Нещодавній конфлікт на BBC з ведучим спортивної програми Match of the Day Гарі Лінекером змусив мовника переглянути свої правила використання соцмереж. Раніше ми писали, які правила створює низка інших видань, зокрема, The Guardian, The New York Times, The Washington Post і CNN.
Доцент кафедри комунікацій Університету штату Юта та науковий співробітник Центру цифрової журналістики при Колумбійському університеті Джейкоб Нельсон, який досліджує взаємовідносини між журналістикою та громадськістю, опитав 37 американських репортерів, редакторів, видавців, фрилансерів і менеджерів соцмереж із різних медіа. Нельсон запитував про досвід і думки журналістів щодо політики їхніх редакцій у соцмережах.
У своєму дослідженні Worse than the Harassment Itself («Гірше, ніж самі переслідування»), він виявив, що та поведінка, яку соцмережі найбільше заохочують і винагороджують — активність і особистість — є тією самою поведінкою, яка приносить журналістам найбільше розчарувань.
Право на упередженість
Журналісти розуміють, що звичка поводитися в соцмережах як «справжня» людина принесе більше професійних можливостей і поліпшить взаємодію з громадськістю. Але це також робить медійників більш вразливими, оскільки їх легше звинуватити в упередженості.
Журналісти вважають, що політика редакцій у соцмережах, як правило, лише погіршує ситуацію. Це правила, які підтримують об’єктивне сприйняття організації, а не захищають журналістів від переслідувань. Нельсон переконаний, що журналісти стикаються як із зовнішнім, так і з внутрішнім тиском і водночас не отримують жодних рекомендацій чи підтримки, зважаючи на небезпеку платформ.
Журналісти витрачають багато часу на спілкування з аудиторією, постійно розмірковуючи про те, чи не загрожує таке спілкування їхній роботі. Один неправильний твіт цілком імовірно може розбурхати аудиторію чи навіть позбавити журналіста роботи.
Новинні організації небагато роблять для захисту своїх журналістів від переслідувань в інтернеті. Але саме це їм потрібно. Принаймні, допомогти їм пом’якшити виклики та ризики соцмереж.
Непередбачуваність реакцій
Плинність аудиторії соцмереж — особливо коли деякі пости стають вірусними, тоді як інші отримують мало уваги — стала ключовою причиною розчарування журналістів.
Нельсон зазначає: згідно з традиційними журналістськими цінностями аудиторія має сприймати журналістів як втілення професіоналізму, незалежності та нейтральності. Набуття цих якостей легше передбачити, коли журналісти орієнтовані на фіксовану аудиторію конкретного ЗМІ, ніж на набагато більшу й аморфну аудиторію.
Крім того, деякі з респондентів дослідження поставили під сумнів, чи дійсно аудиторія віддана уявленням про тотальну об’єктивність і нейтральність, які багато журналістів вважають нездійсненними прагненнями. І хоча дослідження показують, що люди хочуть, щоб журналісти подавали новини без власної точки зору, все ще незрозуміло, чи застосовуються ті самі правила та очікування до публікацій у соцмережах.
Нельсон пише, що аудиторія новин має, на перший погляд, суперечливі вподобання, оскільки вона цінує як точні, безсторонні новини, так і політичні погляди авторів. І якщо це дійсно так, то в інтересах керівників новинних редакцій було б орієнтуватися на довіру до громадськості, коли вони вирішують, чого аудиторія хоче не лише від журналістики, а й від журналістів.
Читайте також:
