«Ми можемо не погоджуватися з висловленою в тексті думкою, але однаково дати їй простір», — каже Оля Штейн, засновниця By Text. Це нова платформа для критичних текстів, де автори можуть писати про сучасне українське мистецтво, експериментуючи з вільною формою — від нарису до зізнань у коханні чи памфлету. Редакція не має штатних авторів, працює у форматі опенколу й не підганяє тексти під заздалегідь визначені рубрики — натомість експериментує, відкриваючи простір для нових голосів і діалогу.
Як працює редакція, хто фінансує платформу, які теми поки що залишаються поза увагою — діляться редакторки Оля Штейн, Іванка Козаченко та Катя Хімей.
Початок роботи
By Text виник із бажання зробити критику доступнішим жанром для різних авторів. Оля Штейн, мисткиня та засновниця проєкту, помітила, що хоча в Україні є багато якісних медіа, бракує місця, де автори могли б вільно писати про мистецтво без складних механізмів входу. «Для мене текст — це реалізована розмова», — каже вона.
Їй було важливо створити простір, де критика існує без жорстких рамок, а автори не стикаються з бюрократією чи закритістю редакцій. «Я не могла повпливати на сам контент, який існує в медіаполі, але могла змінити технічні умови: зробити вхід простішим, а оплату прозорою», — додає Оля.
Так з’явилася ідея платформи, де автори самі визначають формат текстів, а процес подачі максимально спрощений. Це не альтернатива виданням, які вже існують, а ще один спосіб говорити про мистецтво, наголошують редакторки.
Наступним кроком став пошук фінансування. Для Олі Штейн було важливо знайти мецената, який не матиме впливу на контент і підтримає проєкт на умовах повної редакційної незалежності. Така людина знайшлася — Сергій Комберянов, колекціонер та засновник ініціативи Lean Art Foundation (LAF), яка фінансує мистецькі проєкти. Він погодився фінансувати платформу на запропонованих принципах. Це дало змогу перейти до формування команди.
На етапі збору команди Оля зрозуміла, що не хоче залишатися єдиною редакторкою. Так до проєкту приєдналася незалежна кураторка, співредакторка та авторка журналу «Соломія» Іванка Козаченко, а трохи згодом Катя Хімей, філологиня та редакторка.
Уже втрьох вони визначали ключові принципи роботи, вирішували, чи варто робити відкритий опенкол, тобто поширити повідомлення про набір авторів і анкету для подачі текстів, чи працювати із запрошеними авторами. «Фінальні рішення ми завжди ухвалювали разом», — говорить Іванка Козаченко.
З цього моменту By Text почав набирати форму. Разом команда визначила принципи взаємодії з авторами та редакційний формат. Врешті, в кінці жовтня 2024 року в бібліотеці імені Ярослава Мудрого відбулася презентація платформи, а в грудні на сайті опублікували перший текст.
Про формат опенколу
Формат роботи редакції не був визначений одразу — команда довго дискутувала, який підхід обрати. «На кожній зустрічі ми підважували формат опенколу», — розповідає Катя. Вони розглядали варіанти запрошувати конкретних авторів і задавати теми або працювати в форматі навчальних програм із залученням студентів. Але зрештою вирішили залишити простір для гнучкості та відкритості.
Ключовим аргументом на користь опенколу стала свобода — як для редакції, так і для авторів. «Ми не хочемо визначати, про що мають писати люди, — каже Оля. — Нам цікаво, які питання їх хвилюють, що вони самі вважають важливим». Так медіа отримує тексти у несподіваних жанрах: роздуми про сучасне українське мистецтво можуть виглядати як зізнання в любові, а критичний огляд — як особиста рефлексія.
Щоб не нав’язувати авторам жорстку структуру, редакція відмовилася від класичних рубрик. «Ми провели день, детально прописуючи пояснення до всіх запланованих рубрик, а наступного ранку просто стерли ці файли», — згадує Катя. Натомість вони ввели систему хештегів (відкритий формат, маніфест, рев’ю, рецепт, нарис, аналіз ринку та інші), які автори самі обирають для маркування своїх текстів.
Формат опенколу також означає, що автори одразу надсилають готові тексти, а не пітчать ідею.
Для самих авторів це часто може бути недоліком, однак таке рішення пояснюється обмеженим часом та ресурсами команди. «Це була б для нас фултайм-робота — вести кожного автора від ідеї до фінального тексту. Це займало б довше часу й точно виникали би проблеми з дедлайнами», — пояснює Катя.
Щоб подати текст, автори мають заповнити форму на сайті, де, зокрема, можуть обрати бажану суму гонорару або ж подарувати текст редакції безплатно. «У нас вже були кейси, коли нам надсилали тексти у форматі подарунка. Це означає, що автори свідомо відмовляються від гонорару, але такі матеріали проходять той самий відбір, що й решта», — пояснює Оля.
Найчастіше автори обирають гонорари в розмірі 2000 або 7000 гривень, рідше — 5000 гривень, а найменше запитують максимальну доступну суму — 10000 гривень. Оплата здійснюється після публікації тексту на рахунок ФОП або за договором ЦПХ на приватний рахунок. Детальніше ознайомитися з умовами співпраці можна на сторінці для авторів.
Як працює редакція
Редакція платформи працює за чітко структурованими етапами, які повторюються щомісяця. Загалом команда провела вже три опенколи на тексти для публікації. Четвертий відбудеться у другій половині лютого, а загальне правило — подати матеріал до 20 числа кожного місяця.
Процес роботи із заявками починається з перегляду всіх отриманих текстів. «Катя вкладає файл з усіма текстами, ми перечитуємо їх, потім збираємося і читаємо вголос, іноді по кілька разів», — розповідає Оля Штейн. На цьому етапі формується лонг-лист, після чого редакторки повертаються до текстів ще раз і складають фінальний шорт-лист, з яким і працюють далі.
Редакція також співпрацює з іншими виданнями, які допомагають обирати отримані матеріали. Що два місяці вони запрошують нову команду колег, аби отримати свіжий погляд і поділитися досвідом. Наприклад, один із наборів текстів відбирали разом із командою «Сонях». «Було дуже корисно побачити, як працюють інші», — ділиться Оля.
Після відбору починається редагування. Це включає як корекцію, так і загальне обговорення текстів, їхню відповідність ідеям платформи. Катя й Іванка редагують тексти, а відбирають їх разом утрьох. «Мені подобається відчуття того, що нашими текстами ми долучаємося до формування дискурсу, — пояснює Штейн. — Нам важливо бачити, як наші матеріали співвідносяться з тим, що вже опубліковано на інших платформах, і чи стають вони частиною діалогу».
Редакція намагається зустрічатися наживо, якщо всі троє в Києві. Якщо ні, то онлайн. «Ми редагуємо тексти через відеозв’язок, обговорюємо всі деталі, висловлюємо сумніви та пропозиції», — розповідає Катя Хімей. Проте живі зустрічі все ж залишаються важливою частиною роботи. Наприклад, фінальний відбір текстів часто проходить у форматі спільної вечері в Олі вдома: «Я дуже люблю готувати, і ми збираємось в мене, якщо є така можливість».
Взаємодія з авторами та редакційна політика
Редакційна політика платформи базується на відкритості та гнучкості. Вона не визначає жорстких тематичних рамок, оскільки кожен опенкол приносить нові несподівані тексти. «Ми не можемо наперед загадати, що саме будемо публікувати, бо не знаємо, що нам надішлють», — пояснює Оля.
Попри відсутність суворої тематики, є певні принципи, якими керується редакція. Вони не приймають тексти з мовою ненависті, дискримінаційним або плагіатним змістом. «Якщо є підозра на плагіат — ми перевіряємо. У нас вже був такий кейс», — додає Катя.
Окремий акцент редакції на свободі висловлювання. Команда не нав’язує авторам свою позицію і може публікувати тексти, з якими редакторки не до кінця погоджуються. «Для мене цінність цього проєкту в тому, що ми можемо не погоджуватися з висловленою в тексті думкою, але однаково давати їй простір, якщо текст висвітлює важливий для обговорення предмет», — пояснює Оля.
Саме тому в кінці кожного тексту редакція додає дисклеймер: платформа не обов’язково поділяє позицію авторів.
Це дає змогу створювати дискусійне середовище, де різні погляди можуть співіснувати, не претендуючи на єдину істину.
З авторами редакція також працює у форматі діалогу. «Ми намагаємось не нав’язувати правки, — розповідає Катя. — Зазвичай працюємо в Google Docs у форматі “пропонування”, тобто пропонуємо, а автор чи авторка вирішує, чи приймати їх».
Окремо передбачена можливість публікації під псевдонімом, а також без редакційного втручання. Якщо автор категорично проти змін у своєму тексті, редакція може залишити матеріал у первісному вигляді. «Ми даємо цю опцію публікації без жодної зміни. Але чи готові ми на це? Це кожного разу обговорюється окремо», — каже Катя Хімей.
Контент
Станом на січень редакція опублікувала 10 текстів, які охоплюють різні аспекти культури та мистецтва.
Перший текст на платформі «28 дерев» Євсевії Зякіної позначений хештегом «зізнання в любові» й написаний у форматі есею. У ньому авторка міркує про те, «хто таке сучасне українське мистецтво». Серед інших хештегів є критичний огляд, рев’ю, нарис, аналіз ринку, портрет та навіть матеріал у стилі реп.
У перший місяць редакція отримала більше ніж 30 текстів. Щодо тем, яких бракує, Оля зазначає: «Я дуже чекаю на тексти у жанрі реп. Нам нарешті прислали такий формат, і я була дуже щаслива. Також мені дуже хотілося б побачити, наприклад, рецепти. Хочеться експериментів із формою, типу лібрето, драма».
Іванка додає, що очікує на критику деколоніального дискурсу, політики ідентичності, також Оля підкреслює важливість матеріалів про артринок, яких наразі бракує.
Фінансова модель: як існує платформа
Платформа By Text працює завдяки меценатській підтримці, а саме фінансуванню від мистецької ініціативи Lean Art Foundacion, що заснована Сергієм Комберяновим і фокусується на популяризації українського мистецтва XX століття. З самого початку команда домовилася про те, що меценат не впливатиме на зміст публікацій, рішення редакції чи візуальний складник платформи. Окрім фінансування, Комберянов та його LAF також забезпечує юридичну підтримку, щоб проєкт функціонував відповідно до закону, сплачував податки та працював офіційно.
Бюджет і зарплати
Редакторки отримують фіксовану зарплату, хоча вона не є високою. «Це все ж таки парт-тайм робота, — пояснює Катя. — Для всіх нас це не основний проєкт, але велика частина нашої діяльності».
З самого початку було зрозуміло, що бюджет дає змогу забезпечити лише дві стабільні зарплати. Оля Штейн, як ініціаторка проєкту, вирішила відмовитися від власного гонорару, щоб у команді працювали дві співредакторки. Водночас бюджет платформи залишається гнучким: окрім зарплат, значна частина коштів спрямовується на оплату текстів.
«У нас є річний бюджет, — каже Оля. — Плюс окремий бюджет на видання журналу. За планом пів року ми збираємо тексти, а пів року готуємо друковане видання».
Джерела фінансування
Наразі By Text існує виключно коштом меценатської підтримки, і команда не планує комерціалізувати платформу. «Ми не хочемо йти в рекламні історії, — пояснює Оля. — Це не відповідає формату, який ми обрали».
Катя додає, що комерційні партнерства могли б поставити під сумнів критичність текстів на платформі. Проте в майбутньому редакція розглядає можливість отримання, наприклад, грантового фінансування. «Це план на майбутнє. Поки ми не шукаємо додаткові способи прибутку», — зазначає Катя.
Плани
Редакція By Text не обмежує себе лише онлайн-форматом і прагне виходити за межі цифрового простору. Одним із найближчих кроків стане проведення першого офлайн-читання. «Це буде подія в одній із великих і дуже красивих бібліотек, — розповідає Оля. — Ми хочемо зібрати авторів, які подавалися до нас, і ширшу аудиторію, щоб читати тексти вголос й обговорювати їх».
В межах ініціативи з обміну досвідом між редакціями в лютому до редакційної групи By Text приєдається Ліза Корнійчук, головна редакторка ArtsLooker. «Минулого місяця у нас була колаборація із платформою “Сонях”, — згадує Катя. — Це було дуже цінно. Нам бракує просторів для такого обміну, тому ми раді, що створюємо ці можливості».
У довгостроковій перспективі команда прагне розширювати кількість колаборацій із медіа та культурними проєктами. «2025 рік — це можливість для нових партнерств, — каже Оля. – В Україні багато платформ і медіа, і ми не хочемо обмежувати себе».
Мрії та виклики
Найбільша мрія — тяглість і можливість продовжувати роботу після першого року діяльності. «Мені дуже складно думати про амбіції та плани, коли в будь-який момент може прилетіти ракета, але, звісно, хотілося би продовжувати», — зізнається Оля.
Катя додає, що для неї важливо, аби автори, які вперше опублікувалися на By Text, продовжували писати й розвиватися: «У нас можна опублікуватися, навіть якщо в тебе немає знайомої редакторки чи досвіду. Я хочу, щоб автори зростали разом із платформою. Це теж частина тяглості — бачити розвиток людей, долучених до проєкту».
Фінансове майбутнє
Майбутнє платформи багато в чому залежить від фінансування. «Коли ми говорили з Сергієм Комберяновим, ми одразу обговорювали, що це довгостроковий проєкт, — пояснює Оля. — Але ми живемо всередині повномасштабного вторгнення, і завжди є ймовірність, що фінансування може припинитися, або хтось із редакторів не зможе працювати».
Наразі проєкт має річний бюджет. Перші шість місяців присвячені збору й публікації текстів, а наступний етап — це підготовка друкованого видання.
«Мені подобається внутрішня драматургія проєкту, — говорить Катя. — Ми бачимо, як розвиваються автори, як формується наша спільнота. І хочемо, щоб це тривало».
Читати також: Трансформація культури, ентузіазм та нестача фінансування. У яких умовах працюють українські культурні медіа
