Комісія з журналістської етики (КЖЕ) — це незалежний саморегуляторний орган, який понад 20 років допомагає українським медіа працювати професійно, відповідально та етично. Зокрема комісія розглядає скарги на порушення Кодексу етики українського журналіста, надає рекомендації, робить внесок у журналістську освіту.
«Медіамейкер» поспілкувався із головою КЖЕ Андрієм Куликовим та членкинею комісії Тетяною Лебедєвою про структуру, принципи роботи та виклики, з якими стикається Комісія з журналістської етики.
Підтримка, а не контроль
Комісія з журналістської етики утворилася 2001 року під час установчих зборів журналістської ініціативи «Журналісти — за чисті вибори», а 2003-го офіційно отримала реєстрацію як громадська організація.
Почесна голова Національної асоціації медіа Тетяна Лебедєва, яка є членкинею Комісії з 2011 року, наголошує: головна місія КЖЕ — не карати, а навчати, підтримувати, допомагати журналістам бути кращими. Медіаменеджерка згадує засновника КЖЕ Володимира Мостового, який позиціонував ініціативу як орган саморегулювання. Цих принципів нині дотримуються його наступники.
«Ми просто робили корисну роботу, роз’яснювали, давали поради, допомогали знайти спільну мову з авдиторією», — говорить Лебедєва.
З 2017 року другу каденцію поспіль Комісію очолює Андрій Куликов, журналіст, радіоведучий, співзасновник «Громадського радіо». Він стверджує: «Жити в суспільстві й бути вільним від нього неможливо. Саме тому ми маємо говорити про журналістську етику й саморегуляцію. Без цього не буде якісної журналістики».
КЖЕ — саморегуляторний орган. Тетяна Лебедєва наголошує, що в слові «саморегуляція» головна частина — «само», тобто повна відповідальність медіа — саморозуміння власних принципів, самодопомога, самоналагодження діалогу з авдиторією.
Наше завдання — допомогти медіа бути якісним і відповідальним.
З початком повномасштабної війни, за словами Тетяни Лебедєвої, у медійників з’явилося більше розуміння, що насправді комісія — це не каральний орган, який намагається засуджувати когось, а організація, яка хоче допомогти медіа зрозуміти й відчути свою відповідальність за те, що вони роблять. Вона називає КЖЕ містком між авдиторією і медіа, що допомагає їм знайти спільну мову й мінімізувати кількість позовів до суду. І головне — зробити контент якіснішим, достовірнішим. Не нашкодити!
Колегіальність і незалежність
У Комісію входять 15 членів — журналісти, представники професійних медійних асоціацій, правозахисних і громадських організацій. Також КЖЕ має резерв із трьох людей, які під час голосування набрали максимально близьку до необхідної кількість голосів. Зі складу комісії людина може вибути з різних причин, наприклад, за власним бажанням або внаслідок етичного конфлікту (як сталося з Олексієм Мацукою).
Усі рішення ухвалюються колегіально — кожен голос має вагу, лише конфлікт інтересів виключає участь у голосуванні.
«Це специфіка роботи колегіального органу. Як медіа відповідально мають ставитися до своїх публікацій, так ми маємо відповідально ставитися до наших рекомендацій, бо це наша репутація», — говорить членкиня КЖЕ Тетяна Лебедєва.
Члени КЖЕ працюють на волонтерських засадах, склад обирають голосуванням на Загальних зборах що три роки. Нині в складі КЖЕ:
- Діана Дуцик, викладачка Могилянської школи журналістики НАУКМА та виконавча директорка ГО «Український інститут медіа та комунікації»;
- Сергій Гузь, журналіст, редактор сайту «Пильний погляд»;
- Тетяна Лебедєва, почесна голова Національної асоціації медіа;
- Ліза Кузьменко, голова ГО «Асоціація «Жінки в медіа»;
- Світлана Остапа, голова Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, заступниця шеф-редактора порталу «Детектор медіа»;
- Оксана Романюк, виконавча директорка ГО «Інститут масової інформації» (ІМІ);
- Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини ZMINA;
- Олег Хоменок, радник Internews Network, член ради директорів у Глобальній мережі журналістів-розслідувачів (GIJN);
- Дмитро Хоркін, медіаменеджер і радіожурналіст, член правління Національної суспільної телерадіокомпанії України;
- Олексій Погорелов, президент Української Асоціації Медіа Бізнесу;
- Сергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів України, член виконкому Європейської федерації журналістів;
- Борис Орел, журналіст, член комітету Незалежної медіапрофспілки України;
- Ліна Кущ, перша секретар Національної спілки журналістів України;
- Анна Мурликіна, маріупольська журналістка, багаторічна головна редакторка локального онлайн-медіа про Маріуполь 0629.com.ua.
У представників комісії рівні обов’язки щодо участі в засіданнях та обговореннях, проте в кожного є своя експертиза. Наприклад, голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик може викласти свою думку щодо скарги із правозахисного погляду, а голова ГО «Жінки в медіа» Ліза Кузьменко — експертка у сфері гендерної рівності.
Правила й рекомендації
КЖЕ працює в трьох основних напрямках:
- медіація — налагодження діалогу між медіа й авдиторією, розгляд скарг і конфліктів;
- адвокація — участь у формуванні медійного законодавства, зокрема – закріплення принципів саморегуляції в новому законі про медіа; просування та промоція системи саморегуляції серед медіа.
- просвіта — співпраця з університетами, створення посібників, проведення лекцій та онлайн-дискусій зі студентами.
Робота комісії базується на Кодексі етики українського журналіста. Цей документ, ухвалений 24 квітня 2004 року, визначає основні морально-етичні орієнтири, яких журналіст має дотримуватися в роботі. Він базується на засадах прав і свобод людини, викладених у Загальній декларації прав людини, Всесвітній Хартії свободи преси ООН, Декларації принципів поведінки журналіста Міжнародної федерації журналістів, Конституції України й чинному законодавстві. Загалом кодекс охоплює 19 статей — від свободи слова до недопущення ознак дискримінації у роботі журналістів. В основі кожного пункту — повага до прав людини. КЖЕ вважає недоцільним створювати новий документ, а адаптує його через рекомендації, що стосуються конкретних етичних викликів. Наприклад, під час повномасштабної війни фахівці розробили низку рекомендацій щодо висвітлення подій, пов’язаних з воєнними діями ЗСУ на території Російської Федерації, щодо публікації фотографій людей, які загинули внаслідок агресії РФ, як обирати експертів, як висвітлювати поховання українських військових та інші. Також адаптація кодексу відбувається через розширення сфери розгляду скарг на журналістські матеріали, зокрема щодо дотримання стандартів журналістської етики онлайн-медіа та в соцмережах.
Як працює розгляд скарг?
Комісія приймає скарги, які стосуються порушень Кодексу етики українського журналіста. Будь-яка людина, яка вважає, що етичні стандарти журналістської роботи порушені в конкретній публікації, може подати скаргу. На сайті Комісії журналістської етики є спеціальна форма, де потрібно вказати публікацію, автора, дату та який принцип із Кодексу етики українського журналіста, на думку заявників, порушений у цій публікації.
Після надходження скарги КЖЕ запитує у медіа пояснення щодо суті оскаржуваного матеріалу, щоб врахувати думки й самої редакції, а не тільки саму скаргу. Потім медіаюрист готує проєкт рішення. Членам КЖЕ на обговорення та голосування подається сама скарга, пояснення редакції та текст із проєктом рішення. Комісія не має штатних юристів, співпрацюють із фахівцями, які мають досвід у роботі саморегулювання, а також практику підготовки проєктів рішень. Також якщо є потреба у консультаціях вузькопрофільних експертів, то запитують необхідні письмові відповіді.
Іноді обговорення триває довго, враховується кожний аргумент. Інколи трапляється так званий «конфлікт інтересів», коли скарга подана на медіа, в якому працює один з членів або членкинь КЖЕ. Тоді ця людина не бере участь у голосуванні. Рішення ухвалюється більшістю. Завжди є намагання почути та врахувати всі аргументи.
Комісія не має повноважень карати, але може винести:
- дружнє попередження, коли медіа здійснило ненавмисну помилку;
- публічний осуд: коли журналісти або медіа свідомо порушують норми журналістської етики.
Після розгляду скарги, наприкінці кожної відповіді, члени Комісії з журналістської етики додають детальні рекомендації, як треба було журналістам поводитися в цій ситуації, висвітлювати цю подію. Тобто ціль нашого органа саморегулювання — не покарати, а навчити журналістів, як краще робити в цій чи іншій ситуації, додає Тетяна Лебедєва.
«Деякі можуть думати, що якщо нікого не покарано, то хто звертатиме увагу на дружні попередження чи публічний осуд? Але практика доводить, що це залишається в пам’яті та свідомості колег, і вони на це звертають увагу», — пояснює Андрій Куликов.
У середньому робота з однією скаргою триває два тижні. Редакцію просять подати власне пояснення щодо суті скарги — що саме робила редакція для того, щоб висвітлити питання з дотриманням вимог Кодексу етики, прокоментувати висунуті скаржником звинувачення, надати додаткову інформацію щодо суті скарги. Чудовий результат для комісії, коли редакція чи автор самі визнають помилку, виправляють її, перепросивши перед героєм публікації та авдиторією. Інколи видання ігнорують або затримуються з відповіддю. Тетяна Лебедєва наголошує, що їх завдання — пояснити журналістам, в чому вони праві або не праві, й порадити, як діяти. Іноді навіть самі автори публікацій звертаються до комісії, аби перевірити, чи дотрималися вони етичних норм. Це, на думку голови Андрія Куликова, свідчить про вплив і довіру до комісії.
Етичні питання воєнного часу
Усі рішення Комісія публікує на своєму сайті, де є можливість встановлювати фільтри — за датою оприлюднення рішення, за статтями Кодексу тощо. Найбільше скарг на порушення пункту 6 Кодексу етики — «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста».
Також дискримінація у медіа за різними ознаками є серед причин для скарг.
«Дискримінація за національною ознакою, за віковою, за гендерною тощо під час війни особливо небезпечна. Об’єктом може стати будь-хто — “понаїхавши” й “місцеві”, ті, хто поїхали за кордон” “ті, хто залишилися”. Або, наприклад, злочин, як відомо, не має національності, але деякі видання регулярно порушують це правило, акцентуючи на цій характеристиці підозрюваного. Присутня також дискримінація щодо жінок в армії, коли роблять акцент на їхніх рисах зовнішності тощо», — пояснює Тетяна Лебедєва.
Андрій Куликов зазначає: нині відчувається зміна сприйняття й зацікавленості в гендерних питаннях, тому протягом останніх кількох років подібних скарг побільшало.
«Активна фаза війни лише оприявнила зростання ролі жінок в українському суспільстві. Відповідно, вона підкреслила, що ми маємо в будь-який час не випускати це питання з поля зору. Так само як культурні питання, як і питання опірності або стійкості суспільства. Нічого несподіваного тут не відбувається», — каже Куликов.
Поза мандатом
Комісія з журналістської етики розглядає лише ті скарги, що стосуються журналістських матеріалів. Вона не коментує поведінку журналістів поза контекстом публікацій. Не розглядає скаргу щодо поведінки медійників у вільний час, особисті висловлювання без зв’язку з журналістською роботою тощо. Предметом для розгляду скарг є саме текст, сюжет, публікації, який можна оцінити.
Інколи до них звертаються адвокати, яким потрібна експертна оцінка для судового позову. Проте за статутом КЖЕ не може залучатися до судових справ проти медійників. За статутом і за практикою вони не приймають до розгляду скарги на ті публікації, які фігурують у поточних судових процесах, усвідомлюючи, що тоді їхнє рішення щодо розгляду скарги виправдання чи осуду медійників може бути використане в суді за чи проти колег.
На початку 2022 року збільшилася кількість скарг або запитів щодо того, як медіа розповідають про нинішній етап війни. У лютому 2022 року одне з перших звернень до КЖЕ стосувалося працівника телеканалу, який у прямому етері «закликав вбивати росіян». Інше стосувалося рухомого рядка на одному з українських телеканалів, який цитував вислів про «руський воєнний корабель». Хоча в останньому нецензурному слові стояла зірочка, людина, яка писала цю скаргу, все одно вважала неетичним транслювати ненормативну лексику.
«У нас протягом останніх трьох років час від часу бувають заяви із того чи іншого питання. Коли ми бачимо щось, що набуває розголосу в суспільстві й в медіа, але не отримує належної, на нашу думку, оцінки, то ми теж реагуємо. Рекомендації та скарги — це теж засіб впливу», — говорить Андрій Куликов.
Відповідальні медіа
Деякі медіа беруть участь у програмі «Відповідальні медіа», що демонструє їх намагання працювати за стандартами й чітко розроблену політику виправлення помилок. Читачі можуть звернутися до редакції напряму через зазначені на сайті контакти або скористатися спеціально створеною сторінкою чи кнопкою «Поскаржитися на публікацію до Комісії з журналістської етики», яка перенаправляє на подачу скарг до КЖЕ. Це важливий крок назустріч аудиторії.
Такий механізм для подання скарг з серпня 2024 року до квітня 2025 року вже інтегрували собі на сайт NGL.media, «Суспільне мовлення», Центр журналістських розслідувань «Сила правди», Центр журналістських розслідувань Nikcenter, видання 20minut.ua, національна мережа гіперлокальних медіа «Район.in.ua», локальне медіа «Обрії Ізюмщини», медіа «Перший Криворізький».
Комісія також допомагає редакціям створювати редакційні політики — уже є перші приклади такої співпраці з трьома редакціями, яким допомагали розробити документи, надаючи менторську допомогу. Комісія шукає фінансування, щоб масштабувати цю практику.
Читайте більше: Чи є у вас редакційна політика? Навіщо вона потрібна та як її складати
Просвітницька робота
В умовах війни багато студентів-журналістів йдуть ще з університетських авдиторій працювати “в поля”, намагаються замінити старших колег, що пішли у військо, виїхали, рятуючи дітей або, навіть, загинули, проте не всім вистачає потрібних для цього знань. Саме тому КЖЕ зосередила увагу на освітньому напрямі. Комісія має майже 30 партнерів серед навчальних закладів, проводить лекції, створює навчальні матеріали. Розробили та розповсюдили вже декілька актуальних видань, якими тепер користуються в університетах. Один із практичних посібників «Практикум із журналістської етики» містить інтерактивні завдання, приклади публікацій і скарг, до яких студенти можуть звертатися через QR-коди. Це допомагає на практиці краще зрозуміти базові принципи та стандарти професії.
Раз на місяць КЖЕ організовує онлайн-дискусії, куди запрошує авторитетних медійників та громадських діячів. Серед них лавреатка Нобелівської премії, правозахисниця Олександра Матвійчук, воєнний репортер та фотокореспондент Стас Козлюк, журналістка Ольга Мусафірова та інші. На такі заходи приходять не лише студенти, а й досвідчені журналісти — в середньому кожна дискусія збирає 80–100 учасників.
«Іноді замість запланованих лекцій викладачі підключають студентів на наші онлайн-дискусії, де вони можуть почути про цінний досвід на практиці із розповідями про червоні лінії, помилки, ставлення до роботи, репутацію, принципи тощо. І викладачі потім обговорюють зі студентами головні тези виступів. Це створює корисний ефект та надає важливі навички», — додає Тетяна Лебедєва.
Комісія до повномасштабного вторгнення мала також можливість влаштовувати зустрічі зі студентами в регіонах — їздити з лекціями в університети різних обласних центрів. Нині такі поїздки — рідкість, але також бувають.
У планах комісії — багато проєктів та форматів, які б допомогли зробити саморегуляцію, відповідальну і якісну журналістику ще більш поширеними в ці важкі для країни часи. Адже сьогодні це залежить від кожного з нас, говорить Тетяна Лебедєва.
Крім того, Андрій Куликов виступає наживо в Києві перед студентами Школи журналістики.
Упродовж останніх трьох років комісія підготувала й оприлюднила кілька посібників, які допомагають журналістам працювати етично в умовах війни:
- «Посібник з журналістської етики» охоплює теми використання інформації з соцмереж, особливості журналістських жанрів, гендерну рівність у медіа та специфіку роботи журналістів під час воєнного стану.
- «Саморегуляція українських медіа під час дії воєнного стану в Україні» розкриває юридичні аспекти роботи журналістів під час війни, пояснює питання журналістських стандартів, гендерної рівності та специфіку впливу Комісії під час воєнного стану.
- «Практикум із журналістської етики» призначений для журналістів, студентів і всіх, хто працює з інформацією. У ньому зібрані практичні рекомендації, реальні кейси та завдання для самостійної роботи, що допомагають поглибити розуміння етичних стандартів у журналістиці.
Співпраця та визнання
Комісія співпрацює з Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення, ЮНЕСКО, ОБСЄ, International Media Support, профільними парламентськими комітетами.
Разом із Нацрадою КЖЕ проводить щорічну конференцію щодо регулювання та співрегулювання за підтримки Європейської федерації журналістів. Водночас регуляція і саморегуляція не конфліктують: їхні функції різні, але доповнюють одна одну.
«Чим більше саморегулювання й відповідальності, тим менше регуляції. Є закон і є мораль. І мораль ніколи не регулюється законом. Тобто є Нацрада, є закон, і вона ставиться до всіх медійників і їхніх публікацій з погляду цього закону. Є порушення закону, є реагування. А є мораль. Це ніколи законом не регулюється. Без моралі, без цих заповідей, без кодексу етики, не буде якісної журналістики, бо вона може порушити чиїсь права людини», — додає членкиня комісії Тетяна Лебедєва.
Голова комісії Андрій Куликов також зазначає, що відомства не втручаються в роботу один одного, адже кожен займається своїм напрямом роботи — комісія своїми рекомендаціями для медіа намагається попередити втручання медіарегулятора.
«Національна Рада — це орган регулювання нашої галузі, а ми — органи саморегулювання шляхом поширення та впровадження цих важливих принципів. Тому навіть нелогічно, щоб ми зверталися до них за допомогою, бо тоді ми будемо замінювати саморегулювання регулюванням. Тут є ще питання співрегулювання, але воно вже досягається у процесі», — пояснює Куликов.
На конкурсі «Честь професії» КЖЕ має власну спецномінацію — «Найкращий матеріал на тему дотримання професійних стандартів та журналістської етики під час війни». Якщо спочатку на неї надходили лише поодинокі роботи, то 2025 року — понад 50 матеріалів. 2024 року цю спецномінацію отримала Наталя Гуменюк за матеріал «Порада зупинитися звучить як насмішка», опублікований на «Медіамейкері». Членів Комісії журналістської етики запрошують на різні виступи під час медіаконференцій, зокрема Lviv Media Forum та Donbas Media Forum. За словами голови КЖЕ, це свідчить про зростання довіри до Комісії та прагнення журналістів відповідати високим стандартам.
Зосереджуватися на поточній роботі
«Комісія посідає важливе місце в медіаекосистемі. Сьогодні існування українських медіа просто неможливе без саморегуляції: вони мають бути відповідальними, базуватися на цінностях і стандартах. І в жодному разі не нашкодити своїй авдиторії або героям своїх публікацій», — резюмує Лебедєва.
Щодо майбутнього, то голова комісії Андрій Куликов зазначає, що нині необхідно зосереджуватися на поточній роботі. Зокрема, звертати особливу увагу на те, наскільки повно медіа висвітлюють події та як розповідають про опір українського народу, потребу розуміти й допомагати одне одному.
Цей матеріал вийшов за підтримки Європейської федерації журналістів у рамках проєкту «Медіа в умовах надзвичайних ситуацій». Проєкт фінансується Європейським Союзом. Будь-які висловлені тут думки належать авторам і не обов’язково відображають позиції Європейського Союзу або Європейського виконавчого агентства з питань освіти, аудіовізуальних засобів і культури (EACEA). Ані Європейський Союз, ані EACEA не несуть відповідальності за них.
