Торік редакції NGL.media виповнилося 10 років. Команда спеціалізується на розслідуваннях корупції — саме вони підготували й випустили резонансні за останній час розслідування про англомовне українське видання The Gaze, систему «Шлях», за якої з України тікають від мобілізації, та докладний аналіз Telegram-каналу «Труха». Лише за 2023 рік журналісти NGL.media зупинили та розірвали недоброчесні угоди на 100 млн грн. Також минулого року медіа повністю змінило брендування — до цього його знали як «Наші гроші.Львів». Утім у редакції кажуть, що змінена назва не змінює принципи — лише додає масштабу. 

Про перший офіс видання за каву, момент вибуху розслідувань в Україні та докладно про роботу редакції поговорили зі співзасновницею медіа Наталею Онисько, директоркою з розвитку Іриною Подоляк та головним редактором Олегом Ониськом.

Як стартували «Наші гроші.Львів»

Сайт «Наші гроші. Львів» заснували журналістки Наталя Онисько та Олександра Губицька в січні 2013 року. Він почав своє існування під парасолькою київських «Наших грошей», якими займалися Олексій Шалайський та Юрій Ніколов. За кілька років до цього вони вигадали ідею — дивитися тендери й робити тексти про закупівлі. 

Для них із Олександрою поштовхом до створення свого проєкту було закриття тижневика ZIK 2012 року, де вони працювали разом. На той момент, зізнається Онисько, інших пропозицій роботи їм не надходило. Водночас Губицька давно мріяла займатися чимось схожим, що почали робити ще новостворені «Наші гроші»: працювати з тендерами, колупатися в документах, рахувати державні кошти тощо. Оскільки Наталя Онисько й Олексій Шалайський — давні знайомі, журналістки вирішили випробувати себе в розслідуваннях.

У певний момент Наталя з Олександрою попросили Олексія та Юрія зробити такий самий проєкт про львівські закупівлі. 

«Ми, власне, звернулися до них: “А чи не хочете ви мати ще “Наші гроші” у Львові?” Ідею вони підтримали, хоча достатньо скептично спочатку поставилися і сказали: “Ну давайте, робіть спочатку новини”. Ми місяць просто їх накопичували й потім показали Олексію, чим він був явно здивований. Так вони нам зробили сайт. Тривалий час це був піддомен головного сайту, хоча від самого початку ми заснували свою громадську організацію, яка була видавцем сайту “Наші гроші.Львів”. Ми завжди дружили, їздили до них у гості, й вони нас вчили», — згадує Наталя Онисько.

Спочатку це був суто волонтерський проєкт. Головний редактор NGL.media Олег Онисько розповідає, що «Наші гроші» на той час уже мали гранти, але вони покривали тільки їхню діяльність. Головний проєкт хотіли масштабувати: пробували розвинути філію в Запоріжжі, але не змогли утримати її. Тож перший час тоді ще «Наші гроші.Львів» тіснилися в офісі іншої редакції.

«Перший рік ми винаймали офіс за каву. Олег тоді працював у центральній редакції сайту TVI, і в них був офіс у Львові, де ми попросилися сидіти в куточку. Нашою платою за офіс була кава — ми поставили там кавомашину й засипали її кавою», — пригадує Наталя Онисько. Перший грант отримали тільки в грудні 2014 року. У якийсь момент Наталя й Олександра навіть пішли в Zaxid.net і працювали одночасно на двох роботах: уночі робили «Наші гроші.Львів», а в день писали на Zaxid.net. Коли вже отримали перший грант, змогли піти й повноцінно зайнятися лише своїм сайтом.

Команда з двох людей

Перші півтора-два роки були тільки вони двоє. Пізніше до редакції сама написала Юлія Костюк. «Ми не дуже хотіли когось брати, тому що не мали ні офісу, ні грошей для кадрів. Утім вона була дуже-дуже наполеглива й пів року працювала з нами онлайн упродовж свого навчання. Вона виявилася дуже крутою журналісткою, і потім її переманили київські “Наші гроші”. Ми їм досі це жартома згадуємо. Тоді ми зрозуміли, що потребуємо розвитку. Після Юлі ми почали шукати людей, навчилися писати якісь гранти», — каже Наталя Онисько. 

Тривалий час єдиним грантодавцем «Наших грошей.Львів» був фонд «Відродження». За словами співзасновниці, вони підтримували те, що ніхто не підтримував — маленьку організацію у Львові з невеликим бюджетом, тож завдяки цьому медіа вдалося вижити. Тоді почали набирати людей, і співзасновниці стикнулися з тим, що й зараз є певною проблемою для них — пошуком фахівців. Перші працівники прийшли в «Наші гроші.Львів» ще студентами, де працювали після цього впродовж п’яти років.

«Певною мірою, брали студентів вимушено. Тому що приходили резюме деяких журналістів, і це катастрофа. В якийсь момент ми перестали просто приймати резюме, а почали переманювати людей. Це, виявляється, непросто, але ти змушений так робити, тому що бракує людей. Студентів, як мінімум, можна виростити. Це тривалий процес, але ми точно знаємо, що він працює. Юрій Ніколов колись робив школу аналітиків по Prozorro, де молоді журналісти вчилися цілий місяць. Після цього Ніколов радив тих, хто й зараз працює з нами», — розповідає Наталя Онисько.

Читати також: Почати з нуля? Як початківцю в розслідуваннях потрапити в редакцію

Бум розслідувань в Україні

У 2010-ті «Наші гроші» в Києві були першою організацією, яка займалася корупцією й публічними фінансами. До них також долучився Денис Бігус після того, як із TVI пішла команда — він робив відеоверсію розслідувань, але швидко відділився в окрему організацію, яку сьогодні всі впізнають за назвою Bihus.Info. Сьогодні на сайті «Наших грошей» можна знайти рубрику «НГ.TV», де розміщують відео з YouTube-каналу Bihus.Info. Так само розділ «Наші гроші.Львів» спрямовує на оновлену сторінку NGL.media.

Олег і Наталя Ониськи згадують: саме від «Наших грошей» Шалайського відбрунькувалися інші відомі сьогодні розслідувальні проєкти. Тоді ж пізніше, фактично разом із самостійним проєктом Бігуса, з’явилися «Схеми» Наталії Седлецької (яка теж працювала на TVI). Ще трохи пізніше запустилося «Слідство.Інфо». «Приблизно 10 років тому стався якийсь вибух розслідувальних проєктів: хтось раніше, хтось пізніше, але впродовж кількох років  з’явилися регіональні розслідувальні центри», — зазначає Наталя Онисько.

Читайте також: «Ми потрібні суспільству». Анна Бабінець — про те, робота над документами Януковича зробила з журналістів-розслідувачів потужну спільноту

Водночас медіа ніколи й ні з ким не конкурувало. За словами співзасновниці, розслідувальний сегмент відрізняється від інших — тут для кожного вистачить місця: «Звичайно, ти намагаєшся бути крутішим за інших. Водночас це більше нагадує спільноту, а не ринок». 

Якщо інші медіа конкурують за кліки й перегляд реклами, логічним є бажання, аби хороший матеріал прочитали саме в тебе на сайті. Серед розслідувальних медіа такого немає — чим більше розслідування розходиться, тим краще. «Ми за передруки, і так само наші колеги з інших розслідувальних редакцій», — додає головред. У медіа навіть була рубрика «Гроші від колег», де редакція передруковувала цікаві для неї розслідування з інших регіонів.

За словами Наталі Онисько, «Наші гроші.Львів» бралися за ті теми, за які не бралися інші, бо могли присвятити розвідуванню тиждень або місяць: «Це наша спеціалізація, й іншого нічого ми не публікували, поки працювали над матеріалом. Плюс, попри все, ми завжди були повністю незалежними. У нас не було, як у багатьох львівських медіа (хороших чи ні), власників, з якими все наче окей, але про них ти не можеш робити текст».

Крім того, у комерційних медіа є певні зобов’язання й вимоги. Наприклад, співзасновниця згадує про норму опублікованих новин за день, аби принести більше трафіку на сайт.

У деяких видань більше мотивації  писати новини, а не розслідування, які можна робити від тижня до кількох місяців і не отримати мільйон переглядів. 

Розслідування, що «нанесли на мапу»

Наталя Онисько згадує перше розслідування, яке багато передруковували. Це серія матеріалів про давно застарілу патентну схему й так званих патентних тролів — шахраїв, які реєстрували на себе купу речей, наприклад, плечики для одягу (вішаки). 

«Ви можете зареєструвати плечики на себе, а потім усім виробникам казати, що вони не мають права їх виробляти. Бо лише у вас є патент на виробництво плечиків. Тому якщо вони хочуть їх робити, мають платити за це гроші. А як ні, то ви їх закриєте через суд. Господарські магазини реально платили, тому що їм було так простіше. Ще було про якісь лампи [у цій серії текстів]. У певний момент це була дуже популярна шахрайська схема», — пояснює співзасновниця.

За спогадами головного редактора, дві інші великі теми, які певною мірою підняли медіа: про братів Дубневичів, які наживалися на продажу «Укрзалізниці» дорогих анкерів тільки свого виробництва не за ринковими цінами. Третім було розслідування про зв’язок з політичної партії «Свобода» з проросійським олігархом Дмитром Фірташем.

Потім медіа знову набрало популярності, коли нардеп Володимир Парасюк (став депутатом 2014 року після того, як заявив на Майдані, що Межигір’я штурмуватимуть, якщо Янукович не дослухається до мітингарів, — ред.) після суперечки вдарив ногою в голову тодішнього представника СБУ Василя Пісного під час засідання антикорупційного комітету. Тоді «Наші гроші.Львів» робили розслідування про Пісного. 

«Це багаторічний міліціонер, був заступником голови Львівської облради. У нього було прізвисько “Антибіотик”, бо він торгував різною контрабандою, але був дуже впливовий. Усі знали, що це погана людина, й після інциденту повернулися до наших розслідувань, — тоді Пісний довго судився з медіа, поки не помер, згадує Олег Онисько. — Ми знайшли стару вирізку в бібліотеці про кримінальну справу, де його затримували. Там ішлося про обшук у нього вдома, багато різних деталей. Він захотів 100 000 грн плюс спростування фактів із розслідування. Найсмішніше, що намагалися спростувати ті речі, які були документально підтверджені в тексті. Адже найобразливіше в історії — це, напевно, його прізвисько “Антибіотик”. Прізвисько ж ніяк не можна підтвердити. І він цього якраз не просив забрати». 

Історія ребрендингу

10 років медіа працювало за однаковою хронологією: отримали маленький грант, відпрацювали його, подалися на інший. «І ти не можеш стрибнути на інший якісний рівень, бо бракує людей і ресурсів. А щоби були ресурси, треба більший грант, який не можеш отримати, тому що мало робиш», — пояснює Олег Онисько.

До того ж позиціювання як місцевого медіа зв’язувало руки в тематиці. «Наші гроші.Львів» ще три-чотири роки тому почали розширюватися до західноукраїнських тем. Навіть була ідея змінити назву на «Наші гроші. Захід», але руки до цього так і не дійшли. «Сидіти у Львові стало нудно. Ми почали писати про тендери не тільки Львова, а й Заходу України. Тоді вперше задумалися про позиціювання. Адже ми дзвонимо в Тернопіль і кажемо, що це “Наші гроші. Львів”. А нам відповідають: “То що ви до нас в Тернопіль лізете? Зі своєю львівською корупцією вже розібралися?”. Назва стимулювала до локальності, а бажання закінчувати з маленьким кооперативчиком із чотирьох людей наростало», — розповідає співзасновниця. 

Наприкінці 2021-го в медіа вже були масштабніші плани — грантодавці погоджувалися, що команда може претендувати на більші гроші. Але повномасштабна війна цілковито змінила плани. Тривалий час команда зберігалася в такому ж складі, як до 24 лютого 2022-го. «Утім, уже влітку працівників це трохи поламало і люди від нас пішли. Ми були в такому стані, коли вже остаточно треба щось терміново змінювати, — пояснює Наталя Онисько. — А далі потрапили на програму Екстреного фонду допомоги медіа від MDF».

За її словами, всі кардинальні для команди зміни почалися в лютому 2023-го. Весь час «Наші гроші. Львів» існували як піддомен сайту «Наші гроші»: дизайн спільний, багато залежить від адміністратора в Києві. Тому медіа самостійно знайшло гроші й оновило дизайн, а відтак дійшли до того, що треба перенести сайт на інший домен. 

Завдяки програмі MDF медіа остаточно написало стратегію розвитку. «Виявляється, це справді працює — якщо мрії перенести на папір. Спочатку було дуже страшно, що це неможливо: ці суми зарплат, звідки їх взяти. Адже не можна людям платити мало, інакше вони до тебе не прийдуть. Крім того, треба зацікавити чимось, крім грошей», — додає Наталя.

Тоді постало питання перейменування — обрали назву NGL.media (Nashi Groshi Lviv), перейшли на однойменний сайт і купили такий домен. За словами Олега Ониська, ця абревіатура зберігає попередню історію медіа й водночас уникає прив’язки до регіону: «За якийсь час ніхто не буде знати, Львів це чи не Львів. Просто NGL.media Що це означає? Що завгодно, можете собі придумати. Як варіант розшифровки ще маємо Not Gonna Lie».

Офіційний ребрендинг зробили першого липня 2023 року, коли запустили новий сайт. Керівники кажуть, що практично всі нормально перейшли й цитують нову назву. NGL.media навіть консультували люди з Bihus.Info. Адже колись проєкт теж називався «Наші гроші з Денисом Бігусом», і в перший рік чи два медіа мало проблеми з впізнаваністю. Натомість зараз назва Bihus.Info виглядає дуже органічно, зазначає Олег Онисько.

За весь час існування медіа зібрало запас фінансової стійкості, щоби змогти найняти інших ключових людей у команду: Олега Ониська як головного редактора, Ірину Подоляк як директорку з розвитку та інших. Директорка з розвитку займається написанням заявок на гранти, просуванням, зв’язками з партнерами: за словами головного редактора, всім, що можна вкласти в буквальне значення слова «розвиток». 

Тепер — ще й Big Data

З січня 2023-го до редакції доєдналася розслідувачка Катерина Родак і Назар Тузяк — керівник відділу Big Data. Це теж новий напрям роботи NGL.media, який почали в межах оновлення — фактично всі останні розслідування медіа на цьому зав’язані.

Великі дані планують використовувати і для розслідувань, і для збору аналітики. Це дає змогу редакції побачити певні неочевидні тенденції, наприклад, економічні. Наприклад, медіа робило матеріал про тих, хто намагається уникнути мобілізації через вступ до університету, як мікс традиційного розслідування і роботи відділу Big Data. 

«Ми чули про такі випадки, але щоб написати конкретну історію Івана Петренка, спершу ще спробуй знайти цього Івана Петренка. Він же не захоче говорити про це. І, зрештою, це буде історія лише Івана Петренка. А якщо ми напишемо, що це, наприклад, Петренко й Іваненко у Львові, то це сприйматиметься, ніби люди уникають мобілізації саме у Львові. Хоча це насправді не так. Коли дивишся в межах країни, можеш оцінити ситуацію в кожному виші. Міносвіти нам посприяло в цьому й дало дані в нормальному форматі. А ми з цього зробили розслідування й таким чином не були голослівними», — ділиться Олег Онисько.

Мікс розслідування й відкритих даних дає змогу краще пояснити чи проілюструвати тему. Наприклад, каже Онисько, завдяки аналізу судових рішень можна зробити висновки, що відбувається в судовій системі. Це, своєю чергою, дає змогу державі аргументовано ухвалювати певні рішення.

Команда й розширення

Так само в медіа розширився і штат журналістів. Разом зі студентами-практикантами в редакції працює 12 людей. Хоча Наталя Онисько та Олександра Губицька — співзасновниці, вони працюють і як журналістки, плюс Наталя допомагає керувати проєктами. Ще є четверо розслідувачів, двоє з них — студенти, які спеціалізуються на закупівлях. Тривалий час медіа віддавали SMM на аутсорс компанії, яка займається просуванням у соцмережах. Медіа було одним із клієнтів, але в певний момент команді забракло уваги. Тому зараз соцмережами займається Ростислав Абрамець.

Після пандемії й початку війни команда навчилася працювати віддалено. Але вирішили, що за першої можливості треба повертатися в офіс. Час від часу члени редакції можуть працювати вдома чи в офісі — вимоги немає. «Робота редакції — це ж не тільки написання текстів, це й спілкування, яке призводить до них, обмін думками, якісь спільні наради. Напевно, це не працює, якщо раз в тиждень по зуму щось говорити. Водночас у нас є журналісти у Кропивницькому й Полтаві — там працює Антон Столяров. Ми відразу так із ним почали працювати, бо це хороший журналіст, який сам собі дає раду», — розповідає Наталя Онисько. 

Підхід до текстів

У межах оновлення, щоб медіа більше цитували й був більший розголос від текстів, вирішили змінити й манеру подання інформації, аби тексти могли читати не тільки прокурори, а й ширша аудиторія. 

«”Наші гроші” запровадили дуже канцелярську стилістику. Журналісти ж стараються максимально зрозуміло подати будь-яку інформацію, а вони вирішили не заморочуватися цим, бо їм теж бракувало рук, і робили заголовки зрозумілі, а текст — просто кров з очей. Якщо у вас немає економічної чи юридичної підготовки, це реально складно читати. За їхньою логікою, “прокурор дочитає”. І правда, правоохоронні органи, прокурори тощо могли це дочитати й розуміли, про що йдеться. Але це складно для пересічних журналістів, які сидять на стрічці новин», — ділиться Олег Онисько.

«Наша дистрибуція — віддавання»

Крім сайту, NGL.media веде Telegram, X (раніше Twitter), Facebook, Instagram, TikTok. Хоча YouTube-канал є, він наразі неактивний і перезапускати його найближчим часом не планують. Так само медіа присутнє у Threads, але активним розвитком сторінки не займається. Але головний шлях дистрибуції для видання — це цитованість. 

«Наша дистрибуція — фактично віддавання й передруки. У нас немає мети загнати людей на наш сайт, як у класичного медіа. Нам донори дали гроші, ми зробили розслідування, отримали свою зарплату й не заробляємо на трафіку», — пояснює Олег Онисько. Команда готова публікувати свої матеріали разом із великими медіа. З одного боку, в них є величезна аудиторія, з іншого, лічені медіа в Україні можуть дозволити собі довго працювати над розслідуванням. 

Головний редактор проводить аналогію стратегії дистрибуції NGL.media з історією розслідування про The Gaze: «Український уряд вирішив: робімо іномовлення з нуля. Запускають новий сайт при тому, що в нас уже є популярні англомовні платформи. Умовно, Укрінформ має серйозну аудиторію, хоча й не гігантську. Але є ілюзія, що ми переплюнемо Al Jazeera чи Russia Today. У нас та сама логіка: ми могли б розвивати сайт, щоб збільшити аудиторію, але треба робити новини, розвивати інші формати. У нас у країні є нехай 150 популярних майданчиків. Навіщо робити 151-й сайт і боротися з рештою за місце під сонцем? Ми їм віддамо наше, й матеріали NGL.media будуть на всіх 150 сайтах. Так само держава могла б робити з іномовленням».

Водночас для видання важливий імідж партнерів — працюють лише з медіа, які мають хорошу репутацію. Також активно працюють із різними спільнотами і групами, де поширюють свої матеріали.

Середня відвідуваність сайту медіа на день — приблизно до 10 000 унікальних відвідувачів. За словами головреда, редакція може кілька днів нічого не публікувати, поки працює над розслідуванням. За мінімальними оцінками кожен матеріал має приблизно 200–250 000 охоплення разом із передруками сайтів, які показують перегляди, не враховуючи охоплення в соцмережах. Одне з найпопулярніших розслідувань набрало на сайті орієнтовно 60 000 переглядів, а загалом може бути від 20 000 до 40 000 переглядів у середньому.

Донати й спільнота 

З першого липня медіа також запустило кнопку донату на сайті. До цього редакції вже донатили раніше. Зараз цих людей більше, однак сума підтримки досі суттєво не допомагає, адже редакція використовує в роботі багато платних реєстрів, послуги юристів тощо. За словами головного редактора, донати не становлять навіть 10 % загального бюджету. Утім, команда планує активізувати цей напрям для зміцнення фінансової стійкості організації.

За перших кілька місяців від упровадження кнопки в редакції помітили, що люди насправді готові робити пожертви. Багато хто розуміє цінність того, що робить NGL.media, каже Олег Онисько: «Боротьба з корупцією — це збереження грошей. Коли хтось краде 100 000 грн, то бюджет недоотримує мільйони й мільярди, немає нормальної атмосфери для довіри одне одному. ». Утім, через моральний бар’єр в умовах війни масштабну кампанію краудфандингу поки не розгортають.

Також у найближчому майбутньому хочуть сформувати навколо видання спільноту. «Ми хочемо зробити, як в “Української правди” чи The Ukrainians — об’єднати передплатників, але з нашими особливостями. Це, ймовірно, буде спільнота, яка допомагала б медіа працювати. Тобто, умовно, наші друзі, позаштатні співробітники, які надають свою експертизу й донатять. Таким чином вони відчуватимуть себе причетними до того, що ми робимо», — додає Олег Онисько.

Крім цього, медіа й далі отримує фінансування від донорів, про що звітує на окремій сторінці сайту.

Контент: чи можна спланувати розслідування?

Медіа щопонеділка о 10:00 проводить планірки, де вся команда планує контент й обговорює пропозиції. Ідеї для розслідувань часто прив’язані до поточних подій чи інфоприводу, але зазвичай це не та актуальність, коли за новиною одразу має з’явитися матеріал.

Однією з великих тем у медіа було розслідування про систему «Шлях», про яку писали й інші українські видання. Утім NGL.media вирішили зануритися в історію глибше, ділиться Олег Онисько: «Звичайно, що ми чули звідусіль: той виїхав, інший виїхав, а як? Війна, закриті кордони. Чуємо, виїхав через систему “Шлях”. Тоді починаються запити, наприклад, в ОДА, чому таке стало можливим. Там нам кажуть: “Нічого ми вам говорити не будемо, це великий секрет”. Якщо про це багато писати, то з’являються вже сторонні інформатори, джерела. Тоді ти маєш набагато більше інформації, ніж мають інші журналісти». 

Також на сайті видання є кнопка «Підкинути тему», куди люди можуть анонімно відправити пропозицію для потенційного розслідування корупції. Щодня на неї приходить три-п’ять тем, інколи до 10. Утім, 90 % пропозицій — ні про що. Водночас у редакції називають кнопку корисною, адже трапляються й цікаві моменти, які можуть наштовхнути на тему. 

«Це важливий інструмент для нас, адже не всі люди корумповані чи залякані. Хтось, наприклад, працює в системі, яка корумпована, і прагне змінити її. Як це зробити? Ви ж не можете піти з такими документами в районну газету чи на якийсь клікбейтний сайт. У нормальному світі ви можете звернутися до журналістів. Але треба, щоб ці журналісти були», — пояснює роль функції головред.

Обмеження війни

Через безпекову ситуацію воєнного часу багато важливих для розслідувачів ресурсів закрили, а від інформаційних запитів журналістів представники влади на різних рівнях прикривалися «питаннями національної безпеки». Сьогодні, майже через два роки великої війни, такі перестороги стали менш актуальними, реєстри переважно вже відкрили. Наприклад, судовий і нерухомості. У грудні 2023-го НАЗК також відкрило доступ до електронних декларацій чиновників. Олег Онисько вважає, що сталося це зокрема й завдяки свідомому українському суспільству, однак для розслідувачів досі існують обмеження. 

«Я впевнений, що депутати не хотіли б відкривати електронні декларації — ніхто не любить, коли в їхніх грошах колупаються. Але оскільки у нас достатньо сильне громадянське суспільство, плюс тиск Заходу, вони змушені це зробити. Утім, на місцях, наприклад, Волинська ОДА, відмовляються давати публічну інформацію на підставі воєнного стану, хоча це стосується чи монастиря, чи ще чогось. А хто дав землю на цей монастир? Секретна інформація, бо війна, і під цим виглядом дуже багато речей хочуть приховати», — пояснює Онисько.

Головний редактор також розмірковує про доцільність закриття будь-яких декларацій, зокрема й військових — каже, особливих ризиків на горизонті не помітно. «Думаю, що велика відбудова [яка має відбутися після війни] дасть протиснути відкриття всіх кошторисів. Очевидно, може виникнути проблема, наприклад, коли будують підземне сховище для електростанції. З одного боку, там можна дуже сильно нагрітися, а з іншого, це секретний об’єкт…Водночас ті обмеження, які український уряд створює для власних громадян або журналістів-розслідувачів, дуже легко обходяться. Так само як наші люди зі сфери оборони, я впевнений, можуть легко стягнути всю інформацію в Росії», — каже Олег Онисько.

Вплив і зміни від викриття корупції

Медіа обрало для себе формат центру журналістських розслідувань і займається винятково цим. «Ми є тим відділом, який ви не можете собі дозволити», — додає Олег Онисько. 

Для себе медіа визначає вплив матеріалу тим, чи призвів він до не обов’язково швидкої, але відчутної зміни. NGL.media навіть має окрему рубрику під назвою «Наслідки», куди пишуть новини про розірвані договори, повернуті в бюджет гроші чи відкриття кримінальних справ, спричинені діяльністю редакції. Команда навіть підраховує загальну суму «врятованих» коштів, чим зазвичай займається Олександра Губицька. За 2023 рік це 100 млн розірваних через матеріали NGL.media угод. 

Прикладом відчутного впливу медіа називає розслідування про університети. Команда каже, що не має ілюзій, ніби це кардинально змінило політику, але щонайменше вдалося подати проблему в гарному пакуванні: помітно, зрозуміло й наочно. «Це змусило Міністерство освіти і науки України зрозуміти, що в них є проблеми у вишах, і що вони не можуть розв’язати всі проблеми, покликаючись на те, що виші є автономними. Тобто вплив безумовно є, але його приймають урядовці», — ділиться думкою директорка з розвитку Ірина Подоляк.

Те саме стосується розслідування про систему «Шлях». За словами Подоляк, багато медіа писало про людей, які через неї тікали, але не в такому форматі: «Так системно, з використанням такої бази даних, яку нам вдалося дістати, і так послідовно жодне медіа про це не писало. Тепер Львівська ОДА принаймні вимагає цифрові підписи, щоб не було підроблених документів».

Поміж іншого, приблизно рік тому медіа зробило розслідування, де ідентифікували командирів російських підводних човнів, які стріляють по Україні. Пізніше одного з них убили в Краснодарі — невідомо, чи українська сторона, чи місцеві. Тоді інші медіа звернулися до тексту NGL.media по готовий профайл воєнного злочинця. «Для інших медіа це [робота розслідувачів] — поінформованість. У нас є, умовно, матеріали на кожного військового злочинця чи колабораціоніста — це база даних людей, яких треба судити. Оскільки вона публічна, не вийде загорнути це під килимок після того, як все закінчиться», — пояснює Олег Онисько. 

За його словами, коли розслідувальна журналістика лише стартувала, всі почали писати про умовну «хату депутата». За якийсь час це набридло журналістам, і розслідувальна спільнота почала цікавитись, як ця хата з’явилася, дійшли до корупційних схем. «Тепер наші розслідувачі дуже рідко показують, де хто живе, лише як елемент історії. Тобто у нас відбулась еволюція розслідувань. Кожен може у своєму райцентрі показати, скільки в їхнього голови грошей. Потім виникають ще питання. Ми ж не проти багатих людей, ми проти того, щоб це були нечесно зароблені гроші. Поступово вже локальні медіа починають свої розслідування робити. І це класно», — підсумовує головний редактор. 

Також NGL.media тісно співпрацює із проєктом Bihus.Info «Свої люди» — командою юристів, які за новинами про корупцію чи інші зловживання пишуть звернення в правоохоронні органи. Редакція не займається адвокацією якихось рішень після розслідувань, бо розділяє ролі журналістів й адвокаційників, каже Олег Онисько: «Ми готові співпрацювати, але це окрема історія, ресурси, люди, їхні знання. Ми зрозуміли, що не можемо цього робити, але віддати [напрацювання] — з радістю».