Зібрати своїх у безпечному місці. Три аудіодиректори — про потенціал подкастів для розвитку спільнот і поширення локальних історій

Понеділок, 24 Квітня, 2023

Продукт

Дар'я Трапезнікова

23-й міжнародний журналістський фестиваль у Перуджі щойно завершився. Протягом цього тижня «Медіамейкер» видаватиме інсайти з панелей, які видалися нам найцікавішими. Почнемо з аудіо.

Керівниця відео в The Guardian Ніколь Джексон, директор подкастів у The Economist Джон Шилдс, та редактор подкастів у Nation Media Group Джеймс Смарт розповіли, як подкасти впливають на спільноти, чому потрібно інвестувати в команду професійних продюсерів і локальні історії та як на продакшн і дистрибуцію впливають різні чинники — від розвитку ШІ до блекаутів і поганих рекомендаційних алгоритмів.

Керівниця відео в The Guardian Ніколь Джексон, директор подкастів у The Economist Джон Шилдс, та редактор подкастів у Nation Media Group Джеймс Смарт
Фото Б’янки Домінанте для International Journalism Festival

У чому сила аудіо?

Аудіо — потужний засіб, який допомагає людям сприймати речі так, які вони не можуть в жодному іншому форматі. Відео показує все, подкаст залишає простір для уяви й більш зручний для тих, хто сприймає інформацію на слух. Навіть моменти тиші, які залишаються в аудіо, на відміну від тексту, можуть бути промовистими. 

Коли команда намагається створити якісне відео, в кімнаті може бути забагато людей: режисери, оператори, освітлювачі тощо. У таких умовах інтерв’юйованому може бути некомфортно розкритися. Аудіо усуває незручність і дає змогу співрозмовникові бути вразливим, чесним і розмірковувати, не почуваючись нав’язливо. Крім того, подкаст може забезпечити героєві анонімність, а отже розкрити більш делікатні теми. 

Це, на думку спікерів, частково пояснює шалене зростання популярності формату. Адже багато хто в сучасному світі веде достатньо самотнє життя, і подкаст — ніби шанс долучитися до розмови в безпечному місці, свого роду терапія (тут болісний флешбек до популярності шоу «Подкаст терапія» та Спартака Субботи).  

Традиційне радіо — не суперник або ворог, а скоріше старший брат подкастів. Радіо дає спільноті змогу проговорювати всередині певні історії та дискутувати про них, що є ключовим аспектом у журналістиці. Особливо для подкастів актуально те, що йдеться про спільноти не лише за географічною ознакою, але й за зацікавленнями. 

Максимально зацікавлена аудиторія

На відміну від радіо, подкасти чітко націлені на інтереси слухачів, розкривають теми глибше та змістовніше. Процес вибору подкасту доводить, що аудиторія вже зацікавлена в темі, а розвиток оповіді допомагає залучити й утримувати слухачів. Навколо деяких подкастів формуються спільноти фанатів, які діляться думками і враженнями та навіть роблять свій контент. 

Новий формат дає традиційним медіа змогу залучити ту аудиторію, яка не споживала би їхній контент у звичному форматі (наприклад, через друковані видання). 

The Guardian створює подкасти на різні теми, зокрема новини, політику, футбол, жіночий футбол, попкультуру, а також багатосерійні наративні історії. Понад 50% їхніх слухачів перебувають за межами Великої Британії, що робить подкасти важливим інструментом для охоплення глобальної аудиторії. Також подкасти охоплюють аудиторію, яка значно молодша за аудиторію принт- і вебверсій.  

Як і для будь-якого журналістського продукту, для успіху подкасту, необхідно питати себе: що турбує й цікавить людей?

Великі видавці рекомендують будувати портфоліо подкастів: як тривалі регулярні шоу (наприклад, щоденні випуски новин), так і наративні серії з кількох випусків про одну історію чи проблему. Це різний спосіб розповідати історії та по-різному задовольняти потреби аудиторії. Водночас варто давати можливість тестувати ідеї та швидко помилятися.

У The Economist внутрішні ініціативи дають досвідченим журналістам, які «живуть» історіями й новинами щодня, залучати слухачів до обговорення. А молоді репортери The Guardian через подкасти можуть обговорювати зі своїми однолітками теми, які раніше могли для них не мати значення, але також і те, що їх хвилює та впливає на повсякденне життя. Журналісти відзначають значно більший фідбек від такого формату, ніж від текстів. 

Інвестувати в якість і лояльність

Побутує ідея, що запустити подкаст легко — достатньо мати мікрофон та ідею. Утім, хоча подкасти можна робити дешево, для створення успішного продукту необхідно інвестувати в звук і дизайн. Важливо мати як редакційних експертів, так і професійних продюсерів і звукорежисерів, які гарантуватимуть, що подкаст якісний та відповідає професійним стандартам. До того ж, якщо в команді багато продюсерів, то вони зможуть паралельно працювати над більшою кількістю історій.  

Подкасти привертають велику увагу рекламодавців, що робить їх потужним інструментом монетизації. Серед опцій — партнерство з роздрібними онлайн-брендами, спонсорство епізодів чи цілих серій, або ж рекламні вставки. Але висока залученість аудиторії дає змогу заробляти, наприклад, на лайв-записах чи живих івентах, квитки на які розкуповують дуже швидко. 

Для бізнесів, що базуються на підписній моделі, подкасти можуть бути початковим етапом залучення аудиторії, особливо молодих слухачів. Але популярні стримінги та платформи для дистрибуції більше врахували досвід європейського та американського ринку; на менш розвинених ринках на кшталт африканського дистрибуція складніша. До того ж, алгоритми та способи пошуку нових подкастів і отримання нових випусків все ще недосконалі. 

Новим подкастам достатньо складно завіруситися, для них більш природний повільний процес зростання через дружні рекомендації слухачів.

Треба враховувати і звички споживання подкастів: багато хто слухає їх паралельно з домашніми справами, заняттями в спортзалі, дорогою на роботу чи іншою рутиною.

Розміщення подкастів на YouTube зараз — можливість зростання. Зазвичай подкасти слухають, коли очі й руки зайняті, але запит на відеоподкасти збільшується. 

Читайте також: Слухачі хочуть відео та лайви подкастів. Які переваги дають такі формати?

ШІ поки не замінить продюсерів

Використання інструментів ШI у створенні подкастів уже має значний вплив. Програми допомагають редагувати текст, удосконалювати сценарії, очищати звук від зайвих шумів або вирівнювати вимову деяких звуків. Чимало видань уже використовують штучний інтелект для начитування статей, хоча під час автоматичного озвучування втрачаються такі елементи сторителінгу як тон, паузи, акценти.

Було б ефективно використовувати штучний інтелект для створення транскрипцій і автоматичного перекладу, щоб розширити доступ для матеріалів і охопити ширшу міжнародну аудиторію. Утім не треба чекати на розвиток ШІ: оминаючи оригінальні історії чужими мовами, видавці упускають велику аудиторію, а слухачі подкастів — цікаву інформацію. Така робота потребує фахівців, які продюсуватимуть переклад локальних історій, і продюсерів на місцях, які їх шукатимуть і готуватимуть до продакшну. 

Просто перекласти цікаву історію може бути замало, бо її подання треба адаптувати до мови й особливостей місцевої аудиторії.

Адже найважливіше, щоб спільнота правильно зрозуміла значення цієї історії. Тож деякі медіа розповідають історію тією мовою, де вона виникла, а потім перекладають і адаптують.  

Утім, робити «висадку» в інших країнах чи регіонах, щоб назбирати історій, може бути не надто ефективно. Кращий спосіб — співпрацювати з локальними новинними організаціями, обмінюватися з ними історіями чи принаймні консультуватися щодо контексту. Можна й замовляти розроблення історій авторам на місцях, які глибше занурені в середовище. 

Наприклад, до подкастів на міжнародні теми залучають як штатних спеціалістів, так і фрилансерів, які глибоко знаються на темі й контексті й можуть забезпечити повноту й правдивість інформації, а отже довіру до продукту. 

Українські подкастери

У записаних інтерв’ю Володимир Анфімов (ведучий подкасту «Інше інтерв’ю») та Андрій Чемес (співзасновник «Радіо Сковорода») відзначили важливість та зручність аудіоконтенту в часи, коли доступ до інтернету обмежений, наприклад, під час повітряної тривоги або перебування в підвалах чи сховищах. З одного боку, немає безперешкодного доступу до аудіо, бо інтернет дуже слабкий чи його зовсім немає. З іншого, за першої можливості аудіо легше завантажити та зберігати на смартфоні, ніж відео. Перше потребує менше енергії та пам’яті пристрою, а також даних і швидкості для завантаження. Подкастерам також простіше записувати й монтувати аудіовипуски, ніж відео, за таких умов.  

Подкастери також зауважили, що українці все більше цікавляться україномовними (щоби споживати своє та замінити російськомовний продукт) чи англомовними подкастами (для покращення мовних навичок). У своїх подкастах автори намагаються міксувати практичний і мотиваційний контент. 

Більше про подкасти в наших матеріалах:

The Economist | The Guardian | подкаст