Що треба знати, щоб робити хороші розслідування про корупцію

Корупція — на часі. З якими темами й інструментами сьогодні працюють українські журналісти-розслідувачі

Понеділок, 4 Грудня, 2023

Люди

Бугайченко Каріна

Від початку повномасштабного вторгнення теми матеріалів журналістів-розслідувачів змінилися: так чи інакше вони повʼязанні з викриттями під час війни. Основним напрямом стало документування воєнних злочинів, утім поступово журналісти повертаються до внутрішніх проблем на кшталт корупції та зловживання посадовими обовʼязками.

За майже два роки повномасштабної війни змінився підхід до пошуку інформації, збільшився й обсяг роботи. Наприкінці 2022 року «Медіамейкер» питав розслідувачів про трансформації їхньої роботи.  Рік потому журналісти-розслідувачі зі «Слідство.Інфо» та «Схеми:Корупція в деталях» і старший радник із питань медіа Internews Network розповідають, що нового у сфері розслідувань та які навички потрібно мати. 

Як змінилися теми матеріалів

Одним із ключових запитів до повномасштабного вторгнення були антикорупційні розслідування. Більшість журналістів-розслідувачів шукали випадки корупції, зловживання владою, фінансування бізнесом політичної діяльності, розслідування про олігархів і представників влади в Україні. 

На початку 2022 року Яніна Корнієнко, журналістка агенції розслідувань «Слідство.Інфо», займалася темою про витік даних щодо рахунків швейцарського банку Credit Suisse: зʼясовувала, як і чому тримають там гроші деякі з українських PEP-ів (політично значущих осіб, — ред.). «Слідство.Інфо» випустили один загальний огляд цього проєкту й не встигли випустити кілька розслідувань про гроші українських політиків у цьому банку та їхнє походження. Після початку повномасштабного вторгнення ця тема стала вже неактуальною: людей більше турбували бомби, які летіли їм на голови, ніж гроші політиків у закордонних банках, розповідає Корнієнко. 

Редакція «Слідство.Інфо»
Редакція «Слідство.Інфо»

«Я особисто і команда “Слідства” переключилися на розслідування воєнних злочинів. Їздили на деокуповані території, знаходили докази, списки, зброю… Збирали свідчення й намагалися ідентифікувати російських військових, повернутися на місце злочину, показати ідентифіковані обличчя місцевим жителям, і таким чином робили історії. Потім зʼявилися ще більші виклики — депортація дітей, переслідування активістів, системні злочини проти цивільних, які ми почали розглядати з точки зору їхньої масовості та системності. Зробили фільм про депортацію дітей, я теж долучилася до нього, робили фільм про переслідування і вбивства журналістів на окупованих територіях — такими були виклики 2022-го року», — згадує журналістка

Довелося змінити фокус матеріалів і редакції «Схем», розповідає журналіст-розслідувач Георгій Шабаєв. Передусім зосередилися на ідентифікації російських військових, які вторглися на територію України та вчиняють воєнні злочини. Завдання — зрозуміти, хто вони та з яких військових частин, і розказати про них більше. За словами Георгія, така інформація була суспільно значущою, тому що людям було цікаво, хто вчиняє ці криваві злочини. 

Георгій Шабаєв на премії Global Shining Award
Георгій Шабаєв на премії Global Shining Award

«Коли ЄС і США почали запроваджувати санкції проти Росії, ми намагалися зʼясувати, яке майно російські олігархи мають на цих територіях, що можуть заморозити чи конфіскувати, щоб оплатити відбудову українських міст, знищених російською армією. Почали зʼясовувати, як Росія обходить санкції, якими методами їй можуть допомагати інші країни»,  — згадує розслідувач. 

Більше про це: алгоритми OSINT-розслідувань на прикладі кейсів програми «Схеми»

Згодом Георгій Шабаєв почав шукати колаборантів, представників чинної влади зі звʼязками в Росії. Каже: наче й повернулися до людей, які займають державні посади, але це було не про корупцію, а радше про те, як держава має реагувати на потенційні виклики. 

Теми й перешкоди для розслідувань

2023 року запит суспільства на інформацію щодо внутрішньої корупції повернувся, зауважують Корнієнко й Шабаєв.  

Водночас не відхиляються від теми ідентифікації воєнних злочинців РФ. «Робота розслідувачів у тому, щоб розслідувати слабкі місця у використанні державних ресурсів. Без цих ресурсів ми не зможемо подолати ворога, — вважає Яніна Корнієнко. —Також я розслідувала присутність російського бізнесу в Україні, намагалася його підсвітити та передати далі в правоохоронні органи. Шукала незаконні шляхи постачання європейських деталей для виробництва російської зброї».

Старший радник із питань медіа Internews Network, член Ради директорів Глобальної мережі журналістів-розслідувачів і Комісії з журналістської етики Олег Хоменок вказує на безпекові ризики:

Редакції розслідувальних центрів і міжнародні донори активно організовували безпечну та безперебійну роботу розслідувачів.. Також редакції зіткнулися з проблемою фінансової стабільності.

«Більшість людей в Україні почали донатити на ЗСУ, а не на розвиток незалежної журналістики, тож медіа втратили читацьку підтримку. Змінився склад редакції: частина людей пішли захищати Україну, хтось просто виїхав із країни та пішов із журналістики взагалі. На сьогодні центрам журналістських розслідувань бракує людей, які можуть досвідчено та професійно працювати над розслідуваннями.” — розповідає Олег Хоменок.

Олег Хоменок на конференції Re:cover

У звʼязку з воєнними діями журналісти мають обмежений доступ до реєстрів. Цього року деякі з реєстрів відкривають (наприклад, у вересні відкрили реєстр корупціонерів). Однак, закритими залишаються дані Публічної кадастрової карти. Це перешкоджає антикорупційним розслідуванням, кажуть журналісти. Георгій Шабаєв наводить приклад: якщо побачив будівництво в елітному поселенні й намагаєшся дізнатися, кому належить земельна ділянка, це нині зробити неможливо. 

Також розслідувачі не можуть отримати повний перелік осіб, які мають доступ до державної таємниці. Офіційна позиція уряду така: це заборонено з безпекових причин. Проте журналісти вважаютьють, що досить часто чиновники користуються ситуацією, щоб приховати свої нелегальні статки за воєнний час. Розслідувачі знаходять доступи до закритої інформації, але це сповільнює процес. 

«Я вважаю, що немає нічого страшного в тому, що журналісти розповідають про корупцію. Страшне відбувається, коли влада намагається замовчувати такі речі. Владі варто зрозуміти, що її боротьба з корупцією — це індикатор того, як вона буде далі розвиватися. Чиновники не мають змушувати журналістів припинити розповідати про корупцію, їхнє завдання — не заважати антикорупційним органам розслідувати цю корупцію та притягати винних до відповідальності»,   — каже Георгій Шабаєв. 

Георгій Шабаєв під час виступу на Школі для розслідувачів
Георгій Шабаєв під час виступу на Школі для розслідувачів

«Самоцензура є в голові день-два» 

Єдине, що змушує Яніну Корнієнко затримувати публікацію матеріалів, — це безпека цивільних. У випадку з дітьми вона не могла опублікувати історію, поки не переконалася, що вони депортовані та вже в безпеці. 

« Цих дітей депортували в Росію, а згодом вони евакуювалися в Грузію. Ми [редакція, — ред.] чекали дозволу від керівництва цього дитячого будинку, щоб вони затвердили, що діти в безпеці. Ще був один випадок: ми знімали партизана з Херсонської області, який спочатку дав нам інтервʼю і начебто погодився говорити під запис, а потім після публікації усвідомив, що це несе ризики для його сімʼї, й попросив видалити його свідчення. Ми ніколи не видаляємо матеріали, але це був єдиний випадок, коли ми так зробили. Я вважаю, що треба було дати йому вичитати, угоду підписати — зробити все можливе, щоби потім такої ситуації не сталося. Етичні питання виникають переважно довкола безпеки цивільних», — каже Корнієнко. 

Яніна Корнієнко на навчанні в Колумбійському університеті на програмі від Dart Center for Journalism and Trauma

Думки про суспільний інтерес та очищення влади від корупціонерів стають вирішальними для Георгія Шабаєва. Він розмірковує:«Самоцензура є у твоїй голові день-два, але потім ти знову приходиш до думки, що ні, у цьому є великий суспільний інтерес, про це треба говорити й чекати на здорову реакцію від влади. Історія може мати продовження: відкриють кримінальні провадження, людей відсторонять від посад, суспільство очиститься. Буду робити розслідування, повʼязані з боротьбою проти корупції, скільки часу, скільки потрібно». 

Нові навички для розслідувачів

Після початку повномасштабного вторгнення журналісти частіше використовують OSINT-інструменти, до яких звертаються й провідні редакції світу, зокрема Bellingcat. Наприклад, програми, які допомагають ідентифікувати за обличчям, знаходити інформацію за номером телефону. Є люди, які допомагають знаходити інформацію зсередини країни-агресора. Це допомагає передавати інформацію про власників російських паспортів українській судовій системі.

«В одному джерелі ти можеш знайти інформацію про місце роботи, в іншому — дату народження.

Георгій Шабаєв

Все це допомагає журналісту скласти цілісну картину, і тільки цією картиною журналіст може остаточно переконати, що він розповідає факти. Це все про складники хорошої журналістської роботи, яка може мати наслідки», — каже Георгій Шабаєв.

Переважна більшість українських журналістів-розслідувачів зараз фокусується на питаннях: що може змінити історія? До яких наслідків призвести? Чи може хтось піти у відставку, накладатися санкції, розпочатися кримінальне провадження? Георгій згадує свої розслідування, якими займався після 24 лютого 2022 року: «Розслідування про суддю з російським паспортом на ім’я Богдан Львов призвело до його звільнення з Верховного Суду. Хоча, він керував усім господарським судочинством. Далі — розслідування про іншого суддю, який не мав російського паспорта, але 25 разів їздив у Крим, де має нерухомість. Антикорупційне бюро порушило кримінальне провадження, зараз розслідує всі факти та може притягнути суддю до відповідальності».

Також довелося опанувати воєнний репортинг, розповідає Яніна Корнієнко. Раніше роботою розслідувачів було читання та аналіз документів, нині вони регулярно проходять спеціальні тренінги, щоб працювати в зоні бойових дій — збирати дані про воєнні злочини на місці їхнього вчинення, спілкуватися зі свідками та потерпілими. Новим викликом стала робота з російськими джерелами інформації, адже до цього фокус був на українські. Зʼявилося багато витоків із закритих баз, це розширило поле для роботи й вивело матеріали на вищий рівень.

Яна Корнієнко із документами щодо позову до неї та редакції «Слідство.Інфо»
Яніна Корнієнко із документами щодо позову до неї та редакції «Слідство.Інфо»

Знадобилася й навичка конфронтаційного інтервʼю, коли журналіст, наприклад, телефонує російському військовому, який є командиром ескадрильї з якої бомблять мирні міста України. Розслідувачу необхідно зробити так, щоб воєнний злочинець прокоментував, а не кинув відразу слухавку. Зрештою, спочатку краще прописати собі алгоритм цього «інтервʼю» з продуманими наперед питаннями.

Більше про це: що таке HUMINT та чим він корисний для журналістів?

За словами Шабаєва, зʼявився новий жанр —  «розслідування з перехоплення». Джерела діляться з розслідувачами аудіозаписами, як російські військові зізнаються у вчинені воєнних злочинів у розмові зі своїми родичами. Журналісти навчилися ідентифікувати, між ким відбувається звʼязок, і збирати більше персональної інформації, яку потім використовують у матеріалах справи і слідчі.

Українські розслідувачі та світова спільнота

Великий внесок роблять журналісти, які працюють не тільки на українські медіа, а й на закордонні медіа з великою аудиторією, розповідає Олег Хоменок. Це стосується зокрема й журналістів «Схеми: Корупція в деталях», бо «Радіо Свобода» — це глобальна медійна організація, яка працює майже у всьому світі Завдяки цьому виникли розслідування, які стосуються обходу санкцій, викрадення зерна з Півдня України російськими загарбниками. Журналіст редакції Георгій Шабаєв був на Глобальній конференції журналістів-розслідувачів у Швеції, де розглядали різні інструменти для ідентифікації. Каже, що інколи ті інструменти, які використовують українці, кращі. 

«Профільний журналіст BBC розповідає про свої інструменти, а я розумію, що можу зробити це швидше завдяки іншим інструментам. Я розумію, що або вони приховують, або у них немає таких крутих інструментів, які маємо ми. Мало того, я думаю, що іноземці дивляться на нас із захватом через те, що ми вміємо робити. Після початку повномасштабного вторгнення світ почув і про наші розслідування. Коли ми знайшли загиблого на крейсері “Москва», і нас передруковували багато світових медіа, то, звісно, вони зрозуміли рівень, що ми працюємо, шукаємо можливості для проведення розслідувань», — розповідає Георгій Шабаєв.

Чималий досвід набули українські журналісти у використанні супутникових знімків для верифікації інформації, для викриття воєнних злочинів. Крім того, журналісти використовували і сервіси моніторингу перельотів, моніторингу переміщення суден, коли розповідали про історії незаконного вивезення зерна та збіжжя з окупованих територій України.

«Використання відкритих джерел інформації — не лише національних, а й міжнародних —дає змогу побачити та проаналізувати злочинну діяльність РФ та намагання обходити санкції проти російських політиків та олігархів, підприємств, які працюють на оборонний комплекс Росії, з боку Європейського Союзу та західних країн», — говорить Олег Хоменок.

Олег Хоменок
Олег Хоменок

Поради для розслідувачів-початківців

Що радять Яніна Корнієнко, Георгій Шабаєв та Олег Хоменок? 

  1. Подбайте про свою безпеку: фізичну та цифрову.
  2. Не беріться за фриланс. Редакція забезпечує захист, командну роботу, доступ до баз даних, фінансування. 
  3. Вивчайте нові реєстри, інструменти пошуку. Починайте працювати зі штучним інтелектом.
  4. Чітко формулюйте гіпотезу свого матеріалу, що саме хочете довести.
  5. Вивчайте іноземні мови для комунікації з колегами та пошуку інформації в закордонних реєстрах. 

Раніше ми публікували більше порад та досвіду роботи редакцій розслідувань із початківцями.

журналісти-розслідувачі | корупція | розслідування