівництві та на державних підприємствах тощо;
- Наталія Лазарович — журналістка видання Bihus.info, співавторка циклу розслідувань про повоєнну відбудову в Київській області.
Повну версію можна переглянути тут, а в цьому тексті ми розглядаємо інструменти, які стануть у пригоді розслідувачам теми відбудови, корупційних схем чи забудови загалом.
Основні структури, де шукати гроші
Наталія Лазарович каже, що є кілька структур, де варто шукати гроші, які стосуються відбудови:
- органи місцевого самоврядування (наприклад, Ірпінська міська чи Бородянська селищна рада) — вони відповідальні за гроші, які їм виділили на відбудову;
- Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України — їхні об’єкти є по всій Україні, й вони також проводять закупівлі;
- державні та міжнародні фонди.
У процесах, де залучена будь-яка з цих структур, можуть зникати гроші через відсутність публічних конкурсів, виділення коштів на вже виконані роботи чи завищення цін на матеріали. Георгій Шабаєв зазначає, що корупцію можна запідозрити, якщо в поданих на переможний тендер документах товари й послуги коштують дорожче, ніж у середньому на ринку. Різниця — це сума, яку місцева влада переплатила на цьому тендері.
Читати також: Корупція — на часі. З якими темами й інструментами сьогодні працюють українські журналісти-розслідувачі
Ресурси для розслідувань
ProZorro
Для стеження за місцевими бюджетами є кілька інструментів. Головний серед них — це ProZorro. Автори посібника зібрали список фільтрів, які пришвидшать роботу із цим сервісом:
- Замовник — можна шукати за кодом ЄДРПОУ або назвою компанії.
- Учасник — також за ЄДРПОУ або назвою (це зручно, наприклад, для пошуку фірми місцевого депутата або релокованого бізнесу).
- Закупівельник — цей фільтр існує, але інформацію надають украй рідко.
- Код класифікатора (CPV-код) — номерний код, який визначає комплекс товарів, робіт або послуг, які можуть закупити (наприклад, так можна виокремити всі закупівлі, які стосуються молочної продукції, канцелярії тощо. Коди є на сайті Центру вдосконалення закупівель).
- Статус — триває або завершився (лише два варіанти).
- Вид закупівлі.
- Регіон — пошук лише за областями.
- Очікувана вартість — так можна зазначити максимально граничну суму.
- Дати.
- Обґрунтування — застосування тих чи інших процедур.
- Оцінка — тобто оцінка пропозицій.
- Умови оплати — як учаснику платять: після виконаного договору чи раніше.
- Донор — аби шукати закупівлі за кошти міжнародних донорів, наприклад, ЄБРР.
Наталія Лазарович радить звертати увагу в конкретних закупівлях на:
- умови оплати: розмір авансу та післяплати;
- документи всіх учасників торгів: список працівників, довідку про виконані аналогічні роботи, договори з підрядником, на оренду техніки, довідку про засновника й кінцевого бенефіціара, довідки й перевірки від МВС;
- компанія не повинна мати вироків щодо розкрадання коштів, а засновник або кінцевий бенефіціар не має бути обвинуваченим; водночас важливо, чи є ще справи без вироків щодо цієї компанії чи власників;
- повідомлення Держаудитслужби про початок моніторингу (його можуть починати з різних причин, наприклад, самі учасники торгів можуть подавати скарги про відсутність конкуренції чи що їхню пропозицію неправомірно відхилили);
- укладений договір із переможцем: терміни, з ким уклали договір і хто керує компанією;
- зміни до договору (наприклад, уже після виплати авансу можуть вносити зміни до договору, які зменшують обсяг робіт або дають додаткові гроші).
У ProZorro можна натрапити на інформацію не тільки для розслідувань. Як приклад автори згадують, що можна знайти нетипові закупівлі, які звучать комічно в контексті структури, що їх проводить. Також цікаві успіхи депутатського бізнесу, або ж можна складати рейтинги, працювати зі статистикою (наприклад, найбільш коштовні чи невдалі закупівлі міської ради за певний час). Можна підсвітити найбільш успішних учасників, що легально отримують бюджетні кошти. Або ж відстежити, скільки бюджетних коштів витрачають на певні роботи чи послуги (на дрони, будівництво фортифікацій або відновлення будинків після атак Росії).
dozorro.org
Портал dozorro.org пов’язаний із ProZorro. Він дає змогу розрахувати чинники ризику. Наприклад, чи є компанії, які зазвичай беруть участь у тендерах разом, або чи є щодо компанії рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) тощо. Також на порталі можна знайти лідерів регіону за виграними тендерами й найдорожчі закупівлі за певний період. Для цього є кілька модулів аналітики.
bi.prozorro.org відображає всі закупівлі із 2015 року. Дані на модулі оновлюються щодня. Інформацію подають через таблиці, графіки й діаграми, аби було простіше порівнювати й помічати тенденції. Для роботи з даними треба обирати листи:
- «Етап закупівель» для періоду;
- «Організатори» для вибору населеного пункту та компанії;
- «Тендери/Лоти» для інших подробиць.
За колонками можна шукати вартість, дати підписання та переходити на документи у ProZorro.
Також можна користуватися професійним модулем аналітики bipro.prozorro.org. Для теми охорони здоров’я є окремий медичний модуль аналітики.
clarity-project.info
За допомогою clarity-project.info можна уніфікувати всю інформацію, що є у ProZorro. Наприклад, скільки, від кого й на яких тендерах юридична особа одержувала гроші.
На цьому порталі теж можна відстежувати компанії-сателіти, які разом беруть участь у тендерах. Для медіа є безплатний доступ — аби його отримати, потрібно надіслати на портал лист від редакції.
Є-data
Платформа відкритих даних у сфері публічних фінансів Є-data показує весь рух бюджетних коштів. На стартовій сторінці платформи є діаграма з областями, де такий рух найбільш активний, і ще показує рейтинг трансакцій за день.
Тут можна шукати договори за бюджетними зобов’язаннями, учасниками й безпосередньо транзакціями. Наприклад, в Є-data можна знайти, які бюджетні кошти отримала компанія, що займається відбудовою.
Читайте також: Що українці хочуть знати про відбудову та що їм розповідатимуть — підсумки Recovery Media Conference
ClarityApp
ClarityApp зводить в один список рішення АМКУ про змови на публічних закупівлях і рішення Державної аудиторської служби України (виявляє порушення процедур публічних закупівель). На порталі ці рішення можна знайти за ЄДРПОУ компаній. Рішення АМКУ може заборонити компанії участь у тендерах на три роки або ж оштрафувати на 10 % від її річного обороту.
YouControl
Аналітична онлайн-система YouControl безплатна для журналістів. Як і з clarity-project.info, для отримання доступу треба надіслати лист від редакції. За допомогою цієї системи можна, наприклад, переглянути історію компанії, згадки про неї в Єдиному реєстрі судових рішень. На YouControl можливо виявити зв’язки з іншими компаніями через аналіз засновників, директорів, спільних адрес і телефонів. Навіть якщо в документах компаній немає однакових імен, але зазначений один номер телефону, це вже може бути одним із доказів для того, щоб АМКУ виявив антиконкурентну змову.
Паспорт об’єкта
Якщо ви можете дістатися об’єкта, який мають відбудувати за підозрілими чи ризиковими тендерами, спробуйте перевірити, що там відбувається на власні очі.
По-перше, візуально можна оцінити, чи відповідає стан об’єкта заявам і документам. По-друге, на місці має обов’язково бути паспорт об’єкта. У ньому вказують терміни відбудови чи будівництва (які можна порівняти з дійсним станом), інформацію про виконавців і замовників й основні вимоги до об’єкта.
Читайте також: «Ти не пройдеш!» До яких об’єктів журналістам можуть закривати доступ і як обійти обмеження
Єдиний державний реєстр декларацій
Часто згадувані розслідувачами декларації розміщують на порталі Єдиного державного реєстру декларацій. Його наповнює Національне агентство з питань запобігання корупції. Декларації можна шукати за іменами, посадами, роками й можливими ризиками. Також у Реєстрі є повідомлення про суттєву зміну майнового стану публічних службовців. Тетяна Ніколаєнко радить порівнювати декларації за кілька років. Так краще відстежувати період незаконного збагачення, якщо ми шукаємо саме його.
Соцмережі
Для розслідувань у соцмережах достатньо базових OSINT-навичок. Водночас треба вивчати не лише акаунти самих посадовців або власників бізнесу, а й профілі їхніх рідних, близьких друзів, колег. Усі знахідки необхідно зберігати: робити скриншоти й архівувати. Наталія Лазарович радить шукати бекграунд, досвід і причини, чому певні люди з’являються в компанії в конкретний час. Можливо, когось заводять як підставну особу, а керує всім насправді інша людина.
Джерела
Працювати з тендерами чи запитами важливо, але треба мати й власні джерела в різних інституціях.
Тетяна Ніколаєнко
Вони швидше вкажуть на те, що саме варто перевірити. Джерелами можуть стати опозиційні депутати, колишні працівники чи причетні до керування певною сферою управління, а також аналітики й активісти з неурядового сектора, що працюють із темою роками.
Наталія Лазарович каже, що джерелами можуть бути не лише дотичні до влади, бізнесу чи громадянського суспільства. Корисно також спілкуватися з головами ОСББ чи мешканцями будинків, які планують відбудовувати чи вже це роблять. Перевірити правдивість розповідей можна за допомогою фото, документів від підрядників. Також у мешканців важливо попросити дефектний акт, який складають одразу після пошкодження об’єкта, і його не додають у ProZorro. За ним можна зрозуміти, чи не виконала компанія на папері більше (за більші гроші, відповідно), ніж було пошкоджено.
