Олександр Стратонов — режисер монтажу, композитор та автор графіки розслідувань «Суспільного». Він пише сольну музику під псевдонімом ephtrackx, а для професійної діяльності, зокрема і саундтреків, використовує особисту платформу Alexander Stratonov. Його шлях до професії почався з аматорського досвіду гри на гітарі, але сьогодні він уже може ділитися власними лайфхаками створення саундтреків.
У розмові з «Медіамейкером» композитор розповів, які етапи проходить для написання саундтреків, як використання побутових речей може створювати унікальні звуки й чому музика в документальному кіно має підсилювати сенси, а не відволікати увагу глядача.
Музика як ресурс: як хобі перетворилося на кар’єру
Олександр Стратонов працює в медіа з 2006 року. Починав на радіо та телеканалах, а з 2011 року — у структурі Національної суспільної телерадіокомпанії України. Займався монтажем, графічним дизайном, має досвід роботи на фрилансі у сфері моушн-дизайну та створення музичних відеокліпів.
З документалістикою почав працювати 2019 року, коли створили творче об’єднання журналістських розслідувань на «Суспільному». Тоді їх у команді було четверо:
- Олександр Стратонов (у ролі режисера, оператора, монтажера та дизайнера),
- Інна Білецька (шеф-редакторка, журналістка, авторка сценаріїв),
- Алла Садовник (журналістка, авторка сценаріїв)
- Дмитро Бондар (продюсер, оператор, адміністратор).
Зараз у редакції працює вже 12 людей. Стратонов як керівник продакшну відповідає за всі етапи створення фільмів — від фільмування до саунд-дизайну. За фахом він філолог і не має музичної освіти. Проте пише музику ще з 2000-х. Був навіть період, коли він грав на гітарі у кількох рок-гуртах (з 2005 до 2017 року). Тому ще до повномасштабної війни у вільний від роботи час вивчав сучасні комп’ютерні програми та інструменти для створення музики. Використовував форуми, уроки на YouTube, спілкування з музикантами, які вже мали у цьому досвід.
«Власне, з 2022 року я почав займатися написанням музики. До цього використовували музику з ліцензованих музичних бібліотек, але це обмежувало у виборі, до того ж рідко, маю на увазі на 100 %, коли обраний трек “лягав” у монтаж, — розповідає композитор. — А оскільки я відповідаю за всі фільми від початку і до кінця, у мене завжди є чітке бачення та розуміння, що саме пасуватиме у той чи інший момент. Зі сторонніми треками досягти 100 % синхронізації в цьому плані майже нереально».
Стратонов визнає, що роботу в журналістських розслідуваннях важко назвати «приємною прогулянкою в лісі», а розслідування воєнних злочинів — це взагалі зовсім інший рівень болю та страждань, які мусиш пропускати через себе. Тому саундтрек, який він написав для першого «воєнного» фільму «Буча 22» став для нього свого роду емоційним фільтром, через який композитор пропускав свої переживання в той складний час невизначеності й тотального жаху.
Станом на листопад 2024-го команда створила 19 фільмів-розслідувань і 3 документальних серіали («Розстріляні авто» , «Жіноча камера» та «Дрони-камікадзе»). Кілька робіт вже вибороли профільні нагороди:
- на «Честі професії» — «Помилка 83» (2021 рік) та «Буча 22» (2023 рік);
- від Нацконкурсу журналістських розслідувань — «Сто років ізоляції» (2021 рік) та «Буча 22» (2022 рік);
- на міжнародному фестивалі суспільних мовників Heart of Europe золото отримала кінострічка «Буча 22» (2022 рік), а срібло — «Черга на прощання» (2024 рік).
Також вони випускають текстові матеріали та лонгриди для інтернет-ресурсів «Суспільного» та подкасти (один із них — «Дрогобич 101/1» виборов гран-прі премії «Слушно» 2021 року).
Підготовка до створення саундтреку
Робота над створенням саундтрека починається ще до початку фільмування. Адже, як каже Олександр Стратонов, важливо сформувати емоційну палітру майбутнього музичного супроводу, визначитися з жанром, дослідити схожі роботи інших композиторів, дібрати відповідні інструменти, вигадати музичну тему й напрацювати кілька десятків мелодійних «заготовок», які потім стануть основою чи частиною фінальних треків.
«Це надзвичайно важливий етап, від якого залежить, напевно, 50 % успіху. Оскільки ми не маємо розкоші великих продакшнів, які можуть займатися виробництвом одного документального фільму рік або більше, — відзначає автор саундтреків. — Зазвичай ми маленькою командою створюємо чотири проєкти на рік, тому час на постпродакшн є дуже обмеженим. Особливо, якщо враховувати той факт, що я маю інші завдання, крім написання музичного супроводу»
Написання конкретних треків починається після завершення монтажу фільму, хоча бувають винятки.
Кілька треків, зізнається Стратонов, він написав ще до етапу монтажу. І одразу додає, що це відбувається вкрай рідко, бо здебільшого треки потребують доопрацювання, щоб ідеально вписатися у хронометраж конкретної сцени.
«Є два основоположні принципи — монтаж диктує, яким буде музичний супровід, і навпаки, — продовжує композитор. — У нашій роботі значно частіше працює перший, тоді як, скажімо, в музичних відеокліпах — другий. Зрештою документалістика — це насамперед про сенси. Тому музичний супровід у документалістиці не є річчю в собі, а емоційною підтримкою сенсів і візуального ряду».
Модульний підхід: як скласти музику з пазлів
На написання самих треків Стратонов витрачає до двох тижнів, але різні проєкти потребують різної кількості музичного супроводу. До прикладу, у стрічці «Записи під вишнею» про викрадення й убивство росіянами дитячого письменника Володимира Вакуленка, було всього три треки. І це був більше спостережний документальний підхід, який не потребував великої кількості музичного супроводу.
Водночас документальний серіал «Дрони-камікадзе» містить 15 треків, бо динаміка значно вища, а хронометраж проєкту довший. У цьому випадку допоміг «модульний» підхід. Суть його в тому, що ще до етапу монтажу Олександр Стратонов сформував безліч музичних фраз, наче деталі пазла, а потім складав їх у «лего-треки». Жанрово це була електроніка з чіткою структурою та здебільшого хіп-хоп ударними, що допомогло уніфікувати підхід і вкластися у дедлайн. Але це швидше щасливий випадок, а не тенденція, яка працюватиме в інших проєктах та з іншими жанрами.
Якщо резюмувати, то процес написання саундтреку починається з подрібнення готового фільму на епізоди. Оскільки композитор сам і монтує, то ще на цьому етапі він розуміє, коли, що й де має звучати.
«Заберіть музику з будь-якого художнього чи документального фільму і зрозумієте, яку велику роль в емоційному сприйнятті вона відіграє. Картинка і звук працюють разом, щоби передати глядачеві ті емоції, які автор хоче донести, — відзначає композитор. — Тут — треба емоційно підсилити почуття суму. Тут — підтримати напругу. Тут — дати надію тощо».
Далі кожен епізод він виводить окремим файлом та додає до музичного редактора, де створює «часову карту». Для цього обирається темп музичного твору (часто він не є фіксованим, щоб ідеально потрапляти в монтажні фрази) та проставляються маркери в місцях, де потрібно зробити акцент чи змінити музичну тему. Коли «часова карта» готова, починається робота над самим треком. І тоді стають у пригоді попередні напрацювання.
Від каструль до симфонії: як створюється звук
Композитор працює здебільшого в музичному редакторі PreSonus Studio One. Хоча визнає: насправді немає значення, в якому редакторі працювати, бо на сьогодні є до 10 потужних програмних рішень для професійного створення музики на комп’ютері. Базові функції в них подібні, але відрізняються деталі в підході до різних аспектів створення музики. Тому кожен вибирає найкомфортніший варіант.
Оскільки Олександр Стратонов працює не з живими записами, а з MIDI (Musical Instrument Digital Interface — це мова, якою між собою комунікують джерело вводу даних та віртуальний інструмент), найважливіше в його роботі — це віртуальні інструменти. Наприклад, синтезатори, що емулюють звуки справжніх фізичних синтезаторів або створюють власні звуки. Також це можуть бути віртуальні копії акустичних інструментів — піаніно, гітар, ударних, скрипок, віолончелей, духових інструментів чи навіть людського голосу. Іноді використовувати різні побутові речі на кшталт склянок, прищіпок, каструль як джерела звуку.
Подібні віртуальні інструменти створюються за допомогою програм-семплерів (англ. sample — відрізок аудіоінформації, вирізаний або записаний з якого-небудь наявного джерела). До прикладу, окремо записується кожна клавіша піаніно з різною динамікою натискання та з різними позиціями мікрофонів. Потім усі ці звуки збираються у програмі-семплері та розташовуються так, щоб використовуючи візуально схожу на піаніно MIDI-клавіатуру, можна було би грати мелодії наче на справжньому піаніно. Природна динаміка гри зберігається залежно від того, як сильно ти натискаєш на клавішу — від найтихішого піанісимо до найгучнішого фортисимо. Таким чином «засемплувати» можна будь-яке джерело звуку, навіть якщо воно не має яскраво вираженої тональності (до прикладу, різного штибу перкусійні інструменти), і «грати» на ньому, не залишаючи вікна музичного редактора на комп’ютері.
Є сотні подібних віртуальних інструментів. У арсеналі композитора для медіа це найважливіший інструмент, оскільки створення музичного супроводу для художнього чи документального кіно не обмежується одним жанром. Тому важливо мати змогу працювати з великою кількістю як акустичних інструментів, так і тих, що використовують звуковий синтез. Багато з них — безплатні, хоча професійні бібліотеки переважно коштують грошей. Деякі великі бібліотеки, до прикладу, симфонічних оркестрів, можуть коштувати кілька тисяч доларів і займати сотні гігабайт дискового простору.
«Але, як і в історії з фотографами, де красивий знімок — це переважно заслуга саме майстерності, а не моделі фотоапарата, так і у створенні музики безплатний не означає поганий, — підсумовує автор саундтреків. — У своїй роботі я часто використовую і безплатні бібліотеки, а мій перший вибір піаніно, який я використовую у більшості треків, коштує всього 30 євро. А ще з MIDI завжди можна підкоригувати ноти. Це не запис живого звуку на мікрофон, де те, як ти зіграв, уже не зміниш».
Технічна база для створення саундтреків
Створення музики на ПК потребує належної технічної бази. Найважливіші параметри — це оперативна пам’ять, наявність швидкого та об’ємного дискового простору. Синтезатори, що моделюють звук зазвичай не надто великого розміру, а от віртуальні інструменти, що використовують записи реальних акустичних інструментів, можуть «важити» від кількох десятків до сотень гігабайт, відзначає композитор. Тому базовий мінімум — це 16 гігабайт оперативної пам’яті (краще 32, а ще краще 64) та швидкісні SSD диски (з об’ємом, що дозволить розмістити на них необхідні в роботі бібліотеки).
«Я використовую SSD у зовнішніх кишенях з швидкісним інтерфейсом, що дає змогу за потреби змінити локацію чи використовувати їх з ноутбуком під час вимкнень світла чи в дорозі. Стосовно процесора, то підійде будь-який сучасний з лінійки AMD Ryzen 7 чи Intel i7. Хоча, не думаю, що виникатимуть проблеми з Ryzen 5 чи i5 в проєктах середньої складності», — додає Олександр Стратонов.
Відеокарта не є критичною, на його думку. У більшості випадків її ресурс не використовується, за винятком кількох ефектів. Тому можна обрати прості моделі, як Nvidia 3050 або 4050, або взагалі обійтися вбудованими відеоядрами і заощадити на цьому кошти. Водночас на чому не радить економити композитор, то це на навушниках з максимально «пласким» звуковим профілем. Рекомендує модель AKG K361 як якісний стартовий варіант. З часом, додає він, можна перейти на щось професійніше.
«Раджу також придбати MIDI-клавіатуру. Можна почати з компактних і доступних моделей, як M-AUDIO Keystation Mini 32 MK3. Вона легка, мобільна й чудово підходить для роботи у дорозі чи вдома під час вимкнень світла, — ділиться Стратонов. — Не забувайте про хорошу зовнішню звукову карту з підтримкою ASIO, що дозволить мати мінімальні затримки від моменту натискання клавіші до видобування звуку. Тому, на мою думку, не потрібно вкладатися в топовий ПК чи найдорожчі аксесуари. Оперативна пам’ять, SSD-диски, хороші навушники, MIDI-клавіатура і звукова карта — це все, що треба для початку».
Не лише про музику: як почати створювати саундтреки
Також для тих, хто прагне почати створювати музику на комп’ютері, композитор радить підтягнути музичну грамоту. Необов’язково вступати до музичного училища, уроків на YouTube і наполегливості цілком достатньо. Не зайвою буде англійська мова, оскільки англомовного контенту щодо роботи з музичними редакторами дуже багато. Також є багато профільних спільнот на форумах чи у Facebook, де можна отримати цінні інсайди, поради та допомогу.
Не менш актуальною навичкою є вміння багато слухати та дивитися. Олександр Стратонов відзначає: немає нічого поганого у тому, щоб вивчати досвід тисяч колег, які працювали до тебе.
«Дивишся фільм і звертаєш увагу на те, як картинка працює в поєднанні зі звуком. Потім окремо слухаєш саундтрек, щоб у відриві від картинки зрозуміти усі нюанси та прийоми, — радить композитор. — Як сценаристи керуються сталими правилами “трьох актів”, “хуків” і побудови оповіді, так і композитори для медіа мають набір прийомів для досягнення бажаного емоційного ефекту. Це не означає копіювати чиїсь мелодії чи мотиви. Це означає розуміти: якщо, до прикладу, в тебе напружена сцена гонитви, то треба зіграти пульсуючу басову синтезаторну партію з інтенсивною перкусією, а не мажорну піднесену мелодію на піаніно».
Олександр Стратонов не складає конкретні плейлисти чи добірки. Кожен проєкт має різне звучання, тож дібрати універсальне рішення не вийде: в одному випадку це має бути епічний симфонічний оркестр із великою кількістю духових інструментів у дусі «Піратів Карибського моря» Ганса Циммера, а в іншому — еклектична індастріал-електроніка як у «Соціальній мережі» Трента Резнора та Аттікуса Росса. Тож, щоби створити продукт композитори для медіа мають бути універсалами: повинні вміти писати як урбаністичний хіп-хоп, так і щемливу неокласику для струнного квартету. «І в цьому вся сіль — на цій роботі ніколи не нудно», — резюмує композитор.
Водночас Стратонов визнає, що найважче — боротися з музикантом всередині.
Адже завжди хочеться зробити так круто, як тільки можливо. Однак радить залишити це прагнення для сольних робіт, бо автор саундтреків для медіапродуктів повинен завжди пам’ятати, що він не окрема творча одиниця, а музика має працювати в тандемі з картинкою.
Ефективність vs творчість: що обирають у медіа
На українському медіаринку віддають перевагу музичним творам з ліцензованих бібліотек. І це зрозуміло, каже Стратонов, бо придбати ліцензію на бібліотеку значно дешевше, а досягти потрібного результату набагато швидше, аніж скористатися послугами композитора. Натомість написання повноцінного саундтреку займає місяці роботи, бо кожен трек проходить безліч ітерацій, правок, зустрічей і узгоджень.
Саме тому, як каже Олександр Стратонов, щорічний оклад медіакомпозитора в США, за даними Talent.com та ZipRecruiter, у середньому становить $70 000, не кажучи вже про таких топових композиторів, як Ганс Циммер, заробітки якого можуть сягати мільйонів доларів разом із роялті.
«В Україні це все значно дешевше, але все ж дешевше і швидше —купити готове. Тим паче якщо це робота «на потоці», де важлива швидкість та ефективність, а це стосується більшості українського медіапродукту,— висловлює думку Стратонов. — Чому я це роблю? Оскільки я відповідаю за весь процес постпродакшну, мені треба пройти набагато менше ланок, щоб узгодити фінальний продукт.».
Композитор ще не створював музику на замовлення для інших команд. Але докладно вивчив, як це відбуваються на Заході
Водночас назвати себе експертом у цій сфері Олександр Стратонов не поспішає. Каже, що для цього потрібно мати досвід роботи за межами власної команди. Проте вже напрацював кілька особистих правил:
- постійно відслуховувати різні саундтреки — як художнього, так і документального кіно — і порівнювати їх: у документалках вони значно стриманіші, ніж у художньому кіно;
- саундтрек не повинен «перетягувати на себе ковдру», а радше слугувати фоном для синхрону, тобто це більш атмосферна, аніж мелодійна музика;
- музичний супровід має радше задавати тон і підтримувати оповідь, ніж розповідати власну історію;
- щоразу пробувати щось нове, добирати саме той жанр, який найбільше пасуватиме до оповіді.
Підсумовуючи Олександр Стратонов каже, що робота композитора для медіа — це безперервний процес навчання і вдосконалення. Постійний пошук нових рішень, освоєння жанрів і технологій — необхідна умова для створення якісного продукту. За нинішніх умов, коли країна у війні, він не будує конкретних планів, але залишає відкритими горизонти для подальшого розвитку.
